За п’ять ро­ків отри­ма­є­мо пер­ші ре­зуль­та­ти

Krayina - - ТЕМА : РЕФОРМИ - текст: Сер­гій ДЕМЧУК

5 ве­ре­сня Вер­хов­на Ра­да ухва­ли­ла пер­шу із за­пла­но­ва­них на осінь реформ – закон ”Про осві­ту”. Чи ве­ли­ка не­об­хі­дність у цій ре­фор­мі?

– Осві­та справ­ді в гли­бо­кій кри­зі, – ка­же ди­ре­ктор сто­ли­чної шко­ли №148, член ко­ле­гії Мі­ні­стер­ства осві­ти й на­у­ки Сер­гій ГОРБАЧОВ, 58 ро­ків. – Змі­ню­ва­ти по­трі­бно дуже ба­га­то. На­сам­пе­ред реформувати під­го­тов­ку вчи­те­лів, си­сте­му управ­лі­н­ня шко­лою, щоб во­на бу­ла ав­то­ном­ні­шою й мо­гла ре­а­гу­ва­ти на за­пи­ти су­ча­сно­сті. Тре­ба змі­ню­ва­ти пси­хо­ло­гі­чний клі­мат у шко­лі, вста­нов­лю­ва­ти атмо­сфе­ру до­ві­ри між нею і су­спіль­ством. Ро­зро­бни­ки й іні­ці­а­то­ри за­ко­ну ”Про осві­ту” добре ро­зумі­ли, що то­чко­ві змі­ни про­бле­му не ви­рі­шать. То­му спро­бу­ва­ли за­про­по­ну­ва­ти си­стем­ну ре­фор­му на но­вих за­са­дах. Однак цей закон до­сить ком­про­мі­сний. Де­які ре­чі ви­кли­ка­ють го­стрі дис­ку­сії: два­над­ця­ти­рі­чна шко­ла, мова ви­кла­да­н­ня, питання управ­лі­н­ня й ав­то­но­мії. Але закон фі­ксує опти­маль­ну то­чку рів­но­ва­ги в ба­га­тьох про­бле­мах. Він про­гре­сив­ний і по­трі­бний. Дис­ку­сії, зві­сно, три­ва­ти­муть. Бу­дуть спро­би змі­ни­ти якісь нор­ми. Це нор­маль­но, ко­ли си­стем­ний закон ви­кли­кає якісь за­пе­ре­че­н­ня у мар­гі­наль­них груп.

Су­спіль­ство го­то­ве до осві­тньої реформи?

– Су­спіль­ства як та­ко­го не­ма. Без­ха­тько, який тру­сить сміт­тє­ві ба­ки, й лю­ди­на з ака­де­мі­чною осві­тою ма­ють рі­зні то­чки зо­ру й мо­ти­ва­ції для сво­єї ді­яль­но­сті. Ча­сти­на вчи­те­лів го­то­ві. Ін­шій ча­сти­ні бай­ду­же. А де­які агре­сив­но про­тив­ля­ться. Закон ство­рює біль­ше мо­жли­во­стей для тих, хто хо­че пра­цю­ва­ти, та ство­рює про­бле­ми тим, хто не хо­че. Де­які нор­ми ма­ють бу­ти ра­ди­каль­ні­ші. Май­же не­мо­жли­во звіль­ни­ти вчителя, який на тривалій трудовій угоді й лінується пра­цю­ва­ти. Па­пір­ці він за­пов­нює, уро­ки про­во­дить. Але дітям ну­дно, во­ни не отримують по­трі­бних знань, з ба­тька­ми спіль­ної мо­ви не зна­хо­дить. Однак фор­маль­но він ви­ко­нує свою ро­бо­ту. І це про­бле­ма для ди­ре­кто­рів. От­же, по­трі­бно змі­ню­ва­ти тру­до­ве за­ко­но­дав­ство. Є при­каз­ка: чо­му дур­ні – бо бі­дні, чо­му бі­дні – бо дур­ні. Ро­зви­ток осві­ти по­тре­бує дуже ве­ли­ких ко­штів. Вну­трі­шній ва­ло­вий про­дукт на осо­бу в Фін­лян­дії – 44 ти­ся­чі до­ла­рів. В Укра­ї­ні – 4 ти­ся­чі до­ла­рів. Де взя­ти гро­ші на зар­пла­ти вчи­те­лям, на обла­дна­н­ня, кра­щі приміщення? Але по­мі­чаю по­зи­тив­ну тен­ден­цію. Пі­сля прийня­т­тя за­ко­нів про де­цен­тра­лі­за­цію мі­сце­ві бю­дже­ти отри­ма­ли до­брі ко­шти. Шко­ли за­раз мо­жуть ви­тра­ча­ти зна­чно біль­ше. Во­дно­час на по­ча­ток 2017 ро­ку на ра­хун­ках ка­зна­чейств за­ли­ша­ли­ся не­ви­ко­ри­ста­ни­ми май­же 2,5 мі­льяр­да гри­вень осві­тньої су­бвен­ції. Їх ту­по не за­сто­су­ва­ли. Ци­ми гро­ши­ма можна ще ско­ри­ста­ти­ся. Але питання: на­ві­що три­ма­ти їх без ру­ху? Це за­ле­жить на­сам­пе­ред від мі­сце­вої вла­ди. У Ки­є­ві освітня су­бвен­ція ви­чер­па­на май­же до ко­пі­є­чки, ли­ши­ли­ся 12 гри­вень на ди­ти­ну. Загалом по Укра­ї­ні не ви­ко­ри­ста­ли по 650 гри­вень на ди­ти­ну. Ці гро­ші мі­сце­ві ор­га­ни вла­ди по­кла­ли на де­по­зи­ти і зні­ма­ють від­со­тки, а шко­ли не ма­ють мий­них за­со­бів, обла­дна­н­ня. Тре­ба вчи­ти­ся ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти на­яв­не.

