Іри­на Пі­су­лін­ська. Отруй­ні ро­сли­ни Укра­ї­ни

Kolosok - - ЗМІСТ - ІРИ­НА ПІ­СУ­ЛІН­СЬКА

Щоб ман­дрів­ки бу­ли без­пе­чни­ми та при­но­си­ли ра­дість, тре­ба зна­ти, на які ро­сли­ни чи гри­би ти мо­жеш на­тра­пи­ти, адже се­ред них тра­пля­ю­ться отруй­ні і ду­же не­без­пе­чні.

Отруй­ні ро­сли­ни мі­стять то­кси­ни, які мо­жуть спро­во­ку­ва­ти хво­ро­бу або смерть лю­ди­ни чи тва­ри­ни. Отруй­ні ре­чо­ви­ни мо­жуть мі­сти­ти­ся у всій ро­сли­ні за­га­лом або в окре­мих її ча­сти­нах: у над­зем­них (лис­тках, кві­тках, пло­дах, на­сін­ні, сте­блах) та під­зем­них (ко­ре­нях, ко­ре­не­ви­щах, ци­бу­ли­нах, буль­бах). Дія отруй­них ро­слин зу­мов­ле­на вмі­стом глі­ко­зи­дів, ефір­них олій, ал­ка­ло­ї­дів, ор­га­ні­чних ки­слот, смол, то­ксо­аль­бу­мі­нів та ін­ших то­кси­чних хі­мі­чних спо­лук.

Біль­шість отруй­них ро­слин ро­сте в тро­пі­чних кра­ї­нах. У сві­ті ві­до­мо при­бли­зно 10 тис. ви­дів отруй­них ро­слин, з яких в Укра­ї­ні ро­сте 250–300 ви­дів. Отруй­ні ро­сли­ни ви­ко­ри­сто­ву­ють у на­ро­дній та офі­цій­ній ме­ди­ци­ні.

ПРИ­ЧИ­НИ ОТРУ­Є­Н­НЯ

То­кси­ни, що мі­стя­ться в ро­сли­нах, мо­жуть ви­кли­ка­ти отру­є­н­ня за вди­ха­н­ня ле­тких ре­чо­вин (ви­па­рів ро­слин), за по­тра­пля­н­ня со­ку ро­слин на шкі­ру, а та­кож за вжи­ва­н­ня отруй­них ягід, ли­стя, ко­рі­н­ня. Мо­жна отру­ї­ти­ся на­віть ме­дом, зі­бра­ним з кві­тів де­яких ро­слин (на­при­клад, вов­чих ягід чи ба­гна). Сим­пто­ми отру­єнь рі­зні за­ле­жно від то­го, яка си­сте­ма ор­га­нів ура­же­на.

ПРО­ФІ­ЛА­КТИ­КА ТА ПЕР­ША ДО­ПО­МО­ГА ПРИ ОТРУЄННІ

У по­хо­ді тре­ба уни­ка­ти по­їда­н­ня не­ві­до­мих ро­слин чи ди­ко­го ме­ду, а не­без­пе­чні ро­сли­ни і гри­би не за­ва­дить зна­ти „в облич­чя”.

Якщо є пі­до­зра на отру­є­н­ня, тре­ба про­ми­ти шлу­нок і прийня­ти про­но­сний за­сіб, щоб ви­да­ли­ти з ор­га­ні­зму отруй­ні реш­тки, які мо­жуть всмо­кту­ва­ти­ся у трав­но­му ка­на­лі. Щоб про­ми­ти шлу­нок, тре­ба ви­пи­ти 2–3 лі­три те­плої во­ди, а ще кра­ще – роз­чи­ну со­ди (1 сто­ло­ва лож­ка на 1 л во­ди), а по­тім ви­кли­ка­ти блю­ва­н­ня. Пі­сля цих про­це­дур по­стра­жда­ло­му по­трі­бний спо­кій і ба­га­то те­пло­го пи­т­тя. Транс­пор­ту­ва­ти хво­ро­го у лі­кар­ню тре­ба в си­дя­чо­му або ле­жа­чо­му по­ло­жен­ні.

