Мав у Кри­му бу­ди­нок і го­тель. ро­сі­я­ни – Як тіль­ки зайшли все забрали

Krayina - - ДОСВ ІД - Жи­ми лю­дьми. Кра­ще – з чу­текст: Юрій СТРИГУН, фо­то: Ігор ЄФІМОВ

КІВІ НЕ ПО­ТРЕ­БУЄ ВЕ­ЛИ­КО­ГО ДОГЛЯДУ, А ПРИБУТОК – 80 ТИ­СЯЧ ЄВ­РО З ГЕКТАРА З ЮНОСТІ НЕ МІГ ПРА­ЦЮ­ВА­ТИ ЗА ОДНІ­ЄЮ СХЕМОЮ –

страшенно любив екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти. За­про­ва­джу­ва­ти щось но­ве в СРСР чи на по­ча­тку 1990-х у не­за­ле­жній Укра­ї­ні бу­ло не­ймо­вір­но важ­ко. Але спи­ни­ти­ся я не міг.

ПІ­СЛЯ АР­МІЇ БУВ МЕХАНІЗАТОРОМ У КОЛГОСПІ НА СУМЩИНІ. До тра­ктор­ної бри­га­ди тре­ба бу­ло доби­ра­ти­ся че­рез бо­ло­то. Мій на­пар­ник Іван ка­зав: ”Там тре­ба їха­ти на ве­ли­кій швид­ко­сті. Бо, як зу­пи­ни­шся, за­тя­гне”. Якось Іван пе­ре­пив і не ви­йшов на ро­бо­ту. Я по­їхав сам. По­се­ред бо­ло­та ви­рі­шив зу­пи­ни­ти­ся й пе­ре­ві­ри­ти, чи прав­ду він ка­зав. Тра­ктор мо­мен­таль­но по­ча­ло за­тя­гу­ва­ти. Злякався. По­біг до дядь­ків у тра­ктор­ну бри­га­ду. Ка­жу: за­глох по­се­ред бо­ло­та. При­гна­ли. Я пір­нав кіль­ка ра­зів, але не зміг уче­пи­ти тро­са. Ко­трийсь із дядь­ків пір­нув. При­че­пи­ли й ви­тя­гли. На­му­лу на­бра­ло­ся в усі щі­ли­ни. Мив до ве­чо­ра. Ні­би все ви­дра­яв. Зран­ку при­йшов Іван і спи­тав: ”Ну що, ви­про­бу­вав но­вин­ку?”

ПІ­СЛЯ ТО­ГО, ЯК Я ВІДСЛУЖИВ У АР­МІЇ, БА­ТЬКИ ПЕРЕЇХАЛИ В ЧЕР­КА­СИ, А ЗА НИ­МИ – І Я. Всту­пив на бу­ді­вель­ний фа­куль­тет фі­лі­а­лу Ки­їв­сько­го по­лі­те­хні­чно­го ін­сти­ту­ту. Пі­сля отри­ма­н­ня ди­пло­ма вла­шту­вав­ся у від­діл ка­пі­таль­но­го бу­дів­ни­цтва при­ла­до­бу­дів­но­го за­во­ду. По­чи­нав стар­шим ін­же­не­ром, за­кін­чу­вав – за­сту­пни­ком ге­не­раль­но­го ди­ре­кто­ра з пи­тань бу­дів­ни­цтва. На­ма­гав­ся впро­ва­джу­ва­ти пе­ре­до­ві те­хно­ло­гії – си­па­ли під май­бу­тній фун­да­мент по­ду­шку із ще­бе­ню й трам­бу­ва­ли. Так фун­да­мент ви­хо­див мі­цні­ший, а це­мен­ту, ар­ма­ту­ри й пі­ску на ньо­го йшло мен­ше. Бу­ді­вель­ни­кам спо­до­ба­ло­ся – це був но­вий фронт ро­біт і ви­ща зар­пла­та. Ко­ли впро­ва­джу­єш но­ве, ма­єш ве­ли­кі про­бле­ми з на­чаль­ством і зна­чно мен­ші – з ро­бі­тни­ка­ми. Зго-

