Ге­ля Мар­кі­зо­ва по­да­ру­ва­ла Ста­лі­ну кві­ти. Її ба­тьків ре­пре­су­ва­ли

Krayina - - ДАТИ -

”СПАСИБО ТОВАРИЩУ СТАЛИНУ ЗА НАШЕ СЧАСТЛИВОЕ ДЕТСТВО!” – по­ві­дом­ля­ють ра­дян­ські га­зе­ти на по­ча­тку 1936 ро­ку. На пер­ших шпаль­тах – фо­то, на яко­му ге­не­раль­ний се­кре­тар ЦК ВКП (б) Йо­сип Ста­лін (1878–1953) три­має на ру­ках дів­чин­ку схі­дної зов­ні­шно­сті. Та обі­ймає гла­ву дер­жа­ви і по­смі­ха­є­ться до ка­ме­ри. 27 сі­чня 1936-го у Крем­лі від­бу­ва­ла­ся зу­стріч ке­рів­ни­ків Ра­дян­сько­го Со­ю­зу з тру­дя­щи­ми Бу­рят-Мон­голь­ської ав­то­ном­ної РСР. Де­ле­га­ція на­лі­чу­ва­ла 67 осіб: го­ло­ви кол­го­спів, ди­ре­кто­ри ра­дго­спів, до­яр­ки, ча­ба­ни. Там­те­шній нар­ком зем­ле­роб­ства Ар­дан Мар­кі­зов узяв з со­бою дру­жи­ну До­мі­ні­ку й 7-рі­чну донь­ку Ен­гель­си­ну. Ку­пив дів­чин­ці два бу­ке­ти пі­во­ній – аби, якщо бу­де на­го­да, вру­чи­ла їх Ста­лі­ну й нар­ко­му обо­ро­ни Кли­мен­ту Во­ро­ши­ло­ву.

– Одя­гну­ли мене ду­же кра­си­во, – зга­ду­ва­ла Ен­гель­си­на Мар­кі­зо­ва. – Ма­ма ку­пи­ла ме­ні но­ву ма­тро­ску. Да­ла ту­фель­ки, в які та­то за­був мене пе­ре­в­зу­ти – я так і сто­я­ла у ва­лян­ках. Ми за­йшли в зал, усі по­сі­да­ли за сто­ли. По­ча­ли­ся ви­сту­пи кол­го­спни­ків. Ці про­мо­ви три­ва­ли ду­же дов­го. Бу­ло стра­шен­но ну­дно. Я тер­пі­ла-тер­пі­ла, а по­тім вста­ла і пі­шла. Та­то не зміг втри­ма­ти. Ген­сек по­ста­вив дів­чин­ку на стіл пре­зи­дії. – Во­на хо­че ска­за­ти про­мо­ву, – ки­нув Во­ро­ши­лов. – Це вам від ді­тей Бу­рят-Мон­го­лії, – ска­за­ла дів­чин­ка Ста­лі­ну і від­да­ла оби­два бу­ке­ти. – По­ці­луй йо­го! – за­кли­ка­ли при­су­тні. Фо­то­граф Ми­хай­ло Ка­ла­шни­ков зро­бив кіль­ка знім­ків. На­при­кін­ці го­стям вру­чи­ли су­ве­ні­ри. Ко­жно­му кол­го­спу, пред- став­ник яко­го був на зу­стрі­чі, по­да­ру­ва­ли по ван­та­жів­ці. – А ме­ні по­да­ру­нок? – за­пи­та­ла Ен­гель­си­на. – Що ти хочеш, годинник чи патефон? – уто­чнив Ста­лін. – І те, й ін­ше. – Але патефон ти не до­не­сеш. – Я по­кли­чу та­та. На по­да­рун­ках бу­ло ви­гра­ві­йо­ва­но ”Ге­ле Мар­ки­зо­вой от во­ждя пар­тии”. Фо­то­гра­фію Ка­ла­шни­ко­ва пу­блі­ку­ють у га­зе­тах, ти­ра­жу­ють на пла­ка­тах і ли­стів­ках. Ба­тьки ма­со­во стри­жуть ді­тей ”під Ге­лю”. Скуль­птор Ге­ор­гій Лав­ров ство­рює фі­гу­ру ”Ста­лін і Ге­ля”. – Ма­лень­ких ко­пій скуль­пту­ри ви­го­то­ви­ли ти­ся­чі, – ка­же йо­го дру­жи­на Ва­лен­ти­на Лав­ро­ва-Сол­да­то­ва. – Во­ни сто­я­ли всю­ди. І в пе­ру­кар­нях, і в апте­ках. Не бу­ло хі­ба в ту­а­ле­тах. Влі­тку 1937 ро­ку в Бу­рят-Мон­го­лії по­ми­рає ба­га­то ху­до­би. Ке­рів­ни­ків ре­спу­блі­ки зви­ну­ва­чу­ють у ство­рен­ні ”контр­ре­во­лю­цій­ної бур­жу­а­зно-на­ціо­на­лі­сти­чної шпи­гун­сько-пов­стан­ської пан­мон­голь­ської ор­га­ні­за­ції”, що ді­я­ла за вка­зів­ка­ми з Япо­нії. Аре­што­ву­ють пів­то­ри со­тні осіб, се­ред них і Ар­да­на Мар­кі­зо­ва.