Що го­лов­не в но­во­му за­ко­ні ”Про осві­ту”?

– Ми від­хо­ди­мо від орі­єн­то­ва­но­сті на пре­дмет ви­кла­да­н­ня та іде­мо до то­го, що в цен­трі всьо­го бу­де ди­ти­на. Зав­да­н­ня не ви­чи­та­ти пев­ну кіль­кість го­дин, а до­по­мог­ти учню зро­зу­мі­ти йо­го мо­жли­во­сті й ре­а­лі­зу­ва­ти їх. У ра­дян­ській шко­лі знання да­ли – й іди гу­ляй. Зви­чай­но, без знань ні­чо­го не бу­де, але но­ва укра­їн­ська шко­ла вчи­ти­ме ко­ри­сту­ва­ти­ся ни­ми. Тоб­то не тіль­ки зна­ти, що пло­ща – це по­мно­жи­ти дов­жи­ну на ши­ри­ну. А й уміти визначити обсяг приміщення та скіль­ки по­трі­бно для ньо­го шпалер. Ба­га­тьом по­ра­ху­ва­ти кіль­кість ру­ло­нів для кім­на­ти – над­скла­дне зав­да­н­ня.

МАЙ­ЖЕ НЕ­МО­ЖЛИ­ВО ЗВІЛЬ­НИ­ТИ ВЧИТЕЛЯ, ЯКИЙ НА ТРИВАЛІЙ ТРУДОВІЙ УГОДІ Й ЛІНУЄТЬСЯ УЧЕНЬ ПОВИНЕН УМІТИ ВИЗНАЧИТИ ОБСЯГ ПРИМІЩЕННЯ ТА СКІЛЬ­КИ ПО­ТРІ­БНО ДЛЯ НЬО­ГО ШПАЛЕР

Ко­ли від­чу­є­мо по­зи­тив­ні ре­зуль­та­ти від реформи?

– Пер­ші – ро­ків за п’ять. Кін­це­ві – десь за 20. Стіль­ки три­ва­ла ре­фор­ма осві­ти у Фін­лян­дії, де за­раз во­на – одна з най­кра­щих у сві­ті. Жи­т­тя вчить: ні­що ніколи не ре­а­лі­зу­є­ться так, як бу­ло за­пла­но­ва­но. Ду­маю, вже за п’ять ро­ків діти ви­хо­ди­ти­муть зі шко­ли під­го­тов­ле­ні­ши­ми до жи­т­тя і со­ці­аль­но орі­єн­то­ва­ні­ши­ми. Ма­ти­муть роз­ви­не­ний емо­цій­ний ін­те­лект (та­кі лю­ди здатні ефе­ктив­но управ­ля­ти сво­єю емо­цій­ною сфе­рою. Во­ни лег­ше до­ся­га­ють ме­ти. – Кра­ї­на). Умі­ти­муть кра­ще пра­цю­ва­ти в ко­ман­ді, вра­хо­ву­ва­ти дум­ку ін­ших, від­чу­ва­ти вла­сну від­по­від­аль­ність. Я при­йшов у шко­лу 1984-го. За ці ро­ки не ба­чив та­ко­го при­том­но­го, чі­тко­го й кон­стру­ктив­но­го до­ку­мен­та, як кон­це­пція ”Но­вої укра­їн­ської шко­ли” (ви­зна­чає ме­ту, шля­хи та ета­пи ре­а­лі­за­ції дер­жав­ної політики у сфе­рі ре­фор­му­ва­н­ня за­галь­ної середньої осві­ти до 2029 ро­ку. – Кра­ї­на).

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.