Збе­рег­ти ”шан­та­жист­ську” дер­жа­ву вже не­мо­жли­во

УКРА­Ї­НА ЗМІ­НЮ­Є­ТЬСЯ ВСУПЕРЕЧ, А НЕ ЗАВ­ДЯ­КИ ВЛАДНИМ ”ЕЛІТАМ”

Krayina - - ПОГЛЯД -

НІ­КО­ЛИ ЩЕ ЗА РО­КИ НЕ­ЗА­ЛЕ­ЖНО­СТІ ПОГЛЯДИ ЕКСПЕРТІВ НА СИТУАЦІЮ В УКРА­Ї­НІ НЕ ВІДРІЗНЯЛИСЬ НАСТІЛЬКИ ВІД ДУМКИ ПЕРЕСІЧНИХ ГРО­МА­ДЯН, ЯК НИНІ. Дві тре­ти­ни опи­та­них вва­жа­ють, що кра­ї­на ру­ха­є­ться в не­пра­виль­но­му на­прям­ку. 95% окре­слю­ють по­лі­ти­чну ситуацію як ”на­пру­же­ну” або й ”кри­ти­чну та ви­бу­хо­не­без­пе­чну”. По­над по­ло­ви­на ствер­джу­ють, що не мо­жуть і не хо­чуть тер­пі­ти еко­но­мі­чні тру­дно­щі за­ра­ди гі­по­те­ти­чних реформ. 55% опи­та­них вва­жа­ють ”но­вий Майдан” імо­вір­ним або й не­ми­ну­чим. Єди­ні ін­сти­ту­ції у дер­жа­ві, які ма­ють по­зи­тив­ний рей­тинг до­ві­ри, – цер­ква, ар­мія та во­лон­те­ри. На­то­мість до­ві­ра до всіх по­лі­ти­ків і дер­жав­них ор­га­нів ко­ли­ва­є­ться між кіль­ко­ма й кіль­ка­над­ця­тьма від­со­тка­ми, при­чо­му най­ниж­ча, як і ра­ні­ше, – до су­дів та пра­во­охо­рон­них ор­га­нів. На цьо­му тлі див­ною мо­же ви­да­тись пе­ре­ва­жно по­зи­тив­на оцін­ка українських реформ ба­га­тьма між­на­ро­дни­ми екс­пер­та­ми, вклю­чно з аме­ри­кан­ським по­лі­то­ло­гом Олександром Мо­ти­лем і еко­но­мі­стом Ан­дер­сом Ослун- дом. Ґрун­тов­ний ана­лі­ти­чний огляд українських реформ опу­блі­ку­ва­ла на­при­кін­ці ми­ну­ло­го ро­ку Єв­ро­ко­мі­сія під на­звою Association Implementation Report on Ukraine – Ра­порт про втілення Уго­ди про Асо­ці­а­цію з Укра­ї­ною. Тут, зокре­ма, від­зна­ча­є­ться, що про­тя­гом двох остан­ніх ро­ків ”Укра­ї­на здій­сни­ла ін­тен­сив­ні й без­пре­це­ден­тні ре­фор­ми у ба­га­тьох се­кто­рах еко­но­мі­ки й со­ці­у­му, по­єд­ну­ю­чи їх із подаль­шим змі­цне­н­ням де­мо­кра­ти­чних ін­сти­ту­тів. Укра­ї­на де­мон­струє від­да­ність за­хи­сту і про­мо­ції спіль­них осно­во­по­ло­жних цін­но­стей де­мо­кра­тії, прав лю­ди­ни та вер­хо­вен­ства пра­ва”. Ра­порт пе­ре­лі­чує укра­їн­ські здо­бу­тки, се­ред яких – ма­кро­еко­но­мі­чна ста­бі­лі­за­ція, очи­ще­н­ня бан­ків­сько­го се­кто­ра, збіль­ше­н­ня –з $5 до $15 млрд – зо­ло­то­ва­лю­тних ре­зер­вів, змен­ше­н­ня де­фі­ци­ту бю­дже­ту з 10 до 3%, ін­фля­ції – з 60 до 12%, й утри- ма­н­ня зов­ні­шньої за­бор­го­ва­но­сті на рів­ні 80% ва­ло­во­го на­ціо­наль­но­го про­ду­кту, – що мен­ше, ніж у біль­шо­сті кра­їн. Зре­штою, й укра­їн­ська ва­лю­та, яка ка­та­стро­фі­чно – май­же втри­чі – зне­ці­ни­ла­ся про­тя­гом одно­го