Бо­длер у 28 вір­шах зга­дує кров

Krayina - - ДАТИ -

”У ЦЮ ЖОРСТОКУ КНИЖКУ Я ВКЛАВ УСЕ СВОЄ СЕРЦЕ, ВСЮ СВОЮ НІЖНІСТЬ, РЕЛІГІЮ, ВСЮ СВОЮ НЕНАВИСТЬ. ЖОДНА ІЗ СУЧАСНИХ КНИЖОК НЕ СПОВНЕНА ТАКОГО ЖАХУ ПЕРЕД ЗЛОМ, ЯК МОЯ”, – но­тує фран­цузь­кий пи­сьмен­ник Шарль Бо­длер (1821–1867) у що­ден­ни­ку. 25 червня 1857-го у ви­дав­ни­цтві Огю­ста Пу­лі-Ма­лас­сі ви­йшла йо­го пер­ша по­е­ти­чна збір­ка ”Кві­ти зла”. 6-рі­чним Бо­длер втра­тив ба­тька. Ма­ти вдру­ге ви­йшла за­між. Хло­пець сприйняв це як зра­ду і не ви­ба­чив їй до кін­ця жи­т­тя. Ма­тір і ві­тчим від­прав­ля­ють йо­го в по­до­рож до Ін­дії. Уже пов­но­лі­тнім по­вер­та­є­ться до Па­ри­жа і отри­мує спад­щи­ну. Пи­ше стат­ті та ре­цен­зії про куль­тур­не жи­т­тя мі­ста, скла­дає пер­ші вір­ші. Зна­йо­ми­ться з най­ві­до­мі­ши­ми пи­сьмен­ни­ка­ми свого ча­су: Оно­ре де Баль­за­ком, Ві­кто­ром Гю­го і П’єром Дю­по­ном. На по­вій, ви­но та опі­ум ви­тра­чає тре­ти­ну спад­ку. Ро­ди­на ви­рі­шує обме­жи­ти йо­го в гро­шах. Ко­штів, які ви­ді­ляє ві­тчим, ле­две ви­ста­чає на про­жи­т­тя. На­зву для збір­ки при­ду­мує кри­тик і са­ти­рик Іпо­лит Ба­бу: – По­єд­на­н­ня пре­кра­сно­го і по­твор­но­го – кві­тів і зла – такий со­бі за­го­ло­вок-ка­лам­бур – най­кра­ще від­обра­жа­ють суть книж­ки. Ру­ко­пис ”Кві­тів зла” Бо­длер пе­ре­дав ви­дав­це­ві на по­ча­тку ро­ку. По­тім дов­го вно­сив прав­ки, ви­ки­дав і до­да­вав вір­ші, про­ду­му­вав дар­чі під­пи­си і скла­дав спи­сок осіб, ко­му тре­ба бу­де на­ді­сла­ти без­ко­штов­ний при­мір­ник. Книж­ка скла­да­ла­ся із ше­сти ци­клів – по­над со­тні вір­шів. Май­же у всіх ав­тор зга­дує жін­ку. На­зи­ває її ма­дон­ною і свя­тою, а по­тім – вті­ле­н­ням зла і зем­ної по­хо­ті. У по­ло­ви­ні тво­рів про­від­на – те­ма смер­ті. У 28 по­е­зі­ях зга­дує кров: ”озе­ро кро­ві”, ”ван­ни, пов­ні кро­ві”, ”від­ра з кров’ю”. 25 вір­шів при­свя­тив при­ро­ді й по­рам ро­ку, 11 – сну, три – ко­там. У вір­ші ”Па­дло” йде­ться: Чи пам’ята­є­те той жах, моя ко­ха­на, Як лі­тньо­го, жар­ко­го дня В яру, між ске­ля­ми, де трав’яна по­ля­на, Ми вздрі­ли здо­хло­го ко­ня. Як та по­вій­ни­ця, па­для­ти­на ле­жа­ла, За­дер­ши но­ги до­го­ри, І че­ре­во гид­ке ци­ні­чно від­кри­ва­ла, Не­мов ка­за­ла: на, бе­ри! А сон­це пра­жи­ло, не­на­че ку­пу тру­ти Спа­ли­ти пра­гну­ло до­тла, І