Ксе­нія Мі­ша­ло­ва. Від по­лю­са Пів­ні­чно­го до по­лю­са Пів­ден­но­го

Kolosok - - ЗМІСТ - Ксе­нія Мі­ша­ло­ва

Ко­ли го­во­рять про Аме­ри­ку, що пер­ше спа­дає то­бі на дум­ку? Спо­лу­че­ні Шта­ти Аме­ри­ки? Бра­зи­лія та Ар­ген­ти­на? А, мо­же, ве­ли­кі мо­ре­плав­ці Аме­ри­го Ве­спуч­чі та Хри­сто­фор Ко­лумб? А я уяв­ляю шлях, що про­стя­га­є­ться від Пів­ні­чно­го до Пів­ден­но­го по­лю­су. Шлях зав­довж­ки 20 000 км, що про­ля­гає че­рез 35 кра­їн та пе­ре­ти­нає кон­ти­нен­ти Пів­ні­чної і Пів­ден­ної Аме­ри­ки. Гайда ман­дру­ва­ти цим дов­гим, але не­ймо­вір­но ці­ка­вим шля­хом!

По­ча­ток шля­ху

Ми по­чи­на­є­мо на­шу по­до­рож із най­хо­ло­дні­ших місць на­шої пла­не­ти – з Пів­ні­чно­го по­лю­су. Ман­дру­ю­чи на південь, ми по­тра­пля­є­мо до ча­рів­ної кра­ї­ни – Ка­на­ди, на те­ри­то­рії якої лю­ди про­жи­ва­ли ще 25 ти­сяч ро­ків то­му. Але до­слі­дже­н­ня цих зе­мель та їхнє осво­є­н­ня роз­по­ча­ло­ся ли­ше в XV сто­літ­ті, ко­ли сю­ди по­тра­пи­ли бри­тан­ські та фран­цузь­кі ко­ло­ні­за­то­ри. Пі­сля се­ми ро­ків вій­ни 1763 ро­ку Фран­ція ви­рі­ши­ла по­збу­ти­ся сво­їх во­ло­дінь на кон­ти­нен­ті, а 1867 ро­ку Ве­ли­ка Бри­та­нія об'єд­на­ла свої ко­ло­нії у Пів­ні­чній Аме­ри­ці. Утво­ри­ла­ся Ка­на­да – те­ри­то­рія зі ста­ту­сом бри­тан­сько­го до­мі­ніо­ну. Вже 1931 ро­ку Ка­на­да те­ри­то­рі­аль­но роз­ши­ри­ла­ся та отри­ма­ла ста­тус ав­то­но­мії від Об'єд­на­но­го Ко­ро­лів­ства, а 1982 ро­ку – ціл­ко­ви­ту пра­во­ву та те­ри­то­рі­аль­ну не­за­ле­жність від Бри­та­нії.

Мо­вою ко­рін­них жи­те­лів Пів­ні­чної Аме­ри­ки – ін­ді­ан­ців – „ка­на­та” озна­чає „се­ли­ще”, „по­се­ле­н­ня”. Ко­рін­ні жи­те­лі Кве­бе­ку на­зи­ва­ли так су­сі­днє ін­ді­ан­ське се­ли­ще – Ста­да­ко­на. На­зва „Ка­на­да” з'яв­ля­є­ться зав­дя­ки мо­ре­плав­цю та до­слі­дни­ку Жа­ку Кар­тьє, який на­звав так не ли­ше Ста­да­ко­ну, а й при­ле­глі до се­ли­ща те­ри­то­рії. У 1545 ро­ці у єв­ро­пей­ських книж­ках з'яв­ля­є­ться сло­во „Ка­на­да”.

Ми­на­ю­чи озе­ра та лі­си, ми на­бли­жа­є­мо­ся до кор­до­ну Ка­на­ди зі Спо­лу­че­ни­ми Шта­та­ми Аме­ри­ки. Аме­ри­ка на­зва­на на честь за­пов­зя­то­го іта­лій­сько­го мо­ре­плав­ця Аме­ри­го Ве­спуч­чі, який шу­кав Но­вий світ, а зна­йшов но­вий кон­ти­нент, який у 1507 ро­ці ні­ме­цький кар­то­граф Мар­тін Вальд­зе­мюл­лер на­звав на честь йо­го пер­шо­від­кри­ва­ча. Та ма­ло хто знає, що ві­до­мо­го мо­ре­плав­ця зва­ли… Аль­бер­ті­го! Є вер­сія, що ім'я Аме­ри­го пе­ре­і­на­кши­ли на мі­сце­вий лад під час про­жи­ва­н­ня ман­дрів­ни­ка в Іспа­нії.

