По­ро­шен­ко ро­зум­ні­ший. І це не­без­пе­чні­ше для кра­ї­ни”

”Яну­ко­ви­ча мо­жна бу­ло про­ра­ху­ва­ти.

Krayina - - ЛЮДИ ТА РЕЧІ - Текст: Ан­дрій ЖИГАЙЛО, фо­то: Ель­дар САРАХМАН

ТРЕ­БА СКАСУВАТИ МОРАТОРІЙ НА СМЕРТНУ КАРУ ЗА КРА­ДІЖ­КИ В ОСО­БЛИ­ВО ВЕ­ЛИ­КИХ РОЗМІРАХ І КОРУПЦІЮ

– СМЕРТЬ МО­ЖЕ ЗАСТАТИ БУДЬ-ДЕ. Мій то­ва­риш – здо­ро­вий дядь­ко, зро­стом під 2 ме­три – по­їхав до­до­му і по­мер. Ін­фаркт, – Ва­ле­рій Ма­твій­чук, ко­ман­дир гр­ана­то­ме­тно­го взво­ду 93-ї ме­ха­ні­зо­ва­ної бри­га­ди Зброй­них сил Укра­ї­ни, на­ли­ває в тур­ку во­ду і ста­вить на ма­лень­ку га­зо­ву пли­ту. – Йо­го фор­ма, бро­не­жи­лет із роз­груз­кою до­сі ви­сять на сті­ні, – роз­ли­ває ка­ву в одно­ра­зо­ві пла­сти­ко­ві ста­кан­чи­ки. Ро­змов­ля­є­мо в одно­му з на­се­ле­них пун­ктів на Лу­ган­щи­ні. Кім­на­та роз­мі­ром з еле­ктро­щи­то­ву. Під сті­ною – двоє ме­та­ле­вих лі­жок. За два кро­ки від них – ящи­ки з ав­то­ма­ти­чни­ми гр­ана­то­ме­та­ми. По­руч пі­чка-бур­жуй­ка. Ва­ле­рій го­во­рить ро­сій­ською.

Ко­ли для вас по­ча­ла­ся вій­на?

– 30 листопада 2013 ро­ку, ко­ли роз­по­чав­ся Майдан. Уве­че­рі був бі­ля Ми­хай­лів­сько­го со­бо­ру. Там па­ца­нів уже хтось тре­ну­вав, як во­ю­ва­ти про­ти ”бер­ку­тів” зі щи­та­ми. Пе­ре­но­чу­вав, а 1 гру­дня чер­гу­вав у Ки­їв­ра­ді. 10 гру­дня ви­рі­шив від­по­чи­ти вдо­ма. О пер­шій ночі те­ле­фо­ну­ють дру­зі: ата­ка. Стри­бнув у ма­ши­ну. По­ки до­їхав, на­зби­рав са­лон лю­дей. По­ба­чив, як гур­ту­є­ться Ки­їв. Ми ста­ли в пер­ших ря­дах бі­ля Бу­дин­ку проф­спі­лок. Стар­ші – впе­ред, мо­ло­дих ві­ді­гна­ли на­зад. О п’ятій ран­ку обер­та­юсь – а по­за­ду на­товп. На Гру­шев­сько­го 19 сі­чня по­ба­чив, як ”бер­ку­ті­вець” бра­та па­ли­цею б’є. А у ме­не – бейс­боль­на би­та. Під­ско­чив і при­клав­ся. По­вер­та­юсь, ще один у бра­та ці­ли­ться. І йо­го ді­став. По­тім стар­ша до­чка ме­не по­ба­чи­ла у фільмі поль­сько­го журналіста. Пи­тає: ”Це ти?” Ві­джар­ту­вав­ся.

Майдан на­шко­див бі­зне­су?

– Бі­знес упав. Але під­при­єм­ці під­три­му­ва­ли Майдан, бо не ма­ли ви­бо­ру. Яну­ко­вич да­вив усіх. На­ші клі­єн­ти з Кр­ама­тор­ська на До­неч­чи­ні ка­за­ли ще 2004-го: якщо Яну­ко­вич ви­грає, нам кінець. До­бре зна­ли йо­го по ро­бо­ті. До Май­да­ну не бу­ло ви­дно май­бу­тньо­го. Хоч і за­раз йо­го не ду­же ви­дно.