ОПІ­КИ ОТРУЙ­НИ­МИ РО­СЛИ­НА­МИ

Є ро­сли­ни, від до­ти­ку до лис­тків, сте­бел і со­ку яких мо­жна отри­ма­ти ура­же­н­ня шкі­ри. На­віть сік кім­на­тної пе­лар­го­нії зда­тен ви­кли­ка­ти опі­ки шкі­ри!

Пі­сля кон­та­кту шкі­ри або сли­зо­вих по­кри­вів з та­ки­ми ро­сли­на­ми з'яв­ля­ю­ться мі­ху­рі з му­тною рі­ди­ною. Зго­дом во­ни трі­ска­ють і утво­рю­ю­ться ви­раз­ки, які дов­го не го­я­ться і су­про­во­джу­ю­ться свер­бі­н­ням. Та­кі опі­ки по­га­но лі­ку­ю­ться.

ПРО­ФІ­ЛА­КТИ­КА ОПІ­КІВ ТА ПЕР­ША ДО­ПО­МО­ГА

Для уни­кне­н­ня опі­ків, по-пер­ше, по­до­ро­жуй­те в одя­зі, який на­дій­но за­хи­щає ті­ло від кон­та­кту з ро­сли­на­ми. По­дру­ге, ви­вчай­те ро­сли­ни ті­єї мі­сце­во­сті, ку­ди ви зі­бра­ли­ся ман­дру­ва­ти. Ура­же­ну ді­лян­ку шкі­ри зво­лож­те за­со­бом для лі­ку­ва­н­ня опі­ків, який по­ви­нен бу­ти в апте­чці, за по­тре­би на­кла­діть сте­риль­ну пов'яз­ку й звер­ні­ться до лі­ка­ря.

Да­лі ми по­да­є­мо пе­ре­лік ро­слин, які мо­жуть ви­кли­ка­ти отру­є­н­ня та ура­же­н­ня шкі­ри. Де­я­кі з них є ду­же ко­ри­сні (на­при­клад, лі­кар­ські), ін­ші ви­ко­ри­сто­ву­ють як ра­ти­ци­ди та ін­се­кти­ци­ди для бо­роть­би з ми­ша­ми та ко­ма­ха­ми-шкі­дни­ка­ми.

ЮНИМ МАНДРІВНИКАМ НА ЗА­МІ­ТКУ

АКОНІТ або БО­РЕЦЬ (Aconitum nemorosum). Усі ча­сти­ни ро­сли­ни мі­стять ал­ка­ло­ї­ди, біль­шість з яких отруй­ні.

Ако­ні­ти – де­ко­ра­тив­ні та рід­кі­сні ро­сли­ни. Їх здав­на ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли у тра­ди­цій­ній ки­тай­ській та ін­дій­ській ме­ди­ци­ні, за­сто­со­ву­ва­ли у Дав­ній Греції та Ри­мі. Мі­стять ако­ні­тин, смер­тель­ною до­зою яко­го для лю­ди­ни є 1,5–6 мі­лі­грам. З ако­ні­ту ви­го­тов­ля­ли отру­ту для стріл. Ако­ні­тин ду­же швид­ко всмо­кту­є­ться сли­зо­ви­ми обо­лон­ка­ми ро­та і ки­шків­ни­ка, швид­ко про­ни­кає крізь шкі­ру. Уже че­рез кіль­ка хви­лин (!) ви­ни­кає від­чу­т­тя оні­мі­н­ня у ді­лян­ці про­ни­кне­н­ня то­кси­ну, яке роз­по­всю­джу­є­ться по ті­лу. Зго­дом на­сту­пає пов­на втра­та чу­тли­во­сті, актив­не по­то­ви­ді­ле­н­ня, іно­ді про­нос. При зна­чних кон­цен­тра­ці­ях на­сту­пає смерть.

БЕЛАДОННА ЗВИ­ЧАЙ­НА (Atrópa belladónna) мі­стить ба­га­то отруй­них ал­ка­ло­ї­дів, зокре­ма, атро­пін. Сік пло­дів бе­ла­дон­ни спри­чи­няє важ­ке отру­є­н­ня. Во­дно­час це лікарська ро­сли­на, де­ко­ра­тив­на, вве­де­на в куль­ту­ру. За­не­се­на до Чер­во­ної кни­ги Укра­ї­ни, при­ро­до­охо­рон­ний ста­тус ви­ду – вра­зли­вий.

