КРАЇНУ ТРЕ­БА УБЕЗПЕЧИТИ НА­САМ­ПЕ­РЕД ВІД ПОРОШЕНКА.

ВИПАДОК ГЛАДКОВСЬКОГО – ЦЕ ВІН МАЄ ДОСТУП ДО ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ. ЯК РОЗПОРЯДЖАЄТЬСЯ ЦИМ, ЗАРОБЛЯЮЧИ В РО­СІЇ, НІКОМУ НЕ ВІДОМО. АЛЕ ГЛАДКОВСЬКИЙ І ЙОМУ ПО­ДІ­БНІ – ЦЕ ПОХІДНЕ. ВІН ТРИ­МАЄ СВІЙ БІ­ЗНЕС У РО­СІЇ З ДО­ЗВО­ЛУ ПРЕЗИДЕНТА ПОРОШЕНКА. ІЗ НИМ Є В ПЕРЕПЛУТ

Krayina - - РЕПЛІКА - Текст: Іри­на ЛЕВИЦЬКА

ПОБУТОВЕ СМІ­Т­ТЯ – ВІД­ХО­ДИ, ЩО УТВОРЮЮТЬСЯ В РЕЗУЛЬТАТІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЛЮ­ДЕЙ І ВИДАЛЯЮТЬСЯ НИ­МИ ЯК НЕБАЖАНІ ЧИ НЕПОТРІБНІ. Це – кар­тон, га­зе­тний, па­ку­валь­ний або спо­жив­чий па­пір, та­ра, пре­дме­ти, що ви­йшли з ужи­тку, зла­ма­ні по­бу­то­ві при­ла­ди.

КОСМІЧНЕ СМІ­Т­ТЯ – НЕКЕРОВАНІ ОБ’ЄКТИ, ЯКІ ЛЮ­ДИ­НА ЗАЛИШИЛА У КОСМОСІ. Во­ни біль­ше не ви­ко­ну­ють сво­їх фун­кцій та лі­та­ють нав­ко­ло Зем­лі. Це шту­чні су­пу­тни­ки, ча­сти­ни ра­кет-но­сі­їв, ви­кру­тки, які ви­пу­сти­ли з рук ко­смо­нав­ти, фра­гмен­ти зни­ще­них су­пу­тни­ків. 90% цьо­го смі­т­тя при­па­дає на про­ду­кцію Ки­таю, США та Ро­сії чи ко­ли­шньо­го СРСР.

ВИНОСИТИ СМІ­Т­ТЯ УВІ СНІ – ДО ПЛІТОК. Так тра­ктує сон­ник на сай­ті superMG.com. Ба­чи­ти у сні ку­пи смі­т­тя – до гро­шей. Ве­ли­кі ку­пи не­по­тре­бу ві­щу­ють тур­бо­ти у гро­мад­сько­му жит­ті. Мо­жли­ві при­ни­зли­ві си­ту­а­ції у сто­сун­ках із лю­дьми. Ви­мі­та­ти з ха­ти смі­т­тя – до роз­лу­ки з ки­мось із ро­ди­ни. Спа­лю­ва­ти – не­за­ба­ром по­збу­де­тесь ван­та­жу ми­ну­ло­го. 11-ТОМНИЙ ”СЛОВНИК УКРА­ЇН­СЬКОЇ МОВИ”, ВИДАНИЙ У 1970– 1980 РОКАХ, НАВОДИТЬ ПРИКЛАДИ ВЖИВАННЯ СЛО­ВА ”СМІ­Т­ТЯ” В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ: ”Най­стар­ша Па­ля­ни­ко­ва доч- ка, Ва­си­ли­на, обмі­та­ла ко­ло по­ро­га смі­т­тя” (Іван Не­чуй-Ле­ви­цький). ”За­раз же пе­ре­би­рай­ся в се­ло! Не пе­ре­бе­ре­шся – зав­тра роз­ки­даю, мов смі­т­тя, і твою ха­ту!” (Ми­хай­ло Стель­мах). ”Пев­но, смі­т­тя! – зне­ва­жли­во бур­кнув Лім­бах, від­кла­да­ю­чи книж­ку, якої за­го­лов­ка, оче­ви­дно, не вмів про­чи­та­ти” (Іван Фран­ко). ”Ки­нув­ся пан до па­нії і на­си­лу оді­рвав ї ї від Хри­сті. – Во­на… во­на… – пру­ча­ю­чись у ру­ках у па­на, гу­ка­ла па­ні… – По­гань! Смі­т­тя!” (Па­нас Мир­ний).

