Як їх пи­са­ти?

Змі­ша­ють з лай­ном і по­ра­дять пі­ти на фронт, зайня­ти­ся сіль­ським го­спо­дар­ством чи на­кла­сти на се­бе ру­ки

Krayina - - КОЛОНКА -

Ви­тя­гни з вух дур­ну­ва­ті на­ву­шни­ки, при­пи­ни ма­ха­ти го­ло­вою, як кінь во­до­во­за, і слу­хай До­бра ме­та­фо­ра має бути то­чні­шою за ма­те­ма­ти­чну фор­му­лу

ОДНА МОЛОДА І ДУ­ЖЕ СИМПАТИЧНА ЛІТЕРАТУРНО-ОСВІТНЯ ОР­ГА­НІ­ЗА­ЦІЯ НЕ­ЩО­ДАВ­НО ПО­ПРО­СИ­ЛА МЕ­НЕ СФОРМУЛЮВАТИ ОСНОВНІ ПРАВИЛА НАПИСАННЯ КОЛОНОК. Я, зви­чай­но, спо­ча­тку від­по­вів, що ні­я­ких пра­вил тут не існує, бо пи­са­ти ко­лон­ки мо­жна як зав­го­дно і про що зав­го­дно, аби ли­ше ко­ро­тко, силь­но й не ду­же стра­шно. Від­по­вів – і май­же за­був. А за якийсь день-два чую: гри­зе сум­лі­н­ня. І що да­лі – то силь­ні­ше. Аж на­ре­шті не ви­три­мав і на­ки­дав на па­пе­рі, так би мо­ви­ти, по­ра­ди май­бу­тньо­му ко­лум­ні­сто­ві. Хоч і не над­то уяв­ляю со­бі молодих лю­дей, які справ­ді хо­ті­ли б ста­ти ко­лум­ні­ста­ми. Ну, так чи сяк, а ось ці по­ра­ди. За­ве­де­но вва­жа­ти, що го­лов­ною цін­ні­стю ко­лон­ки є по­кла­де­на вї ї осно­ву ори­гі­наль­на ав­тор­ська дум­ка. До­бре зваж, чи це твій ви­па­док. Я б осо­би­сто не ри­зи­ку­вав. Значно на­дій­ні­ше кла­сти в осно­ву істо­рію. Окрім тво­їх вла­сних при­год, го­лов­ним дже­ре­лом істо­рій є ін­ші люди. То­му ви­тя­гни з вух ці дур­ну­ва­ті на­ву­шни­ки, при­пи­ни ма­ха­ти го­ло­вою, як кінь во­до­во­за, і слу­хай. У ко­жно­му ав­то­бу­сі, по­тя­зі чи лі­та­ку зна­йде­ться якийсь без­ко­ри­сли­вий ба­ла­кун, чиї жит­тє­ві не­ща­стя ти змо­жеш кон­вер­ту­ва­ти в кіль­ка ти­сяч зна­ків з про­бі­ла­ми. Лю­биш ме­та­фо­ри? Лю­би. Але не за­бу­вай, що не вар­то роз­ки­да­ти­ся улю­бле­ни­ми ре­ча­ми. І вже зов­сім гань­ба – робити улю­бле­ні ре­чі по­га­но. До­бра ме­та­фо­ра має бути то­чні­шою за ма­те­ма­ти­чну фор­му­лу. В іде­а­лі ви­ста­чить однієї ме­та­фо­ри на ці­лу ко­лон­ку, якщо ця ме­та­фо­ра роз­ро­ста­є­ться до роз­мі­ру ці­лої ко­лон­ки. Проте не на­ма­гай­ся що­ра­зу пи­са­ти іде­аль­но, бо швид­ко на­бри­днеш дру­жньо на­ла­што­ва­ним чи­та­чам. По­да­руй їм за­до­во­ле­н­ня час від ча­су спо­сте­рі­га­ти за тво­ї­ми нев­да­ча­ми. За це во­ни щи­рі­ше ра­ді­ти­муть