БЛЕКОТУ ЧОР­НУ (Hyoscyamus niger L.) здав­на ви­ко­ри­сто­ву­ють з лі­ку­валь­ною ме­тою і для ви­го­тов­ле­н­ня фарб. Усі ча­сти­ни ро­сли­ни ду­же отруй­ні. У ко­ре­нях, які схо­жі на ко­ре­ні пе­тру­шки, мі­стя­ться силь­но­ді­ю­чі отруй­ні ал­ка­ло­ї­ди.

БОЛИГОЛОВ ПЛЯМИСТИЙ (Conium maculatum) лег­ко впі­зна­ти за бу­ро-чер­во­ни­ми пля­ма­ми на ни­жній ча­сти­ні сте­бла. Вся ро­сли­на ду­же отруй­на, осо­бли­во то­кси­чне не­зрі­ле на­сі­н­ня. Ді­ю­чи­ми ре­чо­ви­на­ми є ал­ка­ло­ї­ди, на­йо­труй­ні­ший з них ко­ні­їн па­ра­лі­зує за­кін­че­н­ня ру­хо­вих нер­вів. Отру­є­н­ня су­про­во­джу­є­ться силь­ним го­лов­ним бо­лем, звід­ки й на­зва „болиголов”. Отру­та ви­кли­кає опі­ки, дер­ма­ти­ти, па­ра­ліч. Тра­ву бо­ли­го­ло­ва ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли для отру­є­н­ня за­су­дже­них. Се­ред них був і ві­до­мий фі­ло­соф Со­крат. Йо­го, як віль­но­го афін­сько­го гро­ма­дя­ни­на, не стра­ти­ли, а він сам прийняв отру­ту (за ле­ген­дою – на­стій ци­ку­ти, але за сим­пто­ма­ми – бо­ли­го­ло­ва пля­ми­сто­го).

БОРЩІВНИК СОСНОВСЬКОГО (Heracleum sosnowskyi Manden) – одна з най­біль­ших трав'яни­стих ро­слин Укра­ї­ни. Ви­ро­стає зав­ви­шки 150–250 см, то­му ро­сли­ну на­зва­ли „Ге­ра­кле­ум” на честь мі­фі­чно­го ге­роя Дав­ньої Греції Ге­ра­кла. Ві­до­мо близь­ко 70 ви­дів бор­щів­ни­ків, із них в Укра­ї­ні ро­сте 5 ви­дів. Най­по­ши­ре­ні­ший – борщівник Сосновського, що тра­пля­є­ться май­же по всій Укра­ї­ні – на лу­ках, на бе­ре­гах рі­чок, по­бли­зу до­ріг.

До­тор­кнув­шись до жи­вої ро­сли­ни (осо­бли­во в пер­шій по­ло­ви­ні дня, ко­ли во­на вкри­та ро­сою), мо­жна отри­ма­ти силь­ні опі­ки. Її во­ло­ски та їд­кий сік ви­кли­ка­ють та­кож ну­до­ту, за­ду­ху, під­ви­ще­н­ня тем­пе­ра­ту­ри, алер­гі­чну ре­а­кцію, а на шкі­рі за­ли­ша­ють ха­ра­ктер­ні шра­ми. Борщівник – лікарська ро­сли­на. З мо­ло­дих лис­тків го­ту­ють зе­ле­ні бор­щі.

БУ­ЗИ­НА ЧОР­НА (Sambucus nigra L.) – хар­чо­ва, ме­до­но­сна, лікарська, фар­бу­валь­на, ефі­ро­о­лій­на, де­ко­ра­тив­на ро­сли­на, має ін­се­кти­ци­дні вла­сти­во­сті. Си­рі пло­ди не­їстів­ні. Зі сти­глих пло­дів ви­го­тов­ля­ють ки­се­лі, ком­по­ти (в су­мі­ші з ін­ши­ми ки­слу­ва­ти­ми пло­да­ми). Су­хі кві­ти бу­зи­ни чор­но­її на­да­ють кон­ди­тер­ським ви­ро­бам (на­по­ям і ті­сту) ми­гдаль­но­го за­па­ху. У лис­тках бу­зи­ни чор­ної ї і трав'яни­стої мі­стя­ться отруй­ні ре­чо­ви­ни, зокре­ма ал­ка­ло­їд ко­ні­їн і глі­ко­зид сам­бу­ні­грин, за роз­ще­пле­н­ня яко­го утво­рю­є­ться си­ниль­на ки­сло­та (10 мг на 100 г сві­жих лис­тків).

