За Со­ю­зу нам до­зво­ля­ли ли­ше ні­мі муль­ти­ки про ко­за­ків

55 філь­мів пред­ста­ви­ли на Зи­мо­во­му кі­но­рин­ку Оде­сько­го мі­жна­ро­дно­го кі­но­фе­сти­ва­лю. Во­ни ви­йдуть у про­кат у 2017–2018 ро­ках. Із них 20 – ві­тчи­зня­но­го ви­ро­бни­цтва. Кі­но­кри­тик Сер­гій Ва­си­льєв, 28 ро­ків, роз­по­від­ає про пять на­йо­чі­ку­ва­ні­ших укра­їн­ських прем’єр

Krayina - - ДАТИ - текст: Ка­те­ри­на ЛУК’ЯШКО, фо­то на­да­не: Де­ни­сом ІВАНОВИМ

”ПРИ­ПУ­ТНІ”, ре­жи­сер Ар­ка­дій НЕПИТАЛЮК ІСТО­РІЯ ВІД­БУ­ВА­Є­ТЬСЯ ПРО­ТЯ­ГОМ ОДНІ­ЄЇ ДО­БИ. Ма­ти з до­чкою їдуть до ба­бу­сі. На ав­то­бу­сній зу­пин­ці в Ні­жи­ні їх під­би­рає та­ксист Юра. По­їха­ти у При­пу­тні – за­бу­те Бо­гом і лю­дьми се­ло – йо­го спо­ку­ша­ють гро­ші й вро­да дів­чи­ни. Цей ко­ро­ткий ві­зит до баб­ці Зі­ни для жі­нок – що­рі­чний об­тя­жли­вий обов’язок при­би­ра­ти на по­ки­ну­то­му цви­натр. Че­рез збіг об­ста­вин Юрій зму­ше­ний за­ли­ши­ти­ся у се­лі. Три жін­ки з’ясо­ву­ють сто­сун­ки між со­бою. В Укра­ї­ні є два на­се­ле­ні пун­кти з на­звою При­пу­тні. Один – на Чер­ні­гів­щи­ні в Ічнян­сько­му ра­йо­ні, де жи­вуть 674 лю­ди­ни. Там і від­бу­ва­є­ться дія. При­пу­тень – це ди­кий лі­со­вий го­луб. Ре­жи­сер по­рів­нює пер­со­на­жів сво­го філь­му з ци­ми пта­ха­ми. Во­ни ні­де не при­жи­ли­ся. Не мо­жуть зна­йти своє мі­сце на пів­до­ро­зі від се­ла до мі­ста. Ви­йшла тро­хи сум­на ко­ме­дія.

”РІ­ВЕНЬ ЧОР­НО­ГО”, ре­жи­сер Ва­лен­тин ВАСЯНОВИЧ ФІЛЬМ ПРО 50-РІ­ЧНО­ГО ФОТОГРАФА КОСТЯНТИ

НА. Він до­бря­че за­ро­бив на зйом­ках ве­сіль і фо­то­се­сій для мо­дних жур­на­лів. Має дру­жи­ну, але не лю­бить її. У по­друж­жя не­має ді­тей. Ба­тька па­ра­лі­зу­ва­ло пі­сля ін­суль­ту. Із дру­зів за­ли­ши­ла­ся тіль­ки по­дру­га-сти­ліст ве­сіль­но­го жур­на­лу й ста­рий кіт. Чо­ло­вік пе­ре­жи­ває кри­зу се­ре­дньо­го ві­ку. На­ма­га­є­ться зро­зу­мі­ти се­крет ща­стя лю­дей, яких фо­то­гра­фує. Фільм по­єд­нує ігро­ве й до­ку­мен­таль­не кі­но. Зні­ма­ли без сце­на­рію. Про­то­тип го­лов­но­го

ВАСЯНОВИЧ ВКЛАВ У СТРІЧКУ ВЛА­СНІ 20 ТИ­СЯЧ ЄВ­РО

ге­роя – друг ре­жи­се­ра. Ім­про­ві­зу­ю­чи, ста­ви­ли сце­ни до са­мо­го фі­на­лу. Че­рез від­су­тність сце­на­рію Ва­лен­тин Васянович не міг звер­ну­ти­ся по фі­нан­су­ва­н­ня до Держ­кі­но. Вклав у стрічку вла­сні 20 ти­сяч єв­ро.

