За­га­gкoва Ама­зо­нія

Kolosochok - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Олег Йон­ка

На не­ве­ли­кій галявині по­се­ред джун­глів, на­со­ло­джу­ю­чись со­ня­чним про­мі­н­ням, дрі­ма­ла гі­гант­ська змія. Її ті­ло, скру­че­не у кіль­ця, за тов­щи­ною не по­сту­па­ло­ся стов­бу­ру мо­ло­до­го де­ре­ва. То бу­ла , най­біль­ша та най­за­гад­ко­ві­ша пред­став­ни­ця змі­ї­но­го сві­ту. Во­на мир­но від­по­чи­ва­ла пі­сля вда­ло­го по­лю­ва­н­ня. Аж ось див­ні зву­ки при­вер­ну­ли її ува­гу. Змія під­ня­ла голову, на­че шу­ка­ю­чи, звід­ки мо­жна очі­ку­ва­ти не­без­пе­ки, та швид­ко за­хо­ва­ла­ся в ха­щах.

Не­вдов­зі на га­ля­ви­ну, ру­ба­ю­чи в’юн­кі лі­а­ни гі­гант­ським но­жем, ви­йшов мо­ло­дий ін­ді­а­нець, а слі­дом за ним – до­пи­тли­ві Зер­ня­тка: Ро­зум­ник, Пу­стун­чик та Ла­пу­ня. Тре­тій ти­ждень во­ни проби­ра­ли­ся крізь най­біль­ші на пла­не­ті джун­глі, які зна­хо­дя­ться в ме­жах ама­зон­ської ни­зо­ви­ни, на­ма­га­ю­чись ді­ста­тись най­пов­но­во­дні­шої рі­чки сві­ту – . Ця по­до­рож ви­яви­лась над­зви­чай­но важ­кою і не­без­пе­чною, хо­ча роз­по­ча­лась ду­же ці­ка­во.

По­ман­дру­вав­ши Пів­ні­чною Аме­ри­кою, Зер­ня­тка ви­рі­ши­ли від­ві­да­ти та­кож її пів­ден­ну ча­сти­ну. Во­ни ви­ру­ши­ли до – кра­ї­ни, що спо­лу­чає два ма­те­ри­ки: Пів­ні­чну та Пів­ден­ну Аме­ри­ки та роз­ді­ляє два оке­а­ни: Ти­хий і Атлан­ти­чний. На те­ри­то­рії ці­єї кра­ї­ни в 1879 ро­ці Фран­ція роз­по­ча­ла бу­дів­ни­цтво ка­на­лу, ме­тою яко­го бу­ло зна­чно ско­ро­ти­ти шлях з оке­а­ну до . Зго­дом бу­дів­ни­цтво ка­на­лу про­дов­жи­ли США. Пер­ший оке­ан­ський лай­нер про­йшов ка­на­лом дов­жи­ною 82 км 15 сер­пня 1914 ро­ку, а офі­цій­но ка­нал від­кри­ли у 1920 ро­ці. Ка­нал став одним з основ­них дже­рел при­бу­тку кра­ї­ни.

По­тра­пив­ши до Пів­ден­ної Аме­ри­ки, Зер­ня­тка в пер­шу чер­гу від­ві­да­ли най­ви­щий во­до­спад сві­ту – , який зна­хо­ди­ться на Гві­ан­сько­му пло­ско­гір’ї, по­бли­зу одні­єї з при­ток рі­чки Орі­но­ко. Ви­со­та цьо­го во­до­спа­ду ста­но­вить 1 054 м, що май­же в 22 ра­зи ви­ще за Ні­а­гар­ський во­до­спад. Мі­сце­ве на­се­ле­н­ня на­зи­ває цей во­до­спад „Стри­бок ан­ге­ла” за йо­го ве­ли­чну кра­су, а го­ру Ау­ян Те­пуї, з якої па­дає во­до­спад, – „Го­ра ди­я­во­ла”. По­ми­лу­вав­шись кра­сою во­до­спа­ду, Ро­зум­ник, Пу­стун­чик та Ла­пу­ня ви­ру­ши­ли на пів­день, до Ама­зон­ки. На дру­гий день по­до­ро­жі по (так на­зи­ва­ю­ться джун­глі Ама­зо­нії) Зер­ня­тка від­чу­ли пер­ші тру­дно­щі. Ви­яви­лось, що пе­ре­су­ва­тись гі­гант­ським лі­сом, пе­ре­пле­те­ним лі­а­на­ми та за­ро­слим ви­со­ки­ми па­по­ро­тя­ми, ду­же важ­ко. До то­го ж, на шля­ху ча­сто тра­пля­ли­ся за­бо­ло­че­ні те­ри­то­рії, які до­во­ди­лось обми­на­ти, а та­кож осте­рі­га­тись ве­ли­че­зної кіль­ко­сті змій та ко­мах.

