По­не­ді­лок, 6 ли­сто­па­да, 15:56

Krayina - - ПОДІЇ -

– Ваш ви­рок ска­со­ва­но. За­по­бі­жний за­хід при на­сту­пно­му роз­гля­ді обе­ре суд пер­шої ін­стан­ції. А за­раз мо­же­те бу­ти віль­ні, – ка­же су­д­дя Ви­що­го спе­ці­а­лі­зо­ва­но­го су­ду Ста­ні­слав Крав­чен­ко. Ска­со­вує ви­рок при­кор­дон­ни­ку 39-рі­чно­му Сер­гію Кол­мо­го­ро­ву. Йо­го в ли­сто­па­ді 2015-го за­су­див до 13 ро­ків тюр­ми При­мор­ський райсуд Ма­рі­у­по­ля на До­неч­чи­ні. Зви­ну­ва­ти­ли у пе­ре­ви­щен­ні слу­жбо­вих обов’яз­ків і вбив­стві ци­віль­ної осо­би 9 ве­ре­сня 2014-го. То­ді Кол­мо­го­ров із ко­ле­га­ми чер­гу­вав на блок­по­сті бі­ля Ма­рі­у­по­ля. Вій­сько­ві по­мі­ти­ли пі­до­зрі­лий ав­то­мо­біль, що ру­хав­ся в їхній бік. Во­дій, до­неч­ча­нин Єв­ген Риж­ков, не зу­пи­нив­ся на ви­мо­гу при­кор­дон­ни­ків. Во­ни від­кри­ли во­гонь по ма­ши­ні. За­ги­ну­ла дру­жи­на шо­фе­ра Іри­на. Стрі­ля­ли дев’ять вій­сько­вих. Це вста­но­ви­ла екс­пер­ти­за. Го­лов­ним ви­ну­ва­тцем на­зва­ли Кол­мо­го­ро­ва. Ко­ле­ги, юри­сти й ве­те­ра­ни АТО ста­ли на йо­го за­хист. По­я­сни­ли: він ді­яв за ста­ту­том. Рі­ше­н­ня су­ду при­су­тні в за­лі зу­стрі­ча­ють опле­ска­ми й ви­гу­ка­ми: ”Сла­ва Укра­ї­ні!” – За­до­во­ле­ний та­ким ви­ро­ком, – го­во­рить Сер­гій Кол­мо­го­ров. – Але це – тіль­ки по­ча­ток. За­раз по­їду до­до­му в Бер­дянськ. Не був там два з по­ло­ви­ною ро­ки. Пов­тор­но спра­ву роз­гля­да­ти­ме Ма­рі­у­поль­ський районний суд

А в цей час:

– У МЕ­НЕ ЛЕДЬ СЕРЦЕ НЕ СТА­ЛО! НЕ РОБИ ТА­КО­ГО БІЛЬШЕ. – ПОЛТАВЕЦЬ 29-РІЧНИЙ СЕР­ГІЙ ДОРОШЕНКО ЗВЕРТАЄТЬСЯ ДО СВО­ЄЇ БА­БИ ПО МАТЕРІ МАРІЇ ОЛЕКСАНДРІВНИ, 79 РО­КІВ.

При­їхав до неї в го­сті у при­ва­тний бу­ди­нок. За­йшов у ко­ри­дор і на­ткнув­ся на тру­ну й два він­ки з чор­ни­ми стрі­чка­ми і на­пи­са­ми: ”Ба­бу­сі від ону­ків”, ”Ма­мі від сина й донь­ки. Ві­чна пам’ять”. – Це щоб вам мен­ше бу­ло ви­тра­ча­ти­ся на мої похо­ро­ни. За­зда­ле­гідь за­мо­ви­ла – і при­ве­зли. А в ха­ті ме­ні не за­ва­жає. Онук пе­ре­но­сить тру­ну й він­ки у са­рай. На­кри­ває ря­дни­ною. – У ба­би пів­ро­ку то­му об­шир­ний ін­фаркт був. З то­го ча­су го­ту­є­ться до смер­ті. Ду­має, що по­мре зне­на­цька, – го­во­рить Сер­гій. – Ра­ні­ше про­бу­ва­ла за­зда­ле­гідь вста­но­ви­ти со­бі пам’ятник на кла­до­ви­щі бі­ля ді­да. Ледь від­мо­ви­ли. Але та­ко­го по­ба­чи­ти не очі­ку­вав. Ма­рія Оле­ксан­дрів­на ви­ма­гає по­вер­ну­ти тру­ну в ха­ту. Бо­ї­ться, що в са­раї її по­гри­зуть ми­ші. Сер­гій від­мов­ля­є­ться.

