А в цей час:

Krayina - - УКРА ЇНА -

– НЕ ЗНАЮ, ЯК ВАМ ВІДДЯЧИТИ. Ні­я­ких гро­шей у сві­ті не ви­ста­чить, – пла­че пол­тав­ка 33-рі­чна Ві­кто­рія Сум­ська. Обі­ймає і ці­лує 4-рі­чно­го си­на Сер­гія. Йо­го при­вів до­до­му су­сід 45-рі­чний Пе­тро Ко­ва­лен­ко. Хло­пчик сам вийшов із квар­ти­ри. Ба­тьки і су­сі­ди шу­ка­ли йо­го пів­го­ди­ни. Пе­тро Ко­ва­лен­ко зна­йшов Сер­гія бі­ля най­ближ­чої зу­пин­ки. – Всі ді­ти бо­я­ться тем­ря­ви, а ти сам уно­чі ви­рі­шив по­гу­ля­ти. Як ми мо­гли за­бу­ти за­кри­ти вхі­дні две­рі, – про­дов­жує Ві­кто­рія. – Ма­мо, не плач. Я так біль­ше не ро­би­ти­му, – Сер­гій гла­дить ма­тір по го­ло­ві. Ві­кто­рія ве­де си­на у ван­ну. По­тім го­дує, дає те­пле мо­ло­ко з ме­дом. На ніч чи­тає каз­ки. На­сту­пно­го дня бе­ре ви­хі­дний, щоб по­бу­ти з ди­ти­ною.

– ДОЖЕНУ – І КІНЕЦЬ ТОБІ! СВОЛОТА! – КРИЧИТЬ 29-РІ­ЧНИЙ ОЛЕКСІЙ СРІБНИЙ ІЗ ДНІПРА.

Же­не­ться за зло­ді­єм, який на­ма­гав­ся зрі­за­ти за­мок із йо­го га­ра­жа. За 300 м втом­лю­є­ться. Зло­дій за­бі­гає у про­ву­лок. – Тре­ба, ви­дно, ку­ри­ти ки­да­ти, щоб швид­ше бі­га­ти, – ка­шляє Олексій. – До­до­му вер­тав­ся вно­чі з від­ря­дже­н­ня. Ви­рі­шив пе­ре­но­чу­ва­ти у га­ра­жі на ди­ва­ні, аби не бу­ди­ти дру­жи­ну і 3-мі­ся­чно­го си­на. Ме­трів за 50 по­ба­чив тем­ний си­лу­ет бі­ля мо­їх две­рей. Зро­зу­мів: хтось хо­че за­ліз­ти усе­ре­ди­ну. За­кри­чав і по­біг про­сто на зло­дю­гу. Він гля­нув у мій бік і дав на но­ги. Га­ра­жний за­мок хо­тів зі­рва­ти ло­мом і ку­са­чка­ми. Шко­да, облич­чя не роз­гле­дів. Му­жи­кам із ко­опе­ра­ти­ву роз­ка­жу. Мо­же, бу­де­мо па­тру­лю­ва­ти.

СУМЧАНКА 26-РІ­ЧНА ВАЛЕНТИНА КАЩІЙ ПЕРЕЛАЗИТЬ ЧЕРЕЗ БАЛКОН НА ШОСТОМУ ПОВЕРСІ СВОГО ДОМУ.

Одні­єю ру­кою три­ма­є­ться за пе­ри­ла, а дру­гою ха­пає ко­та Мур­зи­ка. – У ме­не балкон не за­скле­ний. Кіт на ньо­му ле­жав. Щось по­ба­чив на су­сід­сько­му кон­ди­ціо­не­рі і стри­бнув. Блок стир­чить зі сті­ни за пів­то­ра ме­тра від бал­ко­на. На одно­му з ним рівні, – го­во­рить Валентина. – Про­су­ва­ла йо­му пал­ку – йти бо­ї­ться. Дзво­ни­ла су­сі­дам – ні­хто не від­крив. Пе­ре­хре­сти­ла­ся й ви­рі­ши­ла ліз­ти до ко­та са­ма. Про­стя­гну­ла ру­ку, схо­пи­ла йо­го за хво­ста і ки­ну­ла на балкон. Швид­ко за­лі­зла у ньо­го са­ма. Ру­ки до­сі тру­ся­ться від стра­ху. Я бо­ю­ся ви­со­ти. Не зір­ва­ла­ся ди­вом.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.