Ба­тько по­чи­нав як по­ет, і са­ме то­му ма­ти одру­жи­ла­ся з ним. Він зрозумів це по­тім

ОДИН ІЗ ПРАЩУРІВ ПОЕТА СИЛЬВЕСТРА КЛАНСЬЄ ПОРАНИВ РІЧАРДА ЛЕВОВЕ СЕРЦЕ. ТОЙ НЕВДОВЗІ ПО­МЕР НА РУ­КАХ МА­ТЕ­РІ

Krayina - - ДОСВ ІД -

МОЇ ПРАЩУРИ ПОХОДЯТЬ ІЗ ЛІМУЗЕНА, ІСТО­РИ­ЧНОЇ ОБЛАСТІ В ЦЕНТРІ ФРАН­ЦІЇ. Там є за­мок Ша­лю, що на­ле­жав ві­кон­ту Аде­ма­ру Лі­мозь­ко­му. Ві­конт був ва­са­лом Річарда Левове Серце (1157–1199 ро­ки; ко­роль Ан­глії. – Кра­ї­на), але зрадив. Рі­чард ото­чив за­мок, щоб по­кви­та­ти­ся. Вза­га­лі-то він хо­тів здо­бу­ти гро­ші на хре­сто­ві по­хо­ди. Один із обо­рон­ців зам­ку з ар­ба­ле­та поранив Річарда. Той ри­цар був одним із мо­їх пред­ків. Рі­чард невдовзі по­мер на ру­ках ма­те­рі, гер­цо­ги­ні Алі­е­но­ри Акві­тан­ської.

У ЛІМУЗЕНІ СХОДЯТЬСЯ ТРИ МО­ВИ – КАТАЛАНСЬКА, ОКСІТАНСЬКА Й ЛІМУЗЕНСЬКА. Тут на­ро­див­ся ві­до­мий тру­ба­дур ХІІ сто­лі­т­тя Бер­нарт де Вен­та­дорн. Цен­тром ре­гіо­ну є мі­сто Лі­мож, що сла­ви­ться ви­ро­бни­цтвом ема­лей і ке­ра­мі­ки. Тут най­біль­ша у Фран­ції фа­бри­ка пор­це­ля­ни. Лі­мож є тре­тім, пі­сля Ту­лу­зи й Бор­до, ур­ба­ні­сти­чним цен­тром так зва­но­го Ве­ли­ко­го фран­цузь­ко­го пів­ден­но­го заходу.

МАГНАТИ ЗАБИРАЛИ ПО­ЛО­ВИ­НУ ВРОЖАЮ

ДО ПРОМИСЛОВОЇ РЕ­ВО­ЛЮ­ЦІЇ ХІХ СТО­ЛІ­Т­ТЯ ВСІ МОЇ ПРЕДКИ ПРА­ЦЮ­ВА­ЛИ НА ЗЕМЛІ. У них бу­ли бі­дні ма­лень­кі фер­ми, а сім’ї – ве­ли­кі. Землі й бу­дин­ки на­ле­жа­ли не їм, а ма­гна­там-вла­сни­кам, ко­трі забирали по­ло­ви­ну врожаю. Це не та пан­щи­на, що бу­ла на схо­ді Єв­ро­пи. Але теж до­ста­тньо важ­ка.

У 1870-Х РОДИНУ ПО БАТЬКОВІЙ ЛІНІЇ ВИГНАЛИ З ОСЕЛІ. На­віть не да­ли зі­бра­ти уро­жай. При­чи­на: вла­сник втра­пив у тем­ну історію і про­сив пра­пра­ді­да ста­ти лже­свід­ком. Пра­пра­дід від­мо­вив. Він уря­ту­вав не­вин­ну лю­ди­ну, але сам утра­тив усе. Ро­ди­на пі­шла в Лі­мож. На­віть ма­ло­лі­тні ді­ти му­си­ли пра­цю­ва­ти на фа­бри­ці. Зго­дом троє з них, стар­ші бра­ти, ство­ри­ли вла­сну не­ве­ли­ку пор­це­ля­но­ву ар­тіль, здо­бу­ли осві­ту.

