Ман­дрiв­ки Зер­нят

Kolosochok - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Олег Йон­ка

До­пи­тли­ві Зер­ня­та стра­шен­но лю­блять ман­дру­ва­ти. Їх ці­ка­вить усе: ма­те­ри­ки й оке­а­ни, ро­сли­ни і тва­ри­ни, кра­ї­ни та на­ро­ди, що їх на­се­ля­ють, їхня куль­ту­ра та зви­чаї. А на на­шій пла­не­ті так ба­га­то за­хо­пли­вих рі­зно­ма­ні­тних місць, де во­ни ще не по­бу­ва­ли.

Са­ме то­му під час ка­ні­кул дру­зі ви­рі­ши­ли ви­ру­ши­ти у по­до­рож. Ро­зум­ник дав­но пра­цю­вав над ство­ре­н­ням Ма­ши­ни По­до­ро­жей, яка ма­ла швид­ко пе­ре­не­сти їх у будь-який ку­то­чок Зем­лі. Ма­ши­на бу­ла вже май­же го­то­ва, і Зер­ня­та по­ча­ли зби­ра­ти­ся в по­до­рож: за­па­сли­ся хар­ча­ми, те­плим одя­гом і обра­ли для ман­дрів­ки Пів­ні­чний По­люс. Ці­ка­во, чи на­справ­ді там зна­хо­ди­ться па­лац Сні­го­вої Ко­ро­ле­ви?

– Ну­мо вже ви­ру­ша­ти, – не­тер­пля­че по­про­сив Пу­стун­чик. Ро­зум­ник і Ла­пу­ня за­кло­по­та­но схи­ли­ли­ся над бор­то­вим комп’юте­ром, оби­ра­ю­чи мар­шрут. Во­ни нез­чу­ли­ся, як Пу­стун­чик на­ти­снув кно­пку стар­ту. Ма­ши­на ти­хень­ко за­гу­ді­ла, за­ми­го­ті­ли рі­зно­ма­ні­тні лам­пи, за­ру­ха­ли­ся стріл­ки на при­ла­дах.

– Ой ли­шень­ко, що ти на­ко­їв! – ви­гу­кнув Ро­зум­ник. – Я не встиг вве­сти в бор­то­вий комп’ютер мар­шрут, і те­пер ми не зна­є­мо, ку­ди нас за­ки­не Ма­ши­на По­до­ро­жей.

– Ме­ні зда­є­ться, що ма­ши­на Вже зу­пи­ни­ла­ся, – втру­ти­лась у су­пе­ре­чку роз­су­дли­ва Ла­пу­ня. – Ви­йде­мо і по­ди­ви­мось, де ж ми опи­ни­ли­ся. – Зго­да! – від­по­ві­ли ра­зом Пу­стун­чик і Ро­зум­ник. Дру­зі обе­ре­жно від­чи­ни­ли две­рі та ви­йшли з Ма­ши­ни По­до­ро­жей.

– По­глянь­те, по­глянь­те – тут справ­жні­сінь­ке лі­то, а вдо­ма у нас хо­ло­дна зи­ма! – вра­же­ний Пу­стун­чик зняв те­плу ша­пку і роз­гу­бле­но ди­вив­ся на дру­зів.

Ла­пу­ня пе­ре­ві­ри­ла да­ту. На­справ­ді за ка­лен­да­рем на­дво­рі ма­ла б бу­ти зи­ма.

– Ма­буть, ми зна­хо­ди­мось зна­чно пів­ден­ні­ше Укра­ї­ни, – здо­га­дав­ся Ро­зум­ник. – Але де са­ме?

– Не гай­мо ча­су! Мер­щій ро­зій­ді­мось і спро­буй­мо яко­мо­га біль­ше ді­зна­ти­ся про кра­ї­ну, в яку ми по­тра­пи­ли, – за­про­по­ну­ва­ла Ла­пу­ня.

– Це так ці­ка­во! – ви­гу­кнув Пу­стун­чик. – Зу­стрі­не­мось зав­тра бі­ля Ма­ши­ни По­до­ро­жей. Пу­стун­чик ми­т­тю зник з очей Ро­зум­ни­ка і Ла­пу­ні.

Уве­че­рі на­сту­пно­го дня Зер­ня­та зу­стрі­ли­ся бі­ля Ма­ши­ни По­до­ро­жей і по­ча­ли роз­по­від­а­ти про те, що во­ни по­ба­чи­ли. Пер­шим про­мо­вив Ро­зум­ник. Він го­во­рив най­дов­ше.

