”Відсутність які­сної елі­ти – це на­ша про­бле­ма що в XVII сто­літ­ті, що за­раз”

ЯКЩО ДЕРЖАВА ПЕ­РЕ­ЖИ­ВАЄ СТРЕСИ Й ЕКОНОМІЧНИЙ ЗАНЕПАД, ТО ЦЕ НЕ ОЗНА­ЧАЄ, ЩО ТЕ СА­МЕ ВІДЧУВАЄ КУЛЬТУРА. ЧА­СТО ЯКРАЗ НАВ­ПА­КИ – У ЧАСИ ЛИХОЛІТТЯ ВО­НА ПЕРЕБУВАЄ НА ПІДЙОМІ, – КА­ЖЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЕЦЬ І ПИ­СЬМЕН­НИК ВОЛОДИМИР ПАНЧЕНКО

Krayina - - ЛЮДИ ТА РЕЧІ -

З ВОЛОДИМИРОМ ПАНЧЕНКОМ ЗУСТРІЧАЄМОСЯ БІ­ЛЯ ФІЛАРМОНІЇ У КРОПИВНИЦЬКОМУ. Він – у бі­лій со­ро­чці на ко­ро­ткий ру­кав і з но­ут­бу­ком у па­ке­ті. У цьому мі­сті пи­сьмен­ник про­жив 17 ро­ків. За­раз при­їхав на ми­сте­цький фе­сти­валь ”Кро­пив­ни­цький-2017”, який про­йшов із 29 сер­пня до 3 ве­ре­сня. – Ро­дом я з Оде­щи­ни. В Оде­сі про­вів 14 ро­ків. Мі­сто за­пам’ята­ло­ся як дуже ло­яль­не і то­ле­ран­тне. Уявити, що в ньо­му мо­жли­ві не­по­ро­зу­мі­н­ня на на­ціо­наль­ній осно­ві, до­сі важ­ко. Істо­ри­чно там при­ти­ра­ли­ся ба­га­то мов і куль­тур. Це ні­ку­ди не зни­кло. За­во­ру­ше­н­ня 2014-го – про­во­ка­ція. Ко­ли під­бу­рю­ва­н­ня скін­чи­ли­ся, лю­ди швид­ко за­спо­ко­ї­ли­ся. Оде­са і до тяж­ких 1990-х по­ста­ви­ла­ся іро­ні­чно. Швид­ко зо­рі­єн­ту­ва­ла­ся, як жи­ти да­лі. Бо зав­жди вмі­ла тор­гу­ва­ти. У мої часи там був пром­ри­нок Тов­ку­чка. Наприкінці 1970-х вла­да ви­рі­ши­ла йо­го за­кри­ти. Го­ро­дя­ни на це тіль­ки смі­я­ли­ся: ”Они ее за­крыли? Они ее рас­сре­до­то­чи­ли!” Що зво­зи­ло­ся на ба­зар, роз­зо­се­ре­ди­ло­ся по дво­рах, слу­жбо­вих ка­бі­не­тах. Сі­да­є­мо за сто­лик у кав’яр­ні під на­ві­сом-па­ра­со­лею.

Що спо­ну­ка­ло Вас пе­ре­їха­ти звід­ти до Кі­ро­во­гра­да?

– У ме­не вже бу­ло двоє ді­тей, але не мали де жи­ти. В Оде­сі з цим про­бле­ма. Отри­ма­ти від дер­жа­ви по­ме­шка­н­ня – пер­спе­кти­ва 20 ро­ків. Ми пе­ре­їжджа­ли з квар­ти­ри на квар­ти­ру. Зре­штою нам да­ли дві кім­на­ти без ві­кон у яко­мусь флі­ге­льо­чку. У Кі­ро­во­гра­ді якраз ство­рю­ва­ли обла­сну ор­га­ні­за­цію Спіл­ки пи­сьмен­ни­ків. Не ви­ста­ча­ло чле­нів спіл­ки. За­про­си­ли ме­не. За­про­по­ну­ва­ли на ви­бір одра­зу кіль­ка квар­тир. По­чу­вав­ся, як при­ві­ле­йо­ва­ний фут­бо­ліст ”Чор­но­мор­ця” в Оде­сі. Жо­дно­го ра­зу не шко­ду­вав про пе­ре­їзд. Тут вчи­ли­ся бра­ти То­бі­ле­ви­чі – Па­нас Са­кса­ган­ський і Ми­ко­ла Са­дов­ський, Володимир Вин­ни­чен­ко і но­бе­лів­ський ла­у­ре­ат – фі­зик Ігор Тамм.

На­зва Кро­пив­ни­цький – це пе­ре­мо­га?

– Це ве­ли­ка пе­ре­мо­га. Кі­ро­во­град­ська мі­ська ра­да до­сі не хо­че пе­ре­йме­ну­ва­ти­ся на Кро­пив­ни­цьку. Че­ка­ють яко­гось рі­ше­н­ня су­ду: а ра­птом він ви­знає, що пе­ре­йме­ну­ва­н­ня від­бу­ло­ся не­за­кон­но. У мі­сті ба­га­то при­хиль­ни­ків до­ре­во­лю­цій­ної на­зви – Єли­са­вет­град. Її про­су­ває цер­ква Мо­сков­сько­го па­трі­ар­ха­ту. На­зву прив’язу­ють до свя­тої Єли­са­ве­ти. У се­ре­ди­ні XVIII сто­лі­т­тя при Єли­за­ве­ті Пе­трів­ні тут бу­ду­ва­ли стра­те­гі­чно ва­жли­ву для Ро­сій­ської ім­пе­рії зем­ля­ну фор­те­цю. Її на­зва­ли, мов­ляв, на честь свя­тої. Ця на­зва бу­ла спосо­бом під­ла­бу­зни­цтва до ім­пе­ра­три­ці. На гер­бі Єли­са­вет­гра­да ні­що не го­во­рить про свя­ту. На­то­мість є всі атри­бу­ти ім­пе­ра­три­ці. То­му Мо­сков­ський па­трі­ар­хат лу­ка­вить. Во­ни дуже ба­га­то на­бу­ду­ва­ли тут цер­ков. Мі­сце­ві олі­гар­хи є її при­хо­жа­на­ми. У мі­сті можна по­ба­чи­ти ба­не­ри ”З Днем Не­за­ле­жно­сті, єли­са­вет­град­ці!” Це не про­сто при­ві­та­н­ня, а іде­о­ло­гі­чна ро­бо­та цер­кви за ма­те­рі­аль­ної під­трим­ки олі­гар­хів. Тут є і ре­сто­ран, і кар­тин­на га­ле­рея ”Єли­са­вет­град”.

одра­зу За­про­по­ну­ва­ли на ви­бір кіль­ка квар­тир

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.