ЧО­МУ ВСЕ ВИРІШИТЬСЯ У НА­СТУ­ПНІ ТРИ РО­КИ

Krayina - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Текст: Ан­дрій ЖИГАЙЛО, Ан­на РОДІЧКІНА, фо­то: Сер­гій СТАРОСТЕНКО

Чи не за­над­то ча­сто Укра­ї­на змі­нює курс, аби про­гно­зу­ва­ти її еко­но­мі­ку?

– Прин­ци­по­во курс не змі­ню­ва­ли. Про­го­ло­си­ли фор­му­ва­н­ня рин­ко­вої еко­но­мі­ки й від цьо­го не від­хо­ди­ли. У рі­зні часи ру­ха­ли­ся з рі­зною швид­кі­стю. Ви­бу­до­ву­ва­ли ме­ха­ні­зми при­сто­су­ва­н­ня до жи­т­тя у гло­ба­лі­зо­ва­но­му сві­ті.

За­вер­ши­ли цей про­цес?

– Ще ні. З се­ре­ди­ни 1970-х у ви­со­ко­ро­з­ви­не­но­му еко­но­мі­чно­му сві­ті три­ває тен­ден­ція спа­ду тем­пів зро­ста­н­ня. З ро­ку в рік зни­жу­є­ться нор­ма чи­сто­го при­бу­тку. За остан­ні май­же пів­сто­лі­т­тя тем­пи зро­ста­н­ня не повернулися на рі­вень до 1970-х. По­дей­ку­ють, що й не по­вер­ну­ться. Га­да­є­те, у Спо­лу­че­них Шта­тах все бли­ску­че? Ні­чо­го по­ді­бно­го. Тіль­ки 20 про­від­них аме­ри­кан­ських ком­па­ній пра­цю­ють із ви­со­ки­ми нор­ма­ми при­бу­тку. Ре­шта – або збе­рі­га­ють на то­му ж рів­ні, де во­ни зу­пи­ни­ли­ся, або втра­ча­ють. А ми від цьо­го за­ле­жи­мо, бо та­кі ко­ли­ва­н­ня по­зна­ча­ю­ться на ма­лих від­кри­тих еко­но­мі­ках, як укра­їн­ська. То­му про дов­го­стро­ко­ві про­гно­зи го­во­ри­ти важ­ко.

Що за­раз від­бу­ва­є­ться?

– Між еко­но­мі­ка­ми Спо­лу­че­них Шта­тів і Єв­ро­пи від­чу­тні су­пе­ре­чно­сті. Аме­ри­кан­ський пре­зи­дент Трамп ого­ло­сив про ви­хід із Па­ризь­кої клі­ма­ти­чної уго­ди. От­же, єв­ро­пей­ські кра­ї­ни бе­руть на се­бе від­по­від­не на­ван­та­же­н­ня. Еко­ло­гі­чні ви­тра­ти збіль­шу­ють вар­тість то­ва­рів. Зна­чить, аме­ри­кан­ські ком­па­нії і ті, хто з ни­ми спів­пра­цює, бу­дуть у ви­гра­шних умо­вах.

Є чу­тки про мо­жли­вість де­фол­ту Укра­ї­ни 2019-го.

