Ча­сти­на на­шої елі­ти – вже у землі, ча­сти­на – ма­ють ін­ва­лі­дність чи лі­ку ються у го­спі­та­лях, ре­шта – на фрон­ті чи у во­лон­тер­стві

Krayina - - ДОСВ ІД - Марія БЕРЛІНСЬКА

МАРІЯ БЕРЛІНСЬКА ГОТУЄ АЕРОРОЗВІДНИКІВ ДЛЯ АТО

28 ро­ків, ди­ре­ктор Цен­тру під­трим­ки ае­ро­ро­звід­ки На­ро­ди­ла­ся в мі­сті Кам’янець-По­діль­ський на Хмель­нич­чи­ні. Ба­тьки – ви­кла­да­чі: ма­ти – фран­цузь­кої мо­ви, ба­тько – істо­рії та укра­їн­ської лі­те­ра­ту­ри. За­кін­чи­ла істо­ри­чний фа­куль­тет Кам’янець-По­діль­сько­го уні­вер­си­те­ту й ма­гі­стра­ту­ру Ки­є­во-Мо­ги­лян­ської ака­де­мії. ”Під час на­вча­н­ня під­ро­бля­ла на бу­дів­ни­цтві, у тор­гів­лі, ре­сто­ран­но­му бі­зне­сі й на за­во­дах”. 2014 ро­ку обрі­за­ла ко­су й пі­шла до­бро­воль­цем на вій­ну. ”Го­ту­ва­ла­ся: бі­га­ла, їзди­ла на ве­ло­си­пе­ді, віджи­ма­ла­ся. Нав­чи­ла­ся стрі­ля­ти. Пі­сля кіль­кох черг із ”ка­ла­ша” з’ясу­ва­ло­ся, що по­па­даю в ”де­ся­тку”. Спер­шу хо­ті­ла йти сол­да­том у ба­таль­йон ”Ай­дар”. Ска­за­ли, що їм потрібні ае­ро­ро­зві­дни­ки. Із дру­гом Оле­ксі­єм про­йшли ти­жне­ві кур­си при шта­бі То­ва­ри­ства спри­я­н­ня обо­ро­ні Укра­ї­ни. Там го­ту­ють опе­ра­то­рів для най­про­сті­ших без­пі­ло­тни­ків”. То­го ж ро­ку восени ство­ри­ла Центр під­трим­ки ае­ро­ро­звід­ки. Пі­дго­ту­ва­ли близь­ко 150 фа­хів­ців. Їздить у зо­ну АТО. Во­стан­нє бу­ла цьо­го­річ у сі­чні. ”Я не під­пи­су­ва­ла кон­тракт, не маю ста­ту­су уча­сни­ка бо­йо­вих дій”. Лю­бить ка­та­ти­ся на мо­то­ци­клі. Жи­ве у Ки­є­ві. Не­за­мі­жня ЯК­БИ ПО ВСІЙ ЛІНІЇ ФРОНТУ БУ­ЛА ХО­ЧА Б СОТНЯ БЕЗ­ПІ­ЛО­ТНИ­КІВ, це змі­ни­ло б ситуацію на на­шу ко­ристь. За­раз пра­цює з де­ся­ток.

НА ТРЕ­ТЬО­МУ РО­ЦІ ВІЙ­НИ НЕ­МАЄ СИСТЕМНОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПІД­ТРИМ­КИ АЕ­РО­РО­ЗВІД­КИ. Чо­му? А чо­му в нас до­сі є ко­ру­пція, чо­му від­су­тні ефе­ктив­ні по­лі­ти­чні рі­ше­н­ня? На де­яких ді­лян­ках бра­кує най­про­сті­ших ки­тай­ських дро­нів, які до­зво­ля­ють по­ба­чи­ти на 3–4 кі­ло­ме­три.

ЦЕ – ПОЗИЦІЙНА АРТИЛЕРІЙСЬКА ВІЙНА. Во­ро­ги за­пу­ска­ють без­пі­ло­тни­ки вдень і вно­чі, да­ють то­чні ко­ор­ди­на­ти і б’ють по на­ших по­зи­ці­ях. Укра­їн­ські вій­сько­ві за­ри­ва­ю­ться в зем­лю, а вже по­тім від­по­від­а­ють. Зде­біль­шо­го стрі­ля­ють нав­ма­н­ня. Влу­ча­ють рідко, ча­сті­ше за­сі­ва­ють по­ля мі­на­ми.

У ВІЙНІ ТА­КО­ГО ТИ­ПУ ае­ро­ро­звід­ка мо­же за­без­пе­чу­ва­ти до 90 від­со­тків роз­від­да­них. Це зве­ло б наші втра­ти до мі­ні­му­му.

