ФОРТЕЦЮ КОДАК ЗРУЙНУВАЛИ ЧЕ­РЕЗ ТРИ МІ­СЯ­ЦІ ПІ­СЛЯ ЗАСНУВАННЯ

ФОРТЕЦЮ КОДАК ЗРУЙНУВАЛИ ЧЕ­РЕЗ ТРИ МІ­СЯ­ЦІ ПІ­СЛЯ ЗАСНУВАННЯ

Krayina - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Nекст: Оле­ксандр ГАНДЗІЙ

”По­чу­ли ми, що Мо­сква бу­де на Ко­да­ку.

Але во­на там не по­трі­бна. Зле ро­биш, що по­чи­на­єш із на­ми сва­ри­ти­ся. Зброя не до­по­мо­же в по­лі, якщо вдо­ма не бу­де ра­ди. Хо­ча ти ца­рем по­став­ле­ний, але гі­дність отри­мав від війська за­по­розь­ко­го. Ко­за­ки не зна­ють, що та­ке бо­я­рин – зна­ють тіль­ки геть­ма­на. Про­шу чи­ни­ти з на­ми по-справ­жньо­му, як ра­ні­ше бу­ва­ло. Пам’ятай дав­ню при­тчу, що щастя на швид­ко­му ко­ле­сі ду­же швид­ко ми­на­є­ться. У сві­ті все зви­кло хо­ди­ти, як тінь за Сон­цем. До­ки Сон­це сві­тить, до­ти і тінь є. То­му, ясно­вель­мо­жний, умій щастя ша­ну­ва­ти”, –

ко­шо­вий ота­ман за­по­рож­ців Іван Рог пи­сав у ли­сті до геть­ма­на Іва­на Брю­хо­ве­цько­го 1666-го, ко­ли ді­знав­ся про на­бли­же­н­ня за­го­ну стріль­ців із Мо­скви. За рік до то­го ге­тьман ре­ко­мен­ду­вав мо­сков­сько­му уря­ду ство­ри­ти за­ло­гу в Ко­да­ку. Цар при­слав воє­во­дою Яко­ва Хи­тро­ва з вій­ськом, але за­по­рож­ці йо­го не впу­сти­ли

”ПОТРІБНО ЯКО­МО­ГА НАДІЙНІШЕ ПРИГВОЗДИТИ КО­ЗА­КІВ, АБИ НЕ НАЇЖДЖАЛИ НА ТУ­РЕ­ЦЬКІ ЗЕМ­ЛІ,

– йде­ться в по­ста­но­ві де­пу­та­тів се­йму Ре­чі По­спо­ли­тої в бе­ре­зні 1635 ро­ку. – До­ру­ча­є­мо на обра­но­му ін­же­не­ра­ми мі­сці на бе­ре­зі Дні­пра збу­ду­ва­ти фортецю. Роз­та­шу­ва­н­ня ма­ють по­го­ди­ти й на­ші пол­ко­вод­ці, щоб бу­ло при­да­тне для війська. Бу­де­мо по­ста­ча­ти її пі­ши­ми і вер­шни­ка­ми та вій­сько­ви­ми при­па­са­ми. Зве­сти слід швид­ко і без за­три­мок”.

За рік до то­го ту­ре­цький сул­тан Му­рад IV і поль­ський ко­роль Вла­ди­слав IV укла­ли уго­ду – Річ По­спо­ли­та зо­бов’яза­ла­ся вста­но­ви­ти кон­троль над ко­за­ка­ми. Во­ни за­се­ля­ли зем­лі по ни­жній те­чії Дні­пра – на За­по­ріж­жі. Цен­тром бу­ла Ми­ки­тин­ська Січ по­бли­зу ста­ро­дав­ньої пе­ре­пра­ви – те­пер око­ли­ці мі­ста Ні­ко­поль на Дні­про­пе­тров­щи­ні. Ча­сто на­па­да­ли на ту­ре­цькі фор­те­ці на узбе­реж­жі Чор­но­го мо­ря і звіль­ня­ли по­ло­не­них укра­їн­ців.

