Кло­по­тав про звіль­не­н­ня Та­ра­са Шев­чен­ка пе­ред си­ном імператора

Krayina - - ІСТОР ІЯ -

5 ве­ре­сня – граф Оле­ксій Толстой на­ро­див­ся у Санкт-Пе­тер­бур­зі. Ба­тько – граф Ко­стян­тин Толстой, ма­ти – Ан­на Пе­ров­ська. По­друж­жя роз­хо­ди­ться за шість ти­жнів пі­сля на­ро­дже­н­ня си­на.

– із ма­тір’ю та дядь­ком Оле­ксі­єм Пе­ров­ським ман­друє по Ні­меч­чи­ні. У Ве­йма­рі го­стю­ють у Йо­ган­на Ге­те. Під­стар­ку­ва­тий по­ет до­зво­ляє Альо­ші по­си­ді­ти в се­бе на ру­ках.

– вла­што­ву­є­ться в Мо­сков­ський ар­хів Мі­ні­стер­ства закордонних справ. Пі­зні­ше пра­цює в ро­сій­ській мі­сії при ні­ме­цько­му сей­мі в Фран­кфур­ті-на-Май­ні, від­ді­лен­ні Ім­пе­ра­тор­ської кан­це­ля­рії.

– пі­сля аре­шту Та­ра­са Шев­чен­ка за участь у під­піль­но­му Ки­ри­ло-Ме­фо­ді­їв­сько­му то­ва­ри­стві про­сить си­на імператора Олександра ІІ звіль­ни­ти по­е­та. Отри­мує від­мо­ву. Дві­чі їздить до Орен­бур­га, де Шев­чен­ко від­бу­ває за­сла­н­ня.

– з дво­ю­рі­дни­ми бра­та­ми Оле­ксі­єм, Оле­ксан­дром і Во­ло­ди­ми­ром Жем­чу­жні­ко­ви­ми по­чи­нає пу­блі­ку­ва­ти в жур­на­лі ”Сов­ре­мен­ник” са­ти­ри­чні вір­ші й афо­ри­зми. Під­пи­су­ю­ться псев­до­ні­мом Ко­зьма Пру­тков.

– за­пи­су­є­ться в стрі­ле­цький полк, аби взя­ти участь у Крим­ській вій­ні. До фрон­ту не до­хо­дить – зля­гає з ти­фом під Оде­сою.

– у Дре­зде­ні бе­ре шлюб із Со­фі­єю Ба­хме­тьє­вою – ко­ли­шньою дру­жи­ною пол­ков­ни­ка Льва Міл­ле­ра. По­зна­йо­ми­ли­ся за 12 ро­ків до цьо­го. Ді­тей не ма­ли.

