Пів’ящи­ка го­ріл­ки роз­хо­ди­ться за го­ди­ну

Krayina - - ПОДОРОЖ І -

За її ра­ху­нок пив і бой­френд То­ля, яко­го кіль­ка мі­ся­ців то­му вигнали з же­ку. В по­не­ді­лок пі­сля чер­го­вої п’ян­ки Ін­на не по­вер­ну­ла­ся до­до­му. Її зна­йшла вран­ці двір­ни­чка. Хо­ло­дною. На схо­дах до під­ва­лу. Роз­тин по­ка­зав, що в жін­ки від­мо­ви­ла пе­чін­ка. По­про­ща­ти­ся з Ін­ною зі­бра­ли­ся кіль­ка су­сі­дів і ро­ди­чів. Бой­френд не при­йшов. – Не ро­біть по­ми­наль­но­го обі­ду, – про­сив матір Ін­ни свя­ще­ник. – Ко­му це тре­ба? У вас із гро­ши­ма скру­тно. Ро­здай­те лю­дям цу­кер­ки пі­сля слу­жби і сядь­те з ро­ди­ною вдо­ма. У вас двоє вну­ків. За ті гро­ші ку­піть ма­лим взу­ти­ся на зи­му. Однак ма­ти за­мов­ляє ка­фе на 30 осіб. Пла­тить по 200 гри­вень за лю­ди­ну. – Як я мо­жу для єди­ної ди­ти­ни не зро­би­ти по­ми­нок? Ін­но­чка любила до­бре по­ку­шать, – ка­же Лю­дми­ла Гри­го­рів­на. Пер­ші дві чар­ки п’ють за по­кій­ну. Але ко­ли за сто­лом з’яв­ля­є­ться Ана­то­лій, по­чи­на­ю­ться то­сти за мир і дру­жбу. Пів’ящи­ка го­ріл­ки роз­хо­ди­ться за го­ди­ну. Лю­дми­ла Гри­го­рів­на про­сить офі­ці­ан­та не­сти пи­ро­ги з го­ро­хом, а го­стей – перестати цо­ка­ти­ся. Горілку біль­ше на стіл не став­лять. По­дру­ги Ін­ни з пе­ру­кар­ні ді­лять останню пля­шку ви­на. Ана­то­лій зна­йо­ми­ться з Ле­сею. Під час то­сту ”за пе­ре­ме­ны и но­вые зна­ком­ства” під­ні­має чар­ку, яку, за зви­ча­єм, на­ли­ва­ють для по­кій­но­го. Че­рез ти­ждень бі­ля ”Іву­шки” Ле­ся й То­ля їдять одну ша­ур­му на двох. – Пол­ли­тры или че­ку­шку? – за­пи­тує Ана­то­лій. – Да­вай по 100 грам. У мене ще три стриж­ки, – під­мор­гує йо­му Ле­ся.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.