ВОВЧІ ЯГО­ДИ (Daphne mezereum L.) – ку­щі зав­ви­шки до 1,5 м.

Усі ча­сти­ни ро­сли­ни мі­стять силь­но­ді­ю­чі да­фне­то­кси­ни: да­фнін, ко­ко­нін – ал­ка­ло­ї­ди, ме­зе­ре­їн – то­кси­чну смо­лу. Вовчі яго­ди не їсть жо­дна тва­ри­на. Смер­тель­ною до­зою для лю­ди­ни є 10-15 ягід. Сим­пто­ми отру­є­н­ня ви­яв­ля­ю­ться за кіль­ка го­дин: тре­мор рук, роз­ши­ре­н­ня зі­ниць, на­бряк сли­зо­вих обо­ло­нок ро­то­вої по­ро­жни­ни і но­со­гло­тки, кро­во­ви­ли­ви, блю­во­та, про­нос, не­при­том­ність, мо­жли­ва смерть. А який при­ва­бли­вий яскра­во-чер­во­ний ко­лір!

ВО­РО­НЯ­ЧЕ ОКО ЗВИ­ЧАЙ­НЕ (Paris quadrifolia L.). Усі ча­сти­ни ро­сли­ни смер­тель­но отруй­ні. Осо­бли­во ча­сто отру­ю­ю­ться ді­ти, яких при­ва­блю­ють бли­ску­чі кра­си­ві яго­ди во­ро­ня­чо­го ока. Плу­та­ють з чор­ни­ця­ми. Лис­тки ді­ють на ЦНС, пло­ди – на сер­це, ко­ре­не­ви­ще ви­кли­кає блю­во­ту. Сим­пто­ми отру­є­н­ня: бо­лі в жи­во­ті, про­нос, блю­во­та, при­сту­пи за­па­мо­ро­че­н­ня, су­до­ро­ги, по­ру­ше­н­ня ро­бо­ти сер­ця, зу­пин­ка сер­ця.

ДУРМАН ЗВИ­ЧАЙ­НИЙ (Datura stramonium L.) має не­при­єм­ний за­пах.

Па­го­ни, лис­тки, пло­ди і на­сі­н­ня ду­же отруй­ні, мі­стять рі­зні ал­ка­ло­ї­ди, зокре­ма атро­пін, які ви­ко­ри­сто­ву­ють для ви­го­тов­ле­н­ня лі­кар­ських пре­па­ра­тів. Са­мо­лі­ку­ва­н­ня чи ви­пад­ко­ве вжи­ва­н­ня мо­же ви­кли­ка­ти важ­ке отру­є­н­ня. Тва­ри­ни теж мо­жуть отру­ї­ти­ся сві­жим дур­ма­ном або сі­ном з ньо­го. Має ін­се­кти­ци­дні вла­сти­во­сті.

НАПЕРСТЯНКА ВЕЛИКОКВІТКОВА (Digitalis grandiflora Mill.) здав­на ві­до­ма як отруй­на ро­сли­на. Істо­ри­ки вва­жа­ють, що са­ме на­сто­ян­кою на­пер­стян­ки на ви­ні отру­ї­ли Олександра Ма­ке­дон­сько­го. У ан­глій­ців наперстянка має дві на­зви: дзво­ни­ки мерця (Dead Man's Bells) та відьмин во­гонь (Witches' Gloves). Основ­ним то­кси­ном є глі­ко­зид ді­ґо­ксин, який мі­сти­ться в усіх ча­сти­нах ро­сли­ни. Сим­пто­ми отру­є­н­ня: ну­до­та, блю­во­та, ки­шко­вий ко­літ, ано­ре­ксія, про­нос, га­ря­чка і ма­ре­н­ня, зго­дом – га­лю­ци­на­ції, по­сла­бле­н­ня пуль­су, тре­мор, кон­вуль­сії та смерть.

