При­тча про блу­дно­го си­на

KOLESO ZHITTJA - - Я Люблю -

Жив ба­тько, який мав двох си­нів. Жи­ли во­ни в ми­рі і зла­го­ді, в ба­гат­стві, ма­ли ве­ли­кі ота­ри. І одно­го ра­зу мо­лод­ший син ска­зав ба­тько­ві: «До­бре ме­ні з то­бою, але я бу­ду жи­ти сам». Ба­тько від­по­вів: «Якщо ти хо­чеш жи­ти сам – жи­ви». Син по­про­сив від­да­ти те, що йо­му на­ле­жить, щоб іти по жи­т­тю са­мо­му. Ба­тько роз­ді­лив по­рів­ну своє май­но і по­ло­ви­ну від­дав си­но­ві. Той з ра­ді­стю, як і ко­жен із нас, по­їхав у да­ле­ку кра­ї­ну і на­со­ло­джу­вав­ся жи­т­тям. Пев­ний час. До­ти, до­ки мав ба­гат­ство. Але без ба­тька во­но не при­мно­жу­ва­ло­ся, а з ча­сом змен­шу­ва­ло­ся. Ді­йшло до то­го, що син вже не мав ні­чо­го. Це бу­ло пер­шим дзві­но­чком від Го­спо­да: «При­йшов час зу­пи­ни­ти­ся». Але гор­дість за­ва­ди­ла чо­ло­ві­ко­ві зро­зу­мі­ти на­тяк Бо­га. То­ді в кра­ї­ну, де він жив, при­йшов ве­ли­кий го­лод – син го­ло­ду­вав, тоб­то опу­стив­ся ще ниж­че. Йо­му ста­ло бо­ля­че, ду­же важ­ко, але гор­дість і тут не до­зво­ли­ла ді­йти пра­виль­них ви­снов­ків. Ді­йшло до та­ко­го, що він по­чав па­сти сви­ней, жив у ба­гню­ці та ла­ден був їсти стру­чки, які їдять сви­ні. Але го­спо­дар йо­му не до­зво­ляв. Тіль­ки пі­сля цьо­го він зга­дав про ба­тька. Ба­тька, в яко­го остан­ній слу­га має на­дли­шок хлі­ба. І то­ді, у цей пе­ре­лом­ний мо­мент, син по­чав роз­мір­ко­ву­ва­ти про те, як по­вер­ну­ти­ся: «Я при­йду до ба­тька, впа­ду на ко­лі­на, по­ка­ю­ся і ска­жу, що я не гі­дний бу­ти йо­го си­ном. По­про­шу до­зво­ли­ти бу­ти йо­го остан­нім ра­бом, то­му що і він має на­дли­шок і жи­ве кра­ще». З та­ки­ми дум­ка­ми син кро­ку­вав до­ро­гою до­до­му, гри­зу­чи се­бе, як ко­жен із нас по жи­т­тю. Але він не ро­зу­мів, що ба­тько дав­но сто­їть на по­ро­зі і че­кає си­на. У пер­шу ж мить зу­стрі­чі ба­тько впав на гру­ди си­на зі сльо­за­ми та одя­гнув йо­му на ру­ку пер­стень. Ко­ли син по­чав го­во­ри­ти, що не­до­стой­ний та­ко­го ба­тька, той за­крив йо­му ро­та, одяг у гар­ний одяг і вла­шту­вав свя­тко­вий бен­кет, на яко­му ви­гу­кнув тост: «Свя­ткуй­мо! Бо цей син був мер­твий, але він на­ро­див­ся зно­ву!»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.