10 жов­тня – Оле­ксій Толстой помер у ро­дин­но­му ма­є­тку в се­лі Кра­сний Ріг – те­пер Брян­ська область, Ро­сія. При­чи­ною смер­ті ста­ло пе­ре­до­зу­ва­н­ня мор­фі­єм, за до­по­мо­гою яко­го граф зні­мав го­лов­ний біль. Оле­ксій бу­вав в ім­пер­ських по­ко­ях і грав­ся з ца­ре­ви­чем Оле­ксан­дром. Ко­ли обоє ви­ро­сли, про­дов­жи­ли дру­жбу. Пі­сля смер­ті без­ді­тно­го дядь­ка Оле­ксія Пе­ров­сько­го граф Толстой успад­ку­вав йо­го ма­є­ток. Мо­же до­зво­ли­ти со­бі про­во­ди­ти вільний час на світ­ських ве­чо­рах або в ман­драх за кор­до­ном. Але ма­рить лі­те­ра­тур­ною кар’єрою. Пи­ше вір­ші й опо­віда­н­ня, ви­дає фан­та­сти­чну по­вість ”Упир”. ми­сте­цтво, фі­ло­со­фію, мі­сти­ку. У чо­ти­ри­том­но­му зі­бран­ні йо­го тво­рів по­ло­ви­ну остан­ньо­го за­йма­ють ли­сти до ко­ха­ної. ”Мой дво­ю­ро­дный брат при­е­хал из Ма­ло­рос­сии и при­вез с со­бой ве­ли­ко­ле­пные на­ци­о­наль­ные мо­ти­вы! – пи­ше Оле­ксій 15 листопада 1852 ро­ку. – Они мне пе­ре­вер­ну­ли серд­це. Ни­ка­кая на­ци­о­наль­ная му­зыка не выра­зи­ла свою на­ро­дность с та­ким ве­ли­чи­ем и си­лой, как ма­ло­рос­сий­ская. Она да­же лу­чше ве­ли­ко­рос­сий­ской, ко­то­рая так выра­зи­тель­на. Слу­шая ее, ты бы по­сте­пен­но ви­де­ла открыва­ю­щу­ю­ся пе­ред то­бой всю исто­рию Ма­ло­рос­сии. Ты бы лу­чше по­ня­ла ха­ра­ктер на­ро­дно­стей, чем чи­тая Го­го­ля или Ко­ни­ско­го”. За­вер­шує ли­ста так: ”Если бы мне оста­ва­лось толь­ко 10 лет жи­зни, я бы охо­тно от­дал по­ло­ви­ну, что­бы обла­дать кра­си­вым го­ло­сом или боль­шим му­зыкаль­ным та­лан­том”. Про­ти сто­сун­ків ви­сту­пає Ан­на Пе­ров­ська – ма­тір Оле­ксія. Во­на знає про по­за­шлю­бну ди­ти­ну Со­фії, вва­жає її лег­ко­ва­жною. Має на це під­ста­ви – пі­сля зна­йом­ства з гра­фом та за­во­дить ро­ман із пи­сьмен­ни­ком Дми­тром Гри­го­ро­ви­чем. Толстой не мо­же пі­ти про­ти во­лі ма­те­рі. Спіл­ку­є­ться з ко­ха­ною по­тай.

”ЕЕ ДУ­ША НЕ ТОЛЬ­КО НЕ СОЧУВСТВОВАЛА ЭТОЙ СВЯЗИ, НО БЫЛА ГЛУБОКО ВОЗМУЩЕНА И ОТНОСИЛАСЬ С ПОЛНЫМ НЕДОВЕРИЕМ К ИСКРЕННОСТИ Со­фьи Ан­дре­ев­ны, – зга­дує дво­ю­рі­дний брат Тол­сто­го, ху­до­жник Лев Жем­чу­жні­ков. – Не раз у ме­ня с нею, тай­но от сына, были бе­се­ды об этом. Она, бе­дная, го­во­ри­ла, а сле­зы так и ка­па­ли из глаз ее. Я сто­ял всею ду­шою за Со­фью Ан­дре­ев­ну и ста­рал­ся ра­зу­бе­дить ее – на­пра­сно. Чу­ткое ма­те­рин­ское серд­це”. 1853 ро­ку по­чи­на­є­ться Крим­ська вій­на. Оле­ксій Толстой ор­га­ні­зо­вує пар­ти­зан­ський за­гін. За­мов­ляє в Ту­лі пар­тію да­ле­ко­бій­них гвин­ті­вок. Про­те ідею не під­три­мує ім­пе­ра­тор. То­ді граф за­пи­су­є­ться в стрі­ле­цький полк, що ви­ру­шає на пів­день. Він лег­ко зна­хо­дить мо­ву з офі­це­ра­ми – ра­зом обго­во­рю­ють лі­те­ра­ту­ру і гра­ють в го­род­ки. До фрон­ту не до­хо­дять. На­при­кін­ці 1855-го в око­ли­цях Оде­си біль­шість во­я­ків зля­гає від ти­фу. Се­ред них і граф. Оле­ксан­дро­ві ІІ що­дня шлють де­пе­ші, в яких по­ві­дом­ля­ють про здо­ров’я Тол­сто­го. Ли­ше пі­сля то­го, як хво­ро­ба оста­то­чно ми­нає, май­бу­тній ім­пе­ра­тор на­ка­зує: ”Те­перь по­ла­гаю изли­шним до­но­сить еже­днев­но

> >

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.