УКРА­Ї­НІ ВА­ЖЛИ­ВО НЕ ПОВТОРИТИ ПОМИЛКУ ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ

ПІД ЧАС АНЕКСІЇ КРИ­МУ 2014 РО­КУ МО­СКВА ДІ­Я­ЛА ЗА СХЕМАМИ РО­СІЙ­СЬКОЇ ІМПЕРІЇ, ЯКА НАСИЛЬНО ПРИЄДНАЛА ДО СЕ­БЕ ПІВОСТРІВ 1783-ГО, – КА­ЖЕ ІСТО­РИК БО­Г­ДАН КОРОЛЕНКО

Krayina - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Текст: Оле­ксан­дра ВА­СИ­ЛЕН­КО, фото: Сер­гій СТАРОСТЕНКО

Чим по­ді­бні ане­ксія 2014 ро­ку та ”возз’єд­на­н­ня” Кри­му з Ро­сій­ською ім­пе­рі­єю у XVIII сто­літ­ті?

– В обох ви­пад­ках по­стра­жда­ли крим­ські та­та­ри, а агре­со­ром бу­ла спо­ча­тку Ро­сій­ська ім­пе­рія, а те­пер – Ро­сія, яка вва­жає се­бе її пра­во­на­сту­пни­цею. В ре­зуль­та­ті ро­сій­сько-ту­ре­цької вій­ни 1768–1774 ро­ків Осман­ська ім­пе­рія за­не­па­ла – і Ро­сія фа­кти­чно про­го­ло­си­ла Крим­ське хан­ство не­за­ле­жним. На чо­лі по­ста­ви­ли Ша­гін-Гі­рея, який три­мав­ся ви­ня­тко­во на ро­сій­ських ба­гне­тах так, як за­раз крим­ський ко­ла­бо­рант Сер­гій Аксьо­нов (го­ло­ва оку­па­цій­ної ро­сій­ської адмі­ні­стра­ції в ане­ксо­ва­но­му Кри­му – Кра­ї­на). Зро­би­ли це, аби про­сті­ше бу­ло ане­ксу­ва­ти й по­гли­ну­ти півострів.

У ХХІ сто­літ­ті РФ за до­по­мо­гою про­ро­сій­ських сил та ка­дро­вих вій­сько­вих на пів­остро­ві іні­ці­ю­ва­ла та про­ве­ла так зва­ний ре­фе­рен­дум про про­го­ло­ше­н­ня не­за­ле­жно­сті Кри­му. І по­тім уже ”не­за­ле­жну ре­спу­блі­ку” вклю­чи­ла у свій склад як фе­де­раль­ний суб’єкт.

Укра­ї­ні ва­жли­во не повторити по­мил­ки Османської імперії, яка зму­ше­на бу­ла по­го­ди­ти­ся на фа­кти­чну ане­ксію. У кві­тне- во­му ма­ні­фе­сті ім­пе­ра­три­ці Ка­те­ри­ни ІІ 1783 ро­ку Крим зга­ду­вав­ся ли­ше як гео­гра­фі­чний об’єкт – ні про яку дер­жав­ність не бу­ло й мови.

