”Усе ру­хне у від­но­сно ко­ро­ткий про­мі­жок ча­су”

ЗА ОБЧИСЛЮВАЛЬНОЮ ПОТУЖНІСТЮ КОМП’ЮТЕР ОБЖЕНЕ ЛЮДИНУ ДЕСЬ ЗА ШІСТЬ РО­КІВ. ЗА ІНТЕЛЕКТОМ – У ПЕРІОД ВІД 2020-Х ДО 2070-Х, – КА­ЖЕ ІТ-ЕКСПЕРТ ІГОР НОВІКОВ

Krayina - - ОЦІНКИ ІНТЕРВ ’Ю - Текст: Ана­ста­сія ПОЗИЧАЙЛО, Ан­на РОДІЧКІНА, фо­то: Сер­гій СТАРОСТЕНКО

Як опи­са­ти укра­їн­ську хай-тек спіль­но­ту?

– Світ ба­чить нас як екс­пор­те­ра міз­ків і як кра­ї­ну з по­валь­ною кі­бер-зло­чин­ні­стю. На­шим ау­тсор­син­го­вим ком­па­ні­ям час ство­рю­ва­ти свої про­е­кти. Якщо хо­ча б на ба­зі Ки­є­ва ви­ни­кне стар­тап-еко­си­сте­ма, та­кі пі­дуть ва­лом. То­ді й дум­ку про нас змі­нять.

Коли комп’ютер обжене людину в інтелекті?

– За обчислювальною потужністю – близь­ко 2023 ро­ку. За інтелектом – то­чно не ска­же ні­хто. На­зи­ва­ють стро­ки від 2020-х до 2070-х. То­ді змі­ни­ться все. Ми вже за­раз про­гра­є­мо комп’юте­ру в ша­хи, в по­кер. У побуті комп’ютер стає ефективніший за людину.

Це до­бре чи по­га­но?

– За­ле­жить від го­тов­но­сті до цих змін. Ав­то­ма­ти­за­ція має плю­си й мі­ну­си. Змо­же­мо ви­ро­бля­ти біль­ше й ефе­ктив­ні­ше. Не тіль­ки ”бла­ки­тні ко­мір­ці”, а й ”бі­лі” – офі­сний план­ктон ви­ті­снить ро­бо­то­те­хні­ка, шту­чний ін­те­лект. Що робити цим лю­дям да­лі? Кла­си­чна еко­но­мі­ка по­чи­нає руй­ну­ва­ти­ся.

Які про­фе­сії не ви­жи­вуть?

– Усі, ку­ди зай­де бло­кчейн (спо­сіб збе­рі­га­н­ня ін­фор­ма­ції в еле­ктрон­но­му ви­гля­ді, який не­мо­жли­во під­ро­би­ти чи змі­ни­ти. – Країна). На­при­клад, ау­ди­то­ри, стра­хо­ві аген­ти. На­то­мість у сві­ті ав­то­ма­ти­за­ції й штам­по­ва­них ма­со­вих то­ва­рів зро­ста­ти­ме цін­ність ми­сте­цтва, ру­чної пра­ці. За­тре­бу­ва­ни­ми бу­дуть ті, хто за­йма­є­ться си­сте­ма­ми для

У ПОБУТІ КОМП’ЮТЕР СТАЄ ЕФЕКТИВНІШИЙ ЗА ЛЮДИНУ ЕРА ПРОГРАМІСТІВ ВІДХОДИТЬ

ав­то­мо­бі­лів з ав­то­пі­ло­том. Збіль­шу­є­ться кіль­кість ро­бо­чих місць у сфе­рі енер­ге­ти­ки, шту­чно­го ін­те­ле­кту й апа­ра­тно­го за­без­пе­че­н­ня для ньо­го. На­сту­пний тренд – кван­то­ві про­гра­мі­сти. Але ера програмістів відходить. Ско­ро ма­ти­ме­мо пов­но­цін­ну си­сте­му при­ро­дних мов про­гра­му­ва­н­ня. Тоб­то про­гра­му­ва­ти­ме­мо не ко­дом, а люд­ською мо­вою.

Як те­хно­ло­гі­чний про­грес змі­нив жи­т­тя укра­їн­ців за остан­ній рік?