АПАРАТИ, ЯКІ ВИКОРИСТОВУЮТЬ НАШІ ХЛО­ПЦІ, НЕ МО­ЖНА НА­ЗВА­ТИ ВІЙСЬКОВИМИ БЕЗПІЛОТНИКАМИ. Це – гур­ток. Хо­ча си­ту­а­ція, по­рів­ня­но з 2014-м, кра­ща. То­ді бу­ло кіль­ка ко­пте­рів, які лі­та­ли на 1–2 кі­ло­ме­три. Те­пер з’яв­ля­ю­ться до­стой­ні ві­тчи­зня­ні зраз­ки. Не­по­га­ні ро­блять у Дніпрі, Ки­є­ві та Хар­ко­ві. Але на озбро­є­н­ня не взя­ли нічого.

НАШІ БЕЗ­ПІ­ЛО­ТНИ­КИ ЛІТАЮТЬ НА 50 КІЛОМЕТРІВ. Во­ни вра­зли­ві до за­со­бів ра­діо­еле­ктрон­ної бо­роть­би. Ко­шту­ють від 5 до 15 ти­сяч до­ла­рів. Ро­сій­ські літають на со­тні кілометрів. Вар­тість – від 100 ти­сяч до­ла­рів. Ро­сій­ська ае­ро­ро­звід­ка – це вій­сько­во-про­ми­сло­вий ком­плекс, який фі­нан­сує дер­жа­ва. У нас тре­тій рік це три­ма­є­ться на окре­мих ви­на­хі­дни­ках та ін­же­не­рах.

НА ОБОРОНУ ДЕР­ЖА­ВА ВИДІЛЯЄ ВЕЛИКІ ГРО­ШІ. До 70 від­со­тків роз­кра­да­ють.

ТІ, ХТО У ДОРОГИХ КОСТЮМЧИКАХ ХОДЯТЬ У ПАР­ЛА­МЕН­ТІ, – НЕ ЕЛІТА. Ча­сти­на на­шої елі­ти – вже у землі, ча­сти­на – ма­ють ін­ва­лі­дність чи лі­ку­ю­ться у го­спі­та­лях, ре­шта – на фрон­ті чи у во­лон­тер­стві.

ЛІТАКИ ВИКОРИСТОВУЮТЬ ДЛЯ РОЗВІДКИ НА ЗНАЧНІ ВІДСТАНІ. Ко­пте­ри до­брі на не­ве­ли­ких від­різ­ках і для ко­ри­гу­ва­н­ня во­гню. Во­ни мо­жуть за­ви­са­ти над во­ро­жою по­зи­ці­єю й пе­ре­да­ва­ти її то­чні ко­ор­ди­на­ти.

НАЙ­БІЛЬ­ШЕ БОЇВ ВІД­БУ­ВА­Є­ТЬСЯ ВНО­ЧІ. Лі­та­є­мо на авіа­мо­дель­ках, в які ста­ви­мо те­пло­ві­зій­ну ка­ме­ру. Че­рез слаб­ку опти­ку до­во­ди­ться лі­та­ти низь­ко. Дро­ни ста­ють вра­зли­ві на­віть до стрі­ле­цької зброї. ВЛІ­ТКУ 2016 РО­КУ США ПЕ­РЕ­ДА­ЛИ УКРА­Ї­НІ 72 БЕЗ­ПІ­ЛО­ТНИ­КИ RAVEN ВАРТІСТЮ 12 МІЛЬ­ЙО­НІВ ДО­ЛА­РІВ. У них є фун­кція ні­чно­го ба­че­н­ня. Але це за­ста­рі­ла мо­дель – вра­зли­ва до за­со­бів ра­діо­еле­ктрон­ної бо­роть­би. Аме­ри­кан­ці віддали нам те, що їм не по­трі­бне. Ча­сти­ну зни­щи­ли ро­сій­ські за­со­би РЕБу. Ті, що за­ли­ши­ли­ся, ко­ман­ди­ри бо­я­ться ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти. Бо по ко­жній втра­че­ній оди­ни­ці по­тім іде роз­слі­ду­ва­н­ня. Вже від­кри­то кіль­ка справ. Це на­га­дує ра­дян­ські ча­си: краще втра­ти­ти лю­дей, ніж до­ро­гу те­хні­ку.