”ЛЮКСЕМБУРГ”, ре­жи­сер Ми­ро­слав СЛАБОШПИЦЬКИЙ ЗЙОМ­КИ І ДІЯ ”ЛЮКСЕМБУРГУ” ВІД­БУ­ВА­Ю­ТЬСЯ

У ЧОРНОБИЛІ. При­був­ши у зо­ну від­чу­же­н­ня, про­хо­диш ін­стру­ктаж із те­хні­ки без­пе­ки. По­ві­дом­ля­ють, що її пло­ща до­рів­нює те­ри­то­рії гер­цог­ства Люксембург. Це та­ка со­бі кра­ї­на у кра­ї­ні. Ге­рої філь­му – лю­ди, які пра­цю­ють тут. Ми­ро­слав Слабошпицький слід­ку­вав за рі­зни­ми ета­па­ми існу­ва­н­ня цьо­го про­сто­ру від дру­гої по­ло­ви­ни 1990-х. Пра­цю­вав у агент­стві ”Чор­но­биль ін­те­р­ін­форм”, яке ор­га­ні­зо­ву­ва­ло для іно­зем­ців. ту­ри­сти­чні по­їзд­ки в зо­ну від­чу­же­н­ня. Бри­тан­ське ви­да­н­ня Ion Cinema по­ста­ви­ло ”Люксембург” на во­сьме мі­сце у рей­тин­гу ” 100 на­йо­чі­ку­ва­ні­ших іно­зем­них філь­мів ро­ку”. ”ЇЇ СЕР­ЦЕ”, ре­жи­сер Ахтем СЕІТАБЛАЄВ 18-РІ­ЧНА КРИМ­СЬКА ТА­ТАР­КА СА­І­ДЕ ПІД ЧАС ДРУ­ГОЇ СВІ­ТО­ВОЇ ВІЙ­НИ РЯ­ТУЄ 20 ЄВРЕЙСЬКИХ ДІ­ТЕЙ-СИ­РІТ. Щоб не по­тра­пи­ти до рук на­ци­стів, юде­ям тре­ба ”пе­ре­тво­ри­тись” на та­тар. Змі­ни­ти іме­на, зви­чаї, ві­ру. Са­і­де до­по­ма­гає їм, ри­зи­ку­ю­чи жи­т­тям. Вдру­ге ря­тує ді­тей від військ НКВС під час де­пор- та­ції крим­ських та­тар 1944 ро­ку. По­ка­за­ла сві­до­цтва про на­ро­дже­н­ня ма­лю­ків і до­ве­ла, що во­ни – єв­реї. Фільм зня­ли за ре­аль­ни­ми по­ді­я­ми. Крим­ська та­тар­ка Са­і­де Арі­фо­ва у Ба­хчи­са­раї вря­ту­ва­ла 88 ді­тей. ”СТОРОЖОВА ЗАСТАВА”, ре­жи­сер Юрій КОВАЛЬОВ НА ОДЕСЬКОМУ МІЖ­НА­РО­ДНО­МУ КІНОФЕСТИВАЛІ ПРО­ДЮ­СЕ­РИ ”СТО­РО­ЖО­ВОЇ ЗА­СТА­ВИ” ЗА­ЗНА­ЧИ­ЛИ: СПЕЦЕФЕКТІВ У ФІЛЬМІ БУ­ДЕ БІЛЬ­ШЕ, НІЖ У ГОЛЛІВУДСЬКОМУ ”ВОЛОДАРІ ПЕРСНІВ”. Че­рез ро­бо­ту над комп’ютер­ною гра­фі­кою пе­ре­не­сли старт у про­ка­ті. Зні­ма­ти стрічку за ро­ма­ном Во­ло­ди­ми­ра Ру­тків­сько­го по­ча­ли в ли­сто­па­ді торік бі­ля Скель Дов­бу­ша на При­кар­пат­ті. Філь­му­ва­ли та­кож у Ко­ро­сти­шів­сько­му кар’єрі на Жи­то­мир­щи­ні. Про­дов­жать у Ки­є­ві – тут ство­ри­ли де­ко­ра­ції дав­ньо­ру­ської сто­ро­жо­вої за­ста­ви. За сю­же­том, шестикласник Ві­тько че­рез за­гад­ко­вий лаз по­тра­пляє на ти­ся­чу ро­ків на­зад. Зу­стрі­чає ге­ро­їв, яких ми зви­кли вва­жа­ти ро­сій­ськи­ми – Іллю Муромця, Добриню Микитича, Олешка Поповича. Хло­пця при­йма­ють за сво­го. Ду­ма­ють, що він – не­біж Іл­лі, який ко­лись зник. Хло­пець на­ма­га­є­ться по­вер­ну­ти­ся у свій час і до­по­ма­гає від­би­ва­ти на­па­ди по­лов­ців, які хо­чуть за­хо­пи­ти сто­ро­жо­ву за­ста­ву ру­си­чів. ”Не уяв­ляю, як Укра­ї­на ді­йшла до сьо­го­дні, не ма­ю­чи та­ких філь­мів. За Со­ю­зу нам до­зво­ля­ли ли­ше ні­мі муль­ти­ки про ко­за­ків. Та укра­їн­ці ви­яви­ли­ся мі­цною на­ці­єю, ви­жи­ли”, – ка­же про ”Сто­ро­жо­ву за­ста­ву” по­ет і ви­да­вець 55-рі­чний Іван Мал­ко­вич. Про­дю­се­ри по­пе­ре­дньо укла­ли уго­ди що­до про­ка­ту стрі­чки у Фран­ції, Ін­дії, Пів­ден­ній Ко­реї, Ізра­ї­лі, В’єтна­мі, Ма­лай­зії. Ка­жуть, що ”Сторожова застава” на­га­дує ”Хро­ні­ки Нар­нії” і ”Гар­рі Пот­те­ра”.

ШЕСТИКЛАСНИК ПО­ТРА­ПЛЯЄ НА ТИ­СЯ­ЧУ РО­КІВ НА­ЗАД І ЗУ­СТРІ­ЧАЄ ТАМ ІЛЛЮ МУРОМЦЯ, ДОБРИНЮ МИКИТИЧА І ОЛЕШКА ПОПОВИЧА

Кадр із філь­му ”Рі­вень чор­но­го” ре­жи­се­ра Ва­лен­ти­на Ва­ся­но­ви­ча. Го­лов­ний ге­рой стрі­чки – ве­сіль­ний фо­то­граф, який не мо­же зро­зу­мі­ти чу­жо­го сі­мей­но­го ща­стя

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.