– Рік то­му ледь не по­бив­ся об за­клад з одним топ-ме­не­дже­ром у га­лу­зі ав­то­мо­бі­лів. За­тя­то до­во­див, що еле­ктро­мо­бі­лі в Україні ніколи не пі­дуть. За ди­на­мі­кою роз­ви­тку ринку ми за­раз – на п’ято­му мі­сці у сві­ті. Обга­ня­є­мо Спо­лу­че­ні Шта­ти – ті на шостому. І так у всьо­му. Торік від­кри­ва­ли фі­лі­ал Уні­вер­си­те­ту Син­гу­ляр­но­сті й від­чу­ва­ли ске­псис ста­ро­го істе­блі­шмен­ту. За­раз у ці­ка­вих про­е­ктів не­ма про­блем із фі­нан­су­ва­н­ням.

На­віть при­ро­дні мо­но­по­лії про­сять роз­по­ві­сти, як бу­ду­ва­ти бі­знес у ХХІ сто­літ­ті. Обл­енер­го чи обл­га­зи по­чи­на­ють про це за­ду­му­ва­ти­ся. Але укра­їн­ці над­то лю­блять трен­ди. Ха­би від­кри­ва­ю­ться, бо це мо­дно, а не для ви­рі­ше­н­ня зав­да­н­ня. Укра­їн­ські ко­вор­кін­ги – це при­мі­ще­н­ня. Ні­хто не про­ду­мує со­ці­аль­но­го спів­ро­бі­тни­цтва все­ре­ди­ні них. Те ж са­ме – зі стар­та­па­ми. Усі мрі­ють ма­ти Крем­ні­є­ву до­ли­ну, але чо­мусь вва­жа­ють, що по­трі­бно по­чи­на­ти з бу­дів­лі. Не­що­дав­но з’явив­ся кам­пус Уні­вер­си­те­ту Син­гу­ляр­но­сті в Ко­пен­га­ге­ні. По­ча­ли актив­но ви­кла­да­ти і за­ва­ри­ло­ся – при­йшли фон­ди, ін­ве­сти­ції, по­ча­ли кон­суль­ту­ва­ти ве­ли­кий бі­знес. Тіль­ки то­ді зна­йшли при­мі­ще­н­ня й мо­дер­ні­зу­ва­ли йо­го.

Стар­та­пи мо­жуть кон­суль­ту­ва­ти ве­ли­кий бі­знес?

– За­раз га­ра­жний стар­та­пер, ве­ли­кий стар­тап з ін­ве­сти­ці­я­ми, ве­ли­кий бі­знес чи про­сто якийсь хло­пчик із но­ут­бу­ком – у рів­них по­зи­ці­ях.

Чим осо­бли­ві укра­їн­ські стар­та­пи?

– Над­то емо­цій­ні. Це зро­зумі­ло: аби переконати істе­блі­шмент зраз­ка 1990-х да­ти гро­шей на про­ект, тре­ба бути ду­же за­ря­дже­ним. Ін­ко­ли, на жаль, це ви­ли­ва­є­ться в ша­храй­ство чи на­ду­ва­н­ня пу­зи­рів. У нас не­має ринку для ін­но­ва­цій­них те­хно­ло­гій.

Ста­ра еко­но­мі­чна мо­дель не від­по­від­ає ви­кли­кам те­хні­чно­го про­гре­су. Чим це за­гро­жує?

