Щастя – в об­ме­жен­ні

KOLESO ZHIZNI - - CONTENTS - (Ми­ко­ла Квас­ні­ць­кий)

Жит­тя лю­ди­ни, як і будь-якої при­род­ної істо­ти, ба­зуєть­ся на біо­ло­гіч­них ме­ханіз­мах. Про­те є од­на від­мін­ність: лю­ди­на пра­гне ста­ти щас­ли­вою. Щоб до­сяг­ти щастя, по­тріб­но ли­ше одне – прий­ня­ти рі­шен­ня. Са­ме та­кої дум­ки до­три­муєть­ся вче­ний-ней­рохірург, який поді­ли­вся з «КЖ» своїм ба­чен­ням що­до при­ро­ди щастя і слаб­ко­стей лю­ди­ни.

Ви має­те спра­ву з ба­гатьма людь­ми, які пе­ре­бу­ва­ють у стані слаб­ко­сті. Як прой­ти та­ке ви­про­бу­ван­ня?

Ви слаб­кість ви­о­крем­лює­те, а на­справ­ді во­на є ча­сти­ною жит­тя. Вза­галі жит­тя по­бу­до­ване на прин­ци­пі про­ти­леж­но­сті: плюс – мі­нус, теп­ло – хо­лод, чо­ло­вік – жін­ка, день – ніч. І од­на з вла­сти­во­стей лю­ди­ни по­бу­до­ва­на са­ме на то­му, що си­ла і слаб­кість тіль­ки у поєд­нан­ні да­ють ре­зуль­тат. Тіль­ки в єд­но­сті си­ли і слаб­ко­сті ми от­ри­мує­мо особ­ливість, унікаль­ність лю­ди­ни.

Про­бле­ма не в слаб­ко­сті. Про­бле­ма в то­му, як лю­ди­на ба­чить світ, як сприй­має йо­го, як ре­а­гує на лю­дей та події, а з фі­ло­соф­сь­кої по­зи­ції – як про­во­дить лінію між доб­ром і злом. Тож і слаб­кість бу­ває різ­ною – і непри­єм­ною, і хо­лод­ною, і стра­те­гіч­ною, і ніж­ною – од­на й та са­ма подія чи ха­рак­те­ри­сти­ка за різ­них об­ста­вин дає різ­ний ефект. На­при­клад, слаб­кість жін­ки є вод­но­час і її си­лою. Муд­ра жін­ка за­вой­о­вує про­стір ніж­ністю, сло­ва­ми, лас­кою. Але є ін­ші си­ту­а­ції, на­при­клад, ко­ли ко­мусь по­трі­бен за­хист, – то­ді слаб­кість вигля­дає як га­нь­ба.

Але в будь яко­му разі слаб­кість є ча­сти­ною жит­тя, йо­го ме­ханіз­мом. Кож­на лю­ди­на ви­ко­ри­сто­вує ті біо­ло­гіч­ні ме­ханіз­ми, які їй да­ро­вані при­ро­дою, бо слаб­кість мо­же бу­ти фор­мою за­хи­сту чи агресії або ж про­явом будь-чо­го.

Слаб­кість є фор­мою агресії?

Звіс­но так. На­при­клад, щоб за­во­ю­ва­ти те­ри­торію, ве­лич­ні лю­ди ми­ну­ло­го в якийсь пе­ріод жит­тя де­мон­стру­ва­ли в чу­жорід­но­му ото­чен­ні свою слаб­кість і неда­ле­ко­гляд­ність. Та, на­брав­ши си­ли, на­ко­пи­чив­ши енер­гію, во­ни ак­тиві­зу­ва­ли свою «слаб­кість» у дії, ча­сто пе­ре­мож­ні. Це вза­галі фі­ло­соф­сь­ке пи­тан­ня, діа­лек­тичне, втім, як і бу­дья­ке ін­ше.

Си­ла і слаб­кість – це пи­тан­ня сприй­нят­тя?