РИ­ЦИ­НА (Ricinus communis). У на­сін­ні мі­сти­ться отру­та біл­ко­вої при­ро­ди глі­ко­про­те­їд ри­цин. Цей бі­лок не­зво­ро­тно і спе­ци­фі­чно зв'язує ву­гле­во­ди. При­йом все­ре­ди­ну на­сі­н­ня ро­сли­ни ви­кли­кає ен­те­рит, блю­во­ту і коль­ки, кро­во­те­чі з шлун­ко­во-ки­шко­во­го тра­кту, по­ру­ше­н­ня во­дно-еле­ктро­лі­тно­го ба­лан­су і смерть впро­довж 5–7 днів. Шко­да здо­ров'ю є не­по­прав­ною. Лю­ди, що ви­жи­ли, не мо­жуть пов­ні­стю від­но­ви­ти здо­ров'я, бо ри­цин руй­нує біл­ки тка­нин. Вди­ха­н­ня по­ро­шку ри­ци­ну у та­кий са­мий спо­сіб вра­жає ле­ге­ні.

ТИС ЯГІ­ДНИЙ або НЕГНІЙ-ДЕ­РЕ­ВО ( Taxus baccata L.) – рід­кі­сний ре­лі­кто­вий вид, за­не­се­ний до Чер­во­ної кни­ги Укра­ї­ни. При­ро­до­охо­рон­ний ста­тус ви­ду – вра­зли­вий. Де­ко­ра­тив­не де­ре­во (озе­ле­не­н­ня, ху­до­жні про­ми­сли, на­ро­дні обря­ди, він­ки), цін­ний бу­ді­вель­ний ма­те­рі­ал, лі­кар­ський, фі­тон­ци­дний. Де­ре­ви­на, ко­ра, хвоя і на­сі­н­ня ти­су мі­стять ал­ка­ло­їд (та­ксин) і то­му отруй­ні для лю­ди­ни і ба­га­тьох тва­рин. Що стар­ша хвоя ти­са, то біль­ше во­на отруй­на.

ЦИКУТА ОТРУЙ­НА (Cicuta virosa L.) – ін­се­кти­цид. Пра­цю­ва­ти з нею (на­віть ви­су­ше­ною) тре­ба в ма­сці. Мо­же ви­кли­ка­ти опі­ки і дер­ма­ти­ти. У ко­ре­не­ви­щі є ду­же отруй­на ре­чо­ви­на – ци­ку­то­то­ксин. Вжи­ва­н­ня йо­го в їжу чи для са­мо­лі­ку­ва­н­ня мо­же спри­чи­ни­ти смерть.

ЧЕМЕРИЦЯ БІ­ЛА (Veratrum album L.) – ба­га­то­рі­чна трав'яни­ста ро­сли­на зав­ви­шки до 1,6 м. В Укра­ї­ні зро­ста­ють чемериця бі­ла та чемериця чор­на ( Veratrum nigrum L.). Укра­їн­ські бо­та­ні­ки ви­окрем­лю­ють тре­тій вид – че­ме­ри­цю Ло­бе­ля ( Veratrum lobelianum Bernh.), хо­ча де­хто вва­жає її під­ви­дом че­ме­ри­ці бі­лої. Ще у Ел­ла­ді та Дав­ньо­му Ри­мі з неї ви­го­тов­ля­ли силь­но­ді­ю­чу отру­ту. Най­більш то­кси­чною ча­сти­ною че­ме­ри­ці є м'яси­сте ко­ре­не­ви­ще. Ал­ка­ло­ї­ди че­ме­ри­ці ді­ють на нер­во­ву си­сте­му лю­ди­ни, бло­ку­ють пе­ре­да­чу нер­во­вих ім­пуль­сів, спри­чи­ня­ють зу­пин­ку ди­ха­н­ня та сер­це­би­т­тя… Смерть на­сту­пає за ду­же мі­зер­них кон­цен­тра­цій ал­ка­ло­ї­дів у кро­ві. Сим­пто­ми отру­є­н­ня з'яв­ля­ю­ться впро­довж кіль­кох го­дин пі­сля вжи­ва­н­ня че­ме­ри­ці: ну­до­та, блю­во­та, втра­та ко­ор­ди­на­ції ру­хів, па­ра­ліч і смерть. На осно­ві че­ме­ри­ці роз­ро­бля­ють лі­ки про­ти ра­ку.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.