– Уя­віть 2023 рік. Ав­то­пі­ло­то­ва­ні еле­ктро­мо­бі­лі ста­ють осно­вою ринку. Ві­днов­лю­валь­на енер­ге­ти­ка розвивається се­ми­миль­ни­ми кро­ка­ми. Про­ри­ви в ме­ди­ци­ні, в оброб­ці ве­ли­ких ма­си­вів да­них, у до­пов­не­ній ре­аль­но­сті (те­хно­ло­гія вве­де­н­ня в по­ле сприйня­т­тя вір­ту­аль­них еле­мен­тів. – Країна), кри­пто­ва­лю­ти. Як у цьо­му сві­ті пра­цю­ва­ти­ме еко­но­мі­чний фун­да­мент зраз­ка се­ре­ди­ни ХХ століття? Ста­рі мо­де­лі не ви­три- му­ють сьо­го­дні­шніх ре­а­лій. Усе ру­хне у від­но­сно ко­ро­ткий про­мі­жок ча­су. Со­цме­ре­жі ви­ни­кли на ме­жі ХХ і ХХІ сто­літь. А тіль­ки те­пер по­чи­на­є­мо бо­ро­ти­ся, ска­жі­мо, з фей­ко­ви­ми но­ви­на­ми. Бо по­ба­чи­ли на­слід­ки: Brexit, ви­бо­ри у Спо­лу­че­них Шта­тах. А що бу­де з ге­не­ти­кою? До­ве­де­ться ре­а­гу­ва­ти на по­дії на­ба­га­то гу­чні­ші й по­ту­жні­ші. Де­я­кі не­суть за­гро­зу нам як ви­ду.

На­при­клад?

– Бри­тан­ський астро­фі­зик Мар­тін Ріс із ка­над­сько-аме­ри­кан­ським уче­ним Сті­ве­ном Пін­ке­ром пу­блі­чно укла­ли па­рі, що до 2020-го ста­не­ться те­ракт із кіль­кі­стю жертв за раз біль­ше мільйона. Це су­пе­ре­чка ін­те­ле­кту­а­лів. Але ме­ні ви­да­є­ться, що во­ни над­то опти­мі­сти­чні. Це мо­же ста­ти­ся значно швид­ше. Ге­не­ти­ка – но­ва мо­ва про­гра­му­ва­н­ня. Яки­ми бу­дуть ві­ру­си? Во­ни ви­ни­кнуть, бо так було зав­жди. Ви­на­йшли ав­то­мо­біль і по­ча­ли ним ма­со­во ко­ри­сту­ва­ти­ся. Ли­ше пі­сля цьо­го за­ми­сли­ли­ся над пра­ви­ла­ми до­ро­жньо­го ру­ху. Ро­би­мо, а по­тім ду­ма­є­мо. Ра­ні­ше це схо­ди­ло з рук. Але цьо­го ра­зу мо­же не зійти.

Чо­му не вчи­мо­ся ду­ма­ти на­пе­ред?

– З усіх га­лу­зей як фо­кус для стар­та­пів і під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті оби­раю осві­ту. Ді­тям, що на­ро­ди­ли­ся від по­ча­тку 1990-х і до­те­пер, роз­грі­ба­ти на­ко­є­не на­ми. Впо­ра­ю­ться чи ні, за­ле­жить від освіти. Її тре­ба радикально змінювати. Адже си­сте­му будували під реалії позаминулого століття.

Які пре­дме­ти вже не­акту­аль­ні, а які вар­то було б до­да­ти?

– Ду­маю, пре­дме­тів в осві­ті май­бу­тньо­го не по­вин­но бути. На­то­мість – кей­со­ве на­вча­н­ня й по­ту­жна гей­мі­фі­ка­ція. Тоб­то на­вча­н­ня у граль­ній фор­мі, зокре­ма – через комп’ютер­ні ігри. Чо­му нам не­ком­фор­тно го­во­ри­ти ”я не знаю”? Бо су­спіль­ство за­су­джує це – зі шко­ли. А ха­ке­ри то­му й ефе­ктив­ні, що роз­би­ра­ють усе до гвин­ти­ка, до остан­ньо­го ”не знаю”. Не ви­зна­ють ав­то­ри­те­тів і ре­га­лій. Шу­ка­ють ме­жу знань. Тіль­ки так мо­жна її роз­ши­ри­ти. Будь-якій фі­нан­со­вій кри­зі мо­жна було б за­по­біг­ти. Але хтось за умов­ним сто­лом ”де при­йма­ють рі­ше­н­ня” не на­ва­жив­ся ви­сло­ви­ти смі­ли­вий ва­рі­ант або ска­за­ти, що чо­гось не ро­зу­міє.

>

За­снов­ник Facebook Марк Цу­кер­берг ти­ждень то­му отри­мав та­ки гар­вард­ський ди­плом. От­же, уні­вер­си­те­там у май­бу­тньо­му бути?

