ЛЮ­ДИ­НА ЯК ВО­НА Є

Kolosok - - ТІЛО ЛЮДИНИ - На­та­лія Ро­ма­нюк

А лю­ди­на по­чи­на­є­ться з клі­ти­ни

Лю­ди­на осво­ює да­ле­кий ко­смос, мор­ські гли­би­ни, до­слі­джує бу­до­ву ато­ма, однак, як це не див­но, так і не з’ясу­ва­ла оста­то­чно, як пра­цює її вла­сне ті­ло. Що від­бу­ва­є­ться все­ре­ди­ні нас? Адже люд­ський ор­га­нізм фун­кціо­нує 24 го­ди­ни на до­бу сім днів на ти­ждень, а по­тре­бує для цьо­го ли­ше де­кіль­ка зви­чних дій у на­шо­му роз­кла­ді. Ко­жен з нас – це уні­каль­ний при­клад при­ро­дної біо­ін­же­не­рії. Люд­ський ор­га­нізм ство­ре­ний так, щоб під­три­му­ва­ти жи­т­тя. Це ди­во­ви­жно, як він за­хи­щає, від­нов­лює і онов­лює се­бе!

Жи­т­тя ко­жно­го з нас роз­по­чи­на­є­ться з одні­єї-одні­сінь­кої клі­ти­ни*, у якій є все не­об­хі­дне для її подаль­шо­го роз­ви­тку. За спри­я­тли­вих умов ця клі­ти­на дає по­ча­ток при­бли­зно 75 триль­йо­нам клі­тин до­ро­сло­го люд­сько­го ор­га­ні­зму. Це чи­сло в 10 ти­сяч ра­зів біль­ше, ніж на­се­ле­н­ня на­шої Зем­лі! І хо­ча клі­ти­ни не мо­жна по­ба­чи­ти не­озбро­є­ним оком, усі во­ни жи­ві та ви­ко­ну­ють свою ро­бо­ту. Не­зва­жа­ю­чи на рі­зні фун­кції, за­галь­на бу­до­ва та основ­ні про­це­си жит­тє­ді­яль­но­сті усіх клі­тин пра­кти­чно одна­ко­ві. Їм по­трі­бні по­жив­ні ре­чо­ви­ни для за­без­пе­че­н­ня енер­гі­єю та бу­ді­вель­ним ма­те­рі­а­лом, їм по­трі­бно зне­шко­джу­ва­ти або ви­во­ди­ти не­по­трі­бні про­ду­кти обмі­ну ре­чо­вин.

Управ­лі­н­ня та­кою скла­дною си­сте­мою, як лю­ди­на, мо­жли­ве ли­ше за умо­ви узго­дже­ної ко­ман­дної дії всіх її ком­по­нен­тів. Ми ви­ко­ну­є­мо ба­га­то рі­зних дій са­ме зав­дя­ки ефе­ктив­ній і зла­го­дже­ній спів­пра­ці усіх на­ших клі­тин. І як і у будь-якій успі­шній ко­ман­ді, жит­тє­во ва­жли­ве зна­че­н­ня має роз­по­діл обов’яз­ків між клі­ти­на­ми. На­при­клад, нер­во­ві клі­ти­ни пе­ре­да­ють по­ві­дом­ле­н­ня, ку­ля­сті жи­ро­ві клі­ти­ни за­па­са­ють енер­гію, дов­гі м’язо­ві во­ло­кна ру­ха­ють ті­ло, двов­ві­гну­ті ди­ско­по­ді­бні чер­во­ні кров’яні клі­ти­ни пе­ре­но­сять ки­сень.