ЯКЩО НЕОЧИЩЕНА ЖИРНА ВОДА ПОТРАПИТЬ У РІЧКУ – КОРОВА, ЯКА ЗВІД­ТИ НАП’ЄТЬСЯ, ЗДОХНЕ ЗА ДВІ ГОДИНИ

дом осво­ї­ли пе­ре­до­ву те­хно­ло­гію про­кла­да­н­ня те­пло­трас. За­ко­пу­ва­ли їх у бі­тум­ній су­мі­ші. Тру­би не ір­жа­ві­ли, бо не бу­ло кон­ден­са­ції. По до­зво­ли їздив у Мо­скву. Лю­ди­ні, яка їх ви­да­ва­ла, по­да­ру­вав три три­лі­тро­ві бан­ки са­мо­го­ну.

ПЕРШИМ В УКРА­Ї­НІ ПО­ЧАВ УТЕПЛЮВАТИ БУ­ДИН­КИ. 1995 ро­ку по­ба­чив та­ке ди­во в Ні­меч­чи­ні. З ме­не смі­я­ли­ся ко­ле­ги: ”Ось те­хно­ло­гії, ось ма­те­рі­а­ли – бе­ри й бу­дуй. На­ві­що екс­пе­ри­мен­ту­єш?” Але я не міг се­бе змі­ни­ти. Те­пер жи­ву в бу­дин­ку на 450 ”ква­дра­тів”, маю ба­сейн. А ті, хто не хо­тів змі­ню­ва­ти­ся, – до­сі в не­у­те­пле­них квар­ти­рах ба­га­то­по­вер­хі­вок. Свій дім зво­див на мі­сці ста­ро­го, на­пів­ро­зва­ле­но­го. Створив проект, був і ви­кон­ро­бом, і бух­гал­те­ром.

ПІ­СЛЯ РОЗ­ПА­ДУ СО­Ю­ЗУ ПО­ЧАВ ПРА­ЦЮ­ВА­ТИ НАД ТЕХНОЛОГІЄЮ ОЧИ­ЩЕ­Н­НЯ ЖИРНИХ СТОКІВ – на м’ясо­ком­бі­на­тах і мо­ло­ко­за­во­дах. Якщо неочищена жирна вода потрапить у річку – корова, яка звід­ти нап’ється, здохне за 2 години. Зна­йо­мий із Бі­ло­ру­сі вкрав у В’єтна­мі бан­ку з ба­кте-

рі­я­ми, які там очи­щу­ва­ли по­ді­бні сто­ки. Во­ни агре­сив­ні, роз­мно­жу­ю­ться швид­ко – за мі­сяць ма­ли їх близь­ко 5 тонн. Ба­кте­рії очи­щу­ва­ли во­ду так, що пи­ти мо­жна бу­ло. Ро­зви­ва­ти бі­знес по­ча­ли 1991-го із Гло­бин­сько­го м’ясо­ком­бі­на­ту в Пол­тав­ській обла­сті. При­ве­зли ту­ди 20-лі­тро­ву ка­ні­стру з ба­кте­рі­я­ми. За­ймав­ся цим три ро­ки. Кон­ку­рен­ції не бу­ло ні­якої. Але бі­знес ішов ду­же тяж­ко – лю­ди страшенно бо­я­ли­ся ухва­лю­ва­ти рі­ше­н­ня.

ПІ­СЛЯ ПРОГОЛОШЕННЯ НЕ­ЗА­ЛЕ­ЖНО­СТІ УКРА­Ї­НИ ожи­ло бу­дів­ни­цтво. Створив три фір­ми з уте­пле­н­ня бу­дин­ків. У них тру­ди­ли­ся 200 пра­ців­ни­ків. Зна­йшов пар­тне­рів – аме­ри­кан­ська кор­по­ра­ція ”Се­нер­джі” хо­ті­ла від­кри­ти за­вод в Укра­ї­ні на умо­вах 50 на 50. На­шій дер­жа­ві тре­ба бу­ло вкла­сти 3 мі­льяр­ди до­ла­рів. В Укра­ї­ни та­ких гро­шей не бу­ло. Проект за­кри­ли.