– Чо­му він отри­мав йо­го за­раз, а не п’ять ро­ків то­му? Коли вже ні­чим зайня­ти­ся, мо­жна й для ди­пло­му по­ста­ра­тись. Основ­ний йо­го мо­тив – про­мо­ва перед ви­пу­скни­ка­ми. Актив­но шу­кає пу­блі­чно­сті. Не ба­чу в цьо­му фа­кті ре­ван­шу уні­вер­си­тет­ської си­сте­ми. Якась ча­сти­на ви­пу­скни­ків шкіл зно­ву йдуть вчи­ти­ся на пе­ре­кла­да­чів. Тим ча­сом Skype, Microsoft і Google уже не­по­га­но пе­ре­кла­да­ють без люд­сько­го втру­ча­н­ня – і го­лос, і текст. А що бу­де за п’ять ро­ків? Ко­му по­трі­бні бу­дуть ці на­вче­ні за ста­ри­ми ме­то­ди­ка­ми фа­хів­ці? В інноваційному сві­ті не див­ля­ться на ди­плом.

ОСВІ­ТУ ТРЕ­БА РАДИКАЛЬНО ЗМІНЮВАТИ. АДЖЕ СИ­СТЕ­МУ БУДУВАЛИ ПІД РЕАЛІЇ ПОЗАМИНУЛОГО СТОЛІТТЯ В ІННОВАЦІЙНОМУ СВІ­ТІ НЕ ДИВ­ЛЯ­ТЬСЯ НА ДИ­ПЛОМ

А на що див­ля­ться?

– На вмі­н­ня при­сто­су­ва­ти­ся, за­бу­ва­ти і вчи­ти­ся за­но­во. За­га­лом – на людину. А не на па­пі­рець про те, хто це такий. Ди­пло­ми отри­му­ва­ти­муть за інер­ці­єю. Ча­сти­на на­віть на­ших сту­ден­тів ка­жуть: якщо на­вча­н­ня за­ва­жа­ти­ме, по­ки­не­мо йо­го на ко­ристь ро­бо­ти над про­е­кта­ми.

ЯКЩО ДОСВІДУ НЕ­МА, АЛЕ Я ВМІЮ ВЧИ­ТИ­СЯ, ШУКАТИ ПОТРІБНУ ІН­ФОР­МА­ЦІЮ – МО­ЖУ ОПАНУВАТИ СПРА­ВУ ЛЕГ­КО

Є ін­ша бі­да – пи­та­ють до­свід ро­бо­ти.

– Це га­ря­ча те­ма се­ред тих, хто за­йма­є­ться ін­но­ва­ці­я­ми. Хтось і до­сі орі­єн­ту­є­ться на до­свід при оці­ню­ван­ні кан­ди­да­та, а ча­сти­на звер­та­ють ува­гу на схиль­ність до ро­бо­ти. Якщо досвіду не­ма, але я вмію вчи­ти­ся, шукати потрібну ін­фор­ма­цію – мо­жу опанувати спра­ву лег­ко.

Де в май­бу­тній осві­тній мо­де­лі зна­н­ня мов?

– За­раз кру­то – це ки­тай­ська. Зна­ти мо­ви по­трі­бно. Адже ні­хто не ска­со­ву­вав те­плої роз­мо­ви без Google-пе­ре­кла­да­ча.

Та це вже пе­ре­стає бути так кри­ти­чно, як ра­ні­ше. Бу­де ще акту­аль­но ро­ків три-чо­ти­ри.

Ка­же­те, що пор­но­гра­фія – ру­шій те­хні­чно­го про­гре­су. Чо­му?

– 35 від­со­тків завантажень в інтернеті – це порно. Отри­мує біль­ше тра­фі­ку, ніж най­ві­дві­ду­ва­ні­ші сай­ти в сві­ті – Netflix, Amazon і Twitter. Об­сяг пор­но­ін­ду­стрії об­чи­слю­є­ться мі­льяр­да­ми до­ла­рів на рік.

У чо­му тут спра­ва?