Не тіль­ки сприй­нят­тя. Як і будь-який про­яв діяль­но­сті лю­ди­ни – со­ціаль­ний чи біо­ло­гіч­ний, він мо­же бу­ти по­зи­тив­ним або нега­тив­ним. Аб­со­лю­ту не­має. Все на світі від­носно. Зви­чай­но, з по­гля­ду мо­ралі є «чер­во­на лінія», яку не мож­на пе­ре­ти­на­ти, бо то­ді слаб­кість пе­ре­тво­рить­ся на га­нь­бу. Є осо­би­сті «чер­воні лінії», а є за­галь­но­людсь­кі речі, ви­кла­дені у світо­вих релі­гіях, згід­но з яки­ми лю­ди на­ма­га­ють­ся жи­ти і чо­гось пра­г­нуть. Ча­сто ці мо­раль­ні кон­цеп­ції ма­ють ду­же ви­со­кий бар’єр, і не кож­на лю­ди­на спро­мож­на під­ня­ти­ся до то­го рів­ня. Але на­віть на­ма­ган­ня до­тяг­ну­ти­ся, сам шлях і, власне, на­ше жит­тя – це під­не­сен­ня до мо­раль­них ви­сот, до­сяг­нув­ши яких, лю­ди­на стає щас­ли­вою.

Ви має­те на ува­зі ду­хов­ні слаб­кість і си­лу. А що ро­би­ти у стані фі­зич­ної слаб­ко­сті, на­при­клад, хво­ро­би?

Кож­на лю­ди­на від­чу­ває так, як во­на мо­же від­чу­ти. На­сам­пе­ред лю­ди­на – це біо­ло­гіч­ний об’єкт, ча­сти­на при­ро­ди, від якої не по­тріб­но ви­ма­га­ти за­над­то ба­га­то. Ад­же ми є ча­сти­ною при­ро­ди та біо­ло­гіч­них ме­ханіз­мів, згід­но з яки­ми ми і жи­ве­мо, і ніяк інак­ше. Для ро­зу­мін­ня на­ве­ду при­клад: най­про­сті­ша од­но­клітин­на істо­та відріз­няєть­ся від лю­ди­ни в ме­жах 10%. Тоб­то на ос­но­ві ге­не­ти­ки, з якої ми ви­хо­ди­мо як з ос­нов­ної кон­цеп­ції біо­ло­гіч­но­го бут­тя, ми всі в живій при­роді ду­же схо­жі. Біо­ло­гіч­ні ме­ханіз­ми, які за­кла­дені в клітині, у тка­нині і в ціліс­но­сті ор­ганіз­му, єдині за своєю при­ро­дою.

Зви­чай­но, лю­ди­на – це єдине створін­ня, яке має мо­раль­ні і со­ціаль­ні на­ша­ру­ван­ня, що ви­бу­ду­вані у про­цесі жит­тя ба­гатьох по­колінь. Але во­ни вто­рин­ні; пер­винне – це біо­ло­гіч­ні ме­ханіз­ми, ре­флек­си. Я хо­чу ска­за­ти, що си­ла та слаб­кість у нас від на­род­жен­ня – ге­не­тич­но сфор­мо­вані ме­ханіз­ми за­хи­сту і ви­хо­ду з будь-якої си­ту­а­ції. По суті, ми їх ли­ше ре­алі­зує­мо, і зав­дан­ня лю­ди­ни – зро­зу­міти се­бе, свої мож­ли­во­сті і згід­но з ни­ми дія­ти. Тоб­то в ос­нов­но­му си­ла – це мож­ли­во­сті, які да­ли нам та­то з ма­мою, при­ро­да, Гос­подь Бог (як зав­год­но). Від то­го, на­скіль­ки лю­ди­на вда­ло їх ре­алі­зу­ва­ла, за­ле­жить і ре­зуль­тат. По­вер­та­ю­чись до ва­шо­го пи­тан­ня, ска­жу, що в бу­дья­кій си­ту­а­ції ви має­те оці­ни­ти свої мож­ли­во­сті: що по­тріб­но зро­би­ти, щоб збе­рег­ти ду­шу, ті­ло, сім’ю, на­цію, дер­жа­ву? Який вчи­нок для цьо­го необ­хід­ний? Од­на лю­ди­на бе­ре до­ку­мен­ти, йде до військ­ко­ма­ту і виїж­д­жає в АТО, а ін­ша – шу­кає будь-який шлях уник­ну­ти при­зо­ву. Ось у цьо­му ви­борі є си­ла і слаб­кість. Наш ви­бір – це, власне, ми і є.