– Хло­пці, я так сто­ми­лась, що не мо­жу біль­ше йти, да­вай­те зро­би­мо при­вал, – по­про­си­ла Ла­пу­ня. І Зер­ня­тка, ува­жно огля­нув­ши, чи не­має по­бли­зу змій або му­рах, при­сі­ли від­по­чи­ти. – Ро­зум­ни­ку, нам тре­ба щось при­ду­ма­ти, бо іна­кше ми ні­ко­ли не до­бе­ре­мось до Ама­зон­ки, – під­три­мав Ла­понь­ку Пу­стун­чик. Ро­зум­ник, як зав­жди роз­ва­жли­во, від­по­вів: – Га­даю, нам тре­ба ді­ста­ти­ся яко­гось по­ті­чка і про­дов­жу­ва­ти по­до­рож вздовж йо­го бе­ре­гів. Так ро­блять усі до­свід­че­ні ман­дрів­ни­ки. – То­ді ну­мо шукати рі­чку, до­ки не стем­ні­ло, – по­ква­пив­ся Пу­стун­чик. Зер­ня­тка ви­ру­ши­ли да­лі. Не­за­ба­ром во­ни ви­йшли до не­ве­ли­кої рі­чки, що зви­ва­ла­ся по­між де­рев. Уздовж рі­чки йти бу­ло зна­чно лег­ше, і на­стрій у Зер­ня­ток під­няв­ся.

На­сту­пно­го дня Пу­стун­чик по­біг упе­ред і зник за ви­ги­ном рі­чки. Зго­дом Ро­зум­ник і Ла­пу­ня по­чу­ли йо­го ра­ді­сний крик. За по­во­ро­том друзі по­ба­чи­ли, що Пу­стун­чик сто­їть на бе­ре­зі міл­ко­во­дної за­то­ки, яку утво­ри­ла рі­чка, і на­ма­га­є­ться під­тя­гну­ти до се­бе див­ну ро­сли­ну, схо­жу на ве­ле­тен­ську та­цю. – Так це ж – „во­дя­на се­стра” на­шо­го ла­та­т­тя! Які у неї гі­гант­ські лис­тки! – ви­гу­кнув Ро­зум­ник, пі­ді­йшов­ши ближ­че. – Те­пер на­ша по­до­рож ста­не зна­чно лег­шою: по­пли­ве­мо на лис­тках. – Нев­же ця ро­сли­на змо­же ви­три­ма­ти нас усіх? – за­сум­ні­ва­лась Ла­пу­ня.

– Зви­чай­но, змо­же, – від­по­вів Ро­зум­ник. – Най­біль­ші лис­тки ви­три­му

ють ва­гу до 40 кг.

– В ме­не ви­ни­кла ідея. Не­хай ко­жен ви­бе­ре ли­сток і вла­шту­є­мо на них пе­ре­го­ни! – з ра­ді­сним бли­ском в очах за­про­по­ну­вав Пу­стун­чик. –А я ду­маю, що без­пе­чні­ше пли­сти ра­зом, – за­пе­ре­чи­ла Ла­пу­ня. – Ра­зом – то й ра­зом, – по­го­див­ся Пу­стун­чик і, пе­ре­рі­зав­ши сте­бло, яке утри­му­ва­ло ли­сток, стри­бнув на пліт, зро­бле­ний при­ро­дою. Ро­зум­ник та Ла­пу­ня, пі­ді­брав­ши дов­гі гіл­ки де­рев, що ле­жа­ли на зем­лі, при­єд­на­лись до Пу­стун­чи­ка. Друзі від­штов­хну­лись від бе­ре­га, і те­чія під­хо­пи­ла їх.

З ко­жним днем по­ті­чок ста­вав пов­но­во­дні­шим. Тре­тьо­го дня Зер­ня­тка по­мі­ти­ли на пра­во­му бе­ре­зі не­ве­ли­ке ін­ді­ан­ське по­се­ле­н­ня і ви­рі­ши­ли по­пов­ни­ти за­па­си хар­чів. Один з ме­шкан­ців се­ла по­го­див­ся ста­ти про­від­ни­ком та вка­за­ти дру­зям най­ко­ро­тший шлях до Ама­зон­ки.

– Але для цьо­го нам до­ве­де­ться здій­сни­ти не­ве­ли­кий по­хід сель­вою до ру­сла рі­чки - , яка без­по­се­ре­дньо впа­дає в Ама­зон­ку, – ска­зав ін­ді­а­нець. Так Зер­ня­тка з ін­ді­ан­цем і опи­ни­лись на галявині, по­ру­шив­ши спо­кій ана­кон­ди.

До­ки Ро­зум­ник з дру­зя­ми на­со­ло­джу­ва­лись від­по­чин­ком на галявині, ін­ді­а­нець пі­ді­йшов до де­ре­ва, зро­бив на ньо­му на­дріз і по­че­кав, до­ки у пля­шку на­те­че тро­хи со­ку. Сік при­пав до сма­ку Зер­ня­ткам.

