Тре­ба роз­стрі­ля­ти яко­мо­га біль­ше лю­дей. То­ді на­ста­не по­ря­док

Krayina - - ДАТИ - Пі­дго­ту­ва­ла: Оль­га ШВЕД

”ЦЕ ФАШИСТСЬКА ДЕР­ЖА­ВА, ГО­ТО­ВА ВБИТИ ВСІХ! – кри­чить сту­ден­тка 27-рі­чна Гу­друн Ен­слін над ті­лом зна­йо­мо­го 26-рі­чно­го Бен­но Оне­зор­га. – Це по­ко­лі­н­ня ство­ри­ло Освен­цим. В їхніх го­ло­вах не мо­жна ні­чо­го змі­ни­ти. Ми ма­є­мо ство­ри­ти опір! На­силь­ство – єди­ний спо­сіб від­по­ві­сти на на­силь­ство!” в За­хі­дно­му Бер­лі­ні Бен­но Оне­зор­га за­стре­лив по­лі­цей­ський під час сту­дент­ської де­мон­стра­ції. При вла­ді у Фе­де­ра­тив­ній Ре­спу­блі­ці Ні­меч­чи­ні пе­ре­бу­вав со­юз кіль­кох пар­тій – ”Ве­ли­ка ко­а­лі­ція”. Ча­сти­на по­лі­ти­ків пра­цю­ва­ли ще від ча­сів Гі­тле­ра. Еко­но­мі­чне ста­но­ви­ще зро­ста-