ро­ку, торік виявилася стабільнішою за польський злотий, шведську крону й бри­тан- ський фунт. Від­по­від­но, укра­їн­ська еко­но­мі­ка пі­сля гли­бо­ко­го дво­рі­чно­го па­ді­н­ня 2016-го ви­яви­ла пер­ші озна­ки зро­ста­н­ня – на 2%. По­ка­зник скром­ний, але пси­хо­ло­гі­чно ва­жли­вий. Тим біль­ше, що до­ся­гну­тий у си­ту­а­ції фа­кти­чної вій­ни й від­су­тно­сті істо­тних закордонних ін­ве­сти­цій. Се­ред ін­ших здо­бу­тків – за­про­ва­дже­н­ня обов’яз­ко­вих е-де­кла­ра­цій майна і до­хо­дів для дер­жав­них слу­жбов­ців, очи­ще­н­ня гі­пер­ко­рум­по­ва­но­го енер­ге­ти­чно­го се­кто­ра че­рез уні­фі­ка­цію цін та від­мо­ву від за­ку­пів­лі га­зу в Ро­сії, роз­про­зоре­н­ня дер­жза­ку­пі­вель че­рез пе­ре­ве­де­н­ня їх в ін­тер­нет-ау­кціо­ни. Фа­хів­ці від­зна­ча­ють та­кож кро­ки в на- прям­ку ре­фор­му­ва­н­ня су­дів­ни­цтва, си­сте­ми осві­ти і охо­ро­ни здоров’я, де­цен­тра­лі­за­ції дер­жав­но­го управ­лі­н­ня, ство­ре­н­ня й змі­цне­н­ня про­фе­сій­ної ар­мії та но­вої по­лі­ції, при­зна­че­н­ня ви­со­ко­по­са­дов­ців на зма­галь­ній осно­ві – із за­лу­че­н­ням гро­мад­сько­сті до кон­кур­сних ко­мі­сій. До цих здо­бу­тків мо­жна б до­да­ти й ви­ко­на­н­ня Укра­ї­ною всіх ви­мог Єв­ро­со­ю­зу, не­об­хі­дних для на­бу­т­тя без­ві­зо­во­го ста­ту­су; очи­ще­н­ня сим­во­лі­чно­го простору від совєтських топонімів, пам’ятників та ін­ших реліктів ко­му­ні­сти­чно-то­та­лі- тар­ної спадщини; збе­ре­же­н­ня між­е­тні­чної зла­го­ди, по­при зу­си­л­ля ро­сій­ської про­па­ган­ди; за­галь­не зро­ста­н­ня па­трі­о­ти­чних на­стро­їв та кон­со­лі­да­цію рі­зно­е­тні­чної на­ції на осно­ві спіль­ної гро­ма­дян­ської іден­ти­чно­сті. ”Укра­ї­на за кіль­ка остан­ніх ро­ків змі­ни­ла­ся біль­ше, ніж за два по­пе­ре­дні де­ся­ти­лі­т­тя”, – вважає На­та­лія Яре­сько, ко­ли­шній ке­рів­ник Мі­ні­стер­ства фі­нан­сів, що по­ря­ту­ва­ла Україну від де­фол­ту у 2014–2015 ро­ках. Чо­му ж усі ці схваль­ні оцін­ки й опти­мі­сти­чні про­гно­зи не пе­ре­кла­да­ю­ться на від­по­від­ні на­ста­но­ви і від­чу­т­тя біль­шо­сті гро­ма­дян? Єв­ро­со­ю­зів­ський ра­порт по­ча­сти від­по­від­ає на це за­пи­та­н­ня. По-пер­ше, біль­шість реформ сто­су­ю­ться ма­кро­еко­но­мі­чної ста­бі­лі­за­ції, і їхній вплив на пов­сяк­ден­не життя не є ані оче­ви­дний, ані одно­зна­чно по­зи­тив­ний. А по­де­ко­ли має й ви­ра­зно не­га­тив­ний аспект – як, на­при­клад, у ви­пад­ку під­ви­ще­н­ня енер­ге­ти­чних та­ри­фів до рин­ко­во­го рів­ня.