На­ша при­ро­да, на­ша біо­ло­гія, те, що ми на­зи­ває­мо «власне яд­ро», а в пси­хо­ло­гії – на­ше «Я», і визна­чає, що ро­би­ти. Який шлях ви оби­рає­те – вте­чу чи бо­роть­бу. Ор­ганізм лю­ди­ни так і по­бу­до­ва­ний: є два ви­ди біо­ло­гіч­ної дії (при­чо­му на всіх рів­нях, від кліти­ни до ціліс­но­го ор­ганіз­му) – вте­ча або бо­роть­ба.

Ба­гатьом лю­дям ду­же склад­но прий­ня­ти се­бе і жи­ти щас­ли­во – за­вжди є по­тре­ба у чо­мусь. Як се­бе по­си­ли­ти?

Це мо­же зда­ти­ся па­ра­док­саль­ним, але шлях до по­си­лен­ня про­ля­гає че­рез об­ме­жен­ня, то­му що без­межне спо­жи­ван­ня руй­нує лю­ди­ну. На­при­клад, їжа. Ко­ли ми без­меж­но їмо ко­жен день, це пе­ре­на­си­чує ор­ганізм непо­тре­бом і вре­штіре­шт руй­нує йо­го. Об­ме­жу­ю­чи се­бе в їжі, ви зро­би­те для се­бе біль­шу ко­ристь, ніж спо­жи­ва­ю­чи без­меж­ну кіль­кість різ­но­маніт­них страв. І тут пи­тан­ня не тіль­ки в біо­ло­гіч­ній по­требі, а й у мо­раль­ній. Як­що ви змог­ли се­бе об­ме­жи­ти, ви от­ри­має­те мо­ральне за­до­во­лен­ня, яке пе­ре­хо­дить і в ме­ханіз­ми біо­ло­гіч­ні, ма­теріаль­ні. Тоб­то ко­ли наш мо­зок от­ри­мує сиг­нал про прий­ня­те рі­шен­ня, в ор­ганіз­му не ви­ни­кає на­віть ба­жан­ня з’їсти щось неко­ри­сне, бо йо­му це не по­тріб­но. От­же, рі­шен­ня – в об­ме­жен­ні. Че­рез по­зи­тив­ні дум­ки кож­на кліти­на ті­ла, ко­жен ор­ган от­ри­мує по­зи­тив­ний сиг­нал – і ті­ло ожи­ває. Це так зва­на пси­хо­со­ма­ти­ка. Ті­ло за­ле­жить від моз­ку, від на­шо­го ста­ну сві­до­мо­сті, і нав­па­ки, мо­зок за­ле­жить від ті­ла. Тоб­то че­рез об­ме­жен­ня в їжі ми от­ри­ма­ли і мо­раль­ний, і фі­зич­ний роз­ви­ток. У со­ціаль­но­му ас­пек­ті це те, що ми на­зи­ває­мо «скром­ність». Зда­ва­ло­ся б, як це сто­суєть­ся успі­ху? Але скром­на лю­ди­на за­вжди має біль­ше шан­сів на успіх, то­му що то­ле­рант­на до ін­ших, чим при­вер­тає до се­бе ува­гу й от­ри­мує від лю­дей необ­хід­ний по­зи­тив у вигляді роз­мо­ви чи кон­так­ту. Бо все доб­ре – від лю­дей, і все по­гане – від лю­дей. Про­те доб­ро­го знач­но біль­ше. На це тре­ба звер­та­ти ува­гу. Тож об­ме­жен­ня – це шлях до щастя в різ­них ас­пек­тах.

Об­ме­жен­ня – це шлях до щастя в різ­них ас­пек­тах

Нев­же об­ме­жен­ня спра­ц­ює і в ро­бо­чо­му ас­пек­ті, ко­ли лю­ди­на ба­жає до­сяг­ти ве­ли­ких ре­зуль­татів?

