”Ро­сія роз­ва­ли­ться, бо 190 на­ро­дів на її те­ри­то­рії ні­чо­го не об’ єд­нує”

ЗА­ЛИ­ШИ­ТИ ПАМ’ЯТНИКИ ТОТАЛІТАРИЗМУ – ТЕ СА­МЕ, ЩО ПОВІСИТИ НА СТІ­НІ ПОРТ­РЕТ УБИВЦІ СВО­ГО БАТЬКА, – КА­ЖЕ ІСТОРИК ОЛЕГ ПАНФІЛОВ

Krayina - - ІНТЕРВ’Ю -

”ВАТНИКИ” ВІРЯТЬ У ТЕ, ЩО СТАЛІН І ЛЕ­НІН – ВЕ­ЛИ­КІ ЛЮ­ДИ

Хто та­кий ”ва­тник” і чим він від­рі­зня­є­ться від ”сов­ка”?

– Най­кра­щий опис ”сов­ків” зна­йшов у Ми­хай­ла Бул­га­ко­ва: ”Ро­зру­ха не в кло­зе­тах, а в го­ло­вах”. Ра­дян­сько­го Со­ю­зу вже не­ма, ”сов­ків” – теж. А їхні на­щад­ки – це ”ватники”. Від нор­маль­ної лю­ди­ни зов­ні­шньо їх не від­рі­зни­ти. Всі ко­ри­сту­ю­ться ти­ми са­ми­ми ма­га­зи­на­ми, пе­ру­кар­ня­ми. Одна з ознак ”ва­тни­ка” – ві­ра в ра­дян­ську іде­о­ло­гію. У те, що Сталін і Ле­нін – ве­ли­кі лю­ди. Він не хо­че зна­ти, скіль­ки міль­йо­нів во­ни зни­щи­ли. Дру­га озна­ка – впев­не­ність у то­му, що Ро­сія – ве­ли­ка дер­жа­ва і її ні­хто не пе­ре­мо­же. На за­пи­та­н­ня: ”На­ві­що її пе­ре­ма­га­ти?” – від­по­ві­сти не мо­же. Тре­тя і го­лов­на озна­ка – пра­во­ва без­гра­мо­тність. Це від­ді­ляє су­ча­сну лю­ди­ну від ра­дян­ської. ”Ватники” бу­ли ство­ре­ні в умо­вах, ко­ли не бу­ло за­ко­нів.

Як спіл­ку­ва­ти­ся з ни­ми?

– Опо­ну­ва­ти ”ва­тни­ку” – все одно, що в ар­хі­ві КДБ роз­по­від­а­ти Пу­ті­ну про істо­рію ра­дян­ських ре­пре­сій. Він сми­ка­ти­ме­ться, по­кри­ва­ти­ме­ться пля­ма­ми, пі­тні­ти­ме й ши­пі­ти­ме. Якщо ба­жа­є­те щось обго­во­рю­ва­ти з ”ва­тни­ка­ми”, то при­го­туй­те­ся – во­ни пе­ре­йдуть на ма­тю­ки. На про­по­зи­цію озна­йо­ми­ти­ся з до­ку­мен­том або пе­ре­гля­ну­ти ві­део, по­чу­є­те лай­ку. Во­ни швид­ко втра­ча­ють са­мо­кон- 60 ро­ків, історик На­ро­див­ся 7 ве­ре­сня 1957-го в мі­сті Ле­ні­на­бад у Та­джи­ки­ста­ні. За­кін­чив пе­да­го­гі­чний ін­сти­тут. Пра­цю­вав учи­те­лем ма­лю­ва­н­ня. По­тім – в Ін­сти­ту­ті істо­рії Ака­де­мії на­ук Та­джи­ки­ста­ну. Ко­ло інтересів – ар­хе­о­ло­гія, істо­рія куль­тур на­ро­дів Центральної Азії, етно­гра­фія. За­снов­ник і ди­ре­ктор московського Цен­тру екс­тре­маль­ної жур­на­лі­сти­ки. Пу­блі­ку­вав­ся в Росії, США, Па­ки­ста­ні, Іра­ні, Ізра­ї­лі, Поль­щі, Бол­га­рії, Ні­меч­чи­ні, Че­хії, Шве­ції. На­пи­сав сце­на­рії во­сьми філь­мів і 35 кни­жок. У тер­но­піль­сько­му ви­дав­ни­цтві ”Ман­дрі­вець” укра­їн­ською вийшла йо­го книж­ка ”Ро­змо­ва з ва­тни­ком”. Спів­за­снов­ник гро­мад­ських ор­га­ні­за­цій – Фонд Ва­хтан­га Кі­ка­бі­дзе, Georgian International Media Center і HGO Resourse Center. Емі­гру­вав із Росії в Гру­зію 2009 ро­ку. Отри­мав гро­ма­дян­ство. Про­фе­сор тбі­лі­сько­го уні­вер­си­те­ту Іл­лі. Має донь­ку Те­тя­ну від пер­шо­го шлю­бу. Дру­жи­на Окса­на – га­ле­рист троль, але зда­ва­ти­ся не зби­ра­ю­ться. ”Ватники” на­ро­дже­ні для то­го, щоб усі зна­ли: во­ни зав­жди у всьо­му пра­ві, на­віть якщо ні­чо­го не чи­та­ли й не ба­чи­ли. Спіл­ку­ва­ти­ся з ни­ми пра­кти­чно не­мо­жли­во. Ко­жен день сти­ка­ю­ся з цим у со­ці­аль­них ме­ре­жах. Бло­кую тих, хто на­бри­дає хам­ством. Цей пси­хі­чний ві­рус не­мо­жли­во ви­лі­ку­ва­ти. В ра­дян­ські ча­си лю­ди фор­му­ва­лись у су­спіль­но-сімейних умо­вах. У мо­їй ро­ди­ні не­мо­жли­во бу­ло ста­ти ва­тни­ком. Мо­го ді­да роз­стрі­ля­ли 1937 ро­ку. Ба­тько си­дів як син во­ро­га на­ро­ду. Я теж кіль­ка ра­зів по­тра­пляв за ґра­ти за су­спіль­но-по­лі­ти­чну ді­яль­ність. А біль­шість то­го­ча­сних лю­дей ви­хо­ва­ні на ра­дян­сько­му те­ле­ба­чен­ні. Моя до­чка жи­ве в РФ, пра­цює вчи­те­лем істо­рії. Якось по­ясни­ла ме­ні, чо­му в ро­сій­ських шко­лах ви­со­кий рі­вень на­ціо­на­лі­зму, шо­ві­ні­зму й фа­ши­зму. Ді­ти по­вто­рю­ють за ба­тька­ми: ”Скіль­ки ха­чи­ків і чор­но­ду­пих по­на­їха­ло в Ро­сію”.