ГРИВНЯ ТОРІК ВИЯВИЛАСЯ СТАБІЛЬНІШОЮ ЗА ПОЛЬСЬКИЙ ЗЛОТИЙ, ШВЕДСЬКУ КРОНУ Й БРИ­ТАН­СЬКИЙ ФУНТ ОЧИ­ЩЕ­Н­НЯ ПРОСТОРУ ВІД СОВЄТСЬКИХ ТОПОНІМІВ, ПАМ’ЯТНИКІВ ТА ІН­ШИХ РЕЛІКТІВ КОМУНІСТИЧНОЇ СПАДЩИНИ

По-дру­ге, чи­ма­ло реформ пе­ре­бу­ва­ють по­ки що на вступному етапі, і їхня результативність, а отже й відчутність для гро­ма­дян, залежить від подальшого втілення. І по-тре­тє – як де­лі­ка­тно на­тя­кає ра­порт – у ба­га­тьох га­лу­зях ре­фор­му­ва­н­ня й не по­ча­ло­ся. Зокре­ма сут­тє­во­го вдо­ско­на­ле­н­ня по­тре­бує по­да­тко­ве за­ко­но­дав­ство й ро­бо­та фі­скаль­них ор­га­нів, по­лі­ти­ка що­до дрі­бно­го та се­ре­дньо­го бі­зне­су, за­без­пе­че­н­ня спри­я­тли­во­го ін­ве­сти­цій­но­го клі­ма­ту, бо­роть­ба з рей­дер­ством, при­ва­ти­за­ція і стан­дар­тний мо­тив усіх до­пи­сів про Україну – ви­ко­рі­не­н­ня ко­ру­пції.

У СТАТТІ З ПРОВОКАТИВНОЮ НА­ЗВОЮ ”ШІСТЬ МІФІВ ПРО КО­РУ­ПЦІЮ В УКРА­Ї­НІ” ОЛЕКСАНДР МОТИЛЬ СТВЕРДЖУЄ, ЩО НА­СПРАВ­ДІ КО­РУ­ПЦІЯ В УКРА­Ї­НІ НЕ Є АНІ ТА­КОЮ ВЕ­ЛИ­КОЮ, ЯК ЇЇ МАЛЮЮТЬ, АНІ ТА­КОЮ ЗАГРОЗЛИВОЮ. За­ци­кле­ність за­хі­дних ме­діа на цьо­му клі­ше має ба­наль­ні при­чи­ни: ”Во­но дає зру­чне ви­прав­да­н­ня для вла­сно­го не- ві­гла­ства, а за­ра­зом і для ”вто­ми від Укра­ї­ни” в між­на­ро­дній по­лі­ти­ці. ”Ко­ру­пція” дає лю­дям За­хо­ду при­ва­бли­вий образ ”нас” про­ти ”них”: там ось – по­га­ні, ко­рум­по­ва­ні укра­їн­ці, тут ось – по­ря­дні й до­бро­че­сні єв­ро­пей­ці та аме­ри­кан­ці. Ро­сій­ська про­па­ган­да актив­но роз­ти­ра­жо­вує це клі­ше, ре­ду­ку­ю­чи йо­го до обра­зу без­на­дій­но за­не­па­лої, не­спро­мо­жної дер­жа­ви, яка жо­дною мі­рою не за­слу­го­вує на ува­гу За­хо­ду. Однак не вар­то ку­пу­ва­ти­ся на цей на­ра­тив та йо­го ре­ду­ко­ва­ні від­га­лу­же­н­ня. На­справ­ді він ку­ди біль­ше го­во­рить про не­спро­мо­жність са­мо­го За­хо­ду, йо­го уяви й по­лі­ти­ки, аніж про не­спро­мо­жність Укра­ї­ни, яка ро­бить для по­до­ла­н­ня ко­ру­пції май­же все, що в її си­лах. Якщо

ЧИ­МА­ЛО РЕФОРМ ПЕ­РЕ­БУ­ВА­ЮТЬ НА ВСТУПНОМУ ЕТАПІ, І ЇХНЯ РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ, А ОТЖЕ Й ВІДЧУТНІСТЬ ДЛЯ ГРО­МА­ДЯН, ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ПОДАЛЬШОГО ВТІЛЕННЯ