– Наш зов­ні­шній борг до­рів­нює 82 від­со­ткам ва­ло­во­го вну­трі­шньо­го про­ду­кту. За про­гно­за­ми Мі­жна­ро­дно­го ва­лю­тно­го фон­ду, мо­же ся­гну­ти 90 про­цен­тів на кі­нець ро­ку. 2019-го за­кін­чи­ться спів­пра­ця з МВФ. На той час по­вин­ні зни­зи­ти борг до 72 від­со­тків ВВП, за умо­ва­ми уго­ди. От­же, ма­є­мо сут­тє­во ско­ро­чу­ва­ти свої зо­бов’яза­н­ня. Тре­ба на­ве­сти по­ря­док у дер­жав­них фі­нан­сах – бю­дже­ті, Пен­сій­но­му фон­ді. Де­фі­цит остан­ньо­го ста­но­вить 6 від­со­тків ВВП. Але спро­буй­те про­ве­сти че­рез Вер­хов­ну Ра­ду пен­сій­ну ре­фор­му, ще й аби су­спіль­ство її сприйня­ло. То­му справ­ді є ймо­вір­ність, що Укра­ї­на не змо­же об­слу­го­ву­ва­ти свої бор­го­ві зо­бов’яза­н­ня. Однак цьо­го не хо­че­мо ні ми, ні на­ші кре­ди­то­ри. Во­ни за­ці­кав­ле­ні по­вер­ну­ти свої гро­ші. З огля­ду на дов­го­три­ва­лий спад тем­пів зро­ста­н­ня еко­но­мі­ки у ви­со­ко­ро­з­ви­не­них кра­ї­нах, укра­їн­ська – за­над­то від­кри­та. Ду­же за­ле­жна від по­пи­ту на на­шу про­ду­кцію, від цін на ме­тал. За­раз во­ни – не на на­шу ко­ристь. Че­ка­ти, до­ки вар­тість ме­та­лу зно­ву під­ско­чить і ВВП по­чне зро­ста­ти – це не ва­рі­ант. Пі­дні­ма­ти тем­пи еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня слід ін­ве­сти­ці­я­ми й ін­но­ва­ці­я­ми. Якщо зро­ста­ти­ме ва­ло­вий вну­трі­шній про­дукт, то борг від­но­сно ньо­го змен­шу­ва­ти­ме­ться.

А які про­гно­зи?

– Дай Бог у цьо­му ро­ці ма­ти то­рі­шні 2 від­со­тки зро­ста­н­ня. На­віть їх отри­ма­ти про­блем­но. Бо в пер­шо­му квар­та­лі про­ми­сло­вість бу­ла в мі­ну­сі. Офі­цій­ні про­гно­зи на на­сту­пний рік пе­ред­ба­ча­ють 3–4 від­со­тки еко­но­мі­чно­го ро­сту. Однак во­ни нас не вла­што­ву­ють. Щоб не бу­ло де­фол­ту, по­трі­бне зро­ста­н­ня ВВП не мен­ше 5 про­цен­тів. Тре­ба зро­би­ти щось уні­каль­не, щоб еко­но­мі­ка Укра­ї­ни ста­ла при­ва­бли­вою для вну­трі­шніх і зов­ні­шніх ін­ве­сти­цій. У нас ба­га­то ре­зер­вів. Та й у сві­ті ви­ста­чає віль­них гро­шей. У прі­о­ри­те­ті – кра­ї­ни з низь­ким рів­нем ри­зи­ку та ви­со­кою ефе­ктив­ні­стю. На­зрі­ла по­тре­ба ре­форм, які да­ли б швид­ке еко­но­мі­чне зро­ста­н­ня. По-пер­ше, ні­хто не вкла­да­ти­ме ко­шти у кра­ї­ну з вій­ною. По-дру­ге, ма­є­мо взя­ти курс на та­кі ре­фор­ми, де по­лі­ти­чна до­ціль­ність не до­мі­ну­ва­ти­ме над еко­но­мі­чною ефе­ктив­ні­стю.

У НАЙ­БЛИЖ­ЧІ ТРИ РО­КИ УКРА­Ї­НА ЗІТКНЕТЬСЯ З КІЛЬКОМА ВИКЛИКАМИ: ЦЕ БОР­ГО­ВІ ПРО­БЛЕ­МИ, ПО­ЛІ­ТИ­ЧНІ, ВИБОРЧІ, ЗБУРЕННЯ З ПРИВОДУ ЗЕМЕЛЬНОЇ ТА ПЕН­СІЙ­НОЇ РЕ­ФОРМ. ОДНАК ЯКЩО ЦЕ НЕ ШТОВХНЕ НАРОД НА МАСОВУ ЕМІГРАЦІЮ ЧИ РЕВОЛЮЦІЮ, ТО ЕКО­НО­МІ­КА ЗМО­ЖЕ ПО­ЧА­ТИ ШВИД­КО РОЗВИВАТИСЬ, – КА­ЖЕ ЕКО­НО­МІСТ ВА­ЛЕ­РІЙ ГЕЄЦЬ ТЕМ­ПИ ЗРО­СТА­Н­НЯ ЕКО­НО­МІ­КИ В РОЗ­ВИ­НЕ­НИХ КРА­Ї­НАХ НЕ ПОВЕРНУЛИСЯ НА РІ­ВЕНЬ, ЩО БУВ ДО 1970-Х

