Аль­фре­да Но­бе­ля на­зи­ва­ли міль­йо­не­ром на кро­ві

Krayina - - ДАТИ -

”МОЇ ДИНАМІТНІ ЗАВОДИ ШВИДШЕ ПОКЛАДУТЬ КРАЙ ВІЙНІ, НІЖ УСІ ВАШІ МИРНІ КОНГРЕСИ! У ТОЙ ДЕНЬ, КО­ЛИ ДВІ АРМІЇ ЗМО­ЖУТЬ ЗНИЩИТИ ОДИН ОДНОГО ПРОТЯГОМ КІЛЬКОХ СЕКУНД, ОХОПЛЕНІ ЖАХОМ ЦИВІЛІЗОВАНІ НАЦІЇ РОЗПУСТЯТЬ ВІЙСЬКА”, – за­явив під час ви­сту­пу на між­на­ро­дно­му кон­гре­сі па­ци­фі­стів 1892 року у швей­цар­сько­му Бер­ні Аль­фред Но­бель (1833–1896). Він ро­дом зі Сток­голь­ма, із сім’ї під­при­єм­ця Ем­ма­ну­ї­ла та до­мо­го­спо­дар­ки Ан­дрі­єт­ти. У по­шу­ках кра­що­го мі­сця для бі­зне­су ро­ди­на пе­ре­їжджає до Пе­тер­бур­га в Ро­сію. Ем­ма­ну­їл Но­бель ви­ро­бляє зброю. Ко­ли Аль­фре­ду ви­пов­ню­є­ться 17 ро­ків, від­прав­ляє йо­го за кор­дон ви­вча­ти хі­мію. Той пра-

НЕ МАЄ СІМ’Ї. МІСЯЦЯМИ НЕ ВИХОДИТЬ ІЗ ЛАБОРАТОРІЇ

цює в Па­ри­жі в лабораторії про­фе­со­ра Те­о­фі­ла Пе­лю­за. Ра­зом із ним на­вча­є­ться іта­лі­єць Аска­ніо Со­бре­ро. Він ство­рює ви­бу­хо­ву ре­чо­ви­ну – ні­тро­глі­це­рин. Но­бе­ля ви­на­хід за­ці­ка­вив. Після по­вер­не­н­ня в Ро­сію шу­кає йо­му пра­кти­чне за­сто­су­ва­н­ня. – Ре­чі, яки­ми я за­йма­ю­ся, жа­хли­ві, – каже рі­дним. – Але во­ни та­кі ці­ка­ві, так до­ско­на­лі те­хні­чно, що ста­ють по­двій­но при­ва­бли­ви­ми. Че­рез екс­пе­ри­мен­ти Аль­фре­да на ба­тько­вій фа­бри­ці ста­є­ться ви­бух. Ги­нуть че­тве­ро пра­ців­ни­ків та Еміль – мо­лод­ший брат Аль­фре­да. Той не при­пи­няє пра­цю­ва­ти над ство­ре­н­ням ви­бу­хів­ки. 19 жовтня 1867 року отри­мує па­тент на ви­го­тов­ле­н­ня ди­на­мі­ту. Спо­ча­тку на­зи­ває ре­чо­ви­ну ”ви­бу­хо­вий по­ро­шок Но­бе­ля”. Пі­зні­ше за­мі­няє гре­цьким сло­вом – ”ди­на­міт”, що озна­чає ”си­ла”. Він зру­чні­ший від ні­тро­глі­це­ри­ну чи по­ро­ху, які не­без­пе­чно транс­пор­ту­ва­ти. Від­кри­т­тя при­но­сить Аль­фре­ду Но­бе­лю все­сві­тню сла­ву і фі­нан­со­ве бла­го­по­луч­чя. Від­кри­ває по­над 90 фа­брик по сві­ту. Спо­ча­тку ди­на­міт ви­ко­ри­сто­ву­ють ли­ше з про­ми­сло­во­сті – для під­ри­ву шахт, бу­дів­ни­цтва до­ріг і зне­се­н­ня ста­рих бу­ді­вель. Пі­зні­ше ним за­ці­кав­лю­ю­ться вій­сько­ві. Га­зе­ти на­зи­ва­ють Но­бе­ля ”міль­йо­не­ром на кро­ві”, ”тор­гов­цем ви­бу­хо­вою смер­тю”, ”ди­на­мі­тним ко­ро­лем”. Дру­зі від­мов­ля­ю­ться спіл­ку­ва­ти­ся з ним. Вва­жа­ють, що ”про­дав ду­шу ди­я­во­лу”. Не має ні дру­жи­ни, ні ді­тей. Стає са­мі­тни­ком – місяцями не виходить із лабораторії. Ча­сто скар­жи­ться на біль у сер­ці. Лі­ка­рі при­пи­су­ють йо­му ні­тро­глі­це­рин – для роз­ши­ре­н­ня су­дин. ”Хі­ба не іро­нія до­лі, – пи­ше зна­йо­мо­му. – Ме­ні про­пи­са­ли ні­тро­глі­це­рин! Лі­ка­рі на­зи­ва­ють йо­го трі­ні­трі­ном, щоб не від­ля­ка­ти фар­ма­цев­тів і па­ці­єн­тів”. Аль­фред Но­бель по­ми­рає 10 гру­дня 1896 року від кро­во­ви­ли­ву в мо­зок на сво­їй віл­лі в Са­нРе­мо в Іта­лії. По­хо­ва­ний у Сток­голь­мі. Біль­шість спад­ку за­по­вів на за­сну­ва­н­ня що­рі­чної на­го­ро­ди для до­слі­дни­ків. Фонд Но­бе­лів­ської пре­мії ста­но­вить 31 млн крон – близь­ко $250 млн за ни­ні­шнім кур­сом. Що­рі­чний при­бу­ток від ці­єї су­ми ді­ли­ться на п’ять рів­них ча­стин. Їх да­ють тим, хто в по­пе­ре­дній рік при­ніс най­біль­шу ко­ристь люд­ству в га­лу­зі фі­зи­ки, хі­мії, ме­ди­ци­ни, лі­те­ра­ту­ри і бо­роть­бі за мир на пла­не­ті.

Аль­фред Но­бель отри­мав 355 па­тен­тів на свої ви­на­хо­ди. Ство­рив шту­чні шкі­ру та шовк. По­стій­но су­див­ся з кон­ку­рен­та­ми, які ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли йо­го ідеї

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.