До­ку­мен­ти отри­ма­ли ті, хто до­вів, що три по­ко­лі­н­ня пред­ків жи­ли у Бір­мі

270 ТИ­СЯЧ ЛЮДЕЙ СТА­ЛИ БІЖЕНЦЯМИ ЗА ДВА ТИ­ЖНІ

Krayina - - СВІТ - Пі­дго­ту­ва­ла Окса­на СНІГУР

По­над 270 тис. людей на­ціо­наль­но­сті рохінджа вте­кли від пе­ре­слі­ду­вань із М’ян­ми до Бан­гла­деш за два ти­жні. У шта­ті Ра­кхайн спа­ли­ли по­над 6 тис. їхніх бу­дин­ків, за да­ни­ми ООН. Ути­ски рохінджа вій­сько­ви­ми по­ча­ли­ся пі­сля то­го, як 25 сер­пня бо­йо­ви­ки з ор­га­ні­за­ції ”Ар­мія по­ря­тун­ку рохінджа Ара­ка­на” ата­ку­ва­ли кіль­ка по­лі­цей­ських і вій­сько­вих по­стів. У про­ти­сто­я­н­нях за­ги­ну­ли май­же 700 осіб. Вла­да М’ян­ми не пу­скає в кра­ї­ну між­на­ро­дних спо­сте­рі­га­чів. У Ра­ді Без­пе­ки Ор­га­ні­за­ції Об’єд­на­них На­цій заяву із за­су­дже­н­ням ути­сків рохінджа за­бло­ку­ва­ли Ро­сія й Ки­тай. Сте­фа­ні ВІЛЬЯМС, 37 ро­ків, во­лон­тер, Дак­ка, Бан­гла­деш: – ПРАЦЮЮ З БІЖЕНЦЯМИ З РАКХАЙНУ В ТИМЧАСОВИХ ТАБОРАХ. Умо­ви там жа­хли­ві. Бан­гла­деш не був го­то­вий при­йма­ти та­ку кіль­кість людей. Зруй­но­ва­но десь 20 сіл. Рохінджа – ізо­льо­ва­на спіль­но­та. На­віть за­раз ба­га­то хто про­по­нує до­по­мо­гу, за­бра­ти кіль­ка ро­дин – во­ни не по­го­джу­ю­ться. Про­бле­ма бу­ла в то­му, що й у са­мій М’ян­мі во­ни не намагалися ін­те­гру­ва­ти­ся. До чу­жин­ців на­ла­што­ва­ні дуже агре­сив­но. Дві ор­га­ні­за­ції намагалися за­охо­ти­ти їхніх ді­тей здо­бу­ва­ти осві­ту. Про­ект про­ва­лив­ся. Рохінджа вва­жа­ли, що учнів пе­ре­ко­ну­ва­ти­муть змі­ни­ти ві­ру. З іншого бо­ку, ро­зу­мію, що до­ві­ря­ти сві­ту під­став у них не­має. Вла­да вла­што­ву­ва­ла по­лю­ва­н­ня не на са­мих бій­ців ”Ар­мії по­ря­тун­ку”, а те­ро­ри­зу­ва­ла їхні ро­ди­ни. Ви­кра­да­ли ді­тей, ґвал­ту­ва­ли жі­нок і до­ньок. І по­скар­жи­ти­ся во­ни ні­ку­ди не мо­гли. То­му за­раз їхні­ми свід­че­н­ня­ми ма­ні­пу­лю­ють. Одні за­ви­щу­ють кіль­кість жертв на­си­л­ля. Ін­ші ка­жуть, що рохінджа обма­ню­ють.

Ал­ман САВІ, 41 рік, лі­кар, Нью-Де­лі, Ін­дія: – МОЯ РО­ДИ­НА ВТЕКЛА З ТОДІШНЬОЇ БІРМИ ДО БАН­ГЛА­ДЕШ. 1982-го в ба­тька за­бра­ли до­ку­мен­ти. То­ді рохінджа пе­ре­ста­ли вва­жа­ти гро­ма­дя­на­ми. При цьому не на­да­ли їм яко­гось іншого ста­ту­су. Їх до­сі вва­жа­ють не­за­кон­ни­ми пе­ре­се­лен­ця­ми з Бан­гла­деш. Па­спор­ти і всі до­від­ки за­бра­ли. Не да­ли на­віть тимчасових по­сві­док. Офі­цій­ний ста­тус то­ді отри­ма­ли тіль­ки ті, хто міг до­ве­сти, що їхні пред­ки протягом трьох по­ко­лінь жи­ли у Бір­мі. Таких бу­ли оди­ни­ці. Су­сід мав сві­до­цтво про на­ро­дже­н­ня ба­бу­сі і згад­ку в стат­ті 1947 ро­ку про пра­ді­да. Це вра­ху­ва­ли. Ба­тько був пер­спе­ктив­ний ней­ро­хі­рург. Єди­ний мав та­ку ква­лі­фі­ка­цію у двох шта­тах. Якийсь час у лі­кар­ні пра­цю­вав без до­ку­мен­тів. Пла­ти­ли йо­му, як при­би­раль­ни­ку. То­ді у сестри виявили доброякісну пухлину в горлі. За­ва­жа­ла ди­ха­ти. Та­то­ві ко­ле­ги від­мо­ви­ли­ся при­йма­ти ма­лу. Оперували вно­чі у протертій хлоркою підсобці. Ба­тьки ви­рі­ши­ли ті­ка­ти. Та­то­ві по­но­ви­ли до­ку­мен­ти че­рез уні­вер­си­тет у Мо­скві. Там він був у спи­сках ви­пу­скни­ків. Він до­сі опе­рує в одній із най- до­рож­чих клі­нік Ін­дії. Ста­вить на но­ги пі­сля ава­рій, добре справ­ля­є­ться з пі­сляін­суль­тни­ми ста­на­ми. Рік то­му ви­ве­зли три сім’ї. Їх про­сто ви­гна­ли з їхніх бу­дин­ків. Там по­се­ли­ли по­лі­цей­ських. Це бу­ли най­кра­щі до­мів­ки в се­лі. У М’ян­мі ужи­ва­є­ться по­над сто рі­зних на­ціо­наль­но­стей. Не ро­зу­мію, чо­му їм за­ва­жа­ли са­ме рохінджа. Лю­ди по­ча­ли ра­ди­ка­лі­зу­ва­ти­ся. Бі­жен­ці роз­по­від­а­ли, що є вер­бу­валь­ни­ки з ”Іслам­ської дер­жа­ви” й ”Та­лі­ба­ну”. Во­ни під­бу­рю­ва­ли до­би­ва­ти­ся не­за­ле­жно­сті або роз­ши­ре­ної ав­то­но­мії. По­ча­ли про­во­ку­ва­ти вла­ду – на­па­да­ти на дер­жав­ні офі­си, по­лі­цей­ських, під­па­лю­ва­ти бу­дин­ки. Че­рез це ре­шта спіль­нот му­суль­ман по­ча­ли во­ро­же ста­ви­ти­ся до рохінджа. Ні­ко­му ж не по­ясниш, що з мільйона людей бо­йо­ви­ків під­три­му­ють ли­ше кіль­ка ти­сяч.

