Якщо хтось захоче бу­ти оперним співаком, я оплачу навчання. Але спер­шу му­шу по­ба­чи­ти ди­плом ін­же­не­ра агро­но­мії

ПО­ДІЛЬ­СЬКЕ ВИ­НО ВИ­ГО­ТОВ­ЛЯ­ЛИ З КІЛЬКОХ СОР­ТІВ БУР­ГУНД­СЬКО­ГО ВИ­НО­ГРА­ДУ

Krayina - - ДОСВІД - Текст: Ірина ПУСТИННІКОВА

”ЗАВ­ДА­Н­НЯМ ДНЯ Є СТВО­РЕ­Н­НЯ ЯКО­МО­ГА БІЛЬШОЇ КІЛЬ­КО­СТІ РОБОЧИХ МІСЦЬ ТА ВИ­РО­БНИ­ЦТВО МІСЦЕВОЇ ПРОДУКЦІЇ. ЩОБ НЕ ЗАЛЕЖАТИ ВІД ІМПОРТУ, СПРАВА РОЗ­ВИ­ТКУ ПОЛЬСЬКОГО ВИНОРОБСТВА СТАЄ НАДВАЖЛИВОЮ”, – пи­ше у збір­ці ”Рі­чник схі­дних зе­мель і ка­лен­дар на рік 1937” поль­ська гра­фи­ня Со­фія Лось. Во­на – вла­сни­ця ви­но­гра­дни­ків у Тор­сько­му – те­пер За­лі­щи­цький ра­йон на Тер­но­піль­щи­ні. Вла­да і ве­ли­кі зем­ле­вла­сни­ки роз­ви­ва­ють ви­но­роб­ство на За­хі­дно­му По­діл­лі й По­кут­ті, що вхо­дять до скла­ду

Поль­щі, – те­ри­то­рія су­ча­сних Тер­но­піль­ської та Іва­но­Фран­ків­ської обла­стей. Ча­сти­ну, що при­ля­гає до рі­чки Дні­стер, на­зи­ва­ють Те­плим По­ді­л­лям. Тут за­са­джу­ють ви­но­гра­дни­ків най­біль­ше. 1927 року до краю при­бу­ває прем’єр-мі­ністр Поль­щі Фе­лі­ці­ан Сла­вой-Склад­ков­ський. Про­по­нує від­ро­ди­ти по­стра­жда­лий у ро­ки Пер­шої світової вій­ни край за до­по­мо­гою ви­но­гра­дни­ків. Пер­шим іні­ці­а­ти­ву під­хо­плює пол­ков­ник Юзеф Яру­зель­ський, вла­сник зе­мель у се­лі За­луч­чя – те­пер Сня­тин­сько­го району Івано-Фран­ків­ської обла­сті. За­ку­по­вує 2 тис. са­джан­ців. За два ро­ки в око­ли­цях за­са­джує 10 га. До 1936-го пло­щі йо­го ви­но­гра­дни­ків збіль­шу­ю­ться до 131,5 га.

>

При­ле­глі до рі­чки Дні­стер те­ри­то­рії на­зи­ва­ють Те­плим По­ді­л­лям

”Остан­нім ча­сом у За­лі­щи­цько­му по­ві­ті у Львів­сько­му воє­вод­стві роз­по­ча­лось ве­ли­ке ство­ре­н­ня вин­ниць (вин­них го­спо­дарств. – Кра­ї­на). Кількість са­джан­ців ло­зи, яка по­са­дже­на в ми­ну­ло­му ро­ці, – 48 тис., цього року ви­ро­сла до 98840. Вин­ни­ці зна­хо­дя­ться у 17 се­лах За­лі­щи­цько­го по­ві­ту”, – йде­ться в за­мі­тці ”Ма­ти­ме­мо поль­ські ви­на” у га­зе­ті ”Го­лос ро­бі­тни­ка” 27 черв­ня 1931-го. Про по­діль­ське ви­но із За­лі­щи­ків пи­ше вій­сько­ва га­зе­та ”Но­ви­ни” з Вар­ша­ви. Йо­го ро­блять із кількох сор­тів бур­гунд­сько­го ви­но­гра­ду й цін­них мі­сце­вих.

