За­мість ві­дір­ва­ної го­ло­ви вгвин­тив 500-ва­тну лам­пу

ДЕ­РЕВ’ЯНИЙ ПОСУД ПРОСЯКАЮТЬ ЗМІШАНОЮ З БДЖОЛИНИМ ВОСКОМ ЇСТІВНОЮ ЛЛЯНОЮ ОЛІЄЮ

Krayina - - ЗАХОПЛЕННЯ - Текст: Ві­ктор ФОМЕНКО, фото: Ві­ктор ФОМЕНКО

ЗУСТРІЧАВСЯ З ДІВ­ЧИ­НОЮ, ЗАТІЯЛИ РЕМОНТ. Бу­ли по­трі­бні ме­блі, а грошей – обмаль. Зім­про­ві­зу­вав обі­дній стіл. Зна­йо­мі ди­зай­не­ри по­ба­чи­ли й за­про­по­ну­ва­ли ви­го­тов­ля­ти ме­блі на за­мов­ле­н­ня. Орен­ду­вав для цьо­го май­стер­ню. По­тім пе­ре­клю­чив­ся на ав­тор­ські ро­бо­ти. СТОЛИ, ПОСУД, АРТ-ОБ’ЄКТИ, ТЕКСТУРИ. Те, що ро­блю, зна­хо­ди­ться між ме­бля­ми і скуль­пту­рою.

ОДНА З УЛЮ­БЛЕ­НИХ ТЕМ – ЕПОКСИДНІ МЕ­БЛІ: вкри­те смо­лою де­ре­во. Та­ка со­бі кон­сер­ва­ція при­ро­ди. Тіль­ки так спил мо­жна збе­рег­ти з ко­рою.

ОБРОБ­КУ НЕРІВНОСТЕЙ ДУ­ЖЕ СПРО­ЩУЄ ВИПАЛЮВАННЯ. Якось за­мо­ви­ли на фа­не­рі зро­би­ти імі­та­цію кро­ко­ди­ля­чої шкі­ри. Ми її про­фре­зе­ру­ва­ли і по­ча­ли вру­чну шлі­фу­ва­ти. Дов­го і без осо­бли­во­го тол­ку. По­ду­мав: а якщо об­па­ли­ти? Ре­зуль­тат ви­явив­ся май­же іде­аль­ним.

ВІДДАЮ ПЕ­РЕ­ВА­ГУ ЕЛЕКТРОІНСТРУМЕНТАМ І ПАЯЛЬНІЙ ЛАМПІ. Ру­чні – ніж, рі­зак, ру­ба­нок – менш ефе­ктив­ні.

ЗНА­ЙШОВ СТАРУ КОЛОДУ НА ЛІСОПИЛЦІ – РО­КІВ П’ЯТЬ ПРОЛЕЖАЛА НАДВОРІ. По­чи­стив і зро­бив лав­ку. Ці­ка­вий ко­лір і текс­ту­ра, при­єм­но на до­тик. Ніж­ки з ме­та­лу. Ме­блі зі ста­ро­го де­ре­ва сьо­го­дні в трен­ді, але зде­біль­шо­го це під­роб­ки: но­ве де­ре­во дря­па­ють, фар­бу­ють або імі­ту­ють пла­сти­ком. По­ба­чив, як роз­би­ра­ли бу­дів­лю XIX сто­лі­т­тя, там пе­ре­кри­т­тя бу­ли з ду­бо­вих ба­лок. За­брав їх і ви­го­то­вив на за­мов­ле­н­ня

МЕ­БЛІ ЗІ СТА­РО­ГО ДЕ­РЕ­ВА В ТРЕН­ДІ, АЛЕ ЗДЕ­БІЛЬ­ШО­ГО ЦЕ ПІД­РОБ­КИ

4-ме­тро­ву бар­ну стій­ку в ка­фе. Вла­сни­кам по­до­ба­ли­ся ме­блі зі смо­ли, а я за­про­по­ну­вав із ста­ро­го де­ре­ва: до­шки скла­да­ють, по­ро­жни­ни за­пов­ню­ють смо­лою – й ви­хо­дить єди­не ці­ле. Го­лов­ну роль грає де­ре­во, а не смо­ла.

