Хтось у До­не­цьку три­ма­є­ться за жи­тло, хтось – за ро­бо­ту. Жи­вуть у по­стій­но­му стра­ху

ЧО­ЛО­ВІК ПРИВІЗ ІЗ ДОНЕЦЬКА КІШКУ І СЕ­МЕ­РО ЇЇ КОШЕНЯТ

Krayina - - ДОСВ ІД - текст: Окса­на ПРІТЧЕНКО, фо­то: Ан­дрій ЧЕРНЕГА

6 ЛИПНЯ 2014 РО­КУ, КОЛИ СЕПАРАТИСТИ ОБСТРІЛЯЛИ ДОНЕЦЬК, ВТЕКЛИ З МІ­СТА. З чо­ло­ві­ком і донь­кою на два ти­жні по­їха­ли на мо­ре. Взя­ли з со­бою ли­ше пля­жні ре­чі й на­дув­ні ігра­шки для ди­ти­ни – пла­ну­ва­ли по­вер­ну­ти­ся. Але по­тім зро­зумі­ли, що шля­ху назад не­має.

ЧО­ЛО­ВІК ПОЇХАВ У ДОНЕЦЬК, ЩОБ ЗА­БРА­ТИ РЕ­ЧІ. Привіз кішку і се­ме­ро її кошенят. За­су­нув їх у ко­роб­ку з-під кон­ди­ціо­не­ра. Коли на блок­по­стах ка­зав, що ве­зе кошенят, на ньо­го ди­ви­ли­ся, як на бо­же­віль­но­го. Ші­стьох від­да­ли у при­ту­лок. Одне ли­ши­ли со­бі.

У ЧЕРКАСИ ПРИ­ЇХА­ЛИ РА­ЗОМ ЗІ ЗНАЙОМИМИ, ЯКІ МА­ЮТЬ ТУТ РО­ДИ­ЧІВ. У мі­сті ні­хто не хо­тів зда­ва­ти квар­ти­ру пе­ре­се­лен­цям із ди­ти­ною й ко­та­ми. Зму­ше­ні бу­ли ви­на­йма­ти жи­тло по­до­бо­во. Пла­ти­ли по 250 гри­вень. Вре­шті вда­ло­ся взя­ти по­ме­шка­н­ня в дов­го­стро­ко­ву орен­ду. Про­да­ли ма­ши­ну – щоб ви­жи­ти. ЧО­ЛО­ВІК У ДО­НЕ­ЦЬКУ ТРИМАВ СТО І ВИГОТОВЛЯВ ЛЬОДОВІ СКУЛЬПТУРИ. Пі­сля пе­ре­їзду жи­ти, як ра­ні­ше, не ви­хо­ди­ло. У Чер­ка­сах не зна­йшов до­стой­ної ро­бо­ти, а пра­цю­ва­ти за ма­лу зар­пла­ту не хо­тів. Через це впав у де­пре­сію.

ПІ­ШЛА В ОДИН ЗІ СПОРТИВНИХ КЛУБІВ. Спи­та­ла: вам по­трі­бен тре­нер із удар­ної те­хні­ки но­га­ми? Спів­бе­сі­ди не було. Одра­зу при­зна­чи­ли тре­ну­ва­н­ня. До­бре, що всти­гла ро­зім’яти­ся – перед цим три ро­ки бу­ла в де­кре­ті. На пер­ше за­ня­т­тя зі­бра­ла­ся гру­па чо­ло­ві­ків. Ка­жуть: ”Дів­чи­но, вам, ма­буть, не сю­ди”. Від­по­ві­ла: ”Сю­ди”. Все про­йшло до­бре.