> По­ля­ки ви­рі­шу­ють пе­ре­кри­ти шля­хи по­ста­ча­н­ня про­до­воль­ства та лі­су для бу­дів­ни­цтва фло­ту. Ко­рон­ний ге­тьман Ста­ні­слав Ко­нє­цполь­ський ру­шає до Дні­пра для зве­де­н­ня фор­те­ці. ”ЗАМОК ЗАКЛАЛИ БІ­ЛЯ ПЕР­ШО­ГО ДНІПРОВОГО ПОРОГУ – КОДАЦЬКОГО. Ниж­че остро­ва Ко­за­цький – на від­ста­ні гар­ма­тно­го по­стрі­лу”, – пи­ше у спо­га­дах фран­цузь­кий ін­же­нер Гі­йом Ле­ва­сер де Бо­план. Він роз­ро­бляє про­ект чо­ти­ри­ку­тної фор­те­ці, яку на­зи­ває Кодак. Під йо­го ке­рів­ни­цтвом зво­дять по­двій­ні сті­ни з де­рев’яних ко­лод. Їх за­пов­ню­ють зем­лею. За­кін­чу­ють бу­дів­ни­цтво на по­ча­тку лі­та 1635-го.

Мі­сце ви­зна­ють ду­же ви­гі­дним. До ньо­го лег­ко до­став­ля­ти при­па­си для гар­ні­зо­ну – рі­чкою з Ки­є­ва і пе­ре­хо­плю­ва­ти при­зна­че­ні для ко­за­ків ван­та­жі. А ще – кон­тро­лю­ва­ти ”чор­ний хід” до мо­ря – че­рез рі­чки Са­ма­ра й Вов­чу. Ним по­стій­но ко­ри­сту­ю­ться ко­за­ки.

Осно­ву за­ло­ги ста­нов­лять ні­ме­цькі на­йман­ці. Осво­їв­шись, во­ни по­чи­на­ють за­кра­да­тись у во­ло­ді­н­ня ко­за­ків. Ви­лов­лю­ють у них ри­бу і по­лю­ють.

”КО­НЄ­ЦПОЛЬ­СЬКИЙ ЗБУ­ДУ­ВАВ ПРЕКРАСНУ ФОРТЕЦЮ. Змі­цнив її гар­ні­зо­ном дра­гу­нів (вер­шни­ки, які мо­жуть би­ти­ся і в пі­шо­му бою. – Кра­ї­на) чи­сель­ні­стю в кіль­ка со­тень. Ко­ман­ди­ром по­ста­вив ста­ро­го во­ї­на Жа­на Ма­ріо­на (фран­цузь­кий офі­цер та ін­же­нер, був на слу­жбі в поль­сько­го ко­ро­ля Вла­ди­сла­ва IV. – Кра­ї­на), – пи­ше до зна­йо­мо­го шля­хти­ча кан­цлер ли­тов­ський Ста­ні­слав Ра­дзі­віл. – Ста­ли пиль­но сте­жи­ти во­ни за ко­за­ка­ми. За­бо­ро­ни­ли їм до­сту­пи до рі­чки, на­ка­за­ли утри­му­ва­тись від по­лю­ва­н­ня й ри­баль­ства. По­ру­шни­ків за­ко­ву­ють у за­лі­зні обру­чі на но­гах і шиї. Я за­став у льо­хах 20 ко­за­ків. У май­бу­тньо­му їх тут бу­де ще біль­ше. Ма­ріон за­бо­ро­няє сол­да­там про­да­ва­ти ко­за­кам по­рох. Щоб не вкра­да­ли­ся вно­чі – за­ми­кає їх”. Ко­за­ків це обу­рює, і во­ни рву­ться зне­сти фортецю. Та не ма­ють сил. Основ­на ча­сти­на війська на чо­лі з геть­ма­ном Іва­ном Су­ли­мою по­да­ла­ся в чор­но­мор­ський по­хід – 2 ти­ся­чі во­ї­нів на 30 чай­ках. Во­ни на­ма­га­ю­ться за­хо­пи­ти ту­ре­цьку фортецю Азов у гир­лі рі­чки Дон. Але не­вда­ло.

То­ді пли­вуть до гир­ла Ду­наю і бе­ру­ться гро­ми­ти ту­ре­цькі мі­ста Кі­лію, Ізма­їл та Ак­кер­ман – те­пер Біл­го­род-Дні­стров­ський на Оде­щи­ні. Зи­му­ва­ти по­вер­та­ю­ться на Дон. Ве­сну й лі­то гра­бу­ють мі­ста на ту­ре­цько­му узбе­реж­жі.