До Май­да­ну не бу­ло ви­дно май­бу­тньо­го. Хоч і за­раз йо­го не ду­же ви­дно

З’явив­ся во­лон­тер­ський рух.

– Ба­чу вій­сько­вий ту­ризм. При­їжджа­ють отри­ма­ти до­зу адре­на­лі­ну. До нас на по­зи­ції в се­ло Опи­тне (пе­ред­мі­стя До­не­цька. – Кра­ї­на)

їздив ка­пе­лан. Одя­гав бро­не­жи­лет і ка­ску, хо­див се­лом. При­во­зив кіль­ка ра­зів опти­ку й бі­но­клі. А по­тім ви­яви­лось, що ча­сті­ше при­сво­ю­вав гро­ші, які да­ва­ли лю­ди.

Як ви по­тра­пи­ли в АТО?

– На­при­кін­ці ли­пня 2014-го по­чав зби­ра­ти­ся. Пе­ре­ки­нув бі­знес на дру­жи­ну, утряс сі­мей­ні спра­ви. Жін­ка й ді­ти спер­шу за­яви­ли: якщо пі­деш, не бу­де­мо з то­бою роз­мов­ля­ти. Ну, не бу­де­те – що ж. У військ­ко­ма­ті ска­за­ли, що я ста­рень­кий. Обрав добровольчий батальйон ”Дон­бас”. Зі­грав роль пі­ар Се­ме­на Се­мен­чен­ка (пер­ший ко­ман­дир під­роз­ді­лу, те­пер на­ро­дний де­пу­тат. – Кра­ї­на). По­пав у мо­мент по­ча­тку Іло­вай­сько­го ко­тла. Але не за­став боїв там. По­тра­пив у дру­гий склад ”Дон­ба­су”. Ми фа­кти­чно ста­ли пі­ар-про­е­ктом Се­мен­чен­ка на пе­ред­ви­бор­ну кам­па­нію. Бу­ло до 500 осіб на по­лі­го­ні. 150 пі­шли за день, ко­ли ста­ло зро­зумі­ло, на­ві­що ми йо­му. Хто ку­ди – в ”Азов”, ОУН, ”Пра­вий се­ктор”. На­сту­пно­го дня – ще стіль­ки ж. Батальйон роз­ва­лив­ся. А кі­стяк, який го­ту­ва­ли як штур­мо­ви­ків і роз­від­ку, пе­ре­вів­ся у 93-тю бри­га­ду.

Чо­му бо­йо­ви­ки так бо­я­ли­ся ба­таль­йо­ну ”Дон­бас”?

– Хло­пці сер­йо­зно во­ю­ва­ли. В Іло­вай­ську їх ки­ну­ли на м’ясо і пе­ре­мо­ло­ли. ”Азов”, ”Дні­про-1” і 93-тя бри­га­да хоч і з втра­та­ми, але ви­йшли звід­ти. А ”Дон­бас” по­стра­ждав ко­ло­саль­но.

Яка ва­ша мо­ти­ва­ція?

– А чо­го до ме­не до­до­му при­хо­дять і ма­ха­ють па­ли­ця­ми? Я їх не кли­кав. Ці­лі­сність дер­жа­ви – клю­чо­ва річ. Їм тут ро­би­ти ні­чо­го. Хо­че­те го­ріл­ки по­пи­ти – при­ходь­те. А за­би­ра­ти ку­сок зем­лі – ні.

За час роз­мо­ви Ва­ле­рій Ма­твій­чук ви­ку­рює 10 ци­га­рок. По­піл стру­шує у пластиковий ста­кан з-під ка­ви.

Пер­ший бій пам’ята­є­те?

– 18 сі­чня 2015-го о пів на пер­шу ночі те­ле­фо­нує ко­ман­дир ро­ти: ”Зі мною з бою ви­йшли 26 лю­дей із со­тні”. О шо­стій ран­ку я був у Пі­сках. Стра­ху не від­чу­вав, все, як у кі­но. Зав­да­н­ня – штурм по­зи­цій во­ро­га у двох на­прям­ках.

Гр­ана­то­мет – це зброя, яка ви­ма­гає на­ви­чок.

