Су­бо­та, 14 жов­тня, 18:31

Krayina - - УКРА ЇНА -

Уча­сни­ки мар­шу Ге­ро­їв за­па­лю­ють са­мо­ро­бні смо­ло­ски­пи на май­да­ні Не­за­ле­жно­сті в Ки­є­ві. Скан­ду­ють: ”Сла­ва Укра­ї­ні – ге­ро­ям сла­ва!”, ”Бан­де­ра і Шу­хе­вич – ге­рої Укра­ї­ни!” У хо­ді бе­руть участь по­над 10 ти­сяч лю­дей. Ба­га­то при­їха­ли з обла­стей. За­хід при­свя­ти­ли 75-й рі­чни­ці ство­ре­н­ня Укра­їн­ської пов­стан­ської ар­мії та за­хи­сни­кам дер­жа­ви. Марш ор­га­ні­зу­ва­ли пар­тії ”Сво­бо­да”, ”Пра­вий се­ктор” і ”На­ціо­наль­ний кор­пус”. Хо­да по­чи­на­є­ться з пар­ку іме­ні Та­ра­са Шев­чен­ка. Лю­ди йдуть цен­траль­ни­ми ву­ли­ця­ми сто­ли­ці. Нав­про­ти Алеї ге­ро­їв Не­бе­сної со­тні хви­ли­ною мов­ча­н­ня вша­но­ву­ють за­ги­блих під час Ре­во­лю­ції гі­дно­сті й у вій­ні з Ро­сі­єю. Чи­та­ють мо­ли­тву. – Ра­ні­ше в Ки­є­ві бо­я­ли­ся мар­шів зі смо­ло­ски­па­ми. А те­пер лю­ди усмі­ха­ю­ться, – го­во­рить ко­ли­шній нар­деп від ”Сво­бо­ди” Ігор Мі­ро­шни­чен­ко, 41 рік. Марш Ге­ро­їв за­вер­шу­є­ться на Кон­тра­кто­вій пло­щі

А в цей час:

– ЦЕ – НАЙКРАЩИЙ ПОДАРУНОК У ЖИТ­ТІ! ЛЮ­БЛЮ ТЕ­БЕ, – ХАР­КІВ’ЯНКА 26-РІЧНА НА­ТА­ЛІЯ ПОЛІЩУК ОБІЙМАЄ ВІ­КТО­РА, 29 РО­КІВ. Він по­да­ру­вав їй обру­чку за 48 тис. грн. Про­по­нує одру­жи­ти­ся. – Зві­сно, я зго­дна, – пла­че На­та­лія. – Тіль­ки ве­сі­л­ля да­вай за­пла­ну­є­мо на ве­сну. Ко­ли те­пло ста­не. Ві­ктор по­го­джу­є­ться. Йде ку­пу­ва­ти ви­но. На­та­лія го­тує ве­че­рю. – Цю обру­чку по­ба­чи­ла ще у кві­тні, ко­ли в юве­лір­но­му ма­га­зи­ні ку­пу­ва­ли ме­ні лан­цю­жок до хрес- ти­ка, – ка­же. – По­жар­ту­ва­ла: от би й ме­ні та­ку – з най­кра­що­го зо­ло­та з ді­а­ман­том. Ві­ктор, ви­дно, за­го­рів­ся. Па­ру ти­жнів то­му про­дав сво­го ”Ла­но­са”. Мов­ляв, хо­че тро­хи до­кла­сти і ку­пи­ти іно­мар­ку. Те­пер знаю на­ві­що. На­сту­пно­го дня На­та­лія зні­має з кар­тки 14 тис. грн. Ку­пує Ві­кто­ру iPhone6.

32-РІЧНИЙ ОЛЕ­КСІЙ МАЗУРЕНКО З ДНІПРА ЗА­ХО­ДИТЬ У М’ЯСНИЙ МАГАЗИН ПО­РЯД ІЗ БУДИНКОМ. Із па­ке­та ді­стає кур­ку-гриль, ки­дає її під но­ги про­дав­щи­ці. – Ви що ме­ні про­да­ли? Отру­ї­ти ви­рі­ши­ли? Там у м’ясі хро­ба­ки пов­за­ють! Про­да­вець роз­див­ля­є­ться ту­шку. Зна­хо­дить двох хро­ба­ків. Ви­ба­ча­є­ться і по­вер­тає гро­ші. Чо­ло­вік ро­бить за­пис у кни­зі скарг і йде. – Кур­ку ку­пив учо­ра. До­бре, що маю зви­чку рі­за­ти пе­ред вжи­ва­н­ням. Як­би про­сто від­ри­вав шма­тки і їв – мо­же б і не по­мі­тив хро­ба­ків, – го­во­рить Оле­ксій. – М’ясне бе­ру тут уже ро­ків ві­сім. Ні­ко­ли про­блем не бу­ло. А тут та­ке. Єди­ний плюс – у ме­не зни­кло ба­жа­н­ня їсти м’ясо. Бу­ду те­пер ве­ге­та­рі­ан­цем.

– ЯК МО­ЖНА БУ­ЛО ПРО КЛЮЧІ ЗАБУТИ? – ПОЛТАВЕЦЬ 30-РІЧНИЙ ВА­ЛЕ­РІЙ ДАШУТІН ЛОМОМ ВІДЧИНЯЄ ПЛАСТИКОВЕ ВІКНО У СВО­Є­МУ ПРИВАТНОМУ БУ­ДИН­КУ. За кіль­ка хви­лин за­ла­зить у ха­ту. Бе­ре на ру­ки 7-мі­ся­чну донь­ку Со­фію. Дів­чин­ка пла­че. Ди­ти­ну са­му в ха­ті ли­ши­ла дру­жи­на Окса­на, 32 ро­ки. Вран­ці ви­йшла пи­ти ка­ву у двір. Вхі­дні две­рі за­чи­ни­ли­ся від ві­тру. – Две­рі за­ми­ка­ю­ться ав­то­ма­ти­чно. Тре­ба або за­по­бі­жник на зам­ку кла­цну­ти, або з клю­ча­ми ви­хо­ди­ти, – ка­же Ва­ле­рій. – Ди­ти­на про­ки­ну­ла­ся, бо две­рі силь­но грю­кну­ли. Впа­ла з ди­ва­на і за­хо­ди­ла­ся пла­ка­ти. До­бре, дру­жи­на з те­ле­фо­ном бу­ла. Дзво­нить, ая – на ін­шо­му кін­ці мі­ста. При­їхав за пів­го­ди­ни. На­сту­пно­го дня Ва­ле­рій змі­нює за­мок у две­рях.

Участь у мар­ші Ге­ро­їв взя­ли по­над 10 ти­сяч лю­дей. 14 жов­тня, на По­кро­ву, йшли цен­траль­ни­ми ву­ли­ця­ми Ки­є­ва із за­па­ле­ни­ми смо­ло­ски­па­ми. Ви­гу­ку­ва­ли про­укра­їн­ські га­сла. Уча­сни­ків хо­ди охо­ро­ня­ли по­лі­цей­ські на ко­нях

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.