”ВАР­ТО ЗАВ­ЖДИ ЛИШАТИ ПРО­СТІР ДЛЯ ПОМИЛОК.

ІНА­КШЕ ЛЮ­ДИ­НА НЕ РОЗВИВАТИМЕТЬСЯ””

Krayina - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ан­дрій ЗЕЛІНСЬКИЙ, вій­сько­вий ка­пе­лан

СЕНС ЖИ­Т­ТЯ ДЛЯ ВСІХ ОДИН – бу­ти ща­сли­ви­ми. Шлях до цьо­го у кожного свій. ЗАВ­ДА­Н­НЯ ВОЇНА НА ПЕ­РЕ­ДО­ВІЙ – лю­би­ти тих, хто ли­шив­ся за пле­чи­ма. Зав­да­н­ня ка­пе­ла­на – допомогти вій­сько­во­му не вто­ми­ти­ся лю­би­ти.

ВІЙ­НА – це ха­ос і руй­на­ція. Во­на ра­нить не тіль­ки збро­єю. Ці­ли­ться в лю­дя­ність.

БА­ЧИВ НА ВІЙ­НІ БА­ГА­ТО ДИВ. Ко­жне з них ма­ло два ока й бу­ло одя­гне­не у вій­сько­вий одно­стрій.

ВІЙ­НА – це не ли­ше об­стрі­ли, ви­бу­хи, ку­лі чи сна­ря­ди. Це брак сві­тла, від­су­тність те­пла, бо­ло­то по ко­лі­на у блін­да­жі, да­ле­ка від­стань від тих, ко­го лю­биш.

НАЙСТРАШНІШЕ БУ­ЛО В ДЕБАЛЬЦЕВОМУ. 19 сі­чня по­за­то­рік y шта­бі одно­го се­кто­ра пра­вив свя­тко­ву лі­тур­гію. Десь по сьо­мій ран­ку по­ча­ли ря­сно ле­ті­ти ”Гра­ди”. Це ви­гля­да­ло, як пов­но­мас­шта­бна вій­на. МАЮ ЗАПИСНИЧОК ДЛЯ МО­ЛИ­ТВИ. З одно­го бо­ку за­пи­са­ні іме­на вій­сько­вих дру­зів жи­вих. З дру­го­го – за­ги­блих. Мо­лю­ся за всіх. На жаль, до­во­ди­ло­ся ви­кре­слю­ва­ти з одно­го спи­ску і вно­си­ти у дру­гий.

ЯКОЮ Б ТЕМНОЮ НЕ БУ­ЛА НІЧ, СВІТАНОК ЗАВ­ЖДИ НЕМИНУЧИЙ. Го­лов­не – ви­сто­я­ти. Під час ні­чних об­стрі­лів по­чу­ва­є­шся слаб­ким, без­по­ра­дним. Та ва­жли­во пам’ята­ти – це за­кін­чи­ться. Про це ду­мав і на Май­да­ні 20 лю­то­го 2014 ро­ку. То­ді вже бру­ків­ки на пло­щі не бу­ло, нав­ко­ло – бруд і ха­ос. Я ди­вив­ся на це і знав: ра­но чи пі­зно хтось по­кла­де бру­ків­ку.

ПЛА­НУ­ВАВ ПРО­ВЕ­СТИ РІЗДВО 2015-ГО В ДОНЕЦЬКОМУ АЕРОПОРТУ. Але існу­ва­ли до­мов­ле­но­сті, що там мо­же пе­ре­бу­ва­ти обме­же­на кіль­кість лю­дей. Від­по­від­но до норм між­на­ро­дно­го пра­ва, вій­сько­ві ка­пе­ла­ни не ма­ють ко­ри­сту­ва­ти­ся збро­єю. От­же, якщо їду я, там бу­де мен­ше на один ствол. В ае­ро­порт не по­тра­пив.

НА ДОН­БА­СІ БОРЕМОСЯ НЕ ЗА ТЕ­РИ­ТО­РІЮ, А ЗА СВОЇ ЦІН­НО­СТІ.

ДУ­ЖЕ МО­ЛИВ­СЯ, ЩОБ ВИЖИЛИ ДВОЄ ПО­РА­НЕ­НИХ ХЛО­ПЦІВ. Це бу­ла біль­ше, ніж мо­ли­тва – емо­цій­ний крик ду­ші. Обом близь­ко 20 ро­ків. Один ви­жив. Дру­гий – ні.

В АТО НЕ­МАЄ МІ­СЦЯ ШТУЧНОМУ. Лю­ди го­во­рять, що ду­ма­ють, ро­блять, що ка­жуть. Не роз­по­ро­шу­ю­ться на дрі­бни­ці.

