ПРО МАРКЕРИ ЖЕР­ТОВ­НО­СТІ

KOLESO ZHITTJA - - Я Дiю -

Пер­ший

мар­кер – про­фле­ксія. Її мо­жна опи­са­ти фра­зою «я ро­блю то­бі те, що хо­чу зро­би­ти собі». Ду­же яскра­во це про­яв­ля­є­ться в те­мі по­да­рун­ків. Лю­ди ку­пу­ють ма­су до­ро­гих по­да­рун­ків, щоб ви­кли­ка­ти у ко­гось за­хо­пле­н­ня й отри­ма­ти у від­по­відь рів­но­цін­ний пре­зент. Але, як най­ча­сті­ше бу­ває, отри­му­ють якусь дрі­бни­цю ти­пу сві­чки або су­ве­нір­ної ча­шки. Як у цій си­ту­а­ції по­во­ди­ться лю­ди­на? Зов­ні до­три­му­є­ться пра­вил при­стой­но­сті – вві­чли­ва і вдя­чна, а все­ре­ди­ні за­та­ює не­вдо­во­ле­н­ня й обра­зу. Ви­ни­кає гли­бин­не пе­ре­жи­ва­н­ня: «Чо­му ме­ні так ма­ло да­ють, адже я так ба­га­то ро­блю? Чо­му я ін­шим все, а во­ни ме­ні – ні­чо­го?» Дру­гий – при­хо­ву­ва­н­ня по­чут­тів. Всі ба­чать, що у лю­ди­ни по­га­ний на­стрій, у по­ві­трі ви­тає на­пру­га, а «жер­тва» актив­но імі­тує ве­се­ло­щі. Та­ка лю­ди­на ні­ко­ли пря­мо не по­про­сить до­по­мо­ги, не ска­же: «По­мовч, ме­ні по­га­но»... Во­на про­сто бу­де си­ді­ти, мов­ча­ти, тер­пі­ти і зі­тха­ти. Ви мо­же­те спи­та­ти: «У те­бе щось ста­ло­ся?» Але від­по­відь за­зви­чай стан­дар­тна: «Та ні­чо­го. Все нор­маль­но». Тре­тій – па­сив­на агре­сія. Во­на про­яв­ля­є­ться в по­стій­но­му не­вдо­во­лен­ні усі­ма і всім і від­су­тно­сті при цьо­му будь-яких дій для змі­ни си­ту­а­ції. На­при­клад, лю­ди­на не­за­до­во­ле­на тим, що жи­ве на 4-му по­вер­сі в бу­дин­ку без лі­фта. Ви ду­ма­є­те, во­на зро­бить хоч крок, щоб по­мі­ня­ти мі­сце про­жи­ва­н­ня? Ні. Во­на бу­де сто­гна­ти про те, як тяж­ко під­ні­ма­ти­ся схо­да­ми з важ­ки­ми сум­ка­ми, бу­де за­да­ва­ти не­пря­мі пи­та­н­ня, щоб ви­кли­ка­ти в ін­шо­го по­чу­т­тя про­ви­ни. Але ні­ко­ли не по­про­сить пря­мо. Осо­бли­вість па­сив­ної лю­ди­ни – втра­та зда­тно­сті актив­но го­во­ри­ти: «Я хо­чу», «Ме­ні тре­ба», «Я за­до­во­ле­ний», «Я не­за­до­во­ле­ний»... Одне з основ­них зав­дань лю­дей із жер­тов­ним ти­пом по­ве­дін­ки – на­вчи­ти­ся пря­мо ви­слов­лю­ва­ти свої про­ха­н­ня і ба­жа­н­ня. Ча­сто це зро­би­ти ду­же скла­дно, то­му що гли­бо­ко все­ре­ди­ні си­дить «я не мо­жу», «ме­ні не мо­жна», «якщо я бу­ду пря­мо го­во­ри­ти те, що хо­чу, то це бу­де ма­ти руй­нів­ну си­лу». Ча­сом те­ра­пев­ти­чна ро­бо­та зі змі­ни ці­єї си­ту­а­ції мо­же зайня­ти до пів­то­ра ро­ку.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.