ЦЕНЗУРА, ЯКОЇ БОЯЛИСЯ, ХОЧ ЇЇ НЕ БУ­ЛО

Krayina - - ДОКУМЕНТ - Текст: Юрій СТРИГУН джерело: Центр до­слі­джень ви­зволь­но­го ру­ху

”В СРСР цен­зу­ри не­має!” – за­пев­ня­ли ра­дян­ських гро­ма­дян. Хоч на ді­лі цензура бу­ла, при­чо­му кон­тро­лю­ва­ла во­на всі сфе­ри жи­т­тя. Свід­че­н­ня цьо­му – ви­да­на 1946 ро­ку бро­шу­ра ”Пе­ре­чень све­де­ний, за­пре­щен­ных к опу­бли­ко­ва­нию в открытой пе­ча­ти и на ра­дио”. У ній – по­над 300 па­ра­гра­фів. І ко­жен по­чи­на­є­ться сло­вом ”За­пре­ща­е­тся”. Тіль­ки чо­ти­ри ро­ки тому в ар­хі­ві Слу­жби безпеки Укра­ї­ни з неї зня­ли гриф ”ціл­ком та­єм­но”. У до­ре­во­лю­цій­ні ча­си га­зе­ти мо­гли ви­хо­ди­ти з бі­ли­ми пля­ма­ми – ”зай­ві” ма­те­рі­а­ли за­би­ра­ли зі шпальт про­сто пе­ред дру­ком. У СРСР непотрібні текс­ти не по­тра­пля­ли на­віть до верс­тки. Однак іно­ді чи­та­чі по­мі­ча­ли на шпаль­тах ”сюр­при­зи”. За­зви­чай це тра­пля­ло­ся не з ви­ни смі­ли­вих ре­да­кто­рів чи не­ува­жних цен­зо­рів. Про два такі ви­пад­ки роз­по­від­ає Ва­дим Ми­цик, ко­ли­шній директор му­зею в Таль­но­му Чер­ка­ської обла­сті

На по­ча­тку 1950-х у Гре­бін­ках Київської обла­сті ра­йон­на га­зе­та опу­блі­ку­ва­ла ста­т­тю, де у сло­ві ”Ста­лін­град” на­бір­ник за­гу­бив лі­те­ру ”р”. При пе­ре­но­сі ви­йшло ”Ста­лін-гад”. Ре­да­ктор ро­зу­мів усі на­слід­ки та­кої по­мил­ки. Тому щой­но по­ба­чив ви­дру­ку­ва­ний при­мір­ник, пі­шов до сво­го ка­бі­не­ту й ви­стре­лив у скро­ню. На­сту­пно­го дня з Києва при­сла­ли но­во­го ре­да­кто­ра. Тре­ба бу­ло тер­мі­но­во на­пи­са­ти спро­сту­ва­н­ня. То­ді це на­зи­ва­ло­ся ”по­прав­ка”. Від­так взя­ли три ряд­ки: той, де бу­ла по­мил­ка, той, що ви­ще, і той, що ниж­че. На­пи­са­ли так: ”У по­пе­ре­дньо­му но­ме­рі вкра­ла­ся по­мил­ка. Такі-то ряд­ки слід чи­та­ти так-то”. Ви­чи­ту­ва­ла ре­да­кція, но­вий ре­да­ктор і увесь рай­ком. На ра­нок по­ди­ви­ли­ся в га­зе­ту. Жир­ним шри­фтом бу­ло на­бра­но: ”У по­пе­ре­дньо­му но­ме­рі на­шо­го ви­да­н­ня всра­ла­ся по­мил­ка”.

В 1930-х у Ба­бан­ці те­пе­рі­шньо­го Уман­сько­го ра­йо­ну ви­хо­ди­ла га­зе­та ”Біль­шо­ви­цька ро­бо­та”. Спе­ці­а­лі­зу­ва­ла­ся пе­ре­ва­жно на аграр­них те­мах. З осе­ні по­чи­на­ла цикл пу­блі­ка­цій про під­го­тов­ку ґрун­ту до по­сі­ву цукро­вих бу­ря­ків. Кон­тро­лю­ва­ла, як кол­го­спни­ки вно­си­ли по­піл у зем­лю. Зго­дом ко­ре­спон­ден­ти за­мі­ря­ли гли­би­ну оран­ки. Ре­да­ктор під­пи­сав но­мер до ви­пу­ску. Але під час дру­ку трі­сну­ла й роз­ко­ло­ла­ся лі­те­ра ”о”. До чи­та­чів текст ді­йшов у та­ко­му ви­гля­ді: ”Що­би ве­сною ма­ти гар­ний уро­жай цукро­вих бу­ря­ків, кол­го­спни­кам тре­ба з осе­ні сра­ти на гли­би­ну 35– 40 сан­ти­ме­трів із одно­ча­сним вне­се­н­ням по­пе­лу”. Ре­да­ктор по­біг ску­по­ву­ва­ти й ви­про­шу­ва­ти увесь ти­раж. По­тім кіль­ка днів очі­ку­вав аре­шту.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.