Ро­до­ві зв'яз­ки

KOLESO ZHITTJA - - Зміст - ОЛ­ЛІ СКОР­ДІ­НА Ма­ма-до­слі­дник, арт-те­ра­певт, ав­тор книг

Ол­лі Скор­ді­на

Ко­жен рід уні­каль­ний і ба­га­то­гран­ний, він мі­стить у со­бі і не­га­тив­ні про­гра­ми, і бла­го­сло­ве­н­ня. Наш рід дає нам ті­ло і сім’ю, а ми йо­му – про­дов­же­н­ня і ви­рі­ше­н­ня по­кла­де­них зав­дань. Ми не мо­же­мо одне без одно­го, але в на­ших си­лах ви­бра­ти, як ви­бу­ду­ва­ти від­но­си­ни з ро­ди­ча­ми і всім ро­дом, від­ки­да­ти їх чи при­йма­ти.

За про­гно­за­ми лі­ка­рів, імо­вір­ність то­го, що у ме­не і мо­го чо­ло­ві­ка Юри з’яви­ться ди­ти­на, ста­но­ви­ла всьо­го 15%. Ми взя­ли цю ін­фор­ма­цію до ві­до­ма, і хо­ча спад­ко­вість змі­ни­ти не мо­жна, на­ша сім’я ви­рі­ши­ла пі­ти ін­шим шля­хом.

Від­нов­ле­н­ня зв'яз­ку

Я від­чу­ва­ла всім сво­їм єством, що ди­ти­на при­хо­дить у цей світ не тіль­ки до ба­тьків, а до всьо­го ро­ду – до тих, хто жив до неї і бу­де жи­ти пі­сля. Ми з чо­ло­ві­ком ви­рі­ши­ли від­нов­лю­ва­ти зв’яз­ки з ро­дом, адже в пи­тан­ні за- ча­т­тя і на­ро­дже­н­ня ди­ти­ни роль ро­ду над­зви­чай­но ва­жли­ва. Якщо ми пам’ята­є­мо, про­ща­є­мо, лю­би­мо свій рід і мо­же­мо на ньо­го спи­ра­ти­ся, то він зі сво­го бо­ку мо­же да­ти нам силь­ну під­трим­ку в ба­жан­ні на­ро­ди­ти ді­тей. Пер­шим кро­ком до від­нов­ле­н­ня зв’яз­ку з ро­дом став ма­лю­нок ро­до­во­го де­ре­ва. По­ки ми ма­лю­ва­ли, я пла­ка­ла від усві­дом­ле­н­ня то­го, скіль­ки лю­дей жи­ли до ме­не і як ба­га­то во­ни за­зна­ли. Бу­ли і не ду­же при­єм­ні усві­дом­ле­н­ня. Я від­чу­ла обра­зу на ма­му (ме­ні сво­го ча­су не ви­ста­чи­ло її ува­ги й уча­сті), обра­зу на ба­бу­сю (во­на не до­по­ма­га­ла ба­тькам, ко­ли їм по­трі­бна бу­ла до­по­мо­га), а ще злість на ді­да, який спа­лив бу­ди­нок і по­ві­сив­ся, та­то че­рез це йо­го ні­ко­ли не зга­ду­вав. Я від­чу­ла, як ці не­ви­слов­ле­ні по­чу­т­тя не да­ють мо­їй ро­до­вій енер­гії те­кти віль­но. Ми з чо­ло­ві­ком зро­зумі­ли, що по­вин­ні про­ба­чи­ти сво­їх рі­дних і прийня­ти їх та­ки­ми, яки­ми во­ни є. На­віть якщо во­ни не­і­де­аль­ні, на­віть якщо во­ни нам не по­до­ба­ю­ться – во­ни все одно на­ші. У цьо­му ме­ні до­по­мо­гла ро­до­ва роз­ста­нов­ка, на якій я від­чу­ла си­лу прийня­т­тя і під­трим­ку всіх, хто був до ме­не, їх бла­го­сло­ве­н­ня на про­дов- же­н­ня ро­ду. Це по­ту­жна енер­гія, яка огор­тає з усіх бо­ків і на­пов­нює. Ці ві­бра­ції і «го­лос пред­ків» про­ни­зу­ють ті­ло до трем­ті­н­ня, і во­но по­чи­нає ві­бру­ва­ти в уні­сон. Са­ме то­ді я впер­ше від­чу­ла си­лу і під­трим­ку, яку мо­же да­ти рід сво­їм на­щад­кам. Те­пер я на­ма­га­ю­ся пе­ре­да­ти це від­чу­т­тя сво­їй до­чці че­рез про­сті, але ді­є­ві пра­кти­ки.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.