ЧЕРЕЗ ТРИ МІ­СЯ­ЦІ ПО­ЧА­ЛА НАБИРАТИ ГРУ­ПУ ЖІ­НОК. Було важ­ко, бо люди не ро­зумі­ли, що це. При­хо­ди­ли шко­ляр­ки, сту­ден­тки, мо­ло­ді ма­ми – жінки хо­ті­ли навчитися за се­бе по­сто­я­ти. За ста­ти­сти­кою, май­же ко­жна дру­га від­чу­ває на со­бі на­си­л­ля. Те­пер при­хо­дять жінки рі­зно­го ві­ку. Є і 50-рі­чні, від яких чо­ло­ві­ки пі­шли до мо­лод­ших.

ЯКЩО НЕ БУДУ ЗА­ЙМА­ТИ­СЯ СПОРТОМ, ТО ПОВЗАТИМУ. Так ска­зав го­мео­пат, бо маю по­ни­же­ний тиск.

У ДО­НЕ­ЦЬКУ ЗАЛИШИЛИСЯ РО­ДИ­ЧІ Й ДРУЗІ. Хтось три­ма­є­ться за жи­тло, хтось – за ро­бо­ту. Жи­вуть у по­стій­но­му стра­ху. П’яте­ро чо­ло­ві­ків мо­го ві­ку по­мер­ли від стре­сів чи не­спо­ді­ва­них он­ко­за­хво­рю­вань.

З РОДИЧАМИ І ДРУЗЯМИ НАКЛАЛИ ТАБУ НА ПОЛІТИЧНІ ТЕМИ.

ЧО­ЛО­ВІ­КИ ЛЮ­БЛЯТЬ СТА­БІЛЬ­НІСТЬ. Жінки го­то­ві змі­ню­ва­ти­ся і змінювати все нав­ко­ло. ЧА­СТО КА­ЖУТЬ: СТЕРПИТЬСЯ – ЗЛЮБИТЬСЯ. Це не­нор­маль­но. Жін­кам, які при­хо­дять тре­ну­ва­ти­ся, го­во­рю не вти­ра­ти це сво­їм донь­кам.

ІЗ ЧО­ЛО­ВІ­КОМ РОЗЛУЧИЛАСЯ. Йо­му не по­до­ба­ло­ся, що зайня­ла­ся тре­нер­ською ро­бо­тою. Жи­т­тя пе­ре­тво­ри­ло­ся на кра­бу­ва­н­ня. Це коли один краб хо­че ви­рва­ти­ся з ями, а дру­гий не дає цьо­го зро­би­ти, три­має на мі­сці.

ПОДАЛА ІДЕЮ НА ГРАНТ. Чо­ло­вік ска­зав: ”Тобі ні­хто гро­шей не дасть”. Коли отри­ма­ла їх – не роз­ді­ляв мо­єї ра­до­сті. За­бо­ро­няв тре­ну­ва­ти чо­ло­ві­чу гру­пу, бо рев­ну­вав. Пі­сля ко­жно­го за­ня­т­тя вла­што­ву­вав скан­да­ли. По­я­сню­ва­ла, що на тре­ну­ван­ні го­ла перед чо­ло­ві­ка­ми не стри­баю. Однак він про­дов­жу­вав ти­сну­ти психологічно.

ПІ­СЛЯ РОЗ­ЛУ­ЧЕ­Н­НЯ ВІДЧУЛА СВО­БО­ДУ. З ран­ку й до но­чі зву­ча­ла му­зи­ка. ЧО­ЛО­ВІ­КИ МА­ЮТЬ НАВЧИТИСЯ РАДІТИ ТО­МУ, ЩО ПО­РУЧ Є СИЛЬНА ЖІН­КА. Адже я ви­бра­ла йо­го, значить, він на го­ло­ву ви­щий за ін­ших.

Зму­ше­ні бу­ли ви­на­йма­ти жи­тло по­до­бо­во. Пла­ти­ли по 250 гри­вень Чо­ло­ві­ки лю­блять ста­біль­ність. Жінки го­то­ві змі­ню­ва­ти­ся і змінювати все нав­ко­ло

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.