– Дру­зі, тут ду­же ба­га­то са­ван та пу­стель, а от­же, по­су­шли­вий клі­мат. Най­те­плі­ші мі­ся­ці – сі­чень та лю­тий, а най­хо­ло­дні­ші – ли­пень та сер­пень. У са­ва­нах ви­па­са­ють ве­ли­че­зну кіль­кість овець, які є одним із сим­во­лів ці­єї кра­ї­ни. Їхня кіль­кість ся­гає 180 міль­йо­нів – це най­біль­ше у сві­ті! У по­су­шли­вих ра­йо­нах тра­пля­ю­ться важ­ко­про­хі­дні ча­гар­ни­ки, на­зва­ні „скре­ба­ми”. Що­прав­да, є те­ри­то­рії, де ро­стуть одні з най­ви­щих де­рев сві­ту

, ли­стя яких не дає ті­ні. Є ду­же ба­га­то ака­цій. Я по­ба­чив чи­ма­ло див­них тва­рин, які не во­дя­ться в ін­ших кра­ї­нах. В цій кра­ї­ні є тва­ри­ни, що ви­но­шу­ють ди­тин­чат у спе­ці­аль­них ки­ше­нях на жи­во­тах (сум­ках). Одна з них – – є символом кра­ї­ни і зо­бра­же­на на гер­бі. Ін­ша – – одно­ча­сно на­га­дує і пта­ха, і ссав­ця, ще одна – – на­га­дує ве­ли­ко­го їжа­ка, а схо­жа на ма­лень­ко­го сим­па­ти­чно­го ве­дме­ди­ка. Най­біль­ший хи­жак ці­єї кра­ї­ни –

– на­га­дує на­шо­го со­ба­ку, тіль­ки він ди­кий і тро­хи біль­ший. Пта­хів я по­ба­чив ду­же ба­га­то: стра­у­сів, па­пуг, чор­них ле­бе­дів. У рі­чках во­дя­ться кро­ко­ди­ли, в

мо­рі – аку­ли і ду­же кра­си­ві ко­ра­ло­ві риб­ки. Най­ви­ща го­ра має ви­со­ту 2 228 м, її на­зва – .

– Ро­зум­ни­ку, до­зволь і нам щось ска­за­ти! Цю кра­ї­ну від­кри­ва­ли дві­чі. Впер­ше, 1606 ро­ку – гол­ланд­ські мо­ре­плав­ці під ке­рів­ни­цтвом Ві­лья­ма Ян­сзо­на. Гол­ланд­ці на­зва­ли її Но­вою Гол­лан­ді­єю і по­над пів­то­ра сто­лі­т­тя при­хо­ву­ва­ли від­кри­т­тя. Вдру­ге во­на бу­ла від­кри­та ви­да­тним ан­глій­ським мо­ре­плав­цем Джейм­сом Ку­ком, який про­го­ло­сив на весь світ, що від­кри­ті ним те­ри­то­рії на­ле­жать Ве­ли­кій Бри­та­нії.

– Я ді­знав­ся, що йо­го жи­т­тя за­кін­чи­ло­ся тра­гі­чно – або­ри­ге­ни з’їли Ку­ка! – урвав Ла­пу­ню Пу­стун­чик. Ла­пу­ня тер­пля­че ви­слу­ха­ла Пу­стун­чи­ка і про­дов­жи­ла: – Пер­ши­ми по­се­лен­ця­ми но­вих зе­мель ста­ли ка­тор­жни­ки, які й бу­ду­ва­ли мі­ста та осво­ю­ва­ли но­ві зем­лі. На роль сто­ли­ці пре­тен­ду­ва­ли два най­біль­ших мі­ста ці­єї кра­ї­ни. У про­во­ди­лись Олім­пій­ські ігри в 1956 ро­ці, а в – у 2000. Сто­ли­цею ста­ло тре­тє мі­сто – – спе­ці­аль­но за­кла­де­не 1913 ро­ку, а бу­ду­ва­лось во­но по­над пів­сто­лі­т­тя.

Це ду­же сла­бо за­се­ле­на кра­ї­на: гу­сто­та на­се­ле­н­ня ста­но­вить 3 осо­би на квадратний кі­ло­метр. Біль­шість на­се­ле­н­ня спіл­ку­є­ться ан­глій­ською мо­вою, хо­ча по­ши­ре­но і ба­га­то ін­ших мов – при­бли­зно 90. – Ну, а ти про що ді­знав­ся, Пу­стун­чи­ку? – У цій кра­ї­ні 1872 ро­ку бу­ло зна­йде­но най­біль­ший у сві­ті са­мо­ро­док зо­ло­та ма­сою 285 кг. Тут зна­хо­ди­ться най­біль­ший у сві­ті гі­гант­ський кам’яний мо­но­літ Улу­ру, що ся­гає 8 км у по­пе­ре­чни­ку, а ви­со­та йо­го – 867 м. 26 сі­чня – на­ціо­наль­ний день кра­ї­ни.

– Ну, що ж, ду­маю, ви здо­га­да­ли­ся, до якої кра­ї­ни ми по­тра­пи­ли. Ви­ру­шай­мо до­до­му? – спи­тав Ро­зум­ник. – Так! – від­по­ві­ли Пу­стун­чик та Ла­пу­ня. Хо­ро­ша бу­ла ман­дрів­ка!

А ти здо­га­дав­ся, де по­бу­ва­ли Зер­ня­та?

Кан­бер­ра. Сі­днеї, Мель­бур­ні, Ко­сцю­шко, Дин­го, со­ба­ка ди­кий ко­а­ла, єхи­дна, ка­чко­дзьоб, кен­гу­ру, ев­ка­лі­пти, Від­по­віді:

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.