– ЯКЩО ХТОСЬ ІЗ ВАС ЗАХОЧЕ БУ­ТИ, СКАЖІМО, ОПЕРНИМ СПІВАКОМ, Я ОПЛАЧУ ВА­ШЕ НАВЧАННЯ. Але спер­шу му­шу по­ба­чи­ти ди­плом ін­же­не­ра агро­но­мії, – каже дітям та ону­кам Єв­ген Вар­та­но­вич. Він во­ло­діє ма­є­тком у се­лі Зо­зу­лин­ці – те­пер За­лі­щи­цький ра­йон на Тер­но­піль­щи­ні. За­са­джує землі ви­но­гра­дни­ка­ми. Йо­го син Йо­сип ро­бить те ж са­ме у су­сі­дньо­му се­лі Дзви­няч. Ін­стру­ктор Львів­ської сіль­сько­го­спо­дар­ської па­ла­ти Гри­го­рій За­ру­ге­вич 1930-го обла­што­вує вин­ний по­гріб і 10-ге­ктар­ний ви­но­гра­дник у Бор­ще­ві – те­пер рай­центр на Тер­но­піль­щи­ні. Ви­но­гра­дар­ство осво­їв у Оде­сі, має до­свід ро­бо­ти в Ру­му­нії. З 1931 року ви­кла­дає цей пре­дмет у державній сіль­сько­го­спо­дар­ській шко­лі в За­лі­щи­ках. Із по­діль­ським по­мі­щи­ком Гу­ста­вом Гла­жев­ським пи­ше книж­ку ”Сти­слий під­ру­чник ви­ро­щу­ва­н­ня ви­но­гра­ду в Поль­щі”. На кон­фе­рен­ції, ор­га­ні­зо­ва­ній у За­лі­щи­ках 1938-го, на осно­ві до­сві­ду За­ру­ге­ви­ча ви­би­ра­ють сор­ти ви­но­гра­ду, що під­хо­дять до по­діль­сько­го клі­ма­ту, – ри­слінг, бі­лий тра­мі­нер, ной­бур­гер, си­ній пор­ту­галь­ський і зе­ле­ний силь­ва­нер. Во­ни до­зрі­ва­ють на ти­ждень-два пі­зні­ше від ру­мун­ських та угор­ських план­та­цій, але мі­стять біль­ше цукру. 34-ге­ктар­ний ви­но­гра­дник вла­сни­ка зам­ку у Ви­сі­чці під Бор­ще­вом Ци­рі­ла Чар­ков­сько­го-Го­ле­йов­сько­го по­між ін­ши­ми по­діль­ськи­ми роз­та­шо­ва­ний най­ви­ще над рів­нем мо­ря. Тре­ти­ну вро­жаю ха­зя­їн пе­ре­ро­бляє на ви­но, ре­шту про­дає. Най­де­шев­ше сто­ло­ве ви­но з Ви­сі­чки, ви­го­тов­ле­не з по­єд­на­н­ня сор­тів ри­слінг, пі­но ну­ар і тра­мі­нер, ко­штує 2,5 зло­то­го. Вер­мут – до 4 зло­тих. Бі­ле та чер­во­не ви­на з бур­гунд­ських сор­тів ви­но­гра­ду до­рож­чі. Се­ре­дня зар­пла­та в той час на Тер­но­піль­щи­ні ста­но­вить близь­ко 95 зло­тих на мі­сяць.