”СМІ­Т­ТЯ” – БРАЗИЛЬСЬКИЙ ФІЛЬМ 2014 РО­КУ. Дра­му зні­ма­ли в Ріо-де-Жа­ней­ро. Двоє хло­пців, що ко­пир­са­ю­ться у сміт­ті на зва­ли­щі в Ріо, зна­хо­дять га­ма­нець із ве­ли­кою су­мою гро­шей, па­чкою ло­те­рей­них кви­тків, ка­лен­да­рем із за­зна­че­ни­ми да­та­ми й клю­чем від ка­ме­ри збе­рі­га­н­ня. Вплу­ту­ю­ться у рі­зні при­го­ди, вті­ка­ють від ко­рум­по­ва­ної по­лі­ції та роз­кри­ва­ють пов’яза­ні з цим га­ман­цем таємниці. Фільм пе­ре­міг на Рим­сько­му кі­но­фе­сти­ва­лі.

ШКОЛА ”КОШИК ДЛЯ СМІ­Т­ТЯ” – МИ­СТЕ­ЦЬКИЙ НАПРЯМ, ПОШИРЕНИЙ У США НА МЕЖІ XIX–XX СТ. То­ді художник Ро­берт Ген­рі ого­ло­сив про ство­ре­н­ня ”ми­сте­цтва як жур­на­лі­сти­ки, що ба­чить фар­би ре­аль­ні як ву­ли­чний бруд, як гній пі­сля ко­ней чи лід у ка­лю­жах на Бро­двеї”. Вва­жав, що по­бут і ді­яль­ність бі­дно­ти, про­ле­та­рі­а­ту й се­ре­дньо­го кла­су вар­ті від­тво­ре­н­ня в жи­во­пи­сі.

РОБ-СМІТТЯР – ПРІЗВИСЬКО БРИТАНЦЯ РОБІНА КІВАНА. Він очи­стив від смі­т­тя рі­дне мі­сто Глан­во­тид Веллз, яке вва­жа­ють най­мен­шим у Ве­ли­кій Бри­та­нії. Тут 600 жи­те­лів. Зби­рав пла­сти­ко­ві пля­шки на га­зо­нах, бля­шан­ки з-під пи­ва на тро­ту­а­рах, па­пір­ці, не­до­пал­ки у по­лі­ети­ле­но­вий па­кет і ви­ки­дав у при­зна­че­них мі­сцях. – У Вель­сі лю­дей на­зи­ва­ють за ро­дом за­нять, – ка­же Кі­ван. – Тож у мо­є­му мі­сте­чку є мо­ло­чар – Мо­ло­чний Г’ю, є ли­сто­но­ша, яко­го кли­чуть Кев-По­штар, а апте­ка­ря звуть Бринн-Аспі­рин. Тож для ме­не бу­ло своє­рі­дною роз­ва­гою на­зва­ти се­бе Ро­бом-Смі­т­тя­рем. Я ви­ко­ную цю ро­бо­ту з усмі­шкою. МУСОР – ПРА­ЦІВ­НИК МІЛІЦІЇ АБО ПО­ЛІ­ЦІЇ НА ЗЛОДІЙСЬКОМУ ЖАРГОНІ В РО­СІЇ І КРА­Ї­НАХ КО­ЛИ­ШНЬО­ГО СРСР. По­хо­дить від єв­рей­сько­го сло­ва ”мо­сер” – зра­дник. Ін­ша вер­сія – від абре­ві­а­ту­ри МУС – ”Мо­сков­ский уго­лов­ный сыск”.

ТРЕШ (З АНГЛ. TRASH – СМІ­Т­ТЯ) – НАПРЯМОК У КІ­НО. Філь­ми низь­кої яко­сті, зня­ті за мі­ні­маль­ний бю­джет із ви­ди­ми­ми те­хні­чни­ми по­мил­ка­ми. Бу­ли по­пу­ляр­ни­ми у США в се­ре­ди­ні ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя. Кар­ти­ни зні­ма­ли у будь-яких жан­рах, але най­ча­сті­ше – жа­хи.