– Не­до­оці­ню­вав її до бе­ре­зня 2015-го. То­ді під Опи­тним ми при­кри­ва­ли де­сан­тни­ків, які штур­му­ва­ли по­зи­ції бо­йо­ви­ків. У ме­не із ше­сти АГСів три зго­рі­ли від об­стрі­лів. Один зла­мав­ся, а ще один я від­дав на ін­шу по­зи­цію. За­ли­шив­ся один ро­бо­чий. Ми ним при­кри­ва­ли де­сан­ту­ру з пів на пер­шу ночі до ран­ку. На­си­па­ли зна­тно. На­сту­пно­го дня де­сан­тни­ки від­да­ли всі свої АГСи. Три ночі во­ю­ва­ли ни­ми. Слу­хав ра­цію роз­ві­дни­ків: ”У цих до­ку­мен­тів не­має – в мі­шок, ще один без до­ку­мен­тів і го­ло­ви”. На кінець ли­пня 2015-го на по­зи­ці­ях бо­йо­ви­ків був один ве­ли­ко­ка­лі­бер­ний ку­ле­мет. Ду­же рід­ко стрі­ляв. Бо щой­но по­чи­нав, ми йо­го за­си­па­ли гра­на­та­ми.

Ви дов­гий час во­ю­ва­ли в Опи­тно­му. Як це бу­ло?

– У се­лі сто­я­ли ми і ще два під­роз­ді­ли. Офі­це­рів бу­ло двоє. Мі­сце­ві на нас вов­ком ди­ви­лись. Але ко­ли ми ма­ро­де­рів ста­ли ло­ви­ти, по­ча­ли за­хо­ди­ти. Хло­пець при­йшов – мі­на при­ле­ті­ла в бу­ди­нок і вби­ла ма­тір. Тре­ба ви­вез­ти ті­ло. А ба­гно та­ке, що не прой­ти. Ми йо­го ”Жи­гу­лі” ви­тя­гли ”бе­хою” (БМП – бо­йо­ва ма­ши­на пі­хо­ти. – Кра­ї­на). Дід при­хо­див з оскол­ком у жи­во­ті. Стар­ших во­зи­ли по пенсію. Мі­сце­ві їсти про­си­ли.

Чо­му во­ни спер­шу бу­ли на­сто­ро­же­ні?

Жін­ка й ді­ти за­яви­ли: якщо пі­деш на вій­ну, не бу­де­мо з то­бою роз­мов­ля­ти. Ну, не бу­де­те – що ж

– Лю­ди жи­вуть у під­ва­лах. В очах – бай­ду­жість. Плюс про­па­ган­да. Ба­га­то хто хо­див на ре­фе­рен­дум.

Вій­на три­ва­ти­ме дов­го?

– Істо­рія по­вто­рю­є­ться. Якщо зав­да­н­ня не ви­ко­на­не – по­вер­не­ться, але в гір­шій си­ту­а­ції. Майдан не за­кін­чив­ся. Усі, хто міг і ро­бив йо­го,

У Нац­гвар­дії є один бо­йо­вий батальйон – іме­ні Куль­чи­цько­го. Ре­шта сто­ять на тре­тій-че­твер­тій лі­нії Ко­ли мі­но­ме­ти мі­сце­вих стрі­ля­ють – мо­жна ку­ри­ти. А ро­сій­ська ар­ти­ле­рія до­бре во­ює

пі­шли на вій­ну. Як­би Пу­тін не вліз в Укра­ї­ну, по­кидь­ки не при­йшли б до вла­ди. За ко­за­цтва на Січ ішли не більш як 15 від­со­тків чо­ло­ві­ків. Ще 10 їх під­три­му­ва­ли й за­без­пе­чу­ва­ли. Ре­шта – хо­ло­пи. Пра­цю­ва­ли на зем­лі, і їм бу­ло по ба­ра­ба­ну, хто на­го­рі. Го­лов­не – є що по­їсти. За­раз – те са­ме.

Ку­зьма Скря­бін в остан­ніх ін­терв’ю ка­зав, що зав­да­н­ня Ро­сії бу­ло ”по­кри­ши­ти мо­ло­дняк”.