1931-ГО ВИНОГРАДАРІ ОБ’ЄДНУЮТЬСЯ В СОЮЗ САДІВНИКІВ ТЕПЛОГО ПОДІЛЛЯ. Протягом кількох ро­ків до них до­лу­ча­ю­ться агра­рії з ін­ших кра­їв. Ви­ни­кає най­біль­ше в Поль­щі об’єд­на­н­ня – По­діль­сько-По­кут­ський союз садівників. Йо­го штаб-квар­ти­ру роз­мі­щу­ють у За­лі­щи­ках. Пре­зи­ден­том оби­ра­ють Ци­рі­ла Чар­ков­сько­го-Го­ле­йов­сько­го. Чле­ни то­ва­ри­ства спіль­но за­ку­по­ву­ють до­бри­ва, про­во­дять кон­фе­рен­ції. За­охо­чу­ють лю­дей до ви­но­гра­дар­ства. Розповідають се­ля­нам, що на­віть ви­но­гра­дник пло­щею в пів­мор­гу (близь­ко 0,3 га. – Кра­ї­на) мо­же при­но­си­ти го­спо­да­ре­ві до­хід не мен­ше 1 тис. зло­тих на рік. По­трі­бно тіль­ки ро­зум­но ви­бра­ти мі­сце. Іде­аль­но під­хо­дять бе­ре­ги Се­ре­ту й Дні­стра. Най­по­ши­ре­ні­ші по­діль­ські

>

ґрун­ти – пі­ско­ви­ки й гли­ни­сті – ви­но­град лю­бить. Ще одна пе­ре­ва­га – де­ше­ва ро­бо­ча си­ла. Якщо за са­джан­ці та ком­пост для 1 га ви­но­гра­дни­ка тре­ба від­да­ти 2 тис. зло­тих, то за очи­ще­н­ня й пе­ре­ко­пу­ва­н­ня ді­лян­ки, по­сад­ку ви­но­гра­ду й ін­ші ро­бо­ти пла­тять 90 зло­тих. Ви­но­ро­бам спри­яє еко­но­мі­чна кри­за початку 1930-х. Поль­ща ско­ро­чує ім­порт іно­зем­но­го ал­ко­го­лю й зни­жує по­да­тко­ві став­ки для мі­сце­вих ви­ро­бни­ків. ”До­бре, бо поль­ське, ви­но по­доль­ське” – під та­ким га­слом ре­кла­му­ють ви­на з Поділля. Щоб отри­ма­ти до­звіл на їх ви­ро­бни­цтво, слід ви­ко­на­ти низ­ку ви­мог. Ни­ми ре­гла­мен­ту­є­ться на­віть кількість вби­ра­лень на вин­ни­ці – не мен­ше трьох. Обов’яз­ко­вим є вста­нов­ле­н­ня апа­ра­тів для плом­бу­ва­н­ня пля­шок. Да­ви­ти ви­но й роз­ли­ва­ти йо­го в бо­чки мо­жна ли­ше в при­су­тно­сті по­да­тко­во­го ін­спе­кто­ра.

>

Да­ви­ти ви­но й роз­ли­ва­ти йо­го в бо­чки мо­жна ли­ше в при­су­тно­сті по­да­тко­во­го ін­спе­кто­ра

”Ви­но­гра­дняк” – на­зи­ва­ли ви­но­гра­дні ви­на са­дів­ни­ки Поділля і По­ку­т­тя, що ви­ро­бля­ли ал­ко­голь­ні на­пої з фру­ктів. Во­ни кон­ку­ру­ва­ли з вла­сни­ка­ми ви­но­гра­дни­ків. Мі­сце­ві гру­ші та яблу­ка, осо­бли­во сорт Джо­на­тан, про­да­ва­ли по всій Поль­щі. Ве­ли­кі пло­щі були зайня­ті ви­шне­ви­ми й че­ре­шне­ви­ми са­да­ми. Фру­кти та яго­ди мі­сце­ва пре­са на­зи­ва­ла по­діль­ською на­фтою. Ге­ге­мо­нія фру­кто­вих вин три­ма­ла­ся на По­діл­лі дов­го. Ще в 1980-х у Кам’ян­ці­По­діль­сько­му ви­го­тов­ля­ли ”Пло­до­во-ягі­дне”