Ви­ко­ре­ни­ти по­пу­лізм?

– Це теж, але не тіль­ки. У ми­ну­ло­му при­йма­ли еко­но­мі­чні рі­ше­н­ня на до­го­ду по­лі­ти­кам. За­зви­чай на­пе­ре­до­дні ви­бо­рів. Мо­дель при­ва­ти­за­ції бу­ла по­лі­ти­чно вмо­ти­во­ва­на. Хо­ті­ли і від ста­рої си­сте­ми не ві­ді­йти, і но­ву збу­ду­ва­ти. Чо­му цьо­го ро­ку ма­є­мо спад у про­ми­сло­во­сті? Бло­ка­да на Дон­ба­сі, де на­мі­ша­но і по­лі­ти­чно­го, і вій­сько­во­го. У сві­ті є три мо­де­лі еко­но­мі­ки. Одна – це со­ці­аль­но орі­єн­то­ва­на рин­ко­ва еко­но­мі­ка. Там ви­со­ка роль дер­жа­ви. Во­на ди­ктує пра­ви­ла бі­зне­су. Для цьо­го по­трі­бно ма­ти осві­че­ну вла­ду і до­ві­ру до неї лю­дей. Дру­гий сце­на­рій – лі­бе­раль­ний. Суб’єкт го­спо­да­рю­ва­н­ня і дер­жа­ва – рів­но­прав­ні. За­да­ю­ться пра­ви­ла гри, але нав’язу­ва­ти ні­чо­го не мо­жна. Тре­тій – гло­баль­ний кор­по­ра­ти­візм. Усі рі­ше­н­ня при­йма­ю­ться в ін­те­ре­сах кор­по­ра­цій. У Спо­лу­че­них Шта­тах до­мі­нує тре­тій ва­рі­ант. Там на­ма­га­ю­ться про­ти­сто­я­ти цій мо­де­лі. А ми під неї за­раз по­тра­пля­є­мо. Ба­га­то га­лу­зей кон­тро­лю­ють ві­тчи­зня­ні олі­гар­хі­чні гру­пи або транс­на­ціо­наль­ні ком­па­нії. Здо­був­ши не­за­ле­жність, Укра­ї­на взя­лась роз­бу­до­ву­ва­ти пер­шу мо­дель. При­йшли – до тре­тьої. Те­пер пе­ре­бу­ва­є­мо на роз­до­ріж­жі. Со­ці­аль­но орі­єн­то­ва­на дер­жа­ва не під­хо­дить, бо на­се­ле­н­ня не до­ві­ряє їй. Ли­ша­є­ться лі­бе­раль­но-де­мо­кра­ти­чна мо­дель. Ві­тчи­зня­ний уче­ний Ми­хай­ло Ту­ган-Ба­ра­нов­ський за­ува­жу­вав: бра­ти­ся за ліберальну мо­дель слід з ура­ху­ва­н­ням на­ціо­наль­них осо­бли­во­стей. За­раз це ви­зна­ють усі. Слід ”шити” ліберальну еко­но­мі­ку не за привезеними лекалами, а за національними.

За­де­кла­ро­ва­на пен­сій­на ре­фор­ма ви­рі­шить бор­го­ву про­бле­му?

