”Я смо­трю на Ма­ло­рос­сию

Krayina - - ІСТОР ІЯ -

ТУРГЕНЄВ ЗВЕРТАЄ УВА­ГУ НА ЖІН­КУ З КРАСИВОЮ ФІГУРОЮ І ПИШНИМ ВОЛОССЯМ. Про­сить її зня­ти ма­ску. Та від­мов­ля­є­ться. До­мов­ля­ю­ться зу­стрі­ти­ся за кіль­ка днів. Тургенєв втра­чає ін­те­рес до Ба­хме­тьє­вої, по­ба­чив­ши її облич­чя. – Что же я то­гда уви­дел? Ли­цо чу­хон­ско­го сол­да­та в юб­ке! – ко­мен­тує. На­то­мість Оле­ксій Толстой про­дов­жує зна­йом­ство. Со­фія знає 14 мов, грає на му­зи­чних ін­стру­мен­тах і гар­но спі­ває. Граф при­свя­чує зна­йом­ству вір­ша ”Средь шум­но­го ба­ла”, що за­кін­чу­є­ться сло­ва­ми ”Но ка­же­тся мне, что лю­блю”. Вра­же­н­ня від по­до­ро­жей Російською ім­пе­рі­єю та За­хі­дною Єв­ро­пою опи­сує в ли­стах до Со­фії. Обго­во­рю­ють лі­те­ра­ту­ру, как на мою истин­ную ро­ди­ну. Мое дет­ство было чре­звычай­но сча­стли­во и оста­ви­ло во мне одни све­тлые во­спо­ми­на­ния. Быв един­ствен­ным сыном, не имев то­ва­ри­ща для игр и ода­рен­ный пыл­ким во­обра­же­ни­ем, я очень ра­но при­вык к ме­чта­тель­но­сти, ко­то­рая вско­ре прев­ра­ти­лась в ре­ши­тель­ную склон­ность к по­эзии. Ме­стная при­ро­да мно­го то­му со­дей­ство­ва­ла. Во­здух и вид на­ших боль­ших ле­сов, стра­стно лю­би­мых мною, остав­ля­ли во мне глу­бо­кое впе­ча­тле­ние”, – пи­ше граф Оле­ксій Толстой в ли­сті іта­лій­сько­му вче­но­му Ан­дже­ло де Ґу­бер­на­ті­су 16 бе­ре­зня 1874- го. До во­сьми ро­ків він жив у ро­дин­но­му ма­є­тку в се­лі Кра­сний Ріг на Ста­ро­дуб­щи­ні – най­пів­ні­чні­шій укра­їн­ській етні­чній те­ри­то­рії. Ча­сто на­ві­ду­вав­ся сю­ди і в зрі­ло­му ві­ці. Оста­то­чно переїхав до ма­є­тку на ста­ро­сті літ, тут помер і по­хо­ва­ний.

Оле­ксан­дро­ві ІІ що­дня шлють де­пе­ші, в яких по­ві­дом­ля­ють про здо­ров’я Тол­сто­го

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.