НАМУЧИВСЯ З ЖУРНАЛЬНИМ СТОЛИКОМ. Зро­бив пів­сфе­ру зі зви­чай­но­го пень­ка – це не­скла­дно. А да­лі ви­дов­бу­єш за­гли­бле­н­ня в де­ре­ві і за­пов­ню­єш по­ша­ро­во смо­лою – по­лі­е­фір­ною й епо­кси­дною. Ви­би­ва­єш край, за­ли­ва­єш смо­лу ін­шо­го ко­льо­ру. По­тім ви­би­ва­єш се­ре­ди­ну і зно­ву за­ли­ва­єш. Так сім-ві­сім ра­зів. Смо­ла трі­ска­є­ться – і ви­хо­дить ори­гі­наль­на вну­трі­шня стру­кту­ра, яку ці­ка­во роз­гля­да­ти. Та­кі столи на­га­ду­ють зі­ни­цю ока. Не­рів­на ро­гів­ка, пе­ре­хо­ди ко­льо­рів – то різ­кі, то плав­ні. Хо­тів до­би­ти­ся ра­ді­аль­них трі­щин, як у пер­шо­му сто­лі, – ні­би про­стре­ли­ли скло. Але то не той ко­лір, то не так трі­сну­ло. Пів­ро­ку шу­кав но­ве рішення. Пе­ре­ро­бляв дві­чі пов­ні­стю, по­тім – по ча­сти­нах. Вийшли не трі­щи­ни, а ні­би під­во­дний ре­льєф, 3D-по­верх­ня.

КО­ЛИ ДІРЧАСТА СТРУ­КТУ­РА РІВНОМІРНА – ЦЕ НУДНО. По­до­ба­є­ться ро­би­ти ве­ли­кі отво­ри і роз­та­шо­ву­ва­ти їх ха­о­ти­чно. Спо­ча­тку ви­го­то­вив у та­ко­му сти­лі де­рев’яне сер­це, по­тім – ва­зу-яй­це з від­ки­дною кри­шкою. За­ду­мав дір­ча­сту ра­му для дзер­ка­ла. Ви­ко­ри­став па­ле­не де­ре­во. Ви­йшло кра­си­во, але не­фун­кціо­наль­но: важ­ко в цих отво­рах ви­ти­ра­ти пил. Вкрив оли­вою – ста­ло мо­то­ро­шно бли­ща­ти. А в мо­їй кон­це­пції де­ре­во по­вин­но ви­гля­да­ти на­ту­раль­но. По­тру або ще раз об­па­лю.

СМО­ЛА ТРІ­СКА­Є­ТЬСЯ – І ВИ­ХО­ДИТЬ ОРИ­ГІ­НАЛЬ­НА ВНУ­ТРІ­ШНЯ СТРУ­КТУ­РА

ІДЕЮ ДЕ­РЕВ’ЯНИХ МОЛОТКІВ ПІДКАЗАВ ЗНАЙОМИЙ БАРМЕН. По­про­сив по­да­ру­нок для дру­га. Ка­же: хо­че­ться чо­гось осо­бли­во­го. Бар­ме­ни де­рев’яним мо­ло­тком дро­блять лід. Я зро­бив а-ля мо­лот То­ра (су­пер­ге­рой ко­мі­ксів ви­дав­ни­цтва Marvel Comics. – Кра­ї­на). Це бу­ла не ко­пія, а вер­сія: де­рев’яний, па­ле­ний, з мі­дни­ми встав­ка­ми. Ви­го­то­вив кіль­ка ква­дра­тних і кру­глих.