Жит­тя ба­га­то­гранне, і в кож­но­му ас­пек­ті є свої особ­ли­во­сті. Я ска­зав ли­ше про од­ну з них. Є про­ста фор­му­ла: щоб бу­ти щас­ли­вим, тре­ба ба­га­то

пра­ц­ю­ва­ти, ма­ло їсти і жи­ти з лю­бов’ю і доб­ром. Лю­бов дає нам на­сна­гу до жит­тя, то­му важ­ли­во нав­чи­ти­ся лю­би­ти світ у всьо­му роз­маїт­ті. Як­що го­во­ри­ти в ду­хов­но­му плані, то Бог є аб­со­лют­на лю­бов, а ко­жен із нас ли­ше несе її мільй­он­ну част­ку, і чим біль­ша ця част­ка, тим біль­ше лю­ди­на має успі­ху. Лю­бов до про­фесії, до лю­дей, до сім’ї, до краї­ни, до всьо­го, що нас ото­чує.

На­ве­де­на фор­му­ла щастя є універ­саль­ною, але шлях ко­жен оби­рає сам, сві­до­мо чи несві­до­мо, згід­но зі свої­ми та­лан­та­ми і мож­ли­во­стя­ми. Як­що Бог да­ру­вав лю­дині біль­ше та­лан­тів, во­на по­вин­на ще біль­ше лю­бо­ві від­да­ти ін­шим, які об­ме­жені або не об­да­ро­вані при­ро­дою. Не­мож­ли­во тіль­ки бра­ти, по­тріб­но і по­вер­та­ти – свої знан­ня, си­ли, ма­теріаль­ні стат­ки. Лю­ди­на, яка від­дає, зба­га­чуєть­ся мо­раль­но, і за ра­ху­нок цьо­го по­зи­ти­ву, яким під­жив­люєть­ся її его, во­на і фі­зич­но се­бе по­чу­ває кра­ще.

У світі все універ­саль­но та зумо­в­ле­но біо­ло­гіч­ни­ми ме­ханіз­ма­ми. Ми по­вин­ні це ро­зу­міти. В ос­но­ві всьо­го по­ля­га­ють біо­ло­гіч­ні за­ко­ни, на які на­ша­ро­вуєть­ся со­ціальне. А со­ціаль­ні за­ко­ни, у свою чер­гу, ві­до­бра­жа­ють біо­ло­гічне. Як­що лю­ди­на по­чу­ваєть­ся неком­форт­но в будь-якій сфері жит­тя, во­на має два шля­хи – бо­ро­ти­ся за своє щастя або втек­ти. Звіс­но, у кож­но­го своє ба­чен­ня щастя чи нещастя, але шляхів за­вжди тіль­ки два.

Чи мож­на по­си­ли­ти нер­во­ву си­сте­му?

Ви вва­жає­те, що це по­тріб­но? Не­має кра­щої чи гір­шої си­сте­ми, є даність від Бо­га та людсь­ке ба­чен­ня жит­тя. Візь­ме­мо, на­при­клад, вас. Ви має­те чут­ли­ву, ніж­ну си­сте­му. А чим во­на ніж­ні­ша, тим кра­ще, бо лю­ди­на то­ді спро­мож­на по­чу­ти емо­ції, дум­ку. Як­що вам Бог да­ру­вав чут­ливість, її тре­ба ці­ну­ва­ти – це ве­ли­кий по­да­ру­нок, але за ньо­го теж до­ве­деть­ся чи­мось спла­ти­ти. Щоб бу­ти щас­ли­вим, тре­ба і страж­да­ти.

Релі­гій­ні му­че­ни­ки про­хо­ди­ли страж­дан­ня че­рез об­ме­жен­ня у їжі та спіл­ку­ван­ні, а на­то­мість от­ри­му­ва­ли но­вий сту­пінь ду­хов­ної сво­бо­ди. Бо сво­бо­да – най­цін­ні­ше, що є в лю­ди­ни. Лю­ди­на має бу­ти віль­ною – це біо­ло­гіч­но за­про­гра­мо­ва­но. У со­ціаль­но­му ас­пек­ті – об­ме­жен­ня у сво­боді є при­чи­ною май­же всіх ре­во­лю­цій, то­му що за най­ви­щу цін­ність мож­на і по­тріб­но по­бо­ро­тись. Ко­ли лю­ди­на має пра­во віль­но­го ви­бо­ру, во­на мо­же бу­ти щас­ли­вою.