– Нев­же це справ­жнє мо­ло­ко? – зди­ву­вав­ся Пу­стун­чик, спро­бу­вав­ши со­ку. – Ні, але сік цьо­го де­ре­ва, яке на­зи­ва­є­ться

, за сма­ком і скла­дом ду­же на­га­дує мо­ло­ко. Са­ме то­му ми на­зи­ва­є­мо ці де­ре­ва „ко­ро­ва­ми”.

– Ці­ка­во, а які ще ди­во­ви­жні ро­сли­ни мо­жна по­ба­чи­ти в Пів­ден­ній Аме­ри­ці? – за­пи­тав Пу­стун­чик.

– Та­ких ро­слин тут ду­же ба­га­то. Одні­єю з най­ці­ка­ві­ших є де­ре­во , стов­бур яко­го не то­не у во­ді, і йо­го май­же не­мо­жли­во роз­ру­ба­ти со­ки­рою.

Від­по­чив­ши, ін­ді­а­нець по­вів Зер­ня­ток да­лі. Не­за­ба­ром во­ни ді­ста­ли­ся ве­ли­кої рі­чки. Ін­ді­а­нець зру­бав де­кіль­ка де­рев і змай­стру­вав не­ве­ли­чкий пліт.

– На цьо­му пло­ті ми змо­же­мо без пе­ре­шкод ді­ста­ти­ся до Ама­зон­ки, – мо­вив він.

– Нев­же пліт на­стіль­ки без­пе­чний? – за­пи­та­ли Зер­ня­тка. – Так, зви­чай­но, – від­по­вів ін­ді­а­нець. – Адже він зро­бле­ний із де­ре­ва, ду­же мі­цно­го та лег­ко­го.

– Я зга­дав! – ви­гу­кнув Ро­зум­ник. – Са­ме на пло­ті з та­ко­го де­ре­ва ві­до­мий ман­дрів­ник і пи­сьмен­ник Тур Хейєр­дал ра­зом зі сво­ї­ми дру­зя­ми пе­ре­тнув Ти­хий оке­ан.

– Ти ма­єш на ува­зі ле­ген­дар­ний пліт „Кон-Ті­кі”? – здо­га­да­лась Ла­пу­ня.

– Так, са­ме йо­го. – А як же ? – за­пи­тав Пу­стун­чик. – Я чи­тав, що во­ни зав­да­ють ве­ли­кої шко­ди май­же усім жи­те­лям Ама­зо­нії. – Так, це прав­да, – по­го­див­ся ін­ді­а­нець. – Не­зва­жа­ю­чи на не­ве­ли­кі роз­мі­ри, ці риб­ки мо­жуть згра­єю на­па­сти на ве­ли­ких тва­рин і мит­тє­во їх з’їсти. На­віть кро­ко­ди­ли по­бо­ю­ю­ться цих маленьких хи­жа­ків. – А яких ще не­без­пе­чних тва­рин мо­жна по­ба­чи­ти у во­дах Ама­зон­ки? – по­ці­ка­ви­лась Ла­пу­ня. – На мою дум­ку, крім ана­конд і кро­ко­ди­лів, не­без­пе­чни­ми є та­кож

, що мо­жуть на­ко­пи­чу­ва­ти на­пру­гу до 600 вольт. Так що кра­ще вза­га­лі не ку­па­тись в Ама­зон­ці, – по­яснив ін­ді­а­нець.

До­плив­ши до гир­ла Ама­зон­ки, про­від­ник по­ра­див Зер­ня­ткам про­дов­жи­ти по­до­рож на одно­му з ко­ра­блів, що кур­су­ва­ли рі­чкою. – А наш пліт не ви­три­має до­ро­ги Ама­зон­кою? – зди­ву­ва­лись Зер­ня­тка. – Ви­три­має, але оскіль­ки те­чія Ама­зон­ки ду­же по­віль­на, то ва­ша по­до­рож на пло­ті три­ва­ти­ме дов­го.

– Га­разд, ми так і зро­би­мо і, мо­жли­во, всти­гне­мо на кар­на­вал у - - , – від­по­вів Ро­зум­ник.

Пе­ре­сів­ши на ко­ра­бель, Зер­ня­тка зно­ву ви­ру­ши­ли у по­до­рож.

Жа­ней­ро.де-Ріо- ву­грі, еле­ктри­чні пі­ра­ньї, баль­со­во­го, ке­бра­чо, ден­дрон, га­ла­кто­Не­гру,Ріу- ре­гія, ві­кто­рія ві, се­льАн­хель, Ти­хо­го, Атлан­ти­чно­го, ми, Па­на- Ама­зон­ки, ана­кон­да, Від­по­віді:

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.