ТРЕШ-ГАНТЕРИ (ПОМИЙНИКИ, ФРИГАНИ) – ВИСТУПАЮТЬ ПРО­ТИ ТО­ГО, ЩОБ ВИРОБЛЯТИ, КУПУВАТИ Й ВИКИДАТИ ВСЕ НОВІ Й НОВІ РЕЧІ. По­я­сню­ють це тим, що ре­сур­си пла­не­ти обме­же­ні. Їжу, одяг, до­ма­шнє на­чи­н­ня зна­хо­дять на смі­тни­ках. Най­по­пу­ляр­ні­ший рух треш-ган­те­рів у Шве­ції, США, Бра­зи­лії, Пів­ден-

8,5 т смі­т­тя – май­же 850 ван­та­жі­вок – на­ко­пи­чи­ло­ся у Льво­ві на кі­нець ми­ну­ло­го ти­жня. Мер мі­ста 48-рі­чний Ан­дрій Са­до­вий до­ру­чив під­ле­глим по­про­си­ти між­на­ро­дні ор­га­ні­за­ції й по­соль­ства ви­вез­ти ді­тей із мі­ста, якщо сміт­тє­ва кри­за за­го­стри­ться. На ву­ли­цях роз­ве­ло­ся чи­ма­ло щу­рів. Є за­гро­за епі­де­мії ти­фу й хо­ле­ри Ви­мі­та­ти з ха­ти смі­т­тя – до роз­лу­ки з ки­мось із ро­ди­ни По­хо­дить від абре­ві­а­ту­ри МУС – "Мо­сков­ский уго­лов­ный сыск"

ній Ко­реї, Бри­та­нії та Есто­нії. – Одне з пра­вил – за­ли­ша­ти смі­тни­ки тре­ба у чи­сті­шо­му ви­гля­ді, ніж во­ни бу­ли до то­го, як ти при­йшов, – роз­по­від­ає 27-рі­чний Ві­та­лій Бо­ро­вик зі Льво­ва. – Не­рід­ко ви­тя­гаю зі смі­тни­ка па­пір та пла­стик і пе­ре­кла­даю у при­зна­че­ні для цьо­го кон­тей­не­ри.

МУЗЕЙ НЕ­ПО­ТРЕ­БУ – ТАК НА­ЗИ­ВА­ЮТЬ РОЗ­ТА­ШО­ВА­НИЙ НА ТЕРИТОРІЇ ЗАВОДУ З ПЕРЕРОБКИ ВТОРСИРОВИНИ ”КИЇВМІСЬКВТОРРЕСУРСИ” ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНИЙ МУЗЕЙ. Се­ред екс­по­на­тів – до­ре­во­лю­цій­ний па­те­фон, са­мо­вар із чо­бо­том, ком­плект ін­стру­мен­тів для ка­ту­вань цар­ської жан­дар­ме­рії, са­ни, вер­стат для переробки ко­но­пель. Є та­кож пер­ший у Ро­сій­ській ім­пе­рії пи­ло­сос, ра­діо­при­йма­чі та фо­то­апа­ра­ти, лам­пи, лі­хта­рі, пра­ски, ра­ри­те­тний атлас Ку­би.

СКУЛЬПТУРИ ТВА­РИН ЗІ СМІ­Т­ТЯ СТВО­РЮЄ ПОРТУГАЛЬСЬКИЙ ВУ­ЛИ­ЧНИЙ ХУДОЖНИК АРТУР БОРДАЛО. Ма­те­рі­а­ли для твор­чо­сті зна­хо­дить на по­ки­ну­тих про­ми­сло­вих під­при­єм­ствах. Хо­че при­вер­ну­ти ува­гу гро­мад­сько­сті до су­ча­сних еко­ло­гі­чних ка­та­строф, осо­бли­во до про­бле­ми від­хо­дів рі­зних ви­ро­бництв і їх ути­лі­за­ції.

”СМІ­Т­ТЯ” – ПІСНЯ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО РОК-ГУРТУ ”КАРНА” 2003 РО­КУ. У при­спі­ві йде­ться: Знай…що­ти­смі­т­тя! Знай…як­зна­юя!