В обох ви­пад­ках вла­ду ро­сі­ян на по­ча­тках охо­ро­ня­ли на­йман­ці. Під час пер­шої анексії це бу­ли ар­на­у­ти – пра­во­слав­ні гре­ки та ал­бан­ці, ви­хід­ці з то­ді­шніх єв­ро­пей­ських во­ло­дінь Османської імперії. Бу­ли на­ла­што­ва­ні про­ти тур­ків і крим­ських та­тар й отри­му­ва­ли пла­тню за слу­жбу. Пі­сля під­пи­са­н­ня Кю­чук-Кай­нар­джій­сько­го мир­но­го договору їм до­зво­ли­ли жи­ти в Ба­ла­кла­ві. Ни­ні її хо­чуть пе­ре­да­ти поплічникам Во­ло­ди­ми­ра Пу­ті­на – байкерам із клу­бу ”Нічні вовки”. Ар­на­у­ти при­ду­шу­ва­ли ан­ти­ро­сій­ські пов­ста­н­ня, гра­бу­ва­ли і вби­ва­ли. Ана­ло­гі­чно чи­нить так зва­на крим­ська са­мо­обо­ро­на. У лю­то­му 2014 ро­ку її сфор­му­ва­ли з мі­сце­вих про­ро­сій­ських мар­гі­на­лів. Хо­ди­ли на про­ро­сій­ські мі­тин­ги й сто­я­ли там для ма­сов­ки. Вже в бе­ре­зні по­ча­ли на­па­да­ти на про­укра­їн­ських акти­ві­стів. При­че­тні до зни­кне­н­ня та вбивств по­над 30 крим­сько­та­тар­ських акти­ві­стів ли­ше впро­довж 2014–2015 ро­ків.

Крім зброї, Ро­сій­ська ім­пе­рія опи­ра­ла­ся на пред­став­ни­ків ві­до­мих ари­сто­кра­ти­чних ро­дів Крим­сько­го хан­ства, які пі­шли на спів­пра­цю за гро­ші та по­са­ди. 2014 ро­ку ча­сти­ну теж під­ку­пи­ли, а ча­сти­ну – шан­та­жу­ва­ли. Пу­тін не ви­га­дав ні­чо­го но­во­го, ви­ко­ри­став до­свід по­пе­ре­дни­ків.

Чо­му Ро­сії бу­ло так ва­жли­во утвер­ди­ти­ся в Кри­му й отри­ма­ти ви­хід до Чор­но­го мо­ря?

– Це гео­по­лі­ти­чні ін­те­ре­си. Існу­вав так зва­ний Гре­цький про­ект: Ро­сія пра­гну­ла ви­гна­ти осма­нів з Єв­ро­пи та за­хо­пи­ти Кон­стан­ти­но­поль. На ру­ї­нах Османської імперії хо­ті­ли від­но­ви­ти ко­ли­шню Ві­зан­тію й по­ста­ви­ти на чо­лі ону­ка Ка­те­ри­ни ІІ Кон­стан­ти­на. Бу­ло на­віть за­го­тов­ле­но ме­даль за за­во­ю­ва­н­ня Османської імперії. По­ді­бна істо­рія з ро­сій­ськи­ми ме­да­ля­ми ”За возвращение Крыма” з ви­кар­бу­ва­ною за­зда­ле­гідь да­тою – 20 лю­то­го 2014 ро­ку.

БАЛАКЛАВУ ХО­ТІ­ЛИ ПЕ­РЕ­ДА­ТИ ПОПЛІЧНИКАМ ПУ­ТІ­НА – БАЙКЕРАМ ІЗ КЛУ­БУ ”НІЧНІ ВОВКИ”

НА МЕДАЛІ

”ЗА ВОЗВРАЩЕНИЕ КРЫМА” СТОЇТЬ ДАТА – 20 ЛЮ­ТО­ГО 2014 РО­КУ

Чим Крим за­раз стра­те­гі­чно ва­жли­вий для Ро­сії?

– Для Ро­сії Крим – на­сам­пе­ред ве­ли­ка вій­сько­во-мор­ська ба­за, і у XVIII сто­літ­ті, і ни­ні.

Іде­о­ло­гі­чно, за­раз на змі­ну ”Гре­цько­му про­е­кту” при­йшов агре­сив­ний ”рус­ский мир”. У XVIII сто­літ­ті Ро­сія на­зи­ва­ла се­бе го­лов­ною за­хи­сни­цею усіх хри­сти­ян, за­раз – ро­сі­ян. Не­без­пе­ка в то­му, що сві­до­мо не ро­блять рі­зни­ці між ти­ми, хто тіль­ки спіл­ку­є­ться ро­сій­ською, та вла­сне ро­сій­ською на­ці­єю.