ЩО ТИ ХОЧЕШ, ГОДИННИК ЧИ ПАТЕФОН?

Ен­гель­си­на під ди­ктов­ку ма­ми пи­ше ли­ста в Кремль: ”Мій ба­тько – ні­який не япон­ський шпи­гун, не во­рог на­ро­ду. Він – за­тя­тий біль­шо­вик, від­да­ний пар­тії та осо­би­сто то­ва­ри­шу Ста­лі­ну, во­ю­вав під час Гро­ма­дян­ської вій­ни й до­по­ма­гав ор­га­ні­зо­ву­ва­ти Бу­рят-Мон­голь­ську ре­спу­блі­ку”. Від­по­віді не отри­му­ють. Тіль­ки пі­сля смер­ті Ста­лі­на рі­дним по­ві­дом­лять, що Ар­да­на роз­стрі­ля­ли за пів­ро­ку пі­сля аре­шту. До­мі­ні­ку Мар­кі­зо­ву рік три­ма­ють у тюр­мі, по­тім із донь­кою за­си­ла­ють у Ка­зах­стан. Одно­го дня жін­ку зна­хо­дять із пе­ре­рі­за­ним гор­лом. Офі­цій­на при­чи­на смер­ті – са­мо­губ­ство. Ен­гель­си­ну вдо­че­ри­ла ті­тка. Під змі­не­ним прі­зви­щем – Дор­бє­є­ва – во­на за­кін­чи­ла Мо­сков­ський уні­вер­си­тет. Ста­ла схо­до­знав­цем. По­мер­ла під час від­по­чин­ку в Ту­реч­чи­ні 2004 ро­ку. ”Дів­чин­ку Ста­лі­на” з пла­ка­тів і скуль­птур не за­би­ра­ли. Її ”пе­ре­йме­ну­ва­ли” на Мам­ла­кат На­хан­го­ву – дів­чин­ку з Та­джи­ки­ста­ну, яка зі­бра­ла ре­кор­дний вро­жай ба­вов­ни. Але скуль­пто­ра Ге­ор­гія Лав­ро­ва та­ки за­сла­ли в Ма­га­дан.

Пла­кат із Йо­си­пом Ста­лі­ним і Мам­ла­кат На­хан­го­вою в мо­сков­сько­му го­спі­та­лі, 1941 рік. На­справ­ді на ньо­му зо­бра­же­на Ен­гель­си­на Мар­кі­зо­ва, ба­тька якої роз­стрі­ля­ли за участь у ”контр­ре­во­лю­цій­ній ор­га­ні­за­ції”

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.