Осно­ву за­ло­ги ста­нов­лять ні­ме­цькі на­йман­ці

”ВОЖДЬ БУНТІВНИКІВ-КО­ЗА­КІВ СУ­ЛИ­МА, ПОГУЛЯВШИ, ПО­ВЕР­ТАВ­СЯ З МО­РЯ І ПО­БА­ЧИВ ЗАМОК, ЯКИЙ ЙО­МУ ЗАВАЖАВ ДІСТАТИСЯ ДО­ДО­МУ”, – пи­ше Бо­план про при­хід ко­за­ків до Ко­да­ка у сер­пні 1635-го.

Во­ни на­бли­зи­ли­ся з чор­но­го хо­ду – по рі­чці Са­ма­рі. По­ба­чив­ши пе­ре­шко­ду – пла­ну­ють за­хо­пи­ти фор­пост. Ста­ні­слав Ра­дзі­віл опи­сує штурм Ко­да­ка: ”По­сте­рі­гли, щоб сол­да­ти по­сну­ли. То­ді в ти­ші опів­но­чі по­при­став­ля­ли дра­би­ни і під­ня­ли­ся на вал. По ньо­му про­йшли до са­мо­го укрі­пле­н­ня. По­ява го­стей збу­ди­ла сто­ро­жу, але за­пі­зно. До­ки схо­пи­ли­ся за зброю і ви­не­сли з під­зе­ме­л­ля укри­тий там по­рох, фор­те­ця опи­ни­ла­ся у вла­ді ко­за­ків”.

Во­ни ви­рі­за­ють весь гар­ні­зон. Жи­ви­ми за­ли­ша­ю­ться 15 вер­шни­ків, які чер­гу­ють у сте­пу. Жа­ну Ма­ріо­ну на­си­па­ють за одяг по­ро­ху, при­став­ля­ють до стов­па й за­па­лю­ють. Ви­бу­хом йо­го за­ки­дає у Дніпро.

Іван Су­ли­ма під­ні­має пов­ста­н­ня. Ве­де за­по­рож­ців до Кре­мен­чу­ка. Звід­ти роз­си­лає уні­вер­са­ли до се­лян із за­кли­ка­ми до бо­роть­би про­ти поль­сько-шля­хет­сько­го гні­ту.

Ви­рі­за­ють весь гар­ні­зон. Жи­ви­ми за­ли­ша­ю­ться 15 вер­шни­ків

Пам’ятник на честь за­хо­пле­н­ня за­по­різь­ки­ми ко­за­ка­ми під про­во­дом Бо­г­да­на Хмель­ни­цько­го фор­те­ці Кодак у се­лі Ста­рі Ко­да­ки – те­пер Дні­пров­ський ра­йон Дні­про­пе­тров­ської обла­сті. Йо­го по­ста­ви­ли на за­ли­шках укрі­плень з іні­ці­а­ти­ви істо­ри­ка Дми­тра Явор­ни­цько­го 1910 ро­ку. На ньо­му вка­за­на не­пра­виль­на дата – 24 кві­тня 1648-го. На­справ­ді поль­ський гар­ні­зон ка­пі­ту­лю­вав 1 жов­тня 1648 ро­ку

План фор­те­ці Кодак на Дні­прі, 1635. Її збу­ду­ва­ли за про­е­ктом фран­цузь­ко­го ін­же­не­ра Гі­йо­ма Ле­вас­се­ра де Бо­пла­на. В ній роз­мі­сти­ли на­йман­ців поль­сько­го ко­ро­ля, які ма­ли кон­тро­лю­ва­ти ко­за­ків. Сті­ни зро­би­ли із ко­лод та зем­лі. Нав­ко­ло ви­ко­па­ли рів і на­си­па­ли вал. Все­ре­ди­ні бу­ли ха­ти ко­мен­дан­та і 300 во­я­ків, про­до­воль­чі льо­хи та кри­ни­ця

Фортецю Кодак у сер­пні 1635 ро­ку за­хо­пи­ли і зруйнували за­по­різь­кі ко­за­ки. Во­на про­сто­я­ла три мі­ся­ці. Ві­дбу­ду­ва­ли 1638-го. З тих пір у ній роз­мі­щу­ва­лись поль­ські, ко­за­цькі, мо­сков­ські за­ло­ги. 1711-го Кодак зруйнували за уго­дою тур­ків і мо­ско­ви­тів. Нав­ко­ло ру­їн ви­ни­кло се­ло Ста­рі Ко­да­ки. На по­ча­тку 1930-х на за­ли­шках фор­те­ці по­ча­ли роз­ро­бля­ти гра­ні­тний кар’єр. Йо­го за­кри­ли че­рез 60 ро­ків. Від укрі­плень за­ли­ши­ла­ся одна сті­на

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.