тво­їм успі­хам. Лю­биш гу­мор? Не бі­да. Дріб­ка гу­мо­ру ко­лон­ці не за­ва­дить. Однак, сам зна­єш: на сві­ті ще не ви­га­да­но ні­чо­го жа­лю­гі­дні­шо­го за не­вда­лий жарт. А не­вда­лий жарт – це жарт ви­му­че­ний, коли ав­тор за вся­ку ці­ну пра­гне роз­смі­ши­ти пу­блі­ку. Які­сний гу­мор бу­ває і чор­ним, і сві­тлим, і ци­ні­чним, і на­їв­ним, і ви­со­ко­ду­хов­ним, і низь­ко­ті­ле­сним. Але ви­му­че­ний гу­мор які­сним не бу­ває. От­же, ніколи не си­луй се­бе: про­сто спро­буй від­ра­зу на­ро­ди­ти­ся до­те­пним. Не мо­жеш при­га­да­ти жо­дної ці­ка­вої істо­рії? Бра­кує на­тхне­н­ня для на­скрі­зних ме­та­фор і вда­лих жар­тів? Без па­ні­ки: ря­ту­нок є. Будь-який ма­те­рі­ал пе­ре­тво­рю­є­ться на при­да­тний до пу­блі­ка­ції текст, якщо ово­ло­ді­ти ми­сте­цтвом ком­по­зи­ції. Тре­нуй­ся. Пи­шу­чи, уяв­ляй свою ко­лон­ку де­ре­вом. Або бу­дин­ком. Або фу­гою чи со­на­тою. Або чим хо­чеш, по­шу­кай тро­хи сам. Усе, що коли-не­будь по­тра­пля­ло тобі на очі, мо­же слу­гу­ва­ти ком­по­зи­цій­ною мо­де­л­лю для ко­лон­ки. Три­май­ся ви­бра­ної мо­де­лі – і твоя ко­лон­ка три­ма­ти­ме­ться ку­пи, а це вже не про­вал. І най­ва­жли­ві­ше: не пе­ре­ймай­ся. Тобі ви­па­ло жи­ти в до­бу ін­тер­не­ту, коли чи­ма­ло тво­їх чи­та­чів упев­не­ні, що во­ни ро­зум­ні­ші й та­ла­но­ви­ті­ші за те­бе. Де­хто з них пи­са­ти­ме під тво­ї­ми ко­лон­ка­ми ко­мен­та­рі. Де­я­кі з цих ко­мен­та­рів бу­дуть дов­ши­ми за твої ко­лон­ки. Іно­ді во­ни бу­дуть ни­щів­ни­ми. Тобі по­яснять, що пи­са­ти слід не про це і не так. Або без по­яснень змі­ша­ють з лай­ном і по­ра­дять пі­ти на фронт, зайня­ти­ся сіль­ським го­спо­дар­ством чи на­кла­сти на се­бе ру­ки. Зазвичай та­кі чи­та­чі дис­ку­ту­ють не з тим, що ска­зав ав­тор, а з про­е­кці­я­ми вла­сно­го по­ка­лі­че­но­го не­сві­до­мо­го. То­му пов­то­рюю: не пе­ре­ймай­ся. Твер­до знай одне: на­віть най­гір­ша твоя ко­лон­ка вар­та біль­ше, ніж їхні най­му­дрі­ші за­ува­же­н­ня. Тобі за неї при­найм­ні за­пла­тять. З яко­го ж ди­ва ви­тра­ча­ють час і си­ли на пи­са­н­ня усі ці ко­мен­та­то­ри – хай за­ли­ши­ться їхньою не­ді­а­гно­сто­ва­ною та­єм­ни­цею

Оле­ксандр БОЙЧЕНКО, пу­блі­цист

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.