Аме­ри­ка та Єв­ро­па справ­ді хо­чуть допомогти Укра­ї­ні, во­ни му­сять обли­ши­ти свої мі­фи й усві­до­ми­ти її ре­аль­ну скла­дність”. Тим ча­сом, від­по­від­но до рей­тин­гу між­на­ро­дної мо­ні­то­рин­го­вої ор­га­ні­за­ції Transparency International, Укра­ї­на належить до най­ко­рум­по­ва­ні­ших кра­їн. Торік во­на по­сі­да­ла 130-те мі­сце се­ред 168 дер­жав – на 12 по­зи­цій ви­ще, ніж по­за­то­рік, про­те все ще в ото­чен­ні без­на­дій­но кле­пто­кра­ти­чних ре­жи­мів. Transparency International не ви­вчає ре­аль­но­го рів­ня ко­ру­пції – це по­тре­бу­ва­ло б над­зви­чай­но скла­дної ме­то­до­ло­гії. Їхні рей­тин­ги ґрун­ту­ю­ться на суб’єктив­но­му сприйнят­ті та оці­ню­ван­ні ко­ру­пції са­ми­ми гро­ма­дя­на­ми. Ця оцін­ка залежить від су­спіль­них очі­ку­вань, які пі­сля ко­жної ре­во­лю­ції є за­ви­ще­ни­ми. Во­на залежить та­кож від став­ле­н­ня до чин­ної вла­ди. Тож не див­но, на­при­клад, що жи­те­лі Схо­ду вва­жа­ють сьо­го­дні­шню укра­їн­ську вла­ду більш ко­рум­по­ва­ною, ніж жи­те­лі За­хо­ду. А го­лов­не – гро­ма­дя­ни оці­ню­ють насамперед ту ко­ру­пцію, з якою са­мі сти­ка­ю­ться на пов­сяк­ден­но­му, по­бу­то­во­му рів­ні – у лі­кар­нях, шко­лах, же­ках. Що ж до ко­ру­пції на рів­ні ви­щих дер­жав­них ор­га­нів, бі­зне­со­вих схем, які там ре­а­лі­зу­ю­ться, то во­ни мо­жуть оці­ни­ти її ли­ше на осно­ві ви­кри­валь­них роз­по­від­ей у мас-ме­діа. І тут сьо­го­дні­шня Укра­ї­на з її не­злі­чен­ни­ми ви­кри­т­тя­ми й скан­да­ла­ми дає ко­ло­саль­ну фо­ру всім ав­то­ри­тар­ним ре­жи­мам, які по­ді­бну інформацію ре­тель­но при­хо­ву­ють або філь­тру­ють. Са­ме то­му Укра­ї­на у зга­да­но­му рей­ти­нґу на 11 пун­ктів по­сту­па­є­ться Ро­сії – хо­ча мас­шта­би роз­кра­да­н­ня дер­жав­них

