Стратегія жер­тви.

KOLESO ZHITTJA - - R Ichyю -

Як по­збу­ти­ся вну­трі­шньо­го са­ди­ста. Оль­га Альо­хі­на

б ска­за­ла, що во­на не від­чу­ває се­бе слаб­кою. Ско­рі­ше, це від­чу­т­тя то­го, що у вас не­має під­трим­ки. Уя­віть, скіль­ки по­трі­бно си­ли для то­го, щоб усе своє не­вдо­во­ле­н­ня і всі ба­жа­н­ня три­ма­ти все­ре­ди­ні, – з ча­сом утво­рю­є­ться ве­ли­че­зний кон­тей­нер з не­ви­ко­на­ни­ми ба­жа­н­ня­ми і злі­стю. Лю­ди­на по­чи­нає слу­жи­ти ко­мусь ін­шо­му, при цьо­му за­ли­ша­ю­чись ду­же чу­тли­вою. Жер­тви вмі­ють здо­га­ду­ва­ти­ся про ба­жа­н­ня ін­ших лю­дей, на­при­клад, пар­тне­ра або ба­тьків. Хо­ча остан­ні на­віть не об­тя­жу­ють се­бе ви­слов­ле­н­ням сво­їх ба­жань. Для та­кої чу­тли­во­сті по­трі­бна ве­ли­че­зна си­ла. Лю­ди з жер­тов­ним ти­пом по­ве­дін­ки ду­же тер­пля­чі, осо­бли­во це сто­су­є­ться жі­нок. Скіль­ки ж по­трі­бно тер­пі­н­ня, щоб ви­три­ма­ти на­хаб­ство ін­шої лю­ди­ни і при цьо­му ро­би­ти те, чо­го не хо­чеш, і не ро­би­ти то­го, чо­го на­справ­ді хо­чеш?! А на­хаб­ство ін­шої лю­ди­ни по­ля­гає в то­му, що во­на ро­бить те, що хо­че, і на­со­ло­джу­є­ться жи­т­тям. Жер­тва по­чи­нає за­здри­ти і ро­би­ти все, щоб ще біль­ше до­го­ди­ти цій лю­ди­ні, і при цьо­му ду­же стра­ждає. То­му жер­тви – ду­же силь­ні, але ду­же не­ща­сні лю­ди. В них – ве­ли­че­зна кіль­кість стра­ж­дань і зло­сті, про які во­ни мов­чать.

То­го,

хто користується жер­твою, на­зи­ва­ють са­ди­стом. Але ці­ка­во, що у са­мої жер­тви все­ре­ди­ні є свій са­дист. Тоб­то лю­ди­на мо­же бу­ти і жер­твою, і са­ди­стом в одній осо­бі. Най­ча­сті­ше жер­тва про­во­кує са­ди­ста, ви­кли­ка­ю­чи йо­го на свар­ку. Від­бу­ва­є­ться ви­бух, обоє обра­зи­ли­ся, ро­зі­йшли­ся в рі­зні бо­ки. Про­во­ка­ції жер­тва вла­што­вує зав­жди і з усі­ма – і та­ким чи­ном зна­хо­дить під­твер­дже­н­ня сво­го пе­ре­ко­на­н­ня про те, що ні­ко­му ні­чо­го не мо­жна го­во­ри­ти пря­мо. Не вар­то ду­ма­ти, що са­ди­стам лег­ко. Уяв­ля­є­те, як це – жи­ти в по­стій­ній на­пру­зі й очі­ку­ван­ні про­во­ка­ції? Але, на жаль, пси­хі­ка на­ших лю­дей ви­би­рає шлях най­мен­шо­го опо­ру – один не­за­до­во­ле­ний, а дру­гий весь час на на­дри­ві, але так і жи­вуть ба­га­то ро­ків, ні­чо­го не на­ма­га­ю­чись змі­ни­ти.

Спро­буй­те

до­зво­ли­ти собі не ро­би­ти то­го, чо­го вам не хо­че­ться, не від­чу­ва­ю­чи по­чу­т­тя про­ви­ни. Ри­зи­куй­те, про­буй­те ро­би­ти щось зов­сім вам не вла­сти­ве. По­спо­сте­рі­гай­те за лю­ди­ною, яка, на ва­шу дум­ку, жи­ве собі на вті­ху. Че­рез якийсь час ви зро­зу­мі­є­те, що таке жи­т­тя не пов'яза­не з его­ї­змом. Це про­сто жи­т­тя лю­ди­ни, впев­не­ної в собі й у сво­їх ба­жа­н­нях.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.