З ча­сом на кон­ти­нен­ті утво­ри­ло­ся ба­га­то пос се­лень, сфор­му­ва­ли­ся шта­ти, які об'єд­на­ли­ся у Спо­лу­че­ні Шта­ти Аме­ри­ки.

Ми на­бли­жа­є­мо­ся до еква­то­ру. Ме­кси­ка – тут па­нує атмо­сфе­ра свя­та та пра­дав­ніх ві­ру­вань. До ре­чі, са­ме ці ві­ру­ва­н­ня і по­ясню­ють на­зву кра­ї­ни. Ацте­ки на­зва­ли мі­сце сво­го про­жи­ва­н­ня на честь Ме­хі­тлі – бо­га вій­ни. Що­до ети­мо­ло­гії сло­ва, то до­слів­но во­но озна­чає „мі­сце в цен­трі Мі­ся­ця”.

До Пів­ні­чної Аме­ри­ки на­ле­жать і Бер­муд­ські остро­ви. З ни­ми пов'яза­на та­єм­ни­ця Бер­муд­сько­го три­ку­тни­ка, в яко­му зни­ка­ють ко­ра­блі та лі­та­ки. Але в на­зві остро­вів не­має ні­чо­го та­єм­но­го – во­ни на­зва­ні на честь їхньо­го від­кри­ва­ча Ху­а­на де Бер­му­де­са.

Цен­траль­на Аме­ри­ка: між двох сві­тів

Між ве­ли­че­зни­ми про­сто­ра­ми Пів­ні­чної та Пів­ден­ної Аме­ри­ки роз­ки­ну­ли­ся не­ве­ли­кі пів­остро­ви та остро­ви, на яких роз­та­шо­ва­ні ма­лень­кі кра­ї­ни: Бе­ліз, Гон­ду­рас, Гва­те­ма­ла, Ко­ста-Рі­ка, Па­на­ма, Ні­ка­ра­гуа та Саль­ва­дор.

Ко­лись до бе­ре­гів су­ча­сної Ко­ста-Рі­ки при­плив ві­до­мий іспан­ський кон­кі­ста­дор Гіл Гон­са­лес Да­ві­ла. Ні­хто й не здо­га­ду­вав­ся про ба­гат­ства, які при­хо­ву­ва­ли ці зем­лі! А Да­ві­ла не тіль­ки оці­нив їх, а й ви­віз з остро­вів чи­ма­ло ко­штов­но­стей, зо­ло­та, срі­бла та до­ро­го­цін­них ка­ме­нів, за­ли­шив­ши по со­бі на­зву „Costa Rica”, що озна­чає „ба­га­тийа­тий бе­рег”.

Гіл Гон­са­лес Да­ві­ла дав на­зву ще одній кра­ї­ні – Ні­ка­ра­гуа. Ко­ли він ви­во­зив ко­штов­но­сті ості з Ні­ка­ра­гуа, він на­звав озе­ро, по­бли­зу яко­го жи­ло плем'я („Nicarao” – ко­роль пле­ме­ні, „agua” – во­да). ода).

Гва­те­ма­лі на­зву да­ли ко­рін­ні жи­те­лі – ін­ді­анн­ді­ан­ці з пле­ме­ні на­ху­атль. Са­ме во­ни на­зва­ли мі­сце,

де про­жи­ва­ють: „Cuauhtemallan” озна­чає „мі­сце, де ба­га­то де­рев”. При­був­ши сю­ди, іспан­ці по­ці­ка­ви­ли­ся у мі­сце­вих, як во­ни на­зи­ва­ють свій дім, і отри­ма­ли від­по­відь.

„Кра­ї­на, ба­га­та на ри­бу” ри­бу”” – Па­на­ма, – са­ме так пе­ре­кла­да­є­ться ця на­зва з мо­ви ку­е­ва.

Саль­ва­дор на­зва­ний іспан­ським за­во­йов­ни­ком, кон­кі­ста­до­ром Пе­дро де Аль­ва­ра­до на честь Спа­си­те­ля Го­спо­да Бо­га (іспан­ською – „El Salvador”).