>

ресурсів у РФ непорівняльно вищі. І са­ме то­му ба­га­то хто з українців вважає, що ко­ру­пції в нас за остан­ні ро­ки не по­мен­ша­ло, а на­віть по­біль­ша­ло. За да­ни­ми Ки­їв­сько­го мі­жна­ро­дно­го ін­сти­ту­ту со­ціо­ло­гії, ли­ше 7% опи­та­них ви­зна­ли, що ко­ру­пція в Укра­ї­ні за 2013– 2015 ро­ки змен­ши­ла­ся. На­то­мість 34% за­яви­ли, що її по­біль­ша­ло і ще 45% – що нічого не змі­ни­ло­ся. Якщо 2013 ро­ку 47% опи­та­них українців вва­жа­ли, що су­до­ва си­сте­ма пов­ні­стю ко­рум­по­ва­на, то по­за­то­рік та­кої думки до­три­му­ва­ли­ся 66% опи­та­них. По­ді­бна ди­на­мі­ка по­мі­тна і в ін­ших сфе­рах. Усі ці оцін­ки жо­дною мі­рою не спів­від­но­ся­ться з до­сві­дом тих-та­ки опи­ту­ва­них. За да­ни­ми КМІС, по­за­то­рік да­ва­н­ня ха­ба­ра ви­зна­ли 7% опи­та­них, про ви­ма­га­н­ня ха­ба­ра по­ві­до­ми­ли 22%, про ви­ко­ри­ста­н­ня осо­би­стих зв’язків – 13%. Усі ці по­ка­зни­ки 2011 ро­ку бу­ли на кіль­ка від­со­тків вищі – від­по­від­но 10,26 та 15%. Про­те за­галь­ний ін­декс сприйня­т­тя ко­ру­пції гро­ма­дя­на­ми за чо­ти­ри ро­ки не тіль­ки не змен­шив­ся, а й де­що зріс – від 39 до 43%. Пев­ну роль зі­гра­ли за­ви­ще­ні по­ре­во­лю­цій­ні спо­ді­ва­н­ня. Про­те ще біль­шу, ма­буть, – ре­гу­ляр­ні ан­ти­ко­ру­пцій­ні ви­кри­т­тя у мас-ме­діа. По­ді­бна роз­бі­жність між об’єктив­ни­ми да­ни­ми та суб’єктив­ним оці­ню­ва­н­ням спо­сте­рі­га­є­ться і в пи­тан­ні про еко­но­мі­чну ситуацію. За да­ни­ми Українського ін­сти­ту­ту май­бу­тньо­го, 62% українців вва­жа­ють, що еко­но­мі­чна си­ту­а­ція в кра­ї­ні за остан­ній рік по­гір­ши­ла­ся, 32% – що не змі­ни­ла­ся і ли­ше 4% – що по­кра­щи­ла­ся. Це кеп­сько узго­джу­є­ться не ли­ше з фа­ктом 2-від­со­тко­во­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня – йо­го мо­гли не від­чу­ти – й істо­тно­го змен- ше­н­ня ін­фля­ції – йо­го мо­гло пе­ре­кри­ти зро­ста­н­ня енер­ге­ти­чних та­ри­фів, а й із фа­ктом ста­ти­сти­чно зна­чу­що­го, хо­ча й не­ве­ли­ко­го зро­ста­н­ня до­хо­дів, ку­пі­вель­ної спро­мо­жно­сті та при­дба­н­ня ре­чей три­ва­ло­го ви­ко­ри­ста­н­ня. Що­до по­лі­ти­чної си­ту­а­ції – 53% українців вва­жа­ють: за остан­ній рік во­на по­гір­ши­лась, 37% пе­ре­ко­на­ні, що не змі­ни­ла­ся, і ли­ше 7% до­гле­ді­ли пев­не по­кра­ще­н­ня. При цьо­му тіль­ки 37% хо­ті­ли би по­вер­ну­ти­ся в Україну, якою во­на бу­ла до 2014 ро­ку, до Май­да­ну. 49% рі­шу­че цьо­го б не хо­ті­ли.

