Зна­н­ня – не зав­жди си­ла.

Як на­ла­шту­ва­ти ін­фор­ма­цій­ний фільтр Сьо­го­дні ін­фор­ма­ція, як ні­ко­ли ра­ні­ше, впли­ває на жи­т­тя лю­дей. Зна­н­ня мо­жуть ста­ти ве­ли­че­зною си­лою, а мо­жуть по­сла­би­ти лю­ди­ну, якщо во­на не на­вчи­ться ви­би­ра­ти тіль­ки по­трі­бне для се­бе.

KOLESO ZHITTJA - - R Ichyю - Бе­сі­ду ве­ла На­тал­ка Тлу­ма­цька

Як на­ла­шту­ва­ти ін­фор­ма­цій­ний фільтр? Во­ло­ди­мир Жу­шман

Які яко­сті, на ва­шу дум­ку, при­та­ман­ні силь­ній і слаб­кій лю­ди­ні в су­ча­сно­му сві­ті? Все ви­рі­шу­ють зна­н­ня. Чим біль­ше по­трі­бної ін­фор­ма­ції є у лю­ди­ни, тим біль­ше у неї си­ли. Та­ка ін­фор­ма­ція по­трі­бна для то­го, що­би бу­ти здо­ро­вим, ба­га­тим і ща­сли­вим. Цей прин­цип пра­цює в усі ча­си, про­сто сьо­го­дні у нас на­ба­га­то біль­ше мо­жли­во­стей отри­ма­ти но­ві зна­н­ня. Хо­ча че­рез на­дли­шок ін­фор­ма­ції є ри­зик уві­бра­ти те, що в май­бу­тньо­му ні­ко­ли не ста­не в на­го­ді. Ва­жли­во пра­виль­но ста­ви­ти під сум­нів отри­ма­ну і на­віть вже на­яв­ну ін­фор­ма­цію, при­би­ра­ти по­ро­жні зву­ки і за­ста­рі­лі да­ні. Але в будь-яко­му ра­зі ін­фор­ма­ція – най­до­рож­чий актив сьо­го­дні.

Тоб­то зна­н­ня – це си­ла, а їх на­дли­шок – це слаб­кість. Як філь­тру­ва­ти те, що не по­трі­бно? Філь­тру­ва­ти? На під­ста­ві чо­го? Ми не мо­же­мо зна­ти за­зда­ле­гідь, що нам зна­до­би­ться, а що – ні. Ку­ди при­ве­дуть ті чи ін­ші зна­н­ня? Як на­пев­но ви­зна­чи­ти, що ін­фор­ма­ція прав­ди­ва? На­віть із при­во­ду всім ві­до­мих істо­ри­чних при­кла­дів існу­ють рі­зні тра­кту­ва­н­ня. Зви­чай­но, зав­жди є (або був) той, хто во­ло­діє істин­ною ін­фор­ма­ці­єю, але біль­шо­сті лю­дей во­на не­до­сту­пна. То­му філь­три, на мій погляд, мо­жуть бу­ти тіль­ки вну­трі­шні і у ко­жно­го свої.

Як свою ін­фор­ма­цій­ну ба­зу пе­ре­тво­ри­ти в ефе­ктив­ну си­лу? Мо­жна ду­же ба­га­то зна­ти, але ні­чо­го не ро­би­ти, або, нав­па­ки, ма­ло зна­ти, але ро­би­ти ба­га­то ко­ри­сно­го. Лю­ди див­ля­ться на ін­фор­ма­цію під рі­зни­ми ку­та­ми, і щой­но лю­ди­на зна­хо­дить свій кут сприйня­т­тя і по­чи­нає вби­ра­ти зна­н­ня, во­ни на­би­ра­ють си­ли і ста­ють ко­ри­сни­ми. Для при­кла­ду роз­по­вім про сво­го дру­га. Він пра­цю­вав ме­не­дже­ром із про­да­жу у зви­чай­ній ком­па­нії, але по­стій­но від­чу­вав, що зда­тний на біль­ше. Йо­го ко­му­ні­ка­цій­ні на­ви­чки і зда­тність по­ясни­ти ін­шій лю­ди­ні будь-яке пи­та­н­ня зна­чно ви­щі, ніж у біль­шо­сті з нас. Але йо­му ні­хто не по­яснив, як і на­ві­що ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти цей та­лант, до­ки він із при­я­те­лем не прийняв рі­ше­н­ня прой­ти тре­нінг осо­би­сті­сно­го роз­ви­тку. Ця за­тія пе­ре­вер­ну­ла йо­го сві­то­с­прийня­т­тя, він по­чав ди­ви­ти­ся на речі зов­сім іна­кше. Зни­кли за­ти­ски, дії ста­ли більш пра­виль­ни­ми. На жаль, ні­я­ких по­дро­биць цьо­го тре­нін­гу він ні­ко­ли не роз­по­від­ав, збе­рі­гає в собі та­єм­ни­цю,