ТРОЄ ВЕЛИЧЕЗНИХ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ БИ­ЛИ ТЕНДІТНУ ДІВЧИНУ НО­ГА­МИ І ДОВГИМИ КИЙКАМИ

ло, однак дер­жа­ва пе­ре­тво­рю­ва­лась на по­лі­цей­сько-пра­во­ву. Ути­ска­ли ЗМІ, роз­га­ня­ли де­мон­стра­ції. То­го дня у За­хі­дний Бер­лін при­ле­тів шах Іра­ну Мо­хам­мед Ре­за Пе­хле­ві. На ба­тьків­щи­ні він був одно­о­сі­бним ди­кта­то­ром. Про­тив­ни­ків ре­жи­му ув’язню­ва­ли і ка­ту­ва­ли: сма­жи­ли на по­віль­но­му во­гні, зди­ра­ли живцем шкі­ру, са­джа­ли на па­лю. Однак вла­да ФРН під­три­му­ва­ли ”про­гре­сив­но­го ре­фор­ма­то­ра”. На­пе­ре­до­дні ві­зи­ту сту­ден­ти й шко­ля­рі із ”Со­ці­а­лі­сти­чно­го ні­ме­цько­го сту­дент­сько­го со­ю­зу” роз­кле­ї­ли по мі­сту пла­ка­ти, по­ді­бні до поліцейських. На них бу­ло вка­за­но ”Роз­шу­ку­є­ться за вбив­ство” і на­дру­ко­ва­но фо­то Пе­хле­ві. По­ря­док охо­ро­ня­ли по­над 5 тис. поліцейських. Шах із дру­жи­ною при­був вран­ці. Від­ві­дав мі­ську ра­ту­шу, огля­нув Бер­лін­ську сті­ну. Не­ве­ли­кі де­мон­стра­ції від­бу­ли­ся ще опів­дні, але акти­ві­стів від­ті­сни­ли по­лі­цей­ські. Опо­зи­ціо­не­ри ви­рі­ши­ли ді­я­ти уве­че­рі. Шах хо­тів по­ди­ви­ти­ся ви­ста­ву ”Ча­рів­на флей­та” в опер­но­му те­а­трі. Мер мі­ста і на­чаль­ник по­лі­ції скла­ли йо­му ком­па­нію. Нав­ко­ло зі­бра­ло­ся кіль­ка тисяч про­те­сту­валь­ни­ків. Ко­ли кор­теж під’їхав до те­а­тру, в ньо­го по­ле­ті­ли яй­ця, па­ке­ти з си­ром, на­дув­ні ку­лі з чер­во­ною фар­бою, ка­мі­н­ня і по­ро­жні пля­шки. – Вбив­ця! Вбив­ця! – скан­ду­ва­ли лю­ди. Щой­но шах за­йшов у фойє, по­лі­цей­ські ви­ши­ку­ва­лись у два кли­ни і ру­ши­ли на юр­бу. Ки­да­ли Акти­віс­тка схи­ли­ла­ся над смер­тель­но по­ра­не­ним сту­ден­том Бен­но Оне­зор­гом, За­хі­дний Бер­лін, 2 черв­ня 1967 ро­ку ди­мо­ві ша­шки, би­ли по го­ло­ві кийками, до­би­ва­ли но­га­ми й від­ті­сня­ли з пло­щі. ”Ву­ли­ці Бер­лі­на не ба­чи­ли по­ді­бної бій­ні з ча­сів вій­ни, – зга­дує де­мон­странт Вульф От­то. – Троє величезних поліцейських би­ли тендітну дівчину но­га­ми і довгими кийками. Я не міг до­по­мог­ти, бо му­сив ті­ка­ти”. Сту­дент-тео­лог із Ган­но­ве­ра Бен­но Оне­зорг на пі­кет по­тра­пив ви­пад­ко­во. На­ма­гав­ся за­хо­ва­ти­ся в яко­мусь при­мі­щен­ні, але йо­го на­здо­гна­ли кіль­ка поліцейських. По­ча­ли би­ти. Сту­ден­ти хо­ті­ли від­би­ти йо­го. Ра­птом по­лі­цей­ський, який сто­яв за пів­ме­тра від Бен­но, вийняв пі­сто­лет і ви­стре­лив сту­ден­ту в скро­ню. Оне­зорг по­мер у ”швид­кій”. Вдо­ма йо­го че­ка­ла ва­гі­тна дру­жи­на. Ре­шту де­мон­стран­тів ро­зі­гна­ли. Ба­га­тьох по­ка­лі­чи­ли. – Тер­пін­ню мі­ста на­став кі­нець, – за­явив на­сту­пно­го дня мер Ген­ріх Аль­бертц. – Де­мон­стран­ти обра­зи­ли дер­жав­но­го го­стя, уби­ли одну лю­ди­ну і по­ра­ни­ли де­ся­тки. Під час ви­ста­ви Пе­хле­ві по­ра­див йо­му: – Вам тре­ба роз­стрі­ля­ти яко­мо­га біль­ше лю­дей. То­ді на­ста­не по­ря­док. Убив­цею ви­явив­ся де­те­ктив Карл-Гайнц Кур­рас, 39 ро­ків. По­я­сню­вав, що стрі­ляв за­для са­мо­обо­ро­ни. Мов­ляв, сту­ден­ти би­ли йо­го, по­гро­жу­ва­ли но­жем. Про­ти ньо­го по­ру­ши­ли кри­мі­наль­ну спра­ву, за пів­ро­ку ви­пра­вда­ли. Він по­мер 2014-го. До кін­ця жи­т­тя отри­му­вав дер­жав­ну пен­сію. Пі­сля па­ді­н­ня ”за­лі­зної за­ві­си” ви­яви­ло­ся, що Кур­рас був та­єм­ним аген­том схі­дно­ні­ме­цької роз­від­ки. Оне­зор­га по­хо­ва­ли че­рез ти­ждень. До Ган­но­ве­ра тру­ну су­про­во­джу­вав кор­теж із двох со­тень ав­то­мо­бі­лів. Сту­дент­ські ор­га­ні­за­ції об’єд­на­ли­ся в під­піль­ний ”Рух 2 черв­ня”, що зго­дом пе­ре­ріс у те­ро­ри­сти­чну ор­га­ні­за­цію ”Фра­кція Чер­во­ної ар­мії”. До кін­ця ХХ ст. її чле­ни ве­ли пар­ти­зан­ську бо­роть­бу про­ти вла­ди ФРН: гра­бу­ва­ли бан­ки, вла­што­ву­ва­ли ви­бу­хи в су­пер­мар­ке­тах, за­ма­хи на по­лі­ти­ків і бан­кі­рів.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.