ЗРО­ЗУ­МІ­ТИ НЕДОВІРУ УКРАЇНЦІВ ДО ПОЛОВИНЧАТИХ, НЕПОСЛІДОВНИХ І НЕ НАД­ТО ЕФЕКТИВНИХ ЗМІН МО­ЖНА. Пі­сля Євромайдану ба­га­то хто очі­ку­вав якщо й не до­бро­бу­ту, то при­найм­ні но­вих пра­вил гри, но­вої яко­сті дер­жав­но апа­ра­ту, но­во­го ти­пу ко­му­ні­ка­ції дер­жа­ви з гро­ма­дя­на­ми. Пе­ре­дви­бор­не га­сло кан­ди­да­та у пре­зи­ден­ти Пе­тра По­ро­шен­ка зву­ча­ло ”Жи­ти по-но­во­му!” Одна з йо­го чіль­них обі­ця­нок сто­су­ва­ла­ся по­до­ла­н­ня ко­ру­пції. Він, зокре­ма, ци­ту­вав ві­до­мий до­теп син­га­пур­сько­го прем’єр-мі­ні­стра Лі Кван Ю: для ви­ко­рі­не­н­ня ко­ру­пції до­сить ув’язни­ти кіль­кох осіб зі сво­го най­ближ­чо­го ото­че­н­ня: ”Ти зна­єш, за що; во­ни знають, за що; і всі дов­ко­ла знають, за що”. Зро­би­ти це не­скла­дно, а ефект мо­же бу­ти зна­чний. За два з по­ло­ви­ною ро­ки пре­зи­дент­ства Пе­тро По­ро­шен­ко не ли­ше не ви­ко­нав по­рад син­га­пур­сько­го ко­ле­ги, а й збе­ріг у сво­є­му ото­чен­ні та на ба­га­тьох клю­чо­вих по­са­дах низ­ку лю­дей з украй сум­нів­ною ре­пу­та­ці­єю. Пер­шим три­во­жним си­гна­лом бу­ло збе­ре­же­н­ня одіо­зних суддів Кон­сти­ту­цій­но­го суду і чле­нів Цен­траль­ної ви­бор­чої ко­мі­сії, при­зна­че­них за кво­тою Віктора Яну­ко­ви­ча. Но­вий гла­ва дер­жа­ви мав право і мо­раль­ний обов’язок якнай­ско­рі­ше за­мі­ни­ти цих ском­про­ме­то­ва­них осіб. Зво­лі­ка­н­ня бу­ло роз­ці­не­не як на­ма­га­н­ня збе­рег­ти на від­по­від­аль­них по­са­дах лю­дей, що пе­ре­бу­ва­ють на пра­во­во­му ”га­чку” і та­ким чи­ном пов­ні­стю під­кон­троль­ні пре­зи­ден­ту. Шир­ше зна­че­н­ня цьо­го си­гна­лу, під­твер­дже­но­го не­вдов­зі ба­га­тьма ін­ши­ми, по­ля­га­ло в то­му, що пре­зи­дент не за­ці­кав­ле­ний у побудові правової дер­жа­ви. На­то­мість пра­гне збе­рег­ти тра­ди­цій­ні ме­то­ди се­ле­ктив­но­го за­сто­су­ва­н­ня пра­ва, ха­ра­ктер­ні для ”шан­та­жист­ської” дер­жа­ви по­пе­ре­дни­ків. Пе­тро По­ро­шен­ко про­дов­жив зви­чну для українських по­лі­ти­ків гру з пра­ви­ла­ми за­мість гри за пра­ви­ла­ми. Це об­умо­ви­ло як йо­го по­лі­ти­чну по­раз­ку, так і не­до­вір­ли­ве став­ле­н­ня біль­шо­сті населення до ко­ман­ди По­ро­шен­ка та до йо­го реформ. Па­ра­докс укра­їн­ської си­ту­а­ції по­ля­гає, однак, у то­му, що збе­рег­ти ”шан­та­жист­ську” дер­жа­ву вже не­мо­жли­во. Хо­ча са­ме цьо­го пра­гне біль­шість вла­дних – ку­чміст­ських за сво­їм ду­хом – ”еліт”. Цьо­го не дає їм зро­би­ти ані про­бу­дже­не ре­во­лю­ці­єю гро­ма­дян­ське су­спіль­ство, ані між­на­ро­дна де­мо­кра­ти­чна спіль­но­та, яка у кри­ти­чну для Укра­ї­ни мить взя­лась на­да­ва­ти їй ря­тів­ну до­по­мо­гу і яка має зав­дя­ки цьо­му мо­раль­не право ви­ма­га­ти від вла­до­мож­ців до­три­ма­н­ня пев­них пра­вил. Цей па­ра­докс му­сив ви­зна­ти один із кри­ти­ків по­ро­шен­ків­сько­го ре­жи­му і во­дно­час член пар­ла­мент­ської фра­кції БПП Сер­гій Ле­щен­ко: ”Ре­фор­ми в Укра­ї­ні та­ки відбуваються, про­те їхній по­ступ не вла­што­вує біль­шість гро­ма­дян. В укра­їн­ській по­лі­ти­ці до­мі­ну­ють не прин­ци­пи, а до­мов­ле­но­сті. І біль­шість здо­бу­тків у про­це­сі ре­фор­му­ва­н­ня є ре­зуль­та­том спіль­них зу­силь ко­а­лі­ції не­чи­слен­них ре­фор­ма­то­рів у пар­ла­мен­ті й уря­ді, не­за­ле­жних жур­на­лі­стів, гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства та між­на­ро­дних до­но­рів, які став­лять на­да­н­ня сво­єї до­по­мо­ги в пря­му за­ле­жність від бо­роть­би з ко­ру­пці­єю”. По­ді­бні те­зи в по­ле­мі­ці з Мо­ти­лем сфор­му­лю­вав і Бра­ян Бо­нер, ре­да­ктор ти­жне­ви­ка Kyiv Post. Кри­ти­ку­ю­чи аме­ри­кан­сько­го по­лі­то­ло­га за за­над­то по­бла­жли­вий по­гляд на укра­їн­ську

