Ди­ре­ктор пі­шов ли­ше пі­сля дзвін­ка дру­жи­ни

УКРА­ЇН­СЬКІ ДІВЧАТА ВСЕ ЧА­СТІ­ШЕ ОДРУЖУЮТЬСЯ З ІНОЗЕМЦЯМИ

Krayina - - ДОСВ ІД -

У ДИ­ТИН­СТВІ РОЗПОВІДАВ БАТЬКАМ, ЩО ОТРИМАВ ЧЕРГОВУ РОЛЬ У ШКІЛЬНІЙ ВИСТАВІ, А ТАТО ХАПАВСЯ ЗА ГО­ЛО­ВУ: ”Ко­ли ти на­ре­шті пе­ре­ста­неш бути кло­у­ном і ста­неш нор­маль­ною лю­ди­ною?” Як 2009 ро­ку пе­ре­їхав до Ки­є­ва, ба­тьки мене не зро­зумі­ли. Вто­мив­ся до­во­ди­ти, що ар­тист – це теж про­фе­сія, а під­го­тов­ка до ве­сі­л­ля – кро­пі­тка робота. Не­що­дав­но ба­тько при­їхав на мій день народження. При­йшов на за­хід, який я вів то­го дня. У за­лі кіль­ка го­дин смі­яв­ся. На мене по­ди­вив­ся іншими очи­ма.

БУЛО ЦІ­КА­ВО ГРАТИ В КВК, ДО­КИ НЕ СТАВ КАПІТАНОМ КОМАНДИ. Ви­я­ви­ло­ся, що ви­ща лі­га не та­ка рай­ду­жна, якою ви­гля­дає. Зда­ва­ло­ся, Оле­ксандр Ма­сля­ков (ро­сій­ський ве­ду­чий. Ство­рив і вів пе­ре­да­чу ”Клуб ве­се­лих та кмі­тли­вих”. – Кра­ї­на) ли­ше сто­їть на сце­ні й усмі­ха­є­ться. На­справ­ді він 90 від­со­тків ча­су за­йма­є­ться ор­га­ні­за­цій­ни­ми пи­та­н­ня­ми. Ме­ні та­ка робота не до ду­ші. ТРЕ­БА НАВЧИТИСЯ СЛУ­ХА­ТИ СЕ­БЕ. Жив від зар­пла­ти до зар­пла­ти, по­стій­но по­зи­чав гро­ші. За­до­во­ле­н­ня не від­чу­вав. По­тім зрозумів, що жи­ву то­ді, ко­ли ви­хо­джу на сце­ну.

У МАРІУПОЛІ З ДРУ­ЗЯ­МИ СТА­ВИ­ЛИ ЗА МЕ­ТУ В БУДЕНЬ ЗІ­БРА­ТИ ПОВ­НИЙ КЛУБ, ЯКИЙ УМІЩУЄ 850 ЛЮ­ДЕЙ. Чер­гу­вав бі­ля уні­вер­си­те­ту й розповідав сту­ден­там, як бу­де кру­то на ве­чір­ці. На за­хід при­йшло так ба­га­то го­стей, що кви­тків не ви­ста­чи­ло.

ЯКОСЬ ДРУ­ЗІ ЗА­ПРО­СИ­ЛИ НА СВОЄ ВЕ­СІ­Л­ЛЯ. Було не­стер­пно ну­дно. Ми за сто­лом по­ча­ли роз­ва­жа­ти­ся са­мі. На нас звер­ну­ли ува­гу ін­ші го­сті. Мене за­про­си­ли на сце­ну. Про­вів кіль­ка кон­кур­сів. Го­сті пи­та­ли, чо­му не пра­цюю на ве­сі­л­лях. Пі­зні­ше де­хто з них за­про­сив ве­сти ін­ші за­хо­ди.

ПЕР­ШИЙ ПЕРЕЇЗД ДО КИ­Є­ВА НАЛЯКАВ. Зда­ва­ло­ся, що ве­ду­чі в сто­ли­ці кра­щі за мене, а в те­а­трі виступають бо­ги.

ЧА­СТО МОЛОДЯТА СВА­РЯ­ТЬСЯ ПІД ЧАС ПІДГОТОВКИ ДО ВЕ­СІ­Л­ЛЯ. На­ре­че­ний хо­че все зро­би­ти якнай­де­шев­ше, а на­ре­че­на – аби було так, як во­на все жи­т­тя мрі­я­ла. Стає ви­дно, чи го­то­ве май­бу­тнє по­друж­жя до ком­про­мі­сів. ОДРАЗУ БАЧУ ПА­РИ, ЯКІ КОХАЮТЬ ОДНЕ ОДНО­ГО. З пер­шо­го по­гля­ду ви­зна­чаю і тих, хто одру­жу­є­ться за роз­ра­хун­ком.

МА­ТИ НАРЕЧЕНОГО – ЛІТНЯ ЖІН­КА – НЕ ЗМОГЛА ПРИЇХАТИ НА ВЕ­СІ­Л­ЛЯ. До­мо­ви­ли­ся з ро­ди­ча­ми і за­пи­са­ли її ві­део­при­ві­та­н­ня. Ці пів­то­ри хви­ли­ни роз­чу­ли­ли її си­на. Му­сив зро­би­ти па­у­зу, щоб він за­спо­ко­їв­ся.

МОЯ ПРОГРАМА ТРИ­ВАЄ 6–7 ГО­ДИН. Ві­сім із 10 кор­по­ра­ти­вів по­дов­жу­ють.

ЗАМОВЛЯЮТЬ ТАК БА­ГА­ТО ЇЖІ, ЩО НЕ МО­ЖУТЬ З’ЇСТИ ОДНІ МНОЮ ЗАХОПЛЮЮТЬСЯ, ДРУГІ – СПОСТЕРІГАЮТЬ, ТРЕ­ТІМ – БАЙДУЖЕ, А ЧЕТВЕРТІ МЕНЕ НЕНАВИДЯТЬ

НА ВЕ­СІ­Л­ЛЯ ЗАМОВЛЯЮТЬ ТАК БА­ГА­ТО ЇЖІ, ЩО НЕ МО­ЖУТЬ З’ЇСТИ. А ве­ду­чо­му не по­го­джу­ю­ться за­пла­ти­ти на кіль­ка ти­сяч гри­вень біль­ше.

ПО­ЗА­ТО­РІК ПРА­ЦЮ­ВАВ НА ДНІ НАРОДЖЕННЯ КОЛИШНЬОГО БАНДИТА. За­мов­ник по­го­див­ся за­пла­ти­ти по­двій­ний го­но­рар, без­до­ган­но ви­ко­нав наш рай­дер (спи­сок ви­мог ар­ти­ста ор­га­ні­за­то­рам чи за­мов­ни­кам йо­го ви­сту­пу. – Кра­ї­на). Я дов­го не міг роз­во­ру­ши­ти пу­блі­ку. Та­кі лю­ди впев­не­ні: якщо при­ни­зив ін­шо­го – жи­т­тя скла­ло­ся. На за­хо­ді пра­цю­ва­ли й ін­ші ар­ти­сти. Їх обра­жа­ли, на-

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.