Щоб бу­ти щас­ли­вим, тре­ба ба­га­то пра­ц­ю­ва­ти, ма­ло їсти і жи­ти з лю­бов’ю і доб­ром

Що та­ке щастя?

Щастя – ду­же про­ста річ: тілесне, пси­хо­ло­гічне і со­ціальне здо­ров’я. Ко­ли не­має бо­лю ні в тілі, ні в ду­ші, ко­ли є мож­ливість та ба­жан­ня да­ру­ва­ти лю­бов – це щастя. Щоб до ньо­го прий­ти, по­тріб­но да­ру­ва­ти се­бе, свої емо­ції та ті­ло, свій за­пах та по­гляд, свою ду­шу. При­чо­му да­ру­ва­ти не для то­го, щоб от­ри­ма­ти, а про­сто та­ким чи­ном жи­ти. Все, що по­тріб­но, прий­де са­ме. І зно­ву ми по­вер­тає­мо­ся до універ­саль­ної фор­му­ли. Я би ще до неї до­дав: тре­ба до­віря­ти лю­дям. То­ді доб­ро, лю­бов, до­ві­ра по­вер­нуть­ся з над­лиш­ком.

Як знай­ти до­ро­гу до щастя?

Все по­чи­наєть­ся з на­шо­го ро­зу­мін­ня світу і ми­слен­ня. І най­го­лов­ні­ше в жит­ті – прий­ня­ти рі­шен­ня. Ко­ли лю­ди­на ро­зу­міє, у який бік іти, все стає на­ба­га­то лег­ше – є орієн­тир. У про­ти­леж­но­му разі не­має ні рі­шен­ня, ні орієн­ти­ра, тож і по­пут­но­го віт­ру не бу­де.

Для чо­го ви прий­шли в цей світ: сва­ри­ти­ся, спо­жи­ва­ти, їсти та пи­ти чи от­ри­му­ва­ти ра­дість, лю­би­ти і бу­ти щас­ли­вим? Зробіть свій ви­бір і живіть, спи­ра­ю­чись на ньо­го. Люд­ство ду­же непо­га­но вив­чи­ло ті­ло, на­віть нав­чи­ло­ся йо­го удос­ко­на­лю­ва­ти, ли­ши­ло­ся тіль­ки ге­не­тич­ний код до кін­ця роз­га­да­ти. А от ду­ша вже ба­га­то віків за­ли­шаєть­ся «тер­ра ін­ко­гніта». Релі­гій­ні діячі, фі­ло­со­фи, на­у­ков­ці на­ма­га­ють­ся знай­ти по­яс­нен­ня та під­твер­джен­ня що­до іс­ну­ван­ня цієї суб­стан­ції. Але ми до­сі не знає­мо, з чо­го скла­даєть­ся яд­ро ду­ші, ми тіль­ки, мож­ли­во, на­б­ли­зи­ли­ся до цьо­го ро­зу­мін­ня, і шлях до ньо­го – в об­ме­жен­нях: ми стає­мо чи­сті­ші, світ­лі­ші і глиб­ше ро­зу­міє­мо світ і, власне, свою ду­шу.

Ми­ко­ла Квас­ні­ць­кий Українсь­кий вче­ний, за­слу­же­ний лікар Украї­ни, ней­рохірург, д.м.н., про­фе­сор. Ав­тор по­над

100 на­у­ко­вих пра­ць, трьох мо­но­гра­фій, кур­су лек­цій із ней­рохірур­гії для сту­ден­тів, прак­тич­них по­сіб­ни­ків, ме­то­дич­них ре­ко­мен­да­цій. Має па­тен­ти на ви­на­хо­ди. Сфе­ра на­у­ко­вих ін­те­ресів – мініін­ва­зивне ліку­ван­ня бо­льо­вих син­дро­мів та пси­хо­со­ма­тич­ні роз­ла­ди

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.