Це схо­же на стан без­про­бу­дно­го п’ян­ства. Але по­хмі­л­ля ж все одно при­хо­дить. В якийсь мо­мент лю­дей пе­ре­ста­нуть тру­ї­ти іде­о­ло­гі­єю. Що то­ді?

– По­рів­ня­н­ня гар­не – стан то­чно та­кий. Але ал­ко­го­лі­ки рідко без лі­ка­рів при­пи­ня­ють пи­ти, ча­сті­ше по­ми­ра­ють. Су­спіль­ство са­ме має про­ти­сто­я­ти. Дер­жа­ва теж по­вин­на за­йма­ти­ся цим. У Гру­зії ві­сім ро­ків діє за­кон про за­бо­ро­ну ра­дян­ської сим­во­лі­ки. Цьо­го­річ хтось спо­ру­див бюст Ста­лі­на. Пів­то­ри го­ди­ни про­сто­яв. По­лі­ція при­їха­ла і зне­сла.

Чо­му ва­жли­ва бо­роть­ба з ра­дян­ськи­ми сим­во­ла­ми?

– П’ять ро­ків то­му я зні­мав фільм у Со­фії. Був мі­тинг бі­ля най­біль­шо­го

пам’ятни­ка ра­дян­ським ви­зво­ли­те­лям. На­справ­ді у Бол­га­рії не за­ги­нув жо­ден ра­дян­ський сол­дат. СРСР за­хо­пив кра­ї­ну без жо­дно­го по­стрі­лу 9 ве­ре­сня 1944 ро­ку. А по всій кра­ї­ні більше 70 ”мо­ну­мен­тів Альо­ші”(від не­о­фі­цій­ної на­зви пам’ятни­ка ра­дян­сько­му сол­да­ту в бол­гар­сько­му мі­сті Плов­див. – Кра­ї­на). Ін­те­ле­кту­аль­на ча­сти­на су­спіль­ства хо­че, щоб їх при­бра­ли. На мі­тин­гу я ска­зав: ”Ви ж на сті­ні вла­сно­го до­му не бу­де­те ві­ша­ти порт­рет убивці сво­го батька”. Радянська істо­рія та­ка кривава, що нормальній людині соромно виступати за збереження її пам’ятників. У Тбі­лі­сі є Му­зей оку­па­ції. Там висить зо­бра­же­н­ня Ле­ні­на 1924 ро­ку: він уже з’їхав з глу­зду й си­дить в інвалідному візку. Му­зей оку­па­ції є у всіх бал­тій­ських кра­ї­нах.

РАДЯНСЬКА ІСТО­РІЯ ТА­КА КРИВАВА, ЩО НОРМАЛЬНІЙ ЛЮДИНІ СОРОМНО ВИСТУПАТИ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇЇ ПАМ’ЯТНИКІВ

Олег ПАНФІЛОВ

”РАДЯНСЬКА ІСТО­РІЯ ТА­КА КРИВАВА, ЩО НОРМАЛЬНІЙ ЛЮДИНІ СОРОМНО ВИСТУПАТИ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ ЇЇ ПАМ’ЯТНИКІВ”, – ВВАЖАЄ ІСТОРИК ОЛЕГ ПАНФІЛОВ. ХУ­ДО­ЖНИК ДМИТРО СКАЖЕНИК БАЧИТЬ ЦЕ ТАК

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.