БІ­ЛЯ ВИ­НО­ГРА­ДНИ­КІВ У ЗА­ЛІ­ЩИ­КАХ ПРОВОДИТЬ СВОЮ ВІДПУСТКУ МАРШАЛ І ПРЕМ’ЄР-МІ­НІСТР ПОЛЬ­ЩІ ЮЗЕФ ПІЛСУДСЬКИЙ. Він при­бу­ває сю­ди у вересні 1933 року. На ре­гіон звер­та­ють ува­гу туристи. Ви­но­гра­дар­ство ви­ко­ри­сто­ву­ють як ту­ри­сти­чну атра­кцію – про­во­дять Свя­то ви­но­збо­ру. Уча­сни­ки з нав­ко­ли­шніх сіл про­хо­дять повз три­бу­ну з чле­на­ми уря­ду. У ви­ши­ван­ках і со­лом’яних ка­пе­лю­хах, із ко­са­ми в ру­ках. На­ро­дні ор­ке­стри гра­ють тан­цю­валь­ну му­зи­ку. На при­кра­ше­них ло­зою во­зах вста­нов­лю­ють ве­ли­че­зні ке­ли­хи, в яких по­зу­ють дів­ча­та. Де­я­кі го­спо- дар­ства ве­зуть ве­ле­тен­ські пля­шки му­ска­ту й ри­слін­гу. Пер­ше мі­сце за най­кра­ще при­кра­ше­ний віз отри­мує гра­фи­ня Со­фія Лось, ві­це-президент По­діль­сько-По­кут­сько­го со­ю­зу садівників. До Ви­но­збо­ру-1938 ре­мон­ту­ють зруй­но­ва­ний міст че­рез Дні­стер. Він з’єд­нує За­лі­щи­ки й Бу­ко­ви­ну. Жур­нал Moja Przyjaciółka (пол. ”Моя по­друж­ка”. – Кра­ї­на) пи­ше про оздо­ров­чий курс у са­на­то­рі­ях За­лі­щи­ків, по­бу­до­ва­ний на мі­сце­во­му ви­но­гра­ді. В ньо­го вхо­дять ван­ни з ви­но­гра­дним со­ком і що­ден­не по­їда­н­ня не мен­ше кі­ло­гра­ма ягід. На­сту­пно­го року свя­то за­пла­ну­ва­ли на 16–17 ве­ре­сня, але пер­шо­го Ні­меч­чи­на на­па­дає на Поль­щу – по­чи­на­є­ться Дру­га сві­то­ва вій­на. 12 ве­ре­сня мі­сте­чко бом­бить ні­ме­цька авіа­ція. Тут пе­ре­хо­ву­ю­ться ба­га­то пред­став­ни­ків поль­ської елі­ти. Із сім’єю – вер­хов­ний го­лов­но­ко­ман­ду­вач Едвард Ридз-Смі­гли. За кіль­ка ти­жнів при­хо­дять чер­во­но­ар­мій­ці, які спу­сто­шу­ють вин­ні під­ва­ли. Те, що не мо­жуть ви­пи­ти, ви­ли­ва­ють.

Бро­шу­ра ”Край сон­ця і вин­ниць”, ви­да­на 1938-го в Тер­но­по­лі. Ре­кла­мує від­по­чи­нок на пів­дні Тер­но­піль­щи­ни – в су­ча­сних Бу­ча­цько­му, Чор­тків­сько­му, За­лі­щи­цько­му й Бор­щів­сько­му ра­йо­нах. ”Ра­н­ня ве­сна, спе­ко­тне лі­то, дов­га по­го­жа й те­пла осінь, ви­но­гра­дне та фру­кто­ве лі­ку­ва­н­ня, ма­льов­ни­чі на­ро­дні строї й істо­ри­чні пам’ятки”, – обі­ця­ють від­по­чи­валь­ни­кам

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.