ПРАБАБЦЯ РОЗПОВІДАЛА ПРО ЦЕ МО­Є­МУ ТАТОВІ. Ба­тько зрозумів: про це вар­то на­пи­са­ти. Ця істо­рія уві­йшла в йо­го чо­ти­ри­том­ну епо­пею ”Чор­ний хліб”. Ба­тько на­вчив пра­баб­цю чи­та­ти. Ме­ні було 7 ро­ків, ко­ли ви­йшов пер­ший том. Прабабця чи­та­ла, і в неї ви­сту­па­ли сльо­зи. На моє по­ди­ву­ва­н­ня від­по­від­а­ла: ”Ви­ро­стеш – то­ді й ти за­пла­чеш”. ПИ­СЬМЕН­НИ­КОМ БАТЬКА ЗРОБИЛА ХВОРОБА. Ро­ків у 16 він за­ра­зив­ся ту­бер­ку­льо­зом, на той час не­ви­лі­ков­ним. У шко­лу не хо­див, се­стру ві­ді­сла­ли на се­ло. Слу­хав роз­по­віді стар­ших і чи­тав. Йо­го ма­ти, моя баб­ця, пра­цю­ва­ла се­кре­тар­кою у вій­сько­во­му шта­бі й при­но­си­ла книж­ки. Йо­го дід був хо­ро­ший зна­вець лі­те­ра­ту­ри. Та­кож до­по­ма­гав учи­тель. Це ви­ли­ло­ся в те, що ба­тько по­чав пи­са­ти. Лі­ка­рям уда­ло­ся йо­го вря­ту­ва­ти. Пер­шу книж­ку ви­дав у 25 ро­ків, пе­ред Дру­гою сві­то­вою вій­ною.

ПИ­СЬМЕН­НИ­КОМ БАТЬКА ЗРОБИЛА ХВОРОБА

БА­ТЬКО ПІД ЧАС ВІЙ­НИ СТАВ УЧАСНИКОМ РУ­ХУ ОПОРУ. Був зв’яз­ко­вим між Елю­а­ром і Ара­ґо­ном (Поль Елю­ар, Луї Ара­ґон – кла­си­ки фран­цузь­кої лі­те­ра­ту­ри. – Кра­ї­на). Зби­рав ан­ти­фа­шист­ські текс­ти ін­те­ле­кту­а­лів оку­по­ва­ної Фран­ції і че­рез Ма­рок­ко пе­ре­да­вав до Ал­жи­ра, у дру­кар­ні. По­ет Макс-Поль Фу­ше ви­да­вав там жур­нал ін­те­ле­кту­аль­но­го спро­ти­ву ”Фон­тан”. Ба­тько опи­сав це у книж­ці спо­га­дів ”Час учи­ти­ся жи­ти” – це ря­док із вір­ша Ара­ґо­на. Книж­ка ви­йшла то­рік у ви­дав­ни­цтві ”Аль­бан Мі­шель” і ма­ла чи­ма­лий роз­го­лос.

ПІД ДУЛОМ ПІСТОЛЕТА НА ВУ­ЛИ­ЦІ ЛІМОЖА БАТЬКА ЗАПХАЛИ В АВТОМОБІЛЬ. Він ду­мав, це – спец­слу­жба Пе­те­на (Фі­ліпп Пе­тен – вій­сько­вий і по­лі­тик; 1940 ро­ку, пі­сля по­раз­ки Фран­ції, став на шлях ко­ла­бо­ра­ціо­ні­зму з на­цист­ською Ні­меч­чи­ною. – Кра­ї­на). Але це ви­яви­ли­ся ма­кі­за­ри (ма­кі – фран­цузь­кі пар­ти­за­ни часів Дру­гої сві­то­вої вій­ни. – Кра­ї­на), які шу­ка­ли ко­ла­бо­ран­та-по­лі­цей­сько­го. На ща­стя, при ба­тько­ві бу­ли до­ку­мен­ти. Ро­зі­брав­шись, від­пу­сти­ли.

У БАТЬКА ПО­ТІМ З’ЯВИВ­СЯ ПІСТОЛЕТ. Часи бу­ли не­пев­ні. Якось він ви­гля­дав у ві­кно. Ра­птом су­сід­ка по­кли­ка­ла на до­по­мо­гу. Її схо­пи­ли й тя­гли в ма­ши­ну. Ба­тько ви­йшов і ви­стре­лив, щоб на­стра­ши­ти на­па­дни­ків. Ін­ший су­сід йо­му ше­пче: ”Це пар­ти­за­ни, а ця жін­ка пра­цю­ва­ла на фа­ши­стів”.

ЛІМУЗЕН БУВ НАЙДІЄВІШОЮ ЗОНОЮ РУ­ХУ ОПОРУ. Тут йо­го очо­лив Джор­джес Ґе­нґу­ен, ба­тьків учи­тель. Со­тні сво­їх учнів він ор­га­ні­зу­вав у під­пі­л­ля. Був ко­му­ні­стом, але ба­га­то

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.