ХАЙ ПЛАТЯТЬ ПО­ЛО­ВИ­НУ. САМ РЕМОНТ НЕ ПОТЯГНУ

ХАРКІВ’ЯНИН 51-РІЧНИЙ ВОЛОДИМИР БОЙЧУК ЗАЇЖДЖАЄ В ГАРАЖ АВТОМОБІЛЕМ AUDI А4. У ньо­го роз­би­ті пе­ре­дні фа­ри, по­шко­дже­ний бам­пер, по­гну­тий ка­пот. Ма­ши­ну роз­би­ла не­віс­тка Ма­ри­на, 27 ро­ків. Узя­ла по­ка­та­ти­ся, по­ки тесть був на ро­бо­ті. – Маю слу­жбо­ве ав­то. Свою ма­ши­ну бе­ріг, бо зби­рав на її по­ку­пку гро­ші кіль­ка ро­ків, – го­во­рить Володимир Ан­дрі­йо­вич. – Не­віс­тка пра­ва отри­ма­ла па­ру мі­ся­ців то­му. Не до­зво­ляв їй їзди­ти са­мій. Ли­ше з мо­їм си­ном чи зі мною. Але ж усі жи­ве­мо в одній квар­ти­рі. Во­на ско­ри­ста­ла­ся, що ні­ко­го не­має вдо­ма. Зна­йшла клю­чі від га­ра­жа. Про­ї­ха­ла з кі­ло­метр і врі­за­ла­ся в бе­тон­ний від­бій­ник. До­бре, що не по­стра­жда­ла. Але пе­ред ма­ши­ни весь від­би­ла. На­би­ра­ла ме­не в сльо­зах. По­ве­зло, що кри­ти­чних по­шко­джень не­має. Але ремонт обі­йде­ться ти­сяч у 30. Го­во­ри­ти­му із си­ном. Хай платять по­ло­ви­ну. Сам ремонт не потягну. Син Ва­ле­рій по­го­джу­є­ться ви­пла­ти­ти по­ло­ви­ну вар­то­сті від­нов­ле­н­ня Audi.

– ПРОСТІТЬ. ЛИШІТЬ ПРАЦЮВАТИ. БІЛЬШЕ ТА­КО­ГО НЕ ПОВТОРИТЬСЯ, – ПЛАЧЕ 27-РІЧНА ОЛЕНА МАКСИМЮК ІЗ ДНІПРА. Про­сить ди­ре­кто­ра ре­клам­но­го агентства не звіль­ня­ти її з ро­бо­ти. Пра­цює в ком­па­нії ме­не­дже­ром чо­ти­ри ро­ки. Ди­ре­ктор по­го­джу­є­ться. Але на­ка­зує бух­гал­те­рії оштра­фу­ва­ти Оле­ну на ти­ся­чу гри­вень за те, що бу­ла на обі­ді 3 го­ди­ни. – Пі­шла о 13:00 обі­да­ти в ка­фе. Але по­дзво­ни­ла ма­ти. Ска­за­ла, що у ва­гі­тної се­стри по­ча­ли­ся пе­ре­йми. За­бу­ла про все й по­їха­ла в по­ло­го­вий, – роз­по­від­ає Олена. – По до­ро­зі на­ку­пи­ла пам­пер­сів, па­пе­ро­вих ру­шни­ків, пе­лю­шок. Ли­ше в по­ло­го­во­му гля­ну­ла на го­дин­ник і по­бі­лі­ла. Зна­ла, що на­чаль­ник – су­во­рий що­до ди­сци­плі­ни. Ди­во, що ви­про­си­ла не звіль­ня­ти ме­не. Ро­бо­та хо­ро­ша. Зви­кла до неї. А ти­ся­ча гри­вень штра­фу – то не бі­да.