при цьо­му ста­вить ці­лі й успі­шно їх до­ся­гає. Це збе­ре­же­н­ня та­єм­ни­ці, на мій погляд, пра­цює у всіх си­ту­а­ці­ях. Щой­но лю­ди­на по­чи­нає роз­по­ро­шу­ва­ти свої зна­н­ня – у від­по­відь си­сте­ма­ти­чно отри­мує спро­тив, осуд, обго­во­ре­н­ня... Та­ким чи­ном її вну­трі­шню до­ві­ру до істин­но­сті і цін­но­сті цих знань мо­же бу­ти пі­дір­ва­но, а їх си­ла зна­чно зни­зи­ться.

Тоб­то мов­ча­н­ня – за­хист вну­трі­шньої прав­ди від зов­ні­шніх впли­вів? Рад­ше це за­хист від не­ро­зу­мі­н­ня ін­ших. Роз­по­від­а­ти і ста­ви­ти під сум­нів кра­ще ту ін­фор­ма­цію й отри­ма­ні зна­н­ня, в яких ви сум­ні­ва­є­те­ся і ба­жа­є­те отри­ма­ти ін­шу дум­ку, що роз­ши­рює ро­зу­мі­н­ня пи­та­н­ня. Зна­н­ня, які ви хо­че­те пе­ре­ві­ри­ти на істин­ність са­мі, або гли­бо­ко осо­би­сті ви­снов­ки про се­бе зав­жди за­ли­шай­те у се­бе і не від­да­вай­те ні­ко­му. Як ви­зна­чи­ти, що ме­ні до­ста­тньо знань? Я впев­не­ний, що лю­ди­на, яка сфор­му­ва­ла се­бе як осо­би­стість, чі­тко ро­зу­міє, скіль­ки, ко­ли і яких знань їй по­трі­бно для вла­сно­го роз­ви­тку. У та­кій си­ту­а­ції якраз вми­ка­є­ться фільтр, про який ми го­во­ри­ли. Та­ка лю­ди­на вби­рає тіль­ки не­об­хі­дне. Ні біль­ше ні мен­ше.

Ва­ше став­ле­н­ня до знань змі­ни­ло­ся пі­сля ви­пад­ку з ва­шим дру­гом? Зна­н­ня, так са­мо як і час, – про­дукт ду­же плин­ний, і моє став­ле­н­ня до них по­стій­но змі­ню­є­ться. За ба­га­то ро­ків дру­жби з ни­ми я ба­га­то чо­го ді­знав­ся і зро­зу­мів. Але ціл­ком мо­жли­во, що цю ж ін­фор­ма­цію я б отри­мав з ін­шо­го дже­ре­ла в ін­ший час. Хто знає? Це пи­та­н­ня зав­жди за­ли­ша­є­ться в ка­те­го­рії при­пу­щень.

Зав­жди є той, хто во­ло­діє істин­ною ін­фор­ма­ці­єю, яка не­до­сту­пна біль­шо­сті лю­дей

ВО­ЛО­ДИ­МИР ЖУ­ШМАН Ор­га­ні­за­тор і вла­сник веб-сту­дії за­кри­то­го ти­пу Vlazhu. Се­ред про­е­ктів і клі­єн­тів – жур­нал «Ко­ле­со Жи­т­тя», ООН, LOTTO, Babolat, Moneyveo, «Ма­рі­ам», МАЗ, «АСКО Укра­ї­на» та ін­ші

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.