Остро­ви Ка­риб­сько­го мо­ря

УУ ба­сей­ні Ка­риб­сько­го мо­ря зна­хо­дя­ться ма­лень­кі, але не­за­ле­жні острів­ні кра­ї­ни.

Ба­га­ми, що так по­лю­бля­ють ту­ри­сти, на­зва­ні іспан­ця­ми „baja mar” – не­гли­бо­ке мо­ре. Справ­ді, нав­ко­ло остро­вів во­ди по ко­лі­но.

Острів­на кра­ї­на Ан­ти­гуа і Бар­бу­да бу­ла за­се­ле­на ще за 2500 ро­ків до на­шої ери, про­те ві­до­ми­ми остро­ви ста­ли ли­ше в 1493 ро­ці зав­дя­ки Хри­сто­фо­ру Ко­лум­бу. Мо­ре­плав­ці на чо­лі з Ко­лум­бом на­зва­ли остро­ви Сан­та Ма­рія де ла Ан­ти­гуа на честь церкви в мі­сті Се­ві­лья. До­сить дов­гий час те­ри­то­рія не бу­ла за­се­ле­на че­рез не­ста­чу во­ди на остро­ві. Але 1632 ро­ку ко­роль Карл ІІ по­да­ру­вав остро­ви лор­до­ві Віл­лов­бі, ко­трий на­пра­вив ту­ди гру­пу по­се­лен­ців. Во­ни зайня­ли­ся ви­ро­щу­ва­н­ням ба­вов­ни, тю­тю­ну та ім­би­ру.

Хто не чув про Ямай­ку та її ве­се­лих жи­те­лів? Щоб по­зна­чи­ти свою кра­ї­ну на кар­ті, во­ни на­зва­ли її „Hamaika”,„ що озна­чає „зем­ля во­ди та лі­су”.

Га­ї­ті – справ­жні­сінь­кий рай­ський ку­то­чок. На­зва „hayiti” у пе­ре­кла­ді з ара­вак­ської мо­ви озна­чає „гор ри­ста мі­сци­на”.

Ку­бин­ці ду­же скром­ні: во­ни ви­рі­ши­ли, що зна­хо­дя­ться у цен­трі сві­ту і на­зва­ли свою кра­ї­ну „cubanacan”„ – „центр”.

Не­ве­ли­чка острів­на кра­ї­на Сент Лю­сія отри­ма­ла на­зву зав­дя­ки фран­цу­зам. Ко­ли ко­ра­бель до­слі­дни­ків та мо­ре­плав­ців із Фран­ції по­тра­пив у шторм, йо­го ви­не­сло на остро­ви. Ща­сли­ві лю­ди дя­ку­ва­ли за своє спа­сі­н­ня свя­тій Лю­ції, свя­то якої при­па­ло на день їхньо­го по­ря­тун­ку.

Шля­ха­ми пер­шо­від­кри­ва­ча Хри­сто­фо­ра Ко­лум­ба

Хри­сто­фор Ко­лумб здій­снив ба­га­то по­до­ро­жей та від­крив до­сить ба­га­то но­вих те­ри­то­рій. Одну з них – острів Га­ї­ті – він на­звав на честь кра­ї­ни, з якої при­був, – Іспа­нії – La Espanole. Під час дру­гої по­до­ро­жі ра­зом із рі­дним бра­том Бар­то­ло­меу Ко­лум­бом він за­сну­вав ко­ло­нію та на­звав її на честь свя­то­го До­мі­ні­ка – Santo Domingo de Guzman. З ча­сом на мі­сці ко­ло­нії роз­ро­сло­ся ве­ли­ке мі­сто Сан­то-До­мін­го, яке існує до­ни­ні.

Тро­хи пі­зні­ше, 1498 ро­ку під час тре­тьої по­до­ро­жі, Ко­лумб при­був до бе­ре­гів су­ча­сної Гре­на­ди. Він на­звав те­ри­то­рію на честь не­по­ро­чно­го за­ча­т­тя – Conception. Про­те зав­зя­ті пор­ту­галь­ці пе­ре­йме­ну­ва­ли свої по­се­ле­н­ня на Гра­на­ду, оскіль­ки біль­шість з них при­бу­ла з цьо­го пор­ту­галь­сько­го мі­ста.