Усі ці та ін­ші ти­пи клі­тин люд­сько­го ті­ла ви­ни­кли з одні­єї за­плі­дне­ної яй­це­клі­ти­ни, а то­му мі­стять іден­ти­чну ДНК. Зга­дай, як ми оби­ра­є­мо ре­цепт у ку­лі­нар­ній кни­зі, щоб при­го­ту­ва­ти ом­лет. Так са­мо рі­зні ти­пи клі­тин ви­ко­ри­сто­ву­ють ли­ше ча­сти­ну ге­не­ти­чної ін­фор­ма­ції для то­го, щоб ви­ко­ну­ва­ти своє при­зна­че­н­ня. У ко­жно­му ти­пі клі­тин ге­ни, що фор­му­ють цей тип, „уві­мкне­ні”, на­то­мість не­по­трі­бні ге­ни „ви­мкне­ні”. Са­ме зав­дя­ки цьо­му ней­рон стає ней­ро­ном, а чер­во­на кров’яна клі­ти­на – чер­во­ною кров’яною клі­ти­ною.

У ті­лі лю­ди­ни є при­бли­зно дві­сті рі­зних ти­пів клі­тин. На ма­люн­ках по­ка­за­на бу­до­ва де­яких із них. Уяви,

кра­по­чка на­при­кін­ці цьо­го ре­че­н­ня ли­ше трі­ше­чки біль­ша від зо­бра­же­ної яй­це­клі­ти­ни. Гру­пу клі­тин, схо­жих за фор­мою, роз­мі­ра­ми, фун­кці­я­ми, по­хо­дже­н­ням і про­ду­кта­ми жит­тє­ді­яль­но­сті, на­зи­ва­ють тка­ни­ною. Існує чо­ти­ри основ­них ти­пи тка­нин: епі­те­лі­аль­ні (ви­сте­ля­ють по­ро­жни­ни і утво­рю­ють зов­ні­шні по­кри­ви); м’язо­ві (за­без­пе­чу­ють рух); спо­лу­чні (спо­лу­ча­ють усі тка­ни­ни) та нер­во­ві (кон­тро­лю­ють усі фун­кції).

С по­лу­чні тка­ни­ни

Най­по­ши­ре­ні­ши­ми в ор­га­ні­змі є спо­лу­чні тка­ни­ни. До них на­ле­жать кіс­тко­ва, хря­що­ва, жи­ро­ва тка­ни­ни, а та­кож кров, лім­фа та ін­ші. Са­ме спо­лу­чні тка­ни­ни за­пов­ню­ють про­ша­рок між ор­га­на­ми, фор­му­ють зв’ яз­ки, су­хо­жи­л­ля, хря­щі і кіс­тки. Во­ни по­єд­ну­ють ін­ші тка­ни­ни між со­бою, жив­лять і за­хи­ща­ють їх, ви­ко­ну­ють фун­кцію опо­ри. За­ле­жно від осо­бли­во­стей бу­до­ви і фун­кцій є де­кіль­ка ви­дів спо­лу­чних тка­нин, але усім їм вла­сти­ва зна­чна кіль­кість між­клі­тин­ної ре­чо­ви­ни, утво­ре­ної рі­зни­ми во­ло­кна­ми і основ­ною амор­фною ре­чо­ви­ною, у якій роз­мі­ще­ні окре­мі клі­ти­ни.

Пу­хка спо­лу­чна тка­ни­на – най­по­ши­ре­ні­ший вид спо­лу­чних тка­нин. Во­на за­пов­нює про­між­ки між ор­га­на­ми, спо­лу­чає шкі­ру з м’яза­ми то­що. Во­на утво­ре­на не­щіль­но спа­ко­ва­ни­ми клі­ти­на­ми фі­бро­бла­ста­ми, які ото­че­ні між­клі­тин­ною ре­чо­ви­ною (ге­ле­по­ді­бний ма­трикс, про­ни­за­ний біл­ко­ви­ми во­ло­кна­ми: ко­ла­ге­но­ві во­ло­кна на­да­ють тка­ни­ні мі­цно­сті, а ела­сти­но­ві – ела­сти­чно­сті). Са­ме че­рез між­клі­тин­ну рі­ди­ну здій­сню­є­ться обмін по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми і про­ду­кта­ми жит­тє­ді-

яль­но­сті між кров’ю та клі­ти­на­ми ін­ших тка­нин. Спо­лу­чні тка­ни­ни ра­зом з ін­ши­ми ти­па­ми тка­нин утво­рю­ють та­кі спе­ці­а­лі­зо­ва­ні ор­га­ни, як сер­це, шлу­нок, мо­зок.

