Пра­кти­ка

Ко­ли уда­ри жи­т­тя за­ста­ють зне­на­цька, зда­є­ться, що ви­хо­ду не­має. Так бу­ло і зі мною, ко­ли че­рез мі­сяць пі­сля від­кри­т­тя на­шо­го сі­мей­но­го за­мі­сько­го цен­тру ста­ла­ся по­же­жа. Але від­ро­ди­ти­ся з по­пе­лу в пря­мо­му і пе­ре­но­сно­му сен­сі ме­ні до­по­мо­гло прийня­т­тя сво­єї

KOLESO ZHITTJA - - Я Дiю -

Двоє

лю­дей ста­ють одне нав­про­ти одно­го. Впи­ра­ю­ться ру­ка­ми і по­чи­на­ють штов­ха­ти. Якщо лю­ди­на не чи­нить опо­ру, це з ве­ли­кою ймо­вір­ні­стю го­во­рить про те, що у неї ду­же ав­то­ри­тар­на ма­ти. При цьо­му аб­со­лю­тно не­ва­жли­во, якою фі­зи­чною си­лою во­ло­діє лю­ди­на. На­віть бо­га­тир у цій впра­ві мо­же від­сту­пи­ти, якщо у ньо­го за­кла­де­на про­гра­ма не­с­про­ти­ву.

Впра­ва «Зда­тність до опо­ру»

Мрія

про Центр пси­хо­ло­гі­чно­го і ті­ле­сно­го від­ро­дже­н­ня за­ро­ди­ла­ся в ме­ні, ко­ли я пра­цю­ва­ла на одно­му з укра­їн­ських те­ле­ка­на­лів. У той час що­ран­ку я при­хо­ди­ла на ро­бо­ту, де втра­ча­ла се­бе. Але дум­ка про мої май­бу­тні про­е­кти да­ва­ла си­ли про­ки­да­ти­ся і йти до но­вої ме­ти. Так, про­тя­гом 10 ро­ків ко­жну за­ро­бле­ну грив­ню ми з чо­ло­ві­ком вкла­да­ли в на­шу май­бу­тню спра­ву. Я уяв­ля­ла, як ща­сли­ві і від­по­чи­лі го­сті їдуть із на­шо­го цен­тру з вдя­чні­стю за від­по­чи­нок і стан бла­жен­ства. І на­ре­шті на­ша мрія збу­ла­ся – ми по­бу­ду­ва­ли оздо­ров­чий ком­плекс, в який вкла­ли всі свої за­оща­дже­н­ня. Але одно­го ра­зу всі на­ші зу­си­л­ля за лі­че­ні го­ди­ни зго­рі­ли до­щен­ту... Я не мо­гла по­ві­ри­ти, ко­ли про­чи­та­ла в по­ві­дом­лен­ні чо­ло­ві­ка про те, що наш бан­ний ком­плекс зго­рів, а в го­тель­но­му кор­пу­сі роз­пла­вив­ся дах і роз­би­ли­ся ві­кна. Пі­сля по­же­жі за­ли­ши­ли­ся тіль­ки по­жов­кла тра­ва, ру­ї­ни оздо­ров­чо­го ком­пле­ксу і по­ро­жне­ча все­ре­ди­ні. Я ска­за­ла чо­ло­ві­ко­ві: «За­кри­ва­є­мо­ся». То­ді я від­чу­ва­ла се­бе ма­лень­кою, слаб­кою і без­по­ра­дною пе­ред облич­чям бі­ди! Але ви­яви­ло­ся, що са­ме ця слаб­кість ство­ри­ла умо­ви для но­во­го на­ро­дже­н­ня. Я змі­ни­ла уста­нов­ку: «Так, я слаб­ка за­раз і при­ймаю це. Пер­ше, що ме­ні по­трі­бно за­раз, – це стан спо­кою». Під час ме­ди­та­ції хви­ля від­чаю від­сту­пи­ла, і я по­ба­чи­ла, що мо­жу зро­би­ти, на­віть не ма­ю­чи мо­жли­во­стей, які бу­ли ра­ні­ше. Во­дно­час за­те­ле­фо­ну­вав клі­єнт і ска­зав, що за­пов­нить весь го­тель, якщо ми при­бе­ре­мо по­пе­ли­ще за 18 днів. Нам до­по­ма­га­ли всі спів­ро­бі­тни­ки – від по­ко­ї­вок до ку­ха­рів. Ці­ло­до­бо­во ми роз­грі­ба­ли ру­ї­ни бан­но­го ком­пле­ксу. На по­зи­че­ні гро­ші на мі­сці зго­рі­лої ла­зні вста­но­ви­ли гар­ний бі­лий на­мет. І ста­ло­ся ди­во: че­рез 18 днів все бу­ло го­то­во до при­йо­му го­стей! За­раз у нас но­вий бан­ний ком­плекс – ще біль­ший і гар­ні­ший, ніж ра­ні­ше. З'яви­ли­ся но­ві по­слу­ги і чан на ву­ли­ці. Наш ком­плекс – справ­жня бан­на каз­ка, де ми ре­тель­но про­ду­ма­ли по­слі­дов­ність про­це­дур, які від­нов­лю­ють фі­зи­чний та емо­цій­ний стан усьо­го за 3–4 го­ди­ни. Ме­ди­та­ція у нас всю­ди: в ла­зні, в ма­са­жно­му ка­бі­не­ті і в кім­на­ті від­по­чин­ку. Адже са­ме в ме­ди­та­тив­ній атмо­сфе­рі про­бу­джу­ю­ться вну­трі­шні ре­сур­си лю­ди­ни. Пі­сля ла­зні, ма­са­жів і ме­ди­та­ції го­стей че­кає від­по­чи­нок на ко­ли­сці із за­па­шно­го сі­на, ве­че­ря з мі­сце­вих про­ду­ктів і від­по­чи­нок у ком­фор­тних но­ме­рах го­те­лю. А ще ми ото­чу­є­мо го­стей сі­мей­ним те­плом і тур­бо­тою!

При­їжджай­те до нас від­по­чи­ти від мі­ської ме­ту­шні! Бу­де­мо ра­ді по­зна­йо­ми­ти­ся!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.