З КІН­ЦЯ 1990-Х ПРА­ЦЮ­ВАВ У КРИ­МУ. То­ді ро­сій­ський пре­зи­дент Бо­рис Єль­цин звів два бу­дин­ки в Се­ва­сто­по­лі для мо­ря­ків Чор­но­мор­сько­го фло­ту РФ. Зго­дом кіль­ка по­бу­ду­вав мер Мо­скви Юрій Луж­ков. Наш то­ді­шній пре­зи­дент Ле­о­нід Ку­чма ви­рі­шив по­са­ди­ти в ка­лю­жу обох: на­ка­зав зве­сти величезний дім на 18 під’їздів – для укра­їн­ських мо­ря­ків. Фі­нан­су­ва­ла При­дні­пров­ська за­лі­зни­ця. То­ді­шній мі­ністр транспорту і зв’яз­ку Ге­ор­гій Кір­па кіль­ка ра­зів осо­би­сто вла­што­ву­вав пе­ре­вір­ку. На тлі цьо­го ве­ле­тня єль­цин­ські бу­дин­ки зда­ва­ли­ся гро­мад­ськи­ми ту­а­ле­та­ми. Я уте­плю­вав ба­га­то­по­вер­хів­ки.

ДО 2013-ГО МОЇ ПРА­ЦІВ­НИ­КИ ЗАРОБЛЯЛИ ПО 1200 ДО­ЛА­РІВ. То­го ро­ку уте­плю­ва­ли са­на­то­рій ”Узбе­ки­стан” в Ял­ті і скла­ди в Ка­ми­шо­вій бу­хті Се­ва­сто­по­ля. З по­ча­тком

ЄЛЬ­ЦИН­СЬКІ БУ­ДИН­КИ ЗДА­ВА­ЛИ­СЯ ГРО­МАД­СЬКИ­МИ ТУ­А­ЛЕ­ТА­МИ

ро­сій­ської агре­сії за­мов­ни­ки ви­рі­ши­ли, що укра­їн­сько­го ви­ко­нав­ця мо­жна ”ки­ну­ти”. Я за­пла­тив із вла­сних ко­штів. Ро­зра­ху­вав­ся пов­ні­стю. Ви­тра­тив усі за­оща­дже­н­ня.

МАВ У КРИ­МУ БУ­ДИ­НОК І ГО­ТЕЛЬ. Як тіль­ки зайшли ро­сі­я­ни – усе забрали. Втра­тив 1,5 міль­йо­на до­ла­рів. На­віть якщо пів­острів по­вер­не­ться – біль­ше ту­ди не по­їду. Гни­лі лю­ди. Зра­ди­ли раз – зро­блять це і вдру­ге. Не­на­ви­ді­ли за те, що ми – укра­їн­ці.

У БІ­ЗНЕ­СІ НЕ ВАР­ТО ПРА­ЦЮ­ВА­ТИ З ДРУЗЯМИ. У 60 РО­КІВ ЗАЛИШИВСЯ БЕЗ ЗАОЩАДЖЕНЬ. Ви­рі­шив зайня­ти­ся сіль­ським го­спо­дар­ством. По­ліз в ін­тер­нет. Три дні ні­чо­го пу­тньо­го не зна­хо­див. Пше­ни­цю, яка при­но­сить 300 до­ла­рів із гектара, ні­за­що ви­ро­щу­ва­ти не бу­ду. Шу­кав но­ве, ори­гі­наль­не й ек­зо­ти­чне. Ба­жа­но, аби по­тре­бу­ва­ло не­ба­га­то зем­лі й при­но­си­ло до­брий уро­жай. Отак на­тра­пив на Ген­рі­ха Стра­то­на (се­ле­кціо­нер з Ужго­ро­да. – Кра­ї­на) і йо­го мо­ро­зо­стій­кі са­джан­ці ківі. По­їхав на За­кар­па­т­тя і по­ба­чив зі­бра­ний ним уро­жай. Ку­пив у Ген­рі­ха 100 са­джан­ців по 10 до­ла­рів за один і по­віз до дру­га у Ста­ро­сі­л­ля Го­ро­ди­щен­сько­го ра­йо­ну на Чер­ка­щи­ні. Ківі тре­ба ре­гу­ляр­но й ба­га­то по­ли­ва­ти, а в ньо­го го­род ви­хо­дить до став­ка. Але друг по­ли­вав їх не так, як ви­ма­гає те­хно­ло­гія. Пі­сля зи­ми про­па­ли всі са­джан­ці, окрім одно­го – то­го, що по­са­див удо­ма. Я зчор­нів увесь, але зі­брав­ся й по­чав спо­ча­тку.