13 ли­сто­па­да 1805 ро­ку ні­мець Йо­ганн Ге­орг Ла­нер у Ві­дні за­па­тен­ту­вав со­си­ски. Він пе­ре­їхав із Фран­кфур­та, де був м'ясни­ком. Від­крив крам­ни­цю й по­чав про­да­ва­ти но­вий ку­лі­нар­ний ви­ріб. Для при­го­ту­ва­н­ня ви­ко­ри­сто­ву­вав фарш із ва­ре­ної сви­ни­ни та яло­ви­чи­ни. На­пов­ню­вав ним тон­кі ви­чи­ще­ні сви­ня­чі ки­шки. Со­си­ски на­зи­ва­ли "фран­кфурт­ськи­ми" або "ві­ден­ськи­ми". У ба­вар­сько­му мі­сте­чку Гас­сель­дорф вста­но­ви­ли пам'ятник Ла­не­ру, на яко­му на­пи­са­на істо­рія со­си­сок.

14 ли­сто­па­да 1889-го ре­пор­тер аме­ри­кан­ської га­зе­ти New York World 25-річна Нел­лі Блай ви­ру­ши­ла у кру­го­сві­тню по­до­рож. Обра­ла мар­шрут із ро­ма­ну Жу­ля Вер­на "Навколо сві­ту за 80 днів". Із со­бою взя­ла одну су­кню. Гро­ші, які дав ви­да­вець Джо­зеф Пу­лі­тцер, но­си­ла в су­мо­чці на шиї під одя­гом. Ко­ри­сту­ва­ла­ся па­ро­пла­ва­ми й за­лі­зни­цею. У Фран­ції зу­стрі­ла­ся з Жу­лем Вер­ном. По­вер­ну­лась у Нью-Йорк на ві­сім днів ра­ні­ше від йо­го лі­те­ра­тур­но­го ге­роя мі­сте­ра Фог­га. 15 ли­сто­па­да 1943 ро­ку ке­рів­ник ні­ме­цької елі­тної вій­сько­вої слу­жби SS Ген­ріх Гімм­лер ви­дав на­каз за­три­ма­ти всіх ро­мів і від­пра­ви­ти в кон­цта­бо­ри. У до­ку­мен­ті йшло­ся, що "ци­га­ни і на­пів­ци­га­ни при­рів­ню­ю­ться до єв­ре­їв". Ві­дби­ра­ти пред­став­ни­ків цих на­ро­дно­стей ма­ли ке­рів­ни­ки SS на всіх під­кон­троль­них нім­цям те­ри­то­рі­ях.

Хло­пчик від­пу­скає фа­за­на на те­ри­то­рії ми­слив­сько­го го­спо­дар­ства ”Хор­ти­цьке” бі­ля се­ла Ав­гу­сти­нів­ка За­по­різь­ко­го ра­йо­ну. 4 ли­сто­па­да там ви­пу­сти­ли 400 пта­хів. Ма­ють збіль­ши­ти по­го­лів’я фа­за­нів

Ко­рін­ні жи­те­лі Ка­на­ди про­те­сту­ють про­ти ути­ску їхніх прав у но­вій кон­сти­ту­ції кра­ї­ни. Більше со­тні не­вдо­во­ле­них зі­бра­ли­ся 16 ли­сто­па­да 1981 ро­ку бі­ля бу­дів­лі пар­ла­мен­ту в столиці От­та­ві

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.