”СМІТТЄВОЮ КОРОЛЕВОЮ” НА­ЗИ­ВА­ЮТЬ КИТАЯНКУ 60-РІЧНУ

ЧЖАН ІНЬ. Ску­пив­ши зва­ли­ща у США, ста­ла по­ста­ча­ти па­пе­ро­ву втор­си­ро­ви­ну на ба­тьків­щи­ну. Там ї ї пе­ре­ро­бля­ли, а то­ді ви­го­тов­ля­ли упа­ков­ку й по­вер­та­ли до США. Заробила $3,5 млрд. 2006 ро­ку ї ї ви­зна­ли най­ба­га­тшою лю­ди­ною Ки­таю. Впер­ше в істо­рії кра­ї­ни та­кий ста­тус отри­ма­ла жін­ка.

”ВИКИНЬ МОТЛОХ ІЗ ЖИ­Т­ТЯ” – БЕСТСЕЛЕР ЯПОНСЬКОЇ ПИСЬМЕННИЦІ МАРІ КОНДО, 32 РО­КИ. Пе­ре­кла­де­ний 35 мо­ва­ми. Про­да­ли по­над 3 млн при­мір­ни­ків. ”Кіль­кість ре­чей, яких по­збу­ли­ся мої клі­єн­ти – від пре­дме­тів одя­гу та спі­дньої бі­ли­зни до фо­то­гра­фій, ру­чок, ви­рі­зок із жур­на­лів і про­бної ко­сме­ти­ки – дав­но пе­ре­ви­щи­ла міль­йон. Я кон­суль­ту­ва­ла клі­єн­тів, які ви­ки­да­ли дві­сті 45-лі­тро­вих мі­шків смі­т­тя за один раз”, – пи­ше Марі Кондо у пер­шо­му роз­ді­лі книжки.

”САША, ВИНЕСИ СМІ­Т­ТЯ” – ДРАМА НАТАЛІЇ ВОРОЖБИТ У КИЇВСЬКОМУ МОЛОДОМУ ТЕАТРІ. Прем’єра від­бу­ла­ся у лю­то­му цьо­го ро­ку.

ТОРТ ”КУПА СМІ­Т­ТЯ” ПЕЧЕ 49-РІЧНА ВАЛЕНТИНА МАЗУР З КРИВОГО РОГУ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛА­СТІ. 0,5 л сме­та­ни зби­ває зі склян­кою цукру. Па­чку же­ла­ти­ну за­мо­чує в ста­ка­ні во­ди пів­го­ди­ни. Роз­чи­няє у рі­зних по­су­ди­нах три па­чки фру­кто­во­го же­ле. По­дрі­бнює дві па­чки кре­ке­ру – бі­ло­го й шо­ко­ла­дно­го. – На­бря­клий же­ла­тин тре­ба пі­ді­грі­ти до пов­но­го роз­чи­не­н­ня, осту­ди­ти й ви­ли­ти в зби­ту сме­та­ну, – ра­дить Валентина Мазур. – Ро­змі­ша­ти. Кре­кер ви­мі­ша­ти з по­рі­за­ним же­ле. Су­міш кре­ке­рів і шма­то­чків же­ле за­ли­ти сме­та­ною з же­ла­ти­ном. Пе­ре­ли­ти в фор­му, в якій охо­лод- жу­ва­ти­ме­те торт. За­сти­гає в хо­ло­диль­ни­ку за ніч. Щоб вийня­ти, тре­ба на кіль­ка се­кунд опу­сти­ти фор­му з тор­том у га­ря­чу во­ду, а по­тім пе­ре­ки­ну­ти на блю­до.

СУ­КНІ ЗІ СМІ­Т­ТЯ РОБИТЬ ДИЗАЙНЕРКА ЗІ ШВЕЙЦАРІЇ ІСАГУС ТАУШ. З 2015-го жи­ве в Ки­є­ві. Для ство­ре­н­ня одя­гу ви­ко­ри­сто­вує чор­ні сміт­тє­ві па­ке­ти, плю­ше­вих ве­дме­ди­ків, го­ло­ви ля­льок, гу­мо­ві ру­ка­ви­чки, вин­ні кор­ки. Ка­же, робить не ко­ле­кції, а ві­зу­аль­ні істо­рії про все, що не по­до­ба­є­ться на пла­не­ті: зброю, за­бру­дне­н­ня дов­кі­л­ля то­що.

Чо­ло­вік ви­ки­нув дві­сті 45-лі­тро­вих мі­шків смі­т­тя за один раз

Сте­пан ХМАРА, 79 ро­ків, по­лі­тик, по­літв’язень ра­дян­ських та­бо­рів

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.