– Де­та­лей її не ба­чи­мо. Ця ре­фор­ма спря­мо­ва­на на те, аби за­кри­ти де­фі­цит Пенсійного фон­ду в шість від­со­тків ВВП. І має бу­ти со­ці­аль­но спра­ве­дли­вою. Що ка­жуть про ре­фор­му за­раз і до чо­го при­йде­мо вре­шті-решт – мо­жуть бу­ти рі­зні ре­чі. Тре­ба до­сяг­ти кон­сен­су­су із су­спіль­ством.

Як при­вчи­ти укра­їн­ців на­ко­пи­чу­ва­ти на ста­рість?

– Не тре­ба при­вча­ти – во­ни це ро­блять. Ко­жен тур­бу­є­ться про ста­рість. Тіль­ки як?

Під ма­тра­цом, у до­ла­рах.

– ”До­ла­ро­вий” ме­ха­нізм тре­ба змі­ню­ва­ти. Однак на­ко­пи­чу­валь­на си­сте­ма – це не тіль­ки про до­ві­ру до дер­жа­ви, а й про впев­не­ність у зав­тра­шньо­му дні. Щоб на­ко­пи­че­ні ко­шти не ”зго­рі­ли”. Основ­ні пи­та­н­ня: на­скіль­ки швид­ко роз­ви­ва­ти­ме­ться еко­но­мі­ка, чи бу­де ста­біль­на кур­со­ва по­лі­ти­ка, яким бу­де рі­вень ін­фля­ції. Ство­ре­н­ня на­ко­пи­чу­валь­ної си­сте­ми – на ча­сі. Але при­йде­мо до цьо­го за 5 чи 10 ро­ків.

Мі­ністр фі­нан­сів Оле­ксандр Да­ни­люк за­явив, що 2017-го ви­йде­мо на зов­ні­шній ри­нок за­по­зи­чень – пі­сля чер­го­во­го тран­шу Мі­жна­ро­дно­го ва­лю­тно­го фон­ду.

– Без під­трим­ки МВФ не мо­же­мо по­зи­ча­ти гро­ші на зов­ні­шніх рин­ках. А ми за­ле­жи­мо від них. Та­кі по­зи­ки мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти шир­ше, ніж, на­при­клад, су­то на під­трим­ку ста­біль­но­сті кур­су чи пе­ре­займ ко­штів для ма­кро­еко­но­мі­чної ста­біль­но­сті.

Упер­ше бю­джет в Укра­ї­ні бу­де роз­ра­хо­ва­но не на рік, а на три.

– Це фор­мує до­ві­ру до по­лі­ти­ки дер­жа­ви. Бізнес орі­єн­ту­ва­ти­ме­ться на ці по­ка­зни­ки й про­гра­ми, змо­же скла­да­ти свої пла­ни на май­бу­тнє. Крім бю­дже­ту, тре­ба роз­ро­бля­ти стра­те­гію роз­ви­тку хо­ча б на п’ять ро­ків. Але цьо­го по­ки що не­має.

Мо­но­по­лі­за­ція не дає еко­но­мі­ці роз­ви­ва­ти­ся. Схо­жа си­ту­а­ція бу­ла у Пів­ден­ній Ко­реї – і во­ни спра­ви­ли­ся з нею. Чо­му нам не вда­є­ться?

– По­лі­ти­ка до­мі­нує над еко­но­мі­кою. Мо­но­по­лія – над кон­ку­рен­тни­ми від­но­си­на­ми. А є ще й тре­тя про­бле­ма. Взя­ли зо­бов’язань на дер­жа­ву стіль­ки, що не­має чим від­да­ва­ти. Дер­ж­апа­рат брав участь у при­ва­ти­за­ції – опо­се­ред­ко­ва­но чи без­по­се­ре­дньо. Ма­ли свої ін­те­ре­си й до­би­ва­ли­ся їх. Аби уни­кну­ти спро­ти­ву суспільства – пе­ред на­се­ле­н­ням бра­ли все біль­ше со­ці­аль­них зо­бов’язань. За­до­брю­ва­ли лю­дей. У кра­ї­ні сфор­му­вав­ся со­ці­аль­ний па­тер­на­лізм – ба­жа­н­ня яко­мо­га біль­ше отри­ма­ти від дер­жа­ви. Те­пер на­стає ін­ший етап: дер­жа­ва по­чи­нає і се­бе кон­тро­лю­ва­ти, і в лю­дей ці­ка­ви­ться – звід­ки гро­ші. На­при­клад, ка­жуть про за­галь­не де­кла­ру­ва­н­ня. Ви­бу­до­ву­є­ться но­вий со­ці­аль­ний кон­сен­сус. І до­ки йо­го не бу­де – змін в еко­но­мі­ці та­кож не бу­де.