То­го ж 1498 ро­ку Хри­сто­фор Ко­лумб ви­са­див­ся ще на де­кіль­кох остро­вах. На ща­стя, ви­сад­ки про­хо­ди­ли в свя­тко­ві дні. Ось, на­при­клад, острів Трі­ні­дад був на­зва­ний на честь свя­та Трій­ці – в пе­ре­кла­ді на іспан­ську мо­ву – Trinidad.

Тра­ди­цій­ним спосо­бом на­зи­ва­ти від­кри­ті ним зем­лі Ко­лумб ско­ри­став­ся і у ви­пад­ку з остро­ва­ми Сент Кіттс та Не­віс. В день Свя­то­го Хри­сто­фо­ра Ко­лумб ви­са­див­ся на ост-

ро­ви та на­звав їх на честь сво­го свя­то­го. Про­те че­рез кар­то­гра­фі­чну по­мил­ку на­зву Сент Кри­сто­фор отри­мав су­сі­дній острів. Кар­то­гра­фи ви­рі­ши­ли не мо­ро­чи­ти го­ло­ву ані со­бі, ані ін­шим і уза­ко­ни­ли на­зву Сент Кри­сто­фор для обох остро­вів. Пе­ре­се­лен­ці з Ан­глії ви­рі­ши­ли, що на­зва за­над­то дов­га і ско­ро­ти­ли її до Сент Кіттс. На­зва су­сі­дньо­го остро­ва не спо­до­ба­ла­ся пе­ре­се­лен­цям із Іспа­нії, які ко­ло­ні­зу­ва­ли острів. Во­ни на­зва­ли острів Nuestra Senora de las Nieves, що до­слів­но озна­чає „на­ша сні­го­ва ко­ро­ле­ва”. А все то­му, що на остро­ві за­три­му­ва­ли­ся бі­лі ку­пча­сті хма­ри, а з вер­шин гір не схо­див сніг. Як і у ви­пад­ку з остро­вом Сент Кіттс, на­зву з ча­сом ско­ро­ти­ли до су­ча­сної – Не­віс, що озна­чає „сніг”.

Гон­ду­рас теж на­звав Хри­сто­фор Ко­лумб. Ко­ли су­дно, на яко­му він ви­ру­шив у по­до­рож, про­пли­ва­ло повз пів­ні­чне узбе­реж­жя не­ві­до­мої на той час зем­лі, Хри­сто­фор Ко­лумб за­пи­сав в су­до­во­му жур­на­лі: „Дя­ку­ва­ти Бо­го­ві, ми ви­бра­ли­ся з цих гли­бин…”. Сло­во „honduras” озна­чає „гли­би­ни”.

Кон­ти­нент ба­гатств та во­йов­ни­чих ін­ді­ан­ців

Пів­ден­на Аме­ри­ка – за­гад­ко­ва ча­сти­на су­ші. Це кон­ти­нент з до­сі не роз­ві­да­ни­ми те­ри­то­рі­я­ми, най­біль­ши­ми в сві­ті рі­чка­ми, най­за­гад­ко­ві­ши­ми пле­ме­на­ми, най­ба­га­тши­ми на­дра­ми. З дав­ніх ча­сів ця зем­ля ва­би­ла до­слі­дни­ків, мо­ре­плав­ців, пі­ра­тів та кон­кі­ста­до­рів. Одних – сла­вою пер­шо­від­кри­ва­чів, ін­ших – не­зві­да­ни­ми кра­я­ми, а ще ко­гось – ба­гат­ства­ми. Звід­си й на­зви кра­їн: одні на­зва­ні на честь ко­штов­но­стей, ін­ші – на честь до­слі­дни­ків.

Не­важ­ко здо­га­да­ти­ся, на честь яко­го цін­но­го ме­та­лу на­зва­на Ар­ген­ти­на. Ко­ли іспан­ці

та пор­ту­галь­ці ви­во­зи­ли срі­бло та зо­ло­то, на­гра­бо­ва­не у мі­сце­вих пле­мен, то на­зва­ли зем­лю, че­рез яку про­стя­гав­ся шлях, „срі­бною”.

Ви­га­дли­ві пор­ту­галь­ці на­зва­ли Бра­зи­лію „кра­ї­ною чер­во­них жа­ри­нок”. З пор­ту­галь­ської „brasа” пе­ре­кла­да­є­ться як „ во­гник”. Са­ме в Бра­зи­лії ро­стуть де­ре­ва це­заль­пі­нії їжа­ко­вої (пор­ту­галь­ською – „pau brasil”). Отож, Бра­зи­лія – кра­ї­на, в якій на де­ре­вах ро­стуть во­гни­ки.

