Де­ре­во­каз­ка. Бі­ло­ко­ра ці­ли­тель­ка

Kolosok - - ЗМІСТ -

В бе­ре­зі лю­ди вба­ча­ли сим­вол ді­во­чої кра­си, ні­жно­сті. Оспі­ву­ва­ли її в пі­снях за те­пло­ту і ра­дість, яку во­на да­рує. Та не тіль­ки за це по­трі­бно дя­ку­ва­ти бе­різ­ці, а за її чу­до­дій­ні да­ри, які змі­цню­ють на­ше здо­ров'я.

З дав­ній ча­сів для лі­ку­ва­н­ня лю­ди ви­ко­ри­сто­ву­ють брунь­ки, ли­стя, дьо­готь, ву­гі­л­ля і, зви­чай­но, бе­ре­зо­вий сік. Си­сте­ма­ти­чне вжи­ва­н­ня бе­ре­зо­во­го со­ку змі­цнює ор­га­нізм. Сік мі­стить ор­га­ні­чні ки­сло­ти, ба­га­то ві­та­мі­нів, мі­кро­еле­мен­тів і ін­ших ко­ри­сних ре­чо­вин, брак яких осо­бли­во від­чу­тний на­ве­сні. Ду­же сма­кує бе­ре­зо­вий сік з до­да­ва­н­ням со­ків чор­но­плі­дної го­ро­би­ни і чор­ни­ці. З бе­ре­зо­во­го со­ку мо­жна при­го­ту­ва­ти ду­же сма­чний квас. Сік на­грі­ва­ють до 35 °С, по­тім до­да­ють дрі­жджі (10–15 г на 1 л), за­кри­ва­ють і став­лять у хо­ло­диль­ник. За 3–4 дні квас го­то­вий. Цей при­єм­ний ки­слу­ва­тий на­пій збе­рі­гає свої вла­сти­во­сті до 4 мі­ся­ців.

Хво­рим на аві­та­мі­ноз, брон­хіт, ту­бер­ку­льоз, рев­ма­тизм ре­ко­мен­ду­ють вжи­ва­ти бе­ре­зо­вий сік. Як зов­ні­шній за­сіб бе­ре­зо­вий сік за­сто­со­ву­ють від ек­зем, ним мо­жна ми­ти го­ло­ву для сти­му­ля­ції ро­сту во­лос­ся. Бе­ре­зо­вий сік за­го­тов­ля­ють ра­но на­ве­сні, ко­ли та­не сніг, про­тя­гом 15–20 днів. У стов­бу­рі де­ре­ва ро­блять отвір, ку­ди встав­ля­ють ме­та­ле­вий жо­ло­бок. Пі­сля зби­ра­н­ня со­ку ра­ну на де­ре­ві тре­ба ре­тель­но зма­сти­ти са­до­вою за­маз­кою, смо­лою со­сни, вос­ком. За­пам'ятай: сік мо­жна бра­ти в тих мі­сцях, де за­пла­но­ва­на ви­руб­ка де­рев. В жо­дно­му ра­зі не мо­жна за­го­тов­ля­ти йо­го від мо­ло­дих то­нень­ких бе­рі­зок. Отож, оздо­ров­ля­ю­чись – не за­шкодь при­ро­ді!

Ду­лі­на Ва­лен­ти­на, ви­хо­ван­ка гур­тка „Юні дру­зі при­ро­ди” Кра­сно­ар­мій­ської рай­ра­ди До­не­цької обла­сті, ке­рі­ник гур­тка – Кон­стан­ті­но­ва Ра­ї­са Ва­си­лів­на

Ко­ли я впер­ше при­йшла до шко­ли, ме­не при­ві­тно зу­стрі­ли жов­то­ко­сі бе­різ­ки. Я що­дня ми­лу­ва­лась ни­ми во­се­ни, взим­ку, на­ве­сні… Во­ни пре­кра­сні у будь-яку по­ру ро­ку. На­віть ко­ли йде до­щик і кра­пель­ки сті­ка­ють по їхніх дов­гих ві­тах-ко­сах.

А не­що­дав­но я ді­зна­лась, що ці бе­різ­ки са­джав мій ді­дусь Ка­ся­нен­ко Оле­ксандр Ан­дрі­йо­вич, ко­ли був ди­ре­кто­ром шко­ли. За­раз ді­дусь уже з не­бес ди­ви­ться на свої бе­різ­ки, а во­ни тя­гну­ться до ньо­го вго­ру. І ли­ше одна схи­ли­лась до зем­лі. Ма­буть, во­на най­біль­ше су­мує за ним. Я обі­йму бе­різ­ку і за­пи­таю: „Яким був мій ді­дусь?” А бе­різ­ка пе­стить ме­не сво­ї­ми ві­та­ми, і я чую, як во­на ше­ле­стить: „До­брий”.

Як чу­до­во, що мій ді­дусь по­са­див цю кра­су!

Дзю­ба Ві­кто­рія, 4 клас Ве­ли­ко­се­ле­цької ЗОШ І–ІІ сту­пе­нів Ор­жи­цько­го ра­йо­ну Пол­тав­ської обла­сті

Для ме­не бе­ре­за – ча­рів­не де­ре­во, то­му що її сік ро­бить лю­дей здо­ро­ви­ми та енер­гій­ни­ми. Здав­на слов'яни лю­би­ли і ша­ну­ва­ли бе­ре­зу як цін­не дже­ре­ло ці­лю­щих ві­та­мі­нів. Ли­стя, брунь­ки, гіл­ки та сік бе­ре­зи і за­раз ви­ко­ри­сто­ву­ють в на­ро­дній ме­ди­ци­ні як за­сіб про­ти ба­га­тьох хво­роб.

Єре­мен­ко Те­тя­на, 3-А клас ЗОШ І–ІІІ сту­пе­нів № 3 м. Олевськ Жи­то­мир­ської обла­сті

Ви­ро­би з бе­ре­зо­вої ко­ри

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.