Крим для Пу­ті­на – це мо­жли­вість кон­тро­лю­ва­ти Пів­ні­чне При­чор­но­мор’я та усе Чор­не мо­ре. Ане­ксія вже по­ста­ви­ла під питання існу­ва­н­ня пов­но­цін­но­го Вій­сько­во-мор­сько­го фло­ту Укра­ї­ни.

До то­го ж пе­ред пре­зи­дент­ськи­ми ви­бо­ра­ми Пу­тін по­тре­бу­вав не­ве­ли­чку ”по­бє­до­но­сну” вій­ну, аби від­во­лі­кти ува­гу ви­бор­ців від еко­но­мі­чно­го за­не­па­ду та вну­трі­шніх про­блем.

Ро­сія ба­га­то го­во­рить про своє істо­ри­чне пра­во на Крим. Це фаль­си­фі­ка­ція чи під­твер­дже­ний факт?

– Це не біль­ше, ніж один з істо­ри­чних фей­ків ”рус­ско­го ми­ра”. Пу­тін по­стій­но на­го­ло­шує, що Крим – це ку­піль хри­сти­ян­ства, а Ро­сія – спад­ко­є­ми­ця Ки­їв­ської Ру­сі. Але біль­шість істо­ри­ків вва­жа­ють, що князь Во­ло­ди­мир хре­стив­ся не в Хер­со­не­сі. Ймо­вір­но, це від­бу­ло­ся в Ки­є­ві. Ще один міф: Ро­сія при­не­сла ци­ві­лі­за­цію та куль­ту­ру від­ста­лим крим­ським та­та­рам. Але до 1783 ро­ку на пів­остро­ві ді­я­ло близь­ко пів­то­ри ти­ся­чі ме­че­тей, пі­сля пер­шої анексії – кіль­ка де­ся­тків. Ім­пе­рія зни­щи­ла дер­жав­ність крим­ських та­тар та при­гно­блю­ва­ла ві­ру. Впер­ше масово по­ки­ну­ти істо­ри­чну ба­тьків­щи­ну крим­ські та­та­ри бу­ли зму­ше­ні у 80-х ро­ках XVIII сто­лі­т­тя. Про­ти Ша­гін-Гі­рея бу­ло кіль­ка пов­стань, і їх уча­сни­ків пе­ре­слі­ду­ва­ли. То­ді з пів­остро­ва ви­їха­ла май­же по­ло­ви­на всьо­го ко­рін­но­го на­се­ле­н­ня, за оцін­ка­ми істо­ри­ків. Дру­га ве­ли­ка хви­ля емі­гра­ції – уна­слі­док Крим­ської вій­ни 1853–1856 ро­ків.

Під час де­пор­та­ції 1944 ро­ку упро­довж 18–20 трав­ня ви­ве­зли з пів­остро­ва ці­лий на­род – 200 ти­сяч крим­ських та­тар. При цьо­му масово по­ча­ли за­во­зи­ти на­се­ле­н­ня із центральних обла­стей Ро­сії, за­ма­ню­ю­чи їх піль­га­ми. Це са­ме ба­чи­мо й за­раз.

Ане­ксія 2014 ро­ку го­ту­ва­ла­ся ро­ка­ми й ці­ле­спря­мо­ва­но?

– Най­ви­щі ро­сій­ські чи­ни ні­ко­ли не со­ро­ми­ли­ся го­во­ри­ти, що укра­їн­ський Крим – це стра­шна істо­ри­чна по­мил­ка, яку не­об­хі­дно ви­пра­ви­ти. 2012 ро­ку я був у Мо­скві на кон­фе­рен­ції, при­свя­че­ній 225-й рі­чни­ці по­до­ро­жі ім­пе­ра­три­ці Ка­те­ри­ни ІІ в Крим. Ко­стян­тин За­ту­лін (ке­рів­ник Ін­сти­ту­ту кра­їн СНД. – Кра­ї­на) і го­лов­но­ко­ман­ду­вач Чор­но­мор­ським флотом РФ Ігор Ка­са­то­нов пла­ну­ва­ли вве­сти спіль­не укра­їн­сько-ро­сій­ське управ­лі­н­ня Кри­мом. Якщо не ви­йде – ане­ксу­ва­ти йо­го.

