Інесса Кравченко – про пас­тку слабкості і жі­но­чу си­лу

У ди­тин­стві ко­жна лю­ди­на ви­бу­до­вує свої кор­до­ни – це при­ро­дний про­цес до­ро­слі­ша­н­ня. Але іно­ді за ме­жа­ми цих кор­до­нів опи­ня­ю­ться по­чу­т­тя й емо­ції, не­об­хі­дні для від­чу­т­тя ці­лі­сно­сті се­бе. Як по­вер­ну­ти втра­че­ні гра­ні осо­би­сто­сті і від­чу­ти смак жи­т­тя в усій п

KOLESO ZHITTJA - - Я Створюю -

Які існу­ють від­мін­но­сті між чо­ло­ві­чи­ми і жі­но­чи­ми слаб­ко­стя­ми? Слабкості зна­хо­дя­ться там са­мо, де і си­ла. У жін­ки най­са­краль­ні­ше – її фун­кція і при­зна­че­н­ня – зна­хо­ди­ться все­ре­ди­ні. Її вну­трі­шній світ, по­чу­т­тя, ста­ни. Це її мі­сце си­ли. Але, на жаль, зде­біль­шо­го в жит­ті жін­ки не бу­ло си­ту­а­цій, у яких во­на мо­гла б на­вчи­ти­ся ко­ри­сту­ва­ти­ся сво­єю си­лою. То­му від­чу­ває се­бе аб­со­лю­тно без­по­мі­чною в цьо­му і не ви­знає свій вну­трі­шній ха­ос. А що в ньо­му за­хо­ва­но? Стра­хи, обра­зи, біль, по­чу­т­тя про­ви­ни... Жін­ка весь час ті­кає від цьо­го. Во­на не хо­че ту­ди за­гля­да­ти і в прин­ци­пі не знає, що з цим ро­би­ти. Чо­ло­вік, нав­па­ки, спря­мо­ва­ний зов­ні. Він мо­же від­бу­ти­ся, а мо­же і не від­бу­ти­ся, якщо не на­вче­ний до­ла­ти опір, ви­бу­до­ву­ва­ти стра­те­гію, бра­ти на се­бе від­по­від­аль­ність, від­по­від­а­ти за своє сло­во, ви­три­му­ва­ти кон­ку­рен­тну бо­роть­бу. Якщо у чо­ло­ві­ка не­має цих знань, то він слаб­кий. При­чо­му зі­зна­н­ня у сво­є­му не­знан­ні для чо­ло­ві­ка мо­же ста­ти справ­жнім жа­хом. Апо­стол Пав­ло ка­зав: «Я силь­ний тим, що я слаб­кий». Слаб­кість чо­ло­ві­ка – зво­ро­тний бік йо­го си­ли. А йо­го си­ла – вмі­н­ня ви­бу­до­ву­ва­ти зов­ні­шні кон­стру­кції, зна­ти, як це ро­би­ти. Якщо він цьо­го не знає, то­ді він «ні­хто». Так ду­має біль­шість чо­ло­ві­ків.

У чо­му ко­рінь слабкості? Ми по­вин­ні при­йти до ці­лі­сно­сті. Жін­ка на­ро­джу­є­ться в пов­но­ті – все­ре­ди­ні неї за­кла­де­ний весь ме­ха­нізм ре­а­лі­за­ції. І в цій вну­трі­шній яко­сті во­на у спів­твор­чо­сті з Бо­гом на­ро­джує жи­ве – ди­ти­ну. Це ви­ко­на­н­ня бо­же­ствен­но­го зав­да­н­ня. Жін­ці в жит­ті ва­жли­во пі­зна­ти це, від­кри­ти Бо­га в собі і сві­тло все­ре­ди­ні се­бе, зна­йти вну­трі­шню опо­ру. По­ки во­на не зна­йде цей зв'язок, жо­ден чо­ло­вік не бу­де для неї до­ста­тнім – всі бу­дуть «не та­кі». Але ко­ли во­на це зро­бить, від­криє єд­ність свою з Бо­же­ствен­ним, із вну­трі­шнім сві­тлом, тіль­ки то­ді во­на ясно і спо­кій­но по­ба­чить, як пе­ре­ла­шту­ва­ти не­впев­не­ність і на­пру­гу та при­йти до єд­но­сті. То­ді во­на ста­не не­за­ле­жно ба­га­тою і не­за­ле­жно віль­ною. Чо­ло­вік теж, бе­зу­мов­но, ося­гає Бо­га. Але він іде до Бо­га че­рез зна­н­ня. Йо­го вну­трі­шній по­клик про­яв­ля­є­ться у зов­ні­шніх ді­ях – у ви­бу­до­ву­ван­ні стра­те­гії. Жо­дна жін­ка не змо­же кон­ку­ру­ва­ти з

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.