Му­га­мад ШЕРТАН, 56 ро­ків, імам, Найп’ їдо, М’ян­ма: – У ДАЦЦІ НІ­ХТО НЕ ПЕРЕЙМАЄТЬСЯ ТИМ, ЩО ВІД­БУ­ВА­Є­ТЬСЯ В РАКХАЙНІ. Про­бле­ма в то­му, що спіль­но­та над­то за­кри­та. Ми по­ча­ли звер­та­ти­ся до ін­ших му­суль­ман­ських кра­їн. То­ді ви­яви­ло­ся, що зйом­ки, які нам пе­ре­да­ли, – із Си­рії. Це по­ши­рю­ють у со­ці­аль­них ме­ре­жах. До­ві­ри до на­ших за­кли­ків про до­по­мо­гу та­кі ві­део не до­да­ють. Ін­ші му­суль­ман­ські спіль­но­ти не хо­чуть втру­ча­ти­ся. Всі жи­вуть мир­но з буд­ди­ста­ми. Тіль­ки цьо­го­річ що­най­мен­ше три десятки дівчат рохінджа викрали і зґвалтували. Ма­є­мо прі­зви­ща тих, хто від­да­вав та­кі на­ка­зи.

У СЕСТРИ ВИЯВИЛИ ДОБРОЯКІСНУ ПУХЛИНУ В ГОРЛІ. ОПЕРУВАЛИ ВНО­ЧІ У ПРОТЕРТІЙ ХЛОРКОЮ ПІДСОБЦІ ТРИ ДЕСЯТКИ ДІВЧАТ РОХІНДЖА ВИКРАЛИ І ЗҐВАЛТУВАЛИ

Чо­ло­вік на­ціо­наль­но­сті рохінджа пе­ре­но­сить жін­ку че­рез рі­чку на кор­до­ні М’ян­ми і Бан­гла­деш. До ор­га­ні­зо­ва­них пун­ктів про­пу­ску сто­ять дов­же­ле­зні чер­ги бі­жен­ців Але до­сі ні­ко­го по­ка­ра­ти не вда­ло­ся. Є свід­че­н­ня, що кіль­ка де­ся­тків жі­нок утри­му­ють у за­ру­чни­ках. Вла­да від­мов­ля­є­ться про­ве­сти об­шу­ки. Нас під­три­ма­ли Са­у­дів­ська Ара­вія, му­суль­ма­ни Ро­сії, Ка­зах­ста­ну, Єги­пту, Си­рії. Але це ні­чо­го не дає. Вій­сько­ві про­дов­жу­ють ви­ти­ска­ти рохінджа з їхніх до­мі­вок. Се­ла спа­лю­ють. Ті від­би­ва­ю­ться. За­стре­ли­ли кіль­ка де­ся­тків вій­сько­вих. Еван РІКСТОН, 28 ро­ків, жур­на­ліст, Дак­ка, Бан­гла­деш: – ПРОТИСТОЯННЯ ТРИВАЮТЬ ІЗ ЧАСІВ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙ­НИ. То­му ска­за­ти, хто там не­пра­вий, важ­ко. Вла­да вва­жає, що рохінджа ма­ють пі­ти у Бан­гла­деш. Але во­ни жи­вуть на те­ри­то­рії Ракхайну ро­ків 150. Вла­да ро­би­ла все, щоб ізо­лю­ва­ти рохінджа. А ті не намагалися якось змі­ни­ти си­ту­а­цію. ОАЕ і Са­у­дів­ська Ара­вія про­бу­ва­ли ор­га­ні­зу­ва­ти для них осві­тні цен­три. Про­по­ну­ва­ли спон­со­ру­ва­ти фер­ми і не­ве­ли­кі під­при­єм­ства в обмін на діа­лог із вла­дою. Рохінджа на це не пі­шли. Для вре­гу­лю­ва­н­ня си­ту­а­ції по­трі­бне втру­ча­н­ня між­на­ро­дної спіль­но­ти. Бі­жен­ці при­бу­ва­ють. Ор­га­ні­зо­ва­ної до­по­мо­ги не­має. Ви­ті­сня­ють із сіл мі­сце­вих. Вій­сько­ві три­ма­ють си­ту­а­цію під кон­тро­лем, але це не надовго.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.