ЗАПЧАСТИНИ І ДЕТАЛІ ДЛЯ БЕЗ­ПІ­ЛО­ТНИ­КІВ КУПУЮТЬ ЗА КОР­ДО­НОМ. Най­ча­сті­ше за­мов­ля­ють че­рез ін­тер­нет у Ки­таї. На­фар­ши­ру­ва­ти їх мо­жна на­віть у пі­но­пла­сто­ву ту­шку. По­тім скле­па­ти – і бу­де без­пі­ло­тник. На та­ко­му я ”від­лі­та­ла” півтора ро­ку. Він за­без­пе­чив со­тні гі­га­байт роз­ві­д­ін­фор­ма­ції по всій лінії фронту. Йо­го не раз об­стрі­лю­ва­ли, але влу­ча­ли у кри­ла. Над Ав­ді­їв­кою по­ці­ли­ли в еле­ктро­ні­ку.

ГОЛОВНІ ВО­РО­ГИ БЕЗ­ПІ­ЛО­ТНИ­КІВ – ві­тер, зли­ва, во­гне­паль­на зброя і РЕБи – за­со­би ра­діо­еле­ктрон­ної бо­роть­би. Взим­ку з ньо­го до­бре ви­дно во­ро­жі по­зи­ції та во­гне­ві то­чки. Не­має зе­лен­ки, сніг ви­дає все. ДО­ВО­ДИ­ЛО­СЯ ЛІ­ТА­ТИ НА ЗВИЧАЙНОМУ ЛІТАКУ, бо без­пі­ло­тни­ки ви­хо­ди­ли з ла­ду. Ра­зом із пі­ло­том по­да­ли­ся на во­ро­жу територію на ”ку­ку­ру­зни­ку”. Ле­ті­ли низь­ко – метрів за 20 над вер­хів­ка­ми де­рев. Нас об­стрі­ля­ли з ав­то­ма­тів, а по­тім – з ку­ле­ме­та. Пі­лот зу­мів утри­ма­тись і по­вер­ну­ти­ся.

Краще втра­ти­ти лю­дей, ніж до­ро­гу те­хні­ку За місяць з учо­ра­шньо­го тра­кто­ри­ста мо­жна зро­би­ти ае­ро­ро­зві­дни­ка

ПЕ­РЕД ВИЛЬОТОМ ЗАВ­ЖДИ МОЛЮСЯ. АЕРОЗВІДНИК НЕ ВБИ­ВАЄ ВОРОГІВ, а ря­тує життя на­ших хло­пців. УПРАВ­ЛІ­Н­НЯ БЕЗПІЛОТНИКОМ ПОДІБНЕ ДО РЕ­АЛЬ­НО­ГО ЛІТАКА. Ті ж прин­ци­пи по­льо­ту і за­ко­ни ае­ро­ди­на­мі­ки.

ГОДИНА РО­БО­ТИ З ІНСТРУКТОРОМ КОШТУЄ ВІД 400 ГРИВЕНЬ. А лі­та­ти тре­ба хо­ча б місяць. Мене без­ко­штов­но вчив ін­стру­ктор Дми­тро Ста­ро­стін. Зро­зумі­ла, тре­ба щоб це вмі­ли ро­би­ти хло­пці, які во­ю­ють. Во­лон­те­ри при­їздять у зо­ну АТО на кіль­ка ти­жнів. По­лі­та­ють і по­вер­та­ю­ться. А ситуацію по­трі­бно мо­ні­то­ри­ти що­дня і що­го­ди­ни. СОЛ­ДА­ТИ Й ОФІЦЕРИ ВИВЧАЮТЬ осно­ви ра­діозв’яз­ку, ме­тео­ро­ло­гії, ае­ро­ди­на­мі­ки, ана­лі­зу та оброб­ки да­них. Що­дня ма­ють три-чо­ти­ри ле­кції і заняття на си­му­ля­то­рах. Пі­сля те­о­рії – по­льо­ти за мі­стом чи на по­лі на Нив­ках. Під час на­вча­н­ня тре­ну­валь­ні апарати б’ються. Це одна з основ­них ви­трат Цен­тру.

ВІДПРАЦЮВАЛИ МЕТОДИКУ, за якою за мі­ся­цьпів­то­ра з учо­ра­шньо­го тра­кто­ри­ста мо­жна зро­би­ти ае­ро­ро­зві­дни­ка.

КУРС ДЛЯ ОДНІ­ЄЇ ЛЮ­ДИ­НИ об­хо­ди­ться в ти­ся­чу до­ла­рів. Військових на­вча­є­мо за ра­ху­нок во­лон­те­рів. Ци­віль­ні пла­тять са­мі. Ча­сто при­хо­дять фо­то­гра­фи, які хо­чуть ро­би­ти ху­до­жню зйом­ку. І жур­на­лі­сти, яким це по­трі­бно для роз­слі­ду­вань.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.