У ПЛОДАХ КІВІ ВІТАМІНУ С В ДЕ­СЯТЬ РА­ЗІВ БІЛЬ­ШЕ, НІЖ У ЛИМОНАХ

ЗА­РАЗ МАЮ 490 СА­ДЖАН­ЦІВ НА ПЛО­ЩІ 0,5 ГЕКТАРА В СЕ­ЛІ НЕПОДАЛІК ЧЕРКАС. Вклав 20 ти­сяч до­ла­рів. Ви­ро­щую їх ра­зом з ін­шим фер­ме­ром на умо­вах 50 на 50. На­сту­пно­го ро­ку за­са­ди­мо ківі 5 ге­кта­рів. Зго­дом до­ве­де­мо до 10.

У ПЛОДАХ КІВІ ВІТАМІНУ С У 10 РА­ЗІВ БІЛЬ­ШЕ, НІЖ У ЛИМОНАХ. Під час цві­ті­н­ня дасть фо­ру зна­ме­ни­тій са­ку­рі. Аро­мат – бо­же­ствен­ний. Бджоли но­сять не­ймо­вір­ний мед. 100-гра­мо­ва ба­но­чка в Єв­ро­пі ко­штує 25 єв­ро. В Укра­ї­ні ківі мо­жна про­да­ти оптом по 1 єв­ро за кі­ло­грам. В Єв­ро­пі – втри­чі до­рож­че. Осо­бли­во лю­блять ківі у Скан­ди­на­вії: там без ньо­го не об­хо­ди­ться жо­ден са­лат. По­пит за­до­воль­ня­є­ться ли­ше на 60 від­со­тків. Ду­маю, за кіль­ка ро­ків ма­ти­му міль­йо­ни до­ла­рів. Ківі не по­тре­бує ве­ли­ко­го догляду, а прибуток – 80 ти­сяч єв­ро з гектара. Пло­до­но­сить на че­твер­тий рік. На про­даж ідуть ли­ше до­бір­ні пло­ди – ва­гою від 90 до 110 гра­мів. Ті, що ва­жи­ти­муть мен­ше, пе­ре­ро­бля­ти­му.

КРАСТИ КУЩІ КІВІ – МАРНА СПРА­ВА. Лі­а­на має го­ри­зон­таль­не ко­рі­н­ня, а не вер­ти­каль­не. Щоб за­бра­ти кущ, тре­ба об­ко­па­ти зем­лю в ра­ді­у­сі 3 ме­трів. Ко­ли пі­дуть пло­ди – ви­ста­ви­мо охо­ро­ну, змон­ту­є­мо осві­тле­н­ня й уста­но­ви­мо ві­део­ка­ме­ри.

ПО­КИ В КІВІ НЕ­МА ШКІДНИКІВ. Ті, що є в Укра­ї­ні, йо­го не чі­па­ють. За­раз ро­сли­ни мо­жна не кро­пи­ти – й отри­му­ва­ти еко­ло­гі­чно чи­стий про­дукт. Та­кий ще біль­ше ці­ну­ва­ти­муть на За­хо­ді.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.