КАРБОВАНЕЦЬ, ЯКИЙ ДІЯВ ТІЛЬ­КИ В МЕЖАХ ОДНО­ГО КОЛГОСПУ

Krayina - - ДОКУМЕНТ - Текст і фо­то: Те­тя­на КОЛПАКОВА

Пі­сля смер­ті бра­та Ми­ко­ли 1992 ро­ку при­би­ра­ла йо­го ха­ту. Зна­йшла там ”кол­го­спний бі­лет” на 1 карбованець, ви­дру­ку­ва­ний на цу­пко­му па­пе­рі. Один та­кий та­лон при­рів­ню­вав­ся до радянського кар­бо­ван­ця. Жо­дних за­хи­сних зна­ків на ньому не бу­ло. Тіль­ки під­пис го­ло­ви колгоспу, бух­гал­те­ра й пе­ча­тка.

Перед роз­па­дом Радянського Со­ю­зу Ми­ко­ла пра­цю­вав на­чаль­ни­ком на­сін­нє­вої ла­бо­ра­то­рії в кол­го­спі іме­ні ХХII з’їзду КПРС у се­лі Мо­ло­де­цьке Мань­ків­сько­го ра­йо­ну Чер­ка­ської обла­сті. Ви­ро­щу­ва­ли цукро­вий бу­ряк, овес, ячмінь, со­ня­шник, ку­ку­ру­дзу, кар­то­плю. Го­тів­ки бра­ку­ва­ло. Аби під­три­ма­ти людей, ке­рів­ни­ки за­про­ва­ди­ли свою ва­лю­ту. На­при­кін­ці 1990 ро­ку ”кол- го­спні кар­бо­ван­ці” роз­да­ва­ли най­кра­щим пра­ців­ни­кам. За па­пір­ці з пе­ча­ткою мо­жна бу­ло взя­ти бо­ро­шна, кру­пи, олії. Ана­ло­гі­чні та­ло­ни ви­пу­ска­ли й на ін­ших під­при­єм­ствах.

Бі­дність бу­ла стра­шна. Ко­ли брат по­мер, не мо­гла до­їха­ти з Ки­є­ва на похо­рон. Бен­зин не про­да­ва­ли. У се­лах ма­ши­ни ки­да­ли по­се­ред до­ро­ги, бо ні­чим бу­ло до­до­му до­тя­гну­ти. Лю­ди ви­жи­ва­ли з про­да­жу ви­ро­ще­но­го на го­ро­ді. Пі­сля роз­па­ду Радянського Со­ю­зу кол­госп спро­бу­ва­ли ре­ор­га­ні­зу­ва­ти в то­ва­ри­ство з обме­же­ною від­по­від­аль­ні­стю. Во­но при­пи­ни­ло існу­ва­н­ня 2005 ро­ку. За­раз зем­лі орен­дує при­ва­тний під­при­є­мець.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.