Іде­о­ло­гі­чне під­ґрун­тя для цьо­го го­ту­ва­ли дав­но. Ко­жно­го ро­ку 19 кві­тня про­во­ди­ли ма­со­ві гу­ля­н­ня з при­во­ду при­єд­на­н­ня Кри­му 1783-го до Ро­сії. Во­ни вра­жа­ли роз­ма­хом. А 18 трав­ня, у День вша­ну­ва­н­ня жертв де­пор­та­ції крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду, про­ро­сій­ські си­ли чи­ни­ли про­во­ка­ції. Спе­ку­лю­ва­ли на то­му, що крим­ські та­та­ри – зра­дни­ки. Хо­ча істо­ри­ки до­ве­ли: від­со­ток ко­ла­бо­ран­тів се­ред них був ниж­чий, ніж се­ред ро­сі­ян. До­сить зга­да­ти дон­ських ко­за­ків, які слу­жи­ли у вер­ма­хті й ар­мії ге­не­ра­ла Вла­со­ва. Але тав­ро зра­дни­ків при­лі­пи­ли крим­ським та­та­рам.

Чо­му за­раз крим­ські та­та­ри ста­ли основ­ною ці­л­лю для ре­пре­сій на пів­остро­ві?

– Ме­джліс крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду не по­го­див­ся спів­пра­цю­ва­ти з оку­пан­та­ми. Ро­сі­я­ни думали пе­ре­ма­ни­ти йо­го ке­рів­ни­ків на свій бік – і так ви­прав­до­ву­ва­ти­ся пе­ред сві­том. Мов­ляв, ане­ксію під­три­мав ко­рін­ний на­род на пів­остро­ві, ми від­но­ви­ли істо­ри­чну спра­ве­дли­вість. Але крим­ські та­та­ри ста­ли най­біль­ши­ми па­трі­о­та­ми Укра­ї­ни в Кри­му. З са­мо­го по­ча­тку не­за­ле­жно­сті укра­їн­ська вла­да по­бо­ю­ва­ла­ся мі­фі­чно­го крим­сько­та­тар­сько­го се­па­ра­ти­зму. Ро­сій­ські про­па­ган­ди­сти пі­ді­грі­ва­ли цей страх. У ре­зуль­та­ті не звер­ну­ли ува­ги на го­лов­ну не­без­пе­ку – про­ро­сій­ські на­строї на пів­остро­ві.

Крим­ські та­та­ри мо­жуть ста­но­ви­ти ре­аль­ну за­гро­зу?

– Спо­від­у­ють не­на­силь­ни­цький спро­тив, то­му збро­єю не за­гро­жу­ють на­віть оку­пан­там. Ро­сій­ській про­па­ган­ді ви­гі­дно ви­ста­ви­ти їх те­ро­ри­ста­ми й зви­ну­ва­ти­ти у всіх сво­їх нев­да­чах в ане­ксо­ва­но­му Кри­му.

Пі­сля де­о­ку­па­ції крим­ські та­та­ри по­вер­ну­ться на півострів?

– При­ї­дуть пер­ши­ми. За ча­сів Ра­дян­сько­го Со­ю­зу во­ни остан­ні­ми се­ред де­пор­то­ва­них на­ро­дів отри­ма­ли пра­во по­вер­ну­ти­ся на істо­ри­чну ба­тьків­щи­ну у 1989 ро­ці. Тяж­ко пе­ре­жи­ва­ють ви­му­ше­не пе­ре­се­лен­ство і за­раз. У них ще над­то сві­жа істо­ри­чна пам’ять про пе­ре­жи­ту трав­му.