все ча­сти­на­ми При­ро­ді по­вер­ну­ти, Що в ці­ло­сті во­на да­ла. Через два ти­жні пі­сля ви­хо- ду збір­ки го­лов­не управ­лі­н­ня гро­мад­ської без­пе­ки по­дає в суд на ав­то­ра і ви­дав­ця. – Книж­ка па­на Бо­дле­ра – одна з тих шкі­дли­вих, гли­бо­ко амо­раль­них книжок, ав­то­ри яких роз­ра­хо­ву­ють на скан­даль­ну сла­ву, – ка­же про­ку­рор Ер­нест Пі­нар. – ”Кві­ти зла” ки­да­ють ви­клик за­ко­нам, що за­хи­ща­ють релігію і мо­раль­ність. Та­кі вір­ші як ”Зре­че­н­ня свя­то­го Пе­тра”,”Авель і Ка­їн”, ”Ви­но вбив­ці” – су­ціль­не бо­го­хуль­ство. У ”Ока­ян­них жін­ках” ав­тор оспі­вує га­не­бну лю­бов жі­нок до жі­нок, в ”Ме­та­мор­фо­зах вам­пі­ра” ма­лює най­гру­бі­ши­ми ви­ра­за­ми не­при­стой­ні і по­хі­тли­ві кар­ти­ни. ”Порівняно з ”Квітами зла”, такий огидний роман, як ”Пані Боварі” Фло­бе­ра – зразок побожності і цнотливості”, – пи­ше ка­то­ли­цька га­зе­та Journal de Bruxelles. Суд ви­рі­шує, що Бо­длер не обра­зив по­чу­т­тя ві­ру­ю­чих сво­ї­ми вір­ша­ми. Але зав­дав шко­ди гро­мад­ській мо­ра­лі та до­бро­че­сно­сті. Йо­му ви­пи­су­ють штраф у 300 фран­ків – близь­ко $15 тис. Ви­дав­це­ві Пу­лі-Ма­лас­сі – 100 фран­ків. – Я що­си­ли кри­чу ”бра­во” ва­шо­му мо­гу­тньо­му та­лан­ту! – ко­мен­тує Ві­ктор Гю­го. – Ви одер­жа­ли одну з тих ви­ня­тко­вих ви­на­го­род, ко­тру зда­тний да­ти існу­ю­чий ре­жим. Ти­сну ва­шу ру­ку, по­е­те! Бо­длер не в змо­зі опла­ти­ти та­ку су­му. Через це йо­го мо­жуть ув’язни­ти. Про­сить допомоги в ім­пе­ра­три­ці Єв­ге­нії, дру­жи­ни На­по­ле­о­на ІІІ. Пі­сля її кло­по­та­н­ня штраф змен­шу­ють у шість ра­зів. Весь ти­раж – 1300 при­мір­ни­ків – кон­фі­ску­ють. Вда­ло­ся збе­рег­ти кіль­ка ек­зем­пля­рів. 1946 ро­ку фран­цузь­кі лі­те­ра­то­ри по­про­си­ли пе­ре­гля­ну­ти спра­ву. Кар­на па­ла­та Ка­са­цій­но­го су­ду ска­су­ва­ла ви­рок три­бу­на­лу. ”Вір­ші, які бу­ли при­во­дом для при­тя­гне­н­ня до су­ду, не мі­стять ні­чо­го не­при­стой­но­го, ні на­віть гру­бо­го сло­ва і не пе­ре­ви­щу­ють сво­бод, да­них ху­до­жни­ку”, – йде­ться у ви­ро­ку.

ПОРІВНЯНО З ”КВІТАМИ ЗЛА”, ТАКИЙ ОГИДНИЙ РОМАН, ЯК ”ПАНІ БОВАРІ” – ЗРАЗОК ПОБОЖНОСТІ Й ЦНОТЛИВОСТІ

Фе­лікс Бра­кмон (1833–1914). Кві­ти зла. Ма­лю­нок за мо­ти­ва­ми одно­ймен­ної збір­ки Шар­ля Бо­дле­ра

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.