МО­НЕ­ТИ, ЯКІ ЛІ­ТА­ЛИ, НА­ЧЕ МЕТЕЛИКИ

Krayina - - ДОКУМЕНТ - Текст: Та­ма­ра КУЦАЄВА, фото: На­ціо­наль­ний му­зей істо­рії Укра­ї­ни

”Усі на­ро­ди, які при­му­со­во вхо­ди­ли у склад мо­сков­ської ім­пе­рії, ста­ра­ли­ся ство­ри­ти на­ціо­наль­ні дер­жа­ви та всі дер­жав­ні ді­лян­ки за­сту­пи­ти сво­ї­ми рі­дни­ми. В Укра­ї­ні цар­сько­го ру­бля і ко­пій­ку за­сту­пи­ли кар­бо­ван­ці, грив­ні та ша­ги”, – пи­ше ко­ле­кціо­нер Ми­ко­ла Гна­ти­шак (1903–1973). Укра­їн­ська На­ро­дна Ре­спу­блі­ка отримала вла­сні гро­ші в сі­чні 1918 ро­ку. Основ­ною ва­лю­тою був кар­бо­ва­нець. Він ді­лив­ся на 200 ча­стин – ша­гів. Че­рез мі­сяць з’яви­ла­ся ще одна оди­ни­ця – грив­ня. Во­на до­рів­ню­ва­ла по­ло­ви­ні кар­бо­ван­ця або 100 ша­гів. Прав­да, в обіг усі ці гро­ші по­тра­пи­ли тіль­ки влі­тку – за геть­ма­на Павла Ско­ро­пад­сько­го. По­хо­дже­н­ня тер­мі­ну ”шаг” не­ві­до­ме. Най­по­ши­ре­ні­ші вер­сії: від ста­ро­укра­їн­сько­го ”кро­ку” – ”ся­гу”, лі­то­пи­сної мо­не­ти – ”ше­ля­гу”, на­ро­дної на­зви ро­сій­ських ”трьох гро­шей”. Пер­ший ди­ре­ктор На­ціо­наль­но­го му­зею у Льво­ві Іла­ріон Свєн­ці­цький ви­во­див йо­го по­хо­дже­н­ня від ан­глій­сько­го ши­лін­га. В будь-яко­му ра­зі тер­мін існу­вав за­дов­го до по­яви Укра­їн­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки.

”Я ж ні ша­га не мав”, – пи­са­ла Ле­ся Укра­їн­ка. ”Ві­зьми, ко­ли хо­чеш, со­бі моє ща­стя, я й ла­ма­но­го ша­га не ві­зьму за ньо­го”, – це вже Мар­ко Кро­пив­ни­цький. Фор­маль­но ша­ги бу­ли мо­не­та­ми. Однак кар­бу­ва­ти їх із ме­та­лу в умо­вах вій­ни не бу­ло мо­жли­во­сті. То­му дру­ку­ва­ли – в ки­їв- ській ти­по­гра­фії Сте­фа­на Куль­жен­ка та в Оде­сі – ар­ку­ша­ми по 100 штук. Щоб лег­ше бу­ло роз­ді­ля­ти – ро­би­ли пер­фо­ра­цію, зуб­ку­ва­ли. Клі­ше бу­ли ті са­мі, що і для по­што­вих ма­рок. Ша­ги ма­ли твер­ді­ший па­пір і на­пис на зво­ро­ті: ”Хо­дять на­рів­ні з дзвін­кою мо­не­тою”. Ди­зайн роз­ро­би­ли ху­до­жни­ки Ан­тін Се­ре­да – для но­мі­на­лів 10 і 20 ша­гів – і Гри­го­рій Нар­бут – для 30, 40 і 50. Їх при­кра­си­ли се­ля­нин із ко­сою у ру­ці, який ми­лу­вав­ся тризубом, гло­бус, про­ме­ні сон­ця, ор­на­мен­ти з кві­тів, по­што­ві труб­ки, жі­но­ча го­ло­ва у він­ку ”Мо­ло­да Укра­ї­на”. Цю остан­ню в на­ро­ді на­зи­ва­ли ”Гор­пин­кою”. Ко­льо­ри – від уль­тра­ма­ри­ну до шо­ко­ла­дно­го.

Гро­ші швид­ко зне­ці­ню­ва­ли­ся. З крам­ниць ша­ги но­си­ли в’язан­ка­ми. Тра­пля­ло­ся, на за­ку­пах ві­тер ви­ри­вав ”мо­не­ти” з рук. То­му їх на­зи­ва­ли ”ме­те­ли­ка­ми”. – Де там ті гро­ші хо­дять, ко­ли лі­та­ють, – сер­ди­ли­ся го­спо­ди­ні. Лі­та­ли ”метелики” до оста­то­чної оку­па­ції на­ших зе­мель біль­шо­ви­ка­ми на по­ча­тку 1920 ро­ку. Ко­ли 1991-го ху­до­жник Ва­силь Ло­па­та роз­ро­бляв про­е­кти укра­їн­ських гро­шей, на­ма­лю­вав ескі­зи для мо­нет но­мі­на­лом 1, 5, 10 і 25 ша­гів. Але одні­єю со­тою ”но­вої” грив­ні чо­мусь ста­ла ко­пій­ка.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.