Де­я­кі кра­ї­ни на­зва­ні на честь ви­да­тних лю­дей, які бо­ро­ли­ся за не­за­ле­жність або ста­ли пер­шо­від­кри­ва­ча­ми те­ри­то­рій. Бо­лі­вія вша­но­вує Си­мо­на Бо­лі­ва­ра – лю­ди­ну, зав­дя­ки якій 1825 ро­ку кра­ї­на ста­ла не­за­ле­жною дер­жа­вою. До то­го ж, Си­мон Бо­лі­вар – ці­ка­ва лю­ди­на. Він встиг по­бу­ва­ти пре­зи­ден­том Бо­лі­вії, Пе­ру, Ко­лум­бії та Ве­не­су­е­ли.

Ко­ли 1499 ро­ку до бе­ре­гів Ве­не­су­е­ли пі­ді­йшли ко­ра­блі зна­ме­ни­тих до­слі­дни­ків Аме­ри­го Ве­спуч­чі та Алон­со де Ойе­да, мі­сце­вість із рі­чко­ви­ми ка­на­ла­ми на­га­да­ла Аме­ри­го Ве­спуч­чі рі­дну Ве­не­цію. Отож, він на­звав від­кри­ті зем­лі „Venezuola” ма­лень­ка Ве­не­ція.

Де­я­кі кра­ї­ни не втра­ти­ли сво­єї са­мо­бу­тньої на­зви. Се­ред них – Гайа­на, на­зва якої мо­вою ін­дій­ців-або­ри­ге­нів та­і­но озна­чає „во­дна кра­ї­на”. Па­ра­гвай та­кож на­зва­ли древ­ні пле­ме­на. Мо­вою гу­а­ра­ні „ра­га” озна­чає „рі­ка”, а от „guai” – ко­ро­на. До­слів­но – „ко­ро­но­ва­на рі­ка”.

Є кіль­ка вер­сій що­до на­зви Пе­ру, але всі во­ни пов'яза­ні з мі­сце­вим на­се­ле­н­ням та пра­дав­ні­ми ві­ру­ва­н­ня­ми. Одна з вер­сій пов'язує по­хо­дже­н­ня на­зви зі сло­вом „biru” – рі­ка. Від­по­від­но до ін­шої, Ве­ru – во­ждя ту­те­шніх пле­мен – іспан­ські кон­кі­ста­до­ри за­пи­та­ли на­зву зе­мель, а він на­звав своє ім'я. Ця на­зва й збе­ре­гла­ся в книж­ках та на кар­тах.

Ко­лум­бія на­зва­на на честь зна­ме­ни­то­го мо­ре­плав­ця, хоч сам він тут не бу­вав. Про­те на­при­кін­ці ХVІІІ сто­лі­т­тя Фран­ци­ско де Мі­ран­да за­про­по­ну­вав пе­ре­йме­ну­ва­ти те­ри­то­рії на честь ве­ли­ко­го гео­гра­фа Ко­лум­ба.

Рі­чка та кра­ї­на Уру­гвай на­зва­ні на честь мо­лю­сків, яких до­сить ба­га­то у во­дах рі­чки. Мо­вою гу­а­ра­ні „urugua” озна­чає „мо­люск”, а „i” – „во­ду”. Ось і ви­хо­дить „во­да з мо­лю­ска­ми” – Уру­гвай.

Мо­вою ке­чуа „chilli” – кі­нець сві­ту. Са­ме так вва­жа­ли мі­сце­ві на­ро­ди та пле­ме­на, що про­жи­ва­ли на те­ре­нах су­ча­сної кра­ї­ни – Чи­лі. Про­те до­слі­дни­ки го­во­рять про те, що в пе­ре­кла­ді з асу­ан­ської мо­ви „чи­лі” озна­чає „ни­зи­на”, а мо­вою одно­го з пле­мен це сло­во озна­чає „сніг”.

Ме­хі­тлі

Бер­муд­ські остро­ви а Рік - ста Ко

Се нт Лю

сія

Па­на­ма

Пе­ру Рі­о­Бр - де­а­зі Жа­лія -

. не йр о

Бра­зі­лія

Сто­ли­ця Ар­ген­ти­ни Бу­е­нос-Ай­рес

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.