– Пор­но­ри­нок при­сто­со­ву­є­ться під спо­жи­ва­ча швид­ше за ін­ших. Вкла­да­ють у те­хно­ло­гії ша­ле­ні гро­ші. У Лас-Ве­га­сі ви­пад­ко­во на­тра­пив на що­рі­чну мі­жна­ро­дну пор­но­кон­фе­рен­цію. На там­те­шній те­хно­ло­гі­чній ви­став­ці було все: шту­чний ін­те­лект, 3D-прин­тер, вір­ту­аль­на до­пов­не­на ре­аль­ність. У це ін­ве­сту­ють, бо при­но­сить гро­ші.

Го­во­ри­мо про ви­со­кі те­хно­ло­гії, а До­нальд Трамп ка­же про по­вер­не­н­ня до ін­ду­стрі­а­лі­за­ції, що Де­тройт зно­ву ста­не сим­во­лом ма­ши­но­бу­ду­ва­н­ня. Мо­жли­ве та­ке?

– Це не­ре­аль­но. Трамп – ре­а­кція тих, хто по­стра­ждав від су­ча­сно­го сві­ту. Де­тройт тре­ба від­нов­лю­ва­ти, але це вже бу­де мі­сто но­во­го зраз­ка. Ву­гіль­ні ро­бо­чі мі­сця не по­вер­ну­ться, адже ву­гі­л­ля – це не­ви­гі­дно. Ві­днов­лю­валь­на енер­ге­ти­ка ви­ті­сни­ла йо­го, бо де­шев­ша. Те са­ме від­бу­ва­є­ться з на­фтою. Пі­зні­ше це спі­ткає і газ.

Ви – пе­си­міст чи опти­міст щодо май­бу­тньо­го?

– Ре­а­ліст. Най­ближ­чим ча­сом на світ і Укра­ї­ну на­су­ва­є­ться зо­на ви­со­кої тур­бу­лен­тно­сті. Три­ва­ти­ме ро­ків 10–15. Всю­ди це від­бу­ва­ти­ме­ться по-рі­зно­му. Оаз спо­кою бу­де вкрай ма­ло. Якщо з цьо­го ви­йде­мо з но­вою мо­де­л­лю су­спіль­ства і йо­го ін­сти­ту­тів, то май­бу­тнє нас очі­кує ці­ка­ве й не­по­га­не. Ера до­ста­тку ціл­ком імо­вір­на. Та чи змо­же­мо ді­йти до неї? Що ста­не­ться в цій тур­бу­лен­тно­сті?

По­лі­ти­чній, еко­но­мі­чній?

– Уся­кій. Ни­ні всі со­ці­аль­ні ін­сти­ту­ти не від­по­від­а­ють ре­а­лі­ям. Най­біль­ше тур­бу­ють виробництво і роз­по­діл благ. Роз­по­ді­ля­є­мо їх через ро­бо­ту. А що бу­де, коли те­хно­ло­гії від­би­ра­ти­муть її? Уже за­раз під сум­нів став­лять ін­сти­тут шлю­бу. Ін­сти­тут дер­жав­но­сті теж за­ста­рів. Ро­зро­бля­ють те­хно­ло­гію де­те­кто­ра бре­хні, яку вбу­ду­ють у мо­біль­ний те­ле­фон.

35 ВІД­СО­ТКІВ ЗАВАНТАЖЕНЬ В ІНТЕРНЕТІ – ЦЕ ПОРНО ЛЯКАЄ ГЛОБАЛЬНА МІГРАЦІЯ. ДО 2040-Х ЇЇ ОЦІНЮЮТЬ У МІЛЬЯРД ЛЮ­ДЕЙ

Що від­бу­де­ться з по­лі­ти­кою, коли рі­вень обма­ну мо­жна бу­де ви­зна­чи­ти через те­ле­фон? А з бі­зне­сом? З мар­ке­тин­гом? А з на­ши­ми сто­сун­ка­ми? Не­без­пе­чний кон­флікт по­ко­лінь, що ви­ни­кне з цьо­го всьо­го. Са­ме він ви­кли­че тур­бу­лен­тність. Крім то­го – під­ви­щу­є­ться тем­пе­ра­ту­ра Сві­то­во­го оке­а­ну. Лякає глобальна міграція. До 2040-х її оцінюють у мільярд лю­дей. Ці ви­кли­ки зо­се­ре­дже­ні на від­різ­ку в 10–20 ро­ків.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.