ДЗЕРКАЛО ”ЖАХ ФРЕЗЕРУВАЛЬНИКА” ПРО­ДАВ ЗА 200 ДО­ЛА­РІВ. Ра­ма у ви­гля­ді сон­ця, про­ме­ні на­га­ду­ють паль­ці. Все це з одно­го ар­ку­ша фа­не­ри. Шлі­фу­вав вру­чну на­жда­чним па­пе­ром. ДЛЯ ЦЕН­ТРУ ЙОГИ ЗА­МО­ВИ­ЛИ СТОЛИ ДІАМЕТРОМ 85 САНТИМЕТРІВ. На лі­со­пил­ках спи­ли не про­да­ють – тіль­ки ко­ло­ди. Але й во­ни рід­ко зу­стрі­ча­ю­ться ве­ли­ко­го ді­а­ме­тра. Кіль­ка днів по­то­му ка­тав­ся на ве­ло­си­пе­ді в лі­со­пар­ку і на­ди­бав ве­ли­ке де­ре­во, ко­рі­н­ня згни­ло – во­но впа­ло. У ді­а­ме­трі ма­ло біль­ше ме­тра. По­про­сив лі­сни­ків на­пи­ля­ти шма­тків. Змай­стру­вав 12 сто­лів-гри­бо­чків. Трі­щи­ни за­лив смо­лою, звер­ху вкрив ла­ком.

КО­ЖНЕ ДЕ­РЕ­ВО МАЄ НЕПОВТОРНИЙ КО­ЛІР І МАЛЮНОК

ЧАРІВНІ БОБИ – ЦЕ ДВІ ДЕ­РЕВ’ЯНІ ІГРАШКИ ІЗ ЗАХОВАНИМИ ВСЕ­РЕ­ДИ­НІ МАГНІТАМИ. Кру­тиш у ру­ці як зав­го­дно – і не на­бри­дає. Че­рез про­ти­дію бо­бів, які зав­жди один до одно­го при­тя­гу­ю­ться, це пе­ре­тво­рю­є­ться на гру.

У ЛІ­СІ НАТКНУВСЯ НА ЧЕРЕП КОРОВИ. На­ту­раль­ну кіс­тку не ви­ко­ри­сто­ву­ють – ме­не це під­стьо­бну­ло. В цей час ро­бив дзеркало – за­ли­ши­ло­ся тро­хи по­та­лі (ма­те­рі­ал, що імі­тує су­саль­не зо­ло­то. – Кра­ї­на). Ви­рі­шив ”по­зо­ло­ти­ти” че­ре­пу зу­би. Друг при­віз ще па­ро­чку зраз­ків – ви­йшов ком­плект: два че­ре­пи й ще­ле­па. Ор­га­ні­зу­вав спе­ці­аль­ну фо­то­се­сію – на чер­во­но­му тлі й на чор­но­му. Ні­би ода смер­ті.

ЗНАЙОМИЙ ПО­ПРО­СИВ ПОЛАГОДИТИ ЛЯЛЬКУ ДОНЬЦІ. Кру­тив у ру­ках, кру­тив. Ти­по­вий пупс. Зро­бив із неї сві­тиль­ник: за­мість ві­дір­ва­ної го­ло­ви вгвин­тив 500-ва­тну лам­пу, а го­ло­ву по­клав ляль­ці в ру­ки.

ОСТАННІМ ЧА­СОМ ЗАЦІКАВИВ ДЕ­РЕВ’ЯНИЙ ПОСУД. Ство­рю­ва­ти йо­го скла­дно. Але якщо збе­рег­ти текс­ту­ру, то мо­жна ро­би­ти уні­каль­ні ре­чі. По­чав із під­но­сів, ваз. Як ве­сіль­ний по­да­ру­нок ви­го­то­вив на­бір для їжі: дві ве­ли­кі та­ріл­ки і дві – ма­лень­кі. Про­ся­кнув змішаною з бджолиним воском їстівною лляною олією. Те­хно­ло­гія ба­га­то­сту­пе­не­ва: на­грів-осту­див, і так ра­зів 10. Все – ру­чна ро­бо­та. У та­ко­го по­су­ду дві осо­бли­во­сті: ком­фор­тний у ви­ко­ри­стан­ні і в єди­но­му ек­зем­пля­рі, бо ко­жне де­ре­во має неповторний ко­лір і малюнок.

Ду­бо­вий жур­наль­ний сто­лик Оле­ксій Лях ство­рив 2017 ро­ку. Ви­дов­бав за­гли­бле­н­ня і за­лив по­лі­е­фір­ною й епо­кси­дною смо­ла­ми. Про­дав за 28 ти­сяч гри­вень

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.