У Ро­сій­ській ім­пе­рії ви­ном на­зи­ва­ли будь-який хміль­ний на­пій із фру­ктів

Krayina - - ІСТОРІЯ -

Протягом ХІХ ст. в ав­стро-угор­ській ча­сти­ні Поділля – те­пе­рі­шня Тер­но­піль­щи­на – ви­но­роб­ство не роз­ви­ва­є­ться че­рез ”Го­ріл­ча­ний ста­тут”. Гу­раль­ні отри­му­ють піль­ги. Че­рез це спо­жи­ва­н­ня го­ріл­ки й пи­ва по­дво­ю­є­ться, а ви­на – змен­шу­є­ться. Один із пер­ших ви­но­гра­дни­ків на За­хі­дно­му По­діл­лі з’яв­ля­є­ться 1881-го в ма­є­тку по­мі­щи­ків Вар­та­но­ви­чів у се­лі Зо­зу­лин­ці – те­пер За­лі­щи­цький ра­йон на Тер­но­піль­щи­ні. За­ймає 10 га. 1892 року ло­зою по­чи­нає за­йма­ти­ся су­сід Вар­та­но­ви­чів ба­рон Юлі­ан Бру­ни­цький. Ро­зви­ток ви­но­гра­дар­ства на По­діл­лі галь­му­ють ве­ли­кі по­да­тки й бю­ро­кра­тія. Вла­да Ав­стро­Угор­щи­ни ви­ном ви­знає тіль­ки на­пої з ви­но­гра­ду. На дру­го­му бо­ці Збру­ча чи­нов­ни­ки Ро­сій­ської ім­пе­рії по­го­джу­ю­ться вва­жа­ти та­ким будь-який хміль­ний на­пій із фру­ктів.

Мати свій ви­но­гра­дник – справа че­сті для дво­рян

”Ка­лен­дар до­мо­вий на рік зви­чай­ний 1834” зга­дує ви­но­гра­дни­ки Бра­цла­ва та Він­ни­ці. То­ді ж ни­ми сла­ви­ться мі­сте­чко Кам’ян- ка Оль­го­поль­сько­го по­ві­ту – те­пер рай­центр у Мол­до­ві. Там сто­їть ма­є­ток кня­зя Пе­тра Вітт­ген­штей­на з ве­ли­ки­ми вин­ни­ми під­ва­ла­ми, що ви­ру­ба­ні в ске­лях у 1820-х. Пра­цю­ють на ви­но­гра­дни­ку 42 ро­ди­ни ні­ме­цьких ко­ло­ні­стів. Князь за­про­сив їх з-по­над Рей­ну. Що­ро­ку в ма­є­тку ви­ро­бля­ють по­над 80 т ви­на вар­ті­стю 20 тис. руб. Бу­ди­нок у то­ді­шній сто­ли­ці Пе­тер­бур­зі мо­жна було ку­пи­ти за 900 ру­блів. Ро­блять ви­но в Но­во­у­ши­цько­му, Балт­сько­му, Ям­піль­сько­му по­ві­тах По­діль­ської гу­бер­нії. Про­да­ють за ці­ною від 2 до 16 руб. за від­ро (від­ро – 12,29 л. – Кра­ї­на). Най­кра­щи­ми вва­жа­ю­ться на­пої з ”Вин­ни­ці Тур­ських” у Ям­по­лі – те­пер рай­центр на Вінниччині. Рі­чна про­ду­ктив­ність цього ша­ле (зам­ку з ви­но­гра­дни­ком. – Кра­ї­на) ста­но­вить 61,5 тис. л. Мати свій ви­но­гра­дник – справа че­сті для дво­рян. Якщо по­го­дні умо­ви не під­хо­дять, то на­ма­га­ю­ться ви­ро­сти­ти хо­ча б кіль­ка лоз у те­пли­цях. Але біль­шість під­при­єм­ців із ча­сти­ни Поділля, що вхо­дить до скла­ду Ро­сій­ської ім­пе­рії, – те­пе­рі­шні Він­ни­цька, Хмель­ни­цька і пів­ніч Оде­ської обла­стей – вкла­да­ю­ться у цукро­ві заводи та ви­ро­ще­н­ня хме­лю. Це було рен­та­бель­ні­ше.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.