РО­ЗУМ­НА Й ВИТРИВАЛА ТВА­РИ­НА

Kolosochok - - НОВОСТИ -

За­зви­чай до­ро­слі вов­ки до­ся­га­ють в дов­жи­ну 105–160 см, не вра­хо­ву­ю­чи хво­ста (35–52 см). Ви­со­та в пле­чах 80–90 см. Ма­са пе­ре­ва­жно 45–60 кг. Швид­кість бі­гу вов­ка ста­но­вить 20–30 км/год, а під час пе­ре­слі­ду­ва­н­ня вовк бі­жить із швид­кі­стю 40–50 км/год, а у рив­ку роз­ви­ває швид­кість до 60-65 км/год і мо­же біг­ти без зу­пин­ки по­над 20 хв. За рік вовк з’їдає 500-800 кг їжі.

ЯК ЖИ­ВУТЬ ВОВ­КИ?

Вов­ки жи­вуть згра­я­ми. Те­ри­то­рія вов­чої зграї ста­но­вить 100–600 км2. Вов­ки по­зна­ча­ють її се­чею і екс­кре­мен­та­ми. Ця мі­сія на­ле­жить го­лов­ним осо­би­нам – сам­цю і са­ми­ці. Вов­ки до­бре пам’ята­ють роз­мі­ще­н­ня сте­жок, до­ріг, най­більш зру­чних шля­хів пе­ре­хо­дів, мо­стів, бро­дів че­рез рі­чки, бор­су­ко­вих і ли­ся­чих нір.

Якщо їжі до­сить, вов­ки об­хо­дять свою те­ри­то­рію і на че­твер­тий-шо­стий день по­вер­та­ю­ться на мі­сця ден­но­го від­по­чин­ку. Взим­ку вов­ки під­ні­ма­ю­ться з на­ста­н­ням тем­ря­ви і всю ніч шу­ка­ють здо­бич. Мі­сця для ден­но­го від­по­чин­ку ви­би­ра­ють ди­кі, де не сту­пає но­га лю­ди­ни.

Вов­ки не є дов­го­жи­те­ля­ми. У тяж­кій бо­роть­бі за існу­ва­н­ня ли­ше де­я­кі до­жи­ва­ють до 12–15 ро­ків. На вов­че­нят на­па­да­ють пу­гач, бер­кут, рись. Вов­ки ги­нуть під ко­пи­та­ми до­ро­слих і силь­них сам­ців оле­нів та ло­сів під час не­вда­ло­го по­лю­ва­н­ня. У ві­ці від 4–5 до 8 ро­ків вов­ки зрі­лі і най­більш силь­ні.

ХТО У ЗГАЇ?

Вов­чі зграї не­ве­ли­кі – 4–6 осо­бин. Зграю очо­лює ва­та­жок (йо­му під­по­ряд­ко­ва­ні всі до­ро­слі сам­ці) і йо­го обра­ни­ця (їй під­по­ряд­ко­ва­ні всі до­ро­слі сам­ки). Крім ці­єї па­ри до скла­ду зграї вхо­дить їхнє по­том­ство остан­ніх двох–трьох ро­ків, а та­кож вов­ки, що при­ста­ли до зграї. Вов­ки утво­рю­ють па­ри на ба­га­то ро­ків, пра­кти­чно до смер­ті одно­го із пар­тне­рів.

ВОВ­КИ-ОДИ­НА­КИ

До 10 ро­ків зу­би у вов­ків, най­пер­ше ікла, сти­ра­ю­ться і жов­ті­ють. Ста­рі, хво­рі вов­ки або ті, які вці­лі­ли пі­сля зни­ще­н­ня сім`ї ми­слив­ця­ми, жи­вуть са­мі­тни­ка­ми і хар­чу­ю­ться пе­ре­ва­жно па­да­л­лю. Са­ме та­кі вов­ки від го­ло­ду зда­тні вчи­ни­ти на­пад на лю­ди­ну. Іно­ді са­мі­тни­ки бро­дять ра­зом.

ПРИСТОСУВАННЯ ДО ХОЛОДУ

Взим­ку шерсть вов­ків гру­ба і гу­ста, осо­бли­во на шиї, з до­бре роз­ви­ну­тим під­шерс­тком. Згор­нув­шись у клу­бок, хи­жа­ки мо­жуть ле­жа­ти на сні­гу у со­ро­ка­гра­ду­сний мо­роз на­віть за силь­но­го ві­тру. Мор­да зві­ра вкри­та ко­ро­тшою шер­стю, то­му вов­ки при­кри­ва­ють її пу­хна­стим хво­стом. За­мі­на зи­мо­во­го ху­тра на лі­тнє три­ває з кін­ця лю­то­го до трав­ня. Ли­ня­ють вов­ки два ра­зи на рік: на­ве­сні та во­се­ни.

ВОВ­ЧІ ХИТРОЩІ

• За ве­ли­ко­го сні­го­во­го по­кри­ву вов­ки ко­ри­сту­ю­ться до­ро­га­ми. По­мі­тив­ши лю­ди­ну, во­ни хо­ва­ю­ться в лі­сі, а по­тім зно­ву ви­хо­дять на до­ро­гу, де їм лег­ше біг­ти.

• Вов­ки йдуть слід в слід за во­жа­ком. При пе­ре­хо­дах зграї у гли­бо­ко­му сні­гу стом­ле­но­го во­жа­ка змі­нює аль­фа сам­ка або ін­ший вовк. Від­так важ­ко ви­зна­чи­ти по слі­ду скіль­ки вов­ків про­йшло одні­єю стеж­кою.

Чор­ний вовк

Ла­бра­дор­ський вовк

Ме­кси­кан­ський

вовк

Араб­ський вовк

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.