ДЕ­ФІ­ЦИТ ПЕНСІЙНОГО ФОН­ДУ СТА­НО­ВИТЬ ШІСТЬ ВІД­СО­ТКІВ ВА­ЛО­ВО­ГО ВНУ­ТРІ­ШНЬО­ГО ПРО­ДУ­КТУ ПО­ТРІ­БНЕ ЗРО­СТА­Н­НЯ ВВП НА П’ЯТЬ ВІД­СО­ТКІВ – ЩОБ НЕ БУ­ЛО ДЕ­ФОЛ­ТУ СЛІД ”ШИТИ” ЛІБЕРАЛЬНУ ЕКО­НО­МІ­КУ ЗА НАЦІОНАЛЬНИМИ ЛЕКАЛАМИ, А НЕ ЗА ПРИВЕЗЕНИМИ

Укра­ї­на пе­ре­тво­рю­є­ться на аграр­ну кра­ї­ну?

– Так. І МВФ, мі­жна­ро­дні ор­га­ні­за­ції під­штов­ху­ють до цьо­го. Тран­сна­ціо­наль­ний ка­пі­тал зна­чною мі­рою кон­тро­лює ви­віз із кра­ї­ни сіль­сько­го­спо­дар­ської про­ду­кції. Ми спе­ці­а­лі­зу­є­мо­ся на те­хні­чних куль­ту­рах і зер­ні. Ма­є­мо низь­кий рі­вень пе­ре­роб­ки. У сві­ті ри­нок сіль­сько­го­спо­дар­ської си­ро­ви­ни для нас від­кри­тий, а ри­нок про­ду­кції хар­чу­ва­н­ня, де ви­ща до­да­на вар­тість, – ні. Нас ви­штов­ху­ють у си­ро­вин­ну ча­сти­ну. Мо­же­мо за­ли­ши­тись від­ста­ли­ми. Адже за­мо­жних аграр­них кра­їн не­має. Але є озна­ки то­го, що на най­ви­що­му дер­жав­но­му рів­ні усві­до­ми­ли по­тре­бу сер­йо­зно за­йма­ти­ся про­ми­сло­ві­стю.

Якою бу­де на­ша еко­но­мі­ка й Укра­ї­на за 10–20 ро­ків?

– Ба­га­то з тих ін­ду­стрій, яки­ми Укра­ї­на пи­ша­лась, по­сту­по­во зни­кнуть. З’яв­ля­ться но­ві. На­дво­рі – че­твер­та про­ми­сло­ва ре­во­лю­ція. Ба­га­то за­ле­жа­ти­ме від осві­ти. Якщо ру­ха­ти­ме­мось пра­виль­но й уни­кне­мо ма­со­вої вте­чі з кра­ї­ни мо­ло­ді, то ма­ти­ме­мо опти­мі­сти­чний сце­на­рій. Хо­ча ви­кли­ків ба­га­то.

В якій пер­спе­кти­ві?

– У най­ближ­чі три ро­ки. Це і бор­го­ві про­бле­ми, і по­лі­ти­чні, виборчі. Бу­дуть збурення з приводу земельної та пен­сій­ної ре­форм. Однак якщо це не штовхне народ на масову еміграцію чи революцію, то бу­де шанс пе­ре­йти до швид­ко­го роз­ви­тку.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.