– Пер­ши­ми пі­шли во­ю­ва­ти Майдан і мо­лодь. Це актив, який є ре­аль­ною за­гро­зою для вла­ди й олі­гар­хів. Але зни­щи­ти їх не ви­хо­дить – вже є ба­га­то на­вче­них, які не бо­я­ться сви­сту куль, роз­ри­вів сна­ря­дів. У пі­хо­ті по­бу­тує та­ка дум­ка: хло­пці з Нац­гвар­дії сто­ять на блок­по­стах за на­ми, як за­гра­до­тря­ди. Мов­ляв, ра­птом ці при­дур­ки пси­ха­нуть, роз­вер­ну­ться і пі­дуть на Ки­їв? Але якщо ми на роз­би­тій те­хні­ці во­ю­є­мо про­ти ро­сі­ян, то гвар­дій­ці нас не за­три­ма­ють. Та й по­ло­ви­на з них про­сто не во­ю­ва­ти­муть. У Нац­гвар­дії є один бо­йо­вий батальйон – іме­ні Куль­чи­цько­го. Їм по­ти­сну ру­ку. Ре­шта сто­ять на тре­тій-че­твер­тій лі­нії. У них чу­до­ва те­хні­ка. Їхав не­дав­но до Ба­хму­та – там БТР3, бро­не­ав­то­мо­бі­лі ”Ко­зак”. Де во­ни

За­го­во­ре­ну ко­за­цьку се­реж­ку Ва­ле­рі­є­ві Ма­твій­чу­ку по­да­ру­ва­ли дру­зі. Має бе­рег­ти во­ї­на у бою на пе­ре­до­вій? У нас бо­йо­ві ма­ши­ни ще з 2014-го во­ю­ють. Хло­пці їх ”ша­ма­нять”. Бу­ває, на по­зи­ції пів­то­ри ”бе­хи” хо­дить, а ре­шта сто­ять. Вла­да жи­ве у сво­є­му сві­ті. Пе­рі­о­ди­чно від­стрі­лює тих, хто ба­га­то го­во­рить. ”Лі­сник” (бо­єць ”Пра­во­го се­кто­ра”, за­ги­нув 9 гру­дня 2015-го під час пе­ре­стріл­ки зі спе­цпі­дроз­ді­лом СБУ ”Аль­фа” в Ки­є­ві. – Кра­ї­на) су­про­во­джу­вав мі­ні­стра Ава­ко­ва по пе­ре­до­вій. Слу­жив у гли­бин­ній роз­від­ці, а йо­го на­зи­ва­ють аген­том ФСБ. Ті, хто си­дять по ба­рах, по­ві­рять. Хто знав йо­го – ні.

Які на­строї у бо­йо­вих під­роз­ді­лах?

– Вже при­ду­ма­ли та­бли­чки на ло­ба по­ві­си­ти ”я раб”. У сол­да­тів і сер­жан­тів у кон­тра­кті на­пи­са­но – слу­жба до де­мо­бі­лі­за­ції. Але її ж не ого­ло­шу­ють.

Як за­раз із ви­пла­та­ми ”ато­шної ти­ся­чі” чи за під­би­ту те­хні­ку?

– Рже­мо з цьо­го. У нас хло­пці з гр­ана­то­ме­та­ми спа­ли­ли кіль­ка бо­йо­вих ма­шин те­ро­ри­стів. Є ро­ли­ки на YouТube, фо­то. А їм до­сі жо­дних ви­плат. Ко­ман­ду­ва­н­ня мо­ро­зи­ться. Що­до ти­ся­чі в день – має бу­ти ба­га­то сти­ко­вок. В Опи­тно­му у нас що­дня бу­ли об­стрі­ли. Ми від­по­від­а­ли і не зав­жди про­си­ли до­звіл. Бо по­ки він прой­де лан­цю­жок батальйон-бри­га­да-кор­пус-се­ктор, нас уже вб’ють. То­му від­кри­ва­ли во­гонь і да­ви­ли. А по­тім уже пи­та­ли. І ви­хо­ди­ло так: батальйон дає до­звіл, по­зна­ча­ють у жур­на­лі бо­йо­вих дій, а бри­га­да не по­зна­чає. Або бри­га­да дає, а се­ктор не пи­ше. (1 тис. грн на­ра­хо­ву­ють за день, ко­ли бу­ли об­стрі­ли. – Кра­ї­на). У шта­бах шу­ка­ють спосо­би, як не пла­ти­ти. Бю­джет же не гу­мо­вий.

Ме­ха­нізм по­бу­до­ви ар­мії за­пу­стив­ся?