Які на­слід­ки анексії від­чу­ють на со­бі?

– Ро­сія мо­же зни­щи­ти їх як на­род, якщо Крим най­ближ­чим ча­сом не по­вер­не­ться до Укра­ї­ни. 2014 ро­ку лі­дер крим­сько- та­тар­сько­го на­ро­ду Му­ста­фа Дже­мі­лєв ді­знав­ся про пла­ни ФСБ: на то­таль­ну де­пор­та­цію не пі­дуть, але ство­рю­ва­ти­муть не­спри­я­тли­ві умо­ви для жи­т­тя, ро­бо­ти та куль­тур­но­го роз­ви­тку. Хо­чуть зве­сти час­тку крим­ських та­тар до мі­ні­му­му і за­се­ли­ти півострів ро­сі­я­на­ми.

МАСОВО ПЕРЕСЕЛЯЛИ ЛЮ­ДЕЙ ІЗ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОБЛА­СТЕЙ РО­СІЇ

НАЦІОНАЛЬНОКУЛЬТУРНА АВТОНОМІЯ – ЧИ НЕ ЄДИ­НИЙ ШЛЯХ ЗА­БЕЗ­ПЕ­ЧИ­ТИ МАЙ­БУ­ТНЄ ДЛЯ КРИМ­СЬКИХ ТА­ТАР

Лі­де­ри крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду го­во­рять, що го­то­ві по­да­ти до Верховної Ра­ди за­ко­но­про­ект, що до­зво­лить отри­ма­ти на­ціо­наль­ну ав­то­но­мію. Що це на пра­кти­ці озна­ча­ти­ме для Укра­ї­ни й крим­ських та­тар?

– Крим­сько­та­тар­ський на­род 2014 ро­ку ви­зна­ний в Укра­ї­ні ко­рін­ним і має пра­во на на­ціо­наль­но-те­ри­то­рі­аль­ну ав­то­но­мію в рам­ках на­шої дер­жа­ви. Це дасть йо­му мо­жли­вість не роз­чи­ни­ти­ся в ти­туль­но­му етно­сі й збе­рег­ти вла­сну іден­ти­чність. Пі­сля звіль­не­н­ня Кри­му ця про­бле­ма по­ста­не пер­шою як ви­мо­га ча­су.

Якщо за­кон при­ймуть, це до­по­мо­же швид­ше по­вер­ну­ти Крим?

– Це скла­дний ба­га­то­рів­не­вий про­цес. На­сам­пе­ред ма­ють пра­цю­ва­ти укра­їн­ські ди­пло­ма­ти і Зброй­ні си­ли, слід за­лу­ча­ти між­на­ро­дне спів­то­ва­ри­ство. Ухва­ле­н­ня за­ко­ну за­де­кла­рує по­зи­цію Укра­ї­ни та за­без­пе­чить роз­ви­ток крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду й збе­ре­же етні­чне роз­ма­ї­т­тя Кри­му.

Для укра­їн­ців у Кри­му не не­сти­ме за­гро­зи?

– У жо­дно­му ра­зі. Мо­ва не йде про те, що крим­ські та­та­ри ма­ти­муть біль­ше прав, ніж українці. Га­ран­то­ва­не дер­жа­вою пра­во на ав­то­но­мію – чи не єди­на за­по­ру­ка за­без­пе­чи­ти май­бу­тнє для цьо­го на­ро­ду. Го­ло­ва Ку­рул­таю та Ди­ре­кто­рії Крим­ської На­ро­дної Ре­спу­блі­ки, один із най­ви­зна­чні­ших ді­я­чів крим­сько­та­тар­сько­го на­ро­ду Но­ман Че­ле­бі­джі­хан ще на по­ча­тку ХХ сто­лі­т­тя го­во­рив, що Крим – це бу­кет на­ціо­наль­но­стей, у яко­му всім бу­дуть за­без­пе­че­ні рів­ні пра­ва.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.