У тка­ни­ні клі­ти­ни одно­го ти­пу скрі­пле­ні клей­кою ре­чо­ви­ною, яку во­ни са­мі ви­ді­ля­ють. Окрім цьо­го, спе­ці­аль­ні якір­ні біл­ки (ко­не­ксо­ни, ка­дге­ри­ни та ін­ші) фор­му­ють осо­бли­ві мі­цні між­клі­тин­ні спо­лу­че­н­ня (малюнок лі­во­руч).

Ор­га­ні­зо­ва­ні у гру­пи, ко­жна з яких виконує свою осо­бли­ву фун­кцію, клі­ти­ни утво­рю­ють си­сте­ми ор­га­нів, не­об­хі­дні для під­три­ма­н­ня ста­ло­сті вну­трі­шньо­го се­ре­до­ви­ща (го­мео­ста­зу), від яко­го во­ни за­ле­жать. Ор­ган – ча­сти­на ті­ла пев­ної фор­ми і бу­до­ви, яка виконує пев­ну фун­кцію. 11 си­стем ор­га­нів лю­ди­ни пра­цю­ють узго­дже­но і за­без­пе­чу­ють жит­тє­ді­яль­ність лю­ди­ни. Най­ва­жли­ві­ші си­сте­ми ор­га­нів (ди­халь­ну, трав­ну, нер­во­ву та ін­ші) ми ро­з­гля­не­мо у на­сту­пних ста­т­тях ці­єї ру­бри­ки.

Ці­ка­вий ін­те­р­актив­ний му­зей люд­сько­го ті­ла „Corpus” є у Гол­лан­дії не­по­да­лік від уні­вер­си­тет­сько­го мі­ста Лей­ден. У цьо­му му­зеї і до­ро­слі, і ді­ти мо­жуть зсе­ре­ди­ни по­ба­чи­ти, по­чу­ти і від­чу­ти, як вла­што­ва­ний люд­ський ор­га­нізм і що у ньо­му від­бу­ва­є­ться.

Му­зей – це фі­гу­ра си­дя­чої лю­ди­ни зав­ви­шки 35 ме­трів, кон­стру­кція якої вбу­до­ва­на в се­ми­по­вер­хо­вий бу­ди­нок. Її на­віть ви­дно з ілю­мі­на­то­рів лі­та­ків, які здій­сню­ють по­сад­ку в най­біль­шо­му ае­ро­пор­ту Гол­лан­дії.

Ідею по­до­ро­жі все­ре­ди­ні гі­гант­ської 35-ме­тро­вої лю­ди­ни за­ду­мав і вті­лив гол­ланд­ський бі­зне­смен Ген­рі Рем­мерс. Про­е­кту­ва­н­ня му­зею три­ва­ло 12 ро­ків, до йо­го ство­ре­н­ня бу­ли за­лу­че­ні справ­жні ме­ди­чні сві­ти­ла і на­у­ков­ці. Му­зей обі­йшов­ся у 27 міль­йо­нів до­ла­рів! Ве­ле­та ви­го­то­ви­ли з ли­стів спе­ці­аль­ної ста­лі, стій­кої до ко­ро­зії. На бу­дів­ни­цтво всьо­го ком­пле­ксу, яке три­ва­ло 2 ро­ки, ви­тра­ти­ли 750 тонн кон­стру­кцій­ної ста­лі та май­же по 2 ти­ся­чі ква­дра­тних ме­трів алю­мі­ні­є­вих ли­стів і скла.