– На пер­ший план ви­хо­дять па­пе­ри. Фор­му ма­єш но­си­ти пів­ро­ку. По­рвав за мі­сяць – ну ви­бач, твої про­бле­ми. Біль­шість пол­ков­ни­ків і ге­не­ра­лів отри­ма­ли зір­ки на по­го­ни за чи­сто­ту на пла­цу. При­їжджа­ють і ка­жуть: у вас там на пе­ре­д­ку пля­шки ле­жать. При­бе­ріть бі­гом.

Що ска­же­те про во­ро­га?

– Ко­ли мі­но­ме­ти мі­сце­вих стрі­ля­ють – мо­жна ку­ри­ти. А ро­сій­ська ар­ти­ле­рія до­бре во­ює. Їх по сти­лю ви­дно. Стрі­ля­ють – як го­род са­дять. В Опи­тно­му нас ко­шма­ри­ли дві па­ри тан­ків із мі­но­ме­та­ми. По­стій­но мі­ня­лись. Це силь­но ді­ста­ва­ло. Та і по пе­ре­го­во­рах чу­ти – по­зив­ні ”При­бой” чи ”Вол­на”. Ро­сій­ську пі­хо­ту не ба­чив у дії. Про­ти нас пра­цю­вав Гі­ві (ко­ман­дир ба­таль­йо­ну бо­йо­ви­ків ”Спар­та”. – Кра­ї­на). Він – м’ясник. По­си­лав лю­дей па­чка­ми в зе­лен­ку, яка про­стрі­лю­є­ться. На­зи­вав нас ”Бер­му­да­ми” – ні­як не міг зна­йти, звід­ки стрі­ля­є­мо. Ін­ко­ли кри­чав у ра­цію: ”До­ста­ли эти ”Бер­му­ды” с их ”До­ро­жни­ком”! За­ва­ли­те их!” Ая у від­по­відь: ”Гі­ві, я те­бе та­кож лю­блю”. Він гор­лав, пла­кав. Ску­чаю за йо­го го­ло­сом.

Які ва­ші прогнози що­до вій­ни?

– Вла­ді вій­ну за­кін­чу­ва­ти не­ви­гі­дно. Тут що­но­чі ва­го­ни кон­тра­бан­ди хо­дять. 2014-го, ко­ли до­бро­воль­ці взя­ли Пі­ски, 93-тя бри­га­да сто­я­ла в До­не­цьку. Бу­ла ко­ман­да по­вер­та­ти­ся.

93-тя бри­га­да сто­я­ла в До­не­цьку. Бу­ла ко­ман­да по­вер­та­ти­ся

У рі­чни­цю Май­да­ну Ки­є­вом про­йшла хви­ля по­гро­мів ро­сій­ських бан­ків.

– Їхню ро­бо­ту до­зво­ля­ють Нац­банк і вла­да. Ви­хо­дить – бо­лить сер­це, а від­рі­зу­ють паль­ці.

Як Укра­ї­ні ви­рва­ти­ся з те­пе­рі­шньо­го бо­ло­та?

– По­трі­бна ди­кта­ту­ра на два-три ро­ки. За­бо­ро­на про­да­жних пар­тій і на­ціо­на­лі­за­ція основ­них си­ро­вин­них ре­сур­сів і стра­те­гі­чних під­при­ємств. Тре­ба мі­ня­ти си­сте­му опла­ти пра­ці. Скасувати мораторій на смертну кару за кра­діж­ки в осо­бли­во ве­ли­ких розмірах і корупцію. І за п’ять-сім ро­ків еко­но­мі­ка за­пра­цює.

Але ж Майдан сто­яв за де­мо­кра­тію.

– А ви ба­чи­те че­сну пар­тію? При вла­ді – олі­гар­хи.

Чи­ма­ло хто ствер­джує, що По­ро­шен­ко май­же не від­рі­зня­є­ться від Яну­ко­ви­ча.

– Пер­ший із про­бле­ма­ми го­во­рив одні­єю мо­вою, а дру­гий віль­но – кіль­ко­ма. Біль­ше рі­зни­ці не ба­чу. Яну­ко­вич брав на­хра­пом. За­раз усе ро­би­ться тон­ше. Є три ста­дії в жит­ті: гро­ші, вла­да і сла­ва. Пер­ше в По­ро­шен­ка є. За­раз за­стряв на дру­гій ста­дії, і во­на йо­го вби­ває. Яну­ко­ви­ча мо­жна бу­ло про­ра­ху­ва­ти. По­ро­шен­ко ро­зум­ні­ший. І це не­без­пе­чні­ше для кра­ї­ни.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.