> МАС­ШТА­БИ РОЗ­КРА­ДА­Н­НЯ ДЕР­ЖАВ­НИХ РЕСУРСІВ У РО­СІЇ НЕПОРІВНЯЛЬНО ВИЩІ, НІЖ В УКРА­Ї­НІ ПРЕ­ЗИ­ДЕНТ ПО­РО­ШЕН­КО НЕ ЗА­ЦІ­КАВ­ЛЕ­НИЙ У ПОБУДОВІ ПРАВОВОЇ ДЕР­ЖА­ВИ

вла­ду і на­дмір­ний опти­мізм, він ви­знав, що змі­ни в Укра­ї­ні відбуваються – дар­ма що не зав­дя­ки, а рад­ше всупереч владним ”елітам”: ”Укра­їн­ські про­від­ни­ки галь­му­ють і са­бо­ту­ють змі­ни на ко­жно­му кро­ці. До дії їх спо­ну­кає ли­ше страх пе­ред ще одні­єю ре­во­лю­ці­єю, на­тиск гро­ма­дян­сько­го су­спіль­ства, за­го­ни жур­на­лі­стів та за­хі­дні до­но­ри, які по­ча­ли на­ре­шті ста­ви­ти­ся до українських лі­де­рів із на­ле­жною ви­мо­гли­ві­стю”.

ВИМУШЕНІ РЕ­ФОР­МИ Й ОЛІГАРХІЧНА ВЛА­ДА, ЯКА НА РІЗНІ ЛАДИ РЕ­ФОР­МИ САБОТУЄ І ВИХОЛОЩУЄ, – ЦЕ НЕ ТЕ, ЩО УКРАЇНЦЯМ ХОТІЛОСЯ Б БАЧИТИ ПО ДВОХ РЕВОЛЮЦІЯХ І ТРЬОХ РО­КАХ ВИСНАЖЛИВОЇ БО­РОТЬ­БИ ІЗ ЗОВ­НІ­ШНІМ ВОРОГОМ. Але, з дру­го­го бо­ку – це са­ме та вла­да, яку люди обрали на до­сить віль­них і кон­ку­рен­тних ви­бо­рах і яку ма­ють змо­гу змі­ни­ти на кра­щу, якщо зу­мі­ють її ви­пле­ка­ти й ви­рі­зни­ти з по­пу­ліст­сько­го бо­ло­та. З цим в Укра­ї­ні по­ки що най­біль­ші про­бле­ми. За 25 ро­ків люди на­вчи­лись мі­ня­ти вла­ду – на­віть узур­па­тор­ську. Те­пер во­ни опа­но­ву­ють зна­чно скла­дні­ше ми­сте­цтво: як де­мо­кра­ти­чно обра­ну вла­ду кон­тро­лю­ва­ти, як обме­жу­ва­ти її апе­ти­ти і зму­шу­ва­ти ро­би­ти те, чо­го їй не хо­че­ться

Ми­ко­ла РЯБЧУК, пу­блі­цист

”КО­РУ­ПЦІЯ” ДАЄ ЛЮ­ДЯМ ЗА­ХО­ДУ ПРИ­ВА­БЛИ­ВИЙ ОБРАЗ ”НАС” ПРО­ТИ ”НИХ”: ТАМ ОСЬ – ПО­ГА­НІ, КО­РУМ­ПО­ВА­НІ УКРА­ЇН­ЦІ, ТУТ ОСЬ – ПО­РЯ­ДНІ Й ДО­БРО­ЧЕ­СНІ ЄВ­РО­ПЕЙ­ЦІ ТА АМЕ­РИ­КАН­ЦІ. РО­СІЙ­СЬКА ПРО­ПА­ГАН­ДА АКТИВ­НО РОЗ­ТИ­РА­ЖО­ВУЄ ЦЕ КЛІ­ШЕ, РЕ­ДУ­КУ­Ю­ЧИ ЙО­ГО ДО ОБРА­ЗУ БЕЗ­НА­ДІЙ­НО ЗА­НЕ­ПА­ЛОЇ, НЕ­СПРО­МО­ЖНОЇ ДЕР­ЖА­ВИ, ЯКА ЖО­ДНОЮ МІ­РОЮ НЕ ЗА­СЛУ­ГО­ВУЄ НА УВА­ГУ ЗА­ХО­ДУ”, – ВВАЖАЄ ПУ­БЛІ­ЦИСТ МИ­КО­ЛА РЯБЧУК. ХУДОЖНИК ВО­ЛО­ДИ­МИР КАЗАНЕВСЬКИЙ БА­ЧИТЬ ЦЕ ТАК

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.