По­до­рож по­чи­на­є­ться від стан­ції „Ко­лі­но” і за­вер­шу­є­ться на стан­ції „Го­лов­ний мо­зок”. Усі най­но­ві­ші те­хно­ло­гії – ві­зу­аль­ні та зву­ко­ві – по­ка­зу­ють, на­при­клад, що від­бу­ва­є­ться з на­шим ор­га­ні­змом, ко­ли ми трав­му­є­мо­ся, ги­ка­є­мо, ди­ха­є­мо, і як ми ви­ро­бля­є­мо чер­во­ні та бі­лі кров’яні клі­ти­ни. На ко­жно­му кро­ці – екшн. На­при­клад, крізь сті­ну при­мі­ще­н­ня ра­птом про­би­ва­є­ться ве­ли­че­зна скал­ка, і від­ві­ду­ва­чі спо­сте­рі­га­ють за про­це­сом го­є­н­ня. У Те­а­трі

шлун­ко­во-ки­шко­во­го тра­кту від­бу­ва­є­ться де­мон­стра­ція про­це­су пе­ре­трав­ле­н­ня ка­на­пки з си­ром. Мо­жна та­кож по­ба­чи­ти, як пра­цю­ють м’язи і су­гло­би під час хо­дьби, від­ві­да­ти Те­атр ле­гень, роз­гля­ну­ти про­цес за­ро­дже­н­ня жи­т­тя лю­ди­ни в ма­тці.

Все, що ці­ка­вить, мо­жна по­ма­ца­ти ру­ка­ми і від­чу­ти, як пра­цює той чи ін­ший ор­ган. До­ро­слі й ді­ти отри­му­ють най­більш „при­ро­дні” від­по­віді на за­пи­та­н­ня „на­ві­що ми спи­мо”, „що від­бу­ва­є­ться під час чха­н­ня”, „як ро­сте во­лос­ся” то­що. У ро­ті мо­жна по­стри­ба­ти на гі­гант­сько­му язи­ці. Мо­жна вди­хну­ти аро­ма­ти че­рез ве­ле­тен­ський ніс і ді­зна­тись, чо­му не вар­то стри­му­ва­ти чха­н­ня.

На­пев­но, най­більш вра­жа­ю­че шоу му­зею – де­мон­стра­ція ро­бо­ти сер­ця зсе­ре­ди­ни та по­до­рож го­лов­ним моз­ком. У сте­ре­о­ско­пі­чних оку­ля­рах в ролі ери­тро­ци­тів ти мо­жеш здій­сни­ти ман­дрів­ку сер­цем, по­чу­ти роз­по­відь, як во­но пра­цює, на­ві­що у ньо­му стіль­ки кла­па­нів і шлу­но­чків.

На за­вер­ше­н­ня екс­кур­сії від­ві­ду­ва­чі пе­ре­хо­дять до ме­ди­чно­го осві­тньо­го цен­тру, де їм роз­по­від­а­ють про здо­ро­вий спо­сіб жи­т­тя і пра­виль­не хар­чу­ва­н­ня, во­ни про­хо­дять рі­зні ме­ди­чні те­сти, а ді­ти бав­ля­ться у пі­зна­валь­ні ігри. На­віть до­ро­сла лю­ди­на пі­сля від­ві­ду­ва­н­ня му­зею ди­ви­ться на своє ті­ло зов­сім ін­ши­ми очи­ма, і є на­дія, що по­чне дбай­ли­ві­ше ста­ви­ти­ся до ро­бо­ти цьо­го „юве­лір­но­го” ме­ха­ні­зму.

Жи­ро­ва клі­ти­на

Яй­це­клі­ти­на

Во­ло­кно­міо­кар­да

Осте­о­цит

Осте­о­бласт

Чер­во­на кров'яна

клі­ти­на

Лім­фо­цит

Ней­тро­філ

Тром­бо­цит

Пло­ско­го

Стов­пча­сто­го

Ку­бі­чно­го

Ке­ли­хо­по­ді­бно­го

Вій­ча­сто­го

Пе­ри­цит

Фі­бро­бласт

Осте­о­класт

Ма­кро­фаг

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.