бу­ти ща­сли­ви­ми. Сенс жи­т­тя для всіх один – Шлях до цьо­го в кожного свій

ЖИ­ТИ – це вмі­ти ба­чи­ти кра­су там, де су­ціль­на руй­на­ція. По­мі­ти­ти кві­тку, яка про­би­ла­ся крізь улам­ки бу­дів­лі в Ши­ро­ки­но­му. За­ува­жи­ти зо­ря­не не­бо y про­стре­ле­но­му оскол­ка­ми ан­га­рі Ав­ді­їв­ської пром­зо­ни. Спі­йма­ти усмі­шку на облич­чі то­ва­ри­ша пі­сля об­стрі­лу.

ГАСЛО ВІЙ­СЬКО­ВО­ГО КА­ПЕ­ЛА­НА – бу­ти по­руч. Не мо­жна за­ли­ши­ти лю­ди­ну сам на сам із про­бле­ма­ми й по­мил­ка­ми. Іна­кше во­на на­ро­бить дур­ниць.

СТРАХ ВИ­НИ­КАЄ ПЕ­РЕ­ВА­ЖНО В ТИХ, хто не ві­рить у се­бе, ін­ших і до­бро.

НАЙ­БІЛЬ­ШЕ БОЮСЯ ВДАВАНОСТІ, ПОВЕРХНЕВОСТІ Й НАГОРОД. Якщо вда­ва­ти­му щось чи хтось ро­би­ти­ме це пе­ре­ді мною, зна­чить не ма­ти­му щи­ро­сті. По­верх­не­вість не дає ді­зна­ти­ся, що на­справ­ді від­бу­ва­є­ться нав­ко­ло. На­го­ро­ди спо­ну­ка­ють лю­ди­ну по­ві­ри­ти в те, що до­ся­гла успі­ху. Во­на пе­ре­стає ру­ха­ти­ся да­лі.

ЛЮ­ДИ­НА МО­ЖЕ СТВО­РИ­ТИ ШЕДЕВР, КО­ЛИ ВІ­РИТЬ У СЕ­БЕ. Пе­ред Мі­ке­лан­дже­ло бу­ла бри­ла мар­му­ру. Він за­брав усе зай­ве – і на­ро­ди­ла­ся ста­туя Да­ви­да.

ЩОБ СТВО­РИ­ТИ НО­ВУ КРА­Ї­НУ, МА­Є­МО ДУ­ЖЕ МА­ЛО ЧА­СУ. На­віть не ро­ки. ДРУЖБА В АР­МІЇ БУДУЄТЬСЯ НЕ НА СПІЛЬНИХ ПЕРЕКОНАННЯХ, а на від­по­від­аль­но­сті один за одно­го. Про­бле­ма, ко­ли гро­ші стають цін­ні­стю ЛЮ­ДИ ЗАХИЩАЮТЬСЯ ВІД САМОТНОСТІ СТАТУСАМИ Й СТАТКАМИ.

ПРО­БЛЕ­МА, КО­ЛИ ГРО­ШІ СТАЮТЬ ЦІН­НІ­СТЮ. А це тіль­ки ре­сурс, ін­стру­мент до­ся­гне­н­ня ме­ти. БА­ТЬКИ ПОВИННІ ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ВІД­ЧУ­ТИ СЕ­БЕ ЛЮБЛЕНОЮ І НАВЧИТИ ЇЇ ЛЮ­БИ­ТИ. КОХАННЯ – один із про­я­вів лю­бо­ві. Якщо во­но не транс­фор­му­є­ться y від­по­від­аль­ність, то не ста­не лю­бов’ю.

ПРО­БЛЕ­МА НА­ШО­ГО СУ­СПІЛЬ­СТВА В ТО­МУ, що ба­га­то лю­дей зо­се­ре­дже­ні на­сам­пе­ред на ін­те­ре­сах, а не на цін­но­стях.

НО­ВОЇ УКРА­Ї­НИ ”НОВОЮ ПОШТОЮ” НІ­ХТО НЕ ПРИШЛЕ. Або ство­ри­мо її, або все втра­ти­мо. Як це не раз тра­пля­ло­ся в на­шій істо­рії. про­я­вів лю­бо­ві. Кохання – один із Якщо во­но не транс­фор­му­є­ться y від­по­від­аль­ність, то не ста­не лю­бов’ю КУЛЬТУРУ ТВОРЯТЬ ТЕКС­ТИ. На Май­да­ні бу­ло за­ба­га­то порт­ре­тів і ду­же ма­ло текс­тів.

ВАР­ТО ЗАВ­ЖДИ ЛИШАТИ ПРО­СТІР ДЛЯ ПОМИЛОК. Іна­кше лю­ди­на не розвиватиметься. Є ТРИ ВО­РО­ГИ УКРА­ЇН­СЬКОЇ ВИ­ЩОЇ ОСВІ­ТИ: пла­гі­ат, ко­ру­пція і не­зна­н­ня ан­глій­ської. ПЛАЧУ РІД­КО, КО­ЛИ НІ